Постанова

від 22.05.2012 по справі 32/641-47/311

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 32/641-47/311

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Т.Б. Дроботової, суддів :Н.О.Волковицької, Л.І. Рогач розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року у справі№ 32/641-47/311 Господарського суду м.Києва за позовомУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві доПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" прозобов'язання вчинити дії за участю представників: позивачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) відповідачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві звернулося до господарського суду з позовом про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" списати з особового рахунку ОСОБА_4 НОМЕР_1, що був відкритий в Дніпровському відділенні Ощадного банку України у місті Києві № 7989/0444 на користь позивача грошові кошти у розмірі 1097,48 грн., посилаючись на положення частини 2 статті 1071 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги вмотивовано тим, що зазначені кошти страхового відшкодування перераховані на особовий рахунок потерпілої особи після її смерті, а відтак не можуть входити до складу спадщини та є коштами позивача.

Відповідач відхилив позовні вимоги як необґрунтовані, вказавши на відсутність правових підстав для зобов'язання банку здійснити списання коштів з рахунку, що є власністю клієнта.

Справа розглядалась неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2011 року постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасовано; справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва з огляду на допущені процесуальні порушення, що вплинули на законність прийнятої постанови, неповноту встановлення правової природи відносин, що виникли та існували між сторонами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2011 року (суддя Станік С.П.) позов задоволено; зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" списати грошові кошти в сумі 1097,48 грн. з рахунку ОСОБА_4, відкритому в Дніпровському відділенні № 7989/0444 у місті Києві Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та перерахувати їх на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року (судді: Кошіль В.В. -головуючий, Моторний О.А., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з підстав його обґрунтованості та відповідності чинному законодавству.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: всупереч приписам статей 4-3, 32, 33, 111-12 Господарського процесуального кодексу України не наведено та доказів та доводів щодо підстав виникнення у відповідача обов'язку вчинити зазначені у позові дії на вимогу позивача; залишено поза увагою статтю 19 Конституції України, статтю 14 Цивільного кодексу України, неправильно застосовано частину 2 статті 1071 Цивільного кодексу України за відсутності наведених у ній обставин.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав; сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідно до договору НОМЕР_1 про відкриття фізичній особі -резиденту поточного рахунку в національній валюті та його розрахунково-касове обслуговування від 23.07.2004 року, укладеного між ОСОБА_4 та ВАТ "Державний ощадний банк України", відповідач зобов'язався відкрити вкладнику - ОСОБА_4 рахунок для обліку коштів за вкладом і здійснення операцій по ньому; банк має право здійснювати примусове списання коштів з рахунку вкладника у випадках, передбачених чинним законодавством України; дія договору може бути припинена у випадках, передбачених законодавством.

27.07.2004 року ОСОБА_4 звернулася до позивача з заявою, в якій просила належні їй страхові виплати перераховувати на її поточний рахунок НОМЕР_1, який відкрито у відповідача згідно з договором НОМЕР_1 про відкриття фізичній особі -резиденту поточного рахунку в національній валюті та його розрахунково-касове обслуговування від 23.07.2004.

30.03.2009 постановою позивача № 2603/625/625/16 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати ОСОБА_4 призначено страхову виплату потерпілій на виробництві, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 71,43 грн.

Листом № 3853/06 від 24.03.2010 року Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва повідомило позивача про смерть ОСОБА_4, що настала 21.02.2009 року, відповідно постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві № 2603/625/625/27 від 24.03.2010 року страхову виплату з 22.02.2009 року припинено.

Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_4, станом на 17.02.2011 року залишок коштів на її рахунку становить 1 347,11 грн., в тому числі 1 097,48 грн., перерахованих позивачем на рахунок після смерті ОСОБА_4, тобто, зайво перераховані грошові кошти в сумі 1 097,48 грн.

Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку ОСОБА_4 на виконання постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 2603/625/625/16 від 30.03.2009 позивачем здійснювались страхові виплати на рахунок потерпілої (залишок по якому станом на березень 2010 року складав 1 347,11 грн.) включно по березень 2010 року, в тому числі 1 097,48 грн., перерахованих позивачем на рахунок після смерті ОСОБА_4 На вказаний рахунок кошти надходили лише від позивача, від інших осіб кошти на зазначений рахунок ОСОБА_4 не надходили.

