Постанова

від 21.05.2012 по справі 5023/585/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 року Справа № 5023/585/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі - Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 дов. № 1 від 07.09.2011 року

відповідача -ОСОБА_2 дов. б/н від 28.02.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика повітря», с. Комуніст, Харківська область (вх. №1205Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від "05" березня 2012 року по справі №5023/585/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар", с. Подвірки, Харківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика повітря", с. Комуніст, Харківська область

про стягнення 432200 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь грошову суму у розмірі 432200 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 березня 2012 року (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика повітря»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар»збитки в сумі 432200 грн., судовий збір в сумі 8644 грн.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05 березня 2012 року та постановити нове рішення, в якому в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар»повністю відмовити.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика повітря»було укладено договір підряду № 15/10 