За довідкою управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.06.2011 року № 1756-13, за період з 22.02.2009 року по 24.03.2010 року управлінням у м. Києві було перераховано на особовий рахунок ОСОБА_4 НОМЕР_1 загалом 1162,41 грн.

Позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідача вчинити зазначені у позові дії щодо особового рахунку ОСОБА_4, відкритому на підставі укладеного з ОСОБА_4 договору, посилаючись на наявність фактичних обставин, передбачених частиною 2 статті 1071 Цивільного кодексу України.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що кошти в розмірі 1 097,48 грн., перераховані позивачем на зазначений рахунок після смерті ОСОБА_4, за приписами законодавства підлягають поверненню позивачу; задовольняючи позов, суди виходили з наявності підстав для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 1071 Цивільного кодексу України та виникнення у відповідача обов'язку вчинити відповідні дії за приписами даної норми.

Судова колегія зазначає, що підстави для виникнення цивільних прав та обов'язків викладено в статті 11 Цивільного кодексу України; такими підставами є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, безпосередньо акти цивільного законодавства; також у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (тобто, йдеться про випадки, коли цивільні права та обов'язки до прийняття судового рішення не виникли).

Частиною 1 статті 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; відповідне положення міститься також у статті 14 Цивільного кодексу України, за якою цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку; за статтею 40 вказаного Закону страхові виплати провадяться щомісячно, а за бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх рахунки в банку. Пунктами 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою № 24 від 27.04.2007 року також передбачено спосіб одержання суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Згідно із статтею 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

В силу статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), за статтею 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на пенсію, допомогу або на інші виплати встановлені законом; відтак господарськими судами попередніх інстанцій вірно визначено статус коштів в розмірі 1 097,48 грн., перерахованих позивачем на зазначений рахунок після смерті ОСОБА_4

Водночас відповідно до приписів статей 1066, 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку регулює правовідносини між банком та клієнтом; за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до приписів пункту 7.1.2 статті 7 Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з статтею 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

З вищенаведеного вбачається, що банк не має права на суму коштів, що знаходиться на рахунку фізичної особи, а обов'язок банку здійснити дії щодо особового рахунку клієнта (в тому числі списати кошти з особового рахунку клієнта) виникає лише у визначених законодавством випадках.

Суд касаційної інстанції повторно наголошує, що положення частини 2 статті 1071 Цивільного кодексу України визначають обов'язок банку виконати судове рішення, прийняте за наслідками захисту прав стягувача щодо особи -володільця рахунку та отримувача грошових коштів незалежно від волевиявлення володільця рахунку; задовольняючи позов про спонукання банку до виконання цивільного обов'язку, суди попередніх інстанцій не навели доказів у підтвердження існування такого рішення щодо володільця рахунку, порушення банком прав позивача невиконанням цього рішення, не вказали матеріально-правових підстав для здійснення банком на користь позивача дій щодо особового рахунку клієнта, як цивільного обов'язку банку, що виник на час звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Таким чином, неправильно застосувавши норму матеріального права, суди дійшли хибних висновків щодо змісту цивільних прав та обов'язків сторін у межах спірних правовідносин; доводів та доказів неправомірності дій відповідача відповідно до обставин, викладених у частині 2 статті 1071 Цивільного кодексу України, судовими рішеннями не наведено; інших матеріально-правових підстав позову, що стверджували б виникнення у відповідача обов'язку вчинити дії щодо особового рахунку, не зазначено.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій всупереч статям 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не надали правову оцінку взаємовідносинам сторін у даному спорі та неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин судові рішення, прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, слід скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України про розподіл господарських витрат, зокрема, передбачено, що витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Пунктом 11 статті 111 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Касаційна інстанція встановила, що відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку сплачений Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" судовий збір при подачі касаційної скарги підлягає стягненню на його користь з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві в сумі 804,75 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , пунктом 2 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року у справі № 32/641-47/311 Господарського суду м. Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2011 року скасувати.

У позові відмовити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві (03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 7-9 код ЄДРПОУ 25884905) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) 804,75 грн. судового збору за перегляд касаційної скарги у справі №32/641-47/311 Господарського суду м. Києва.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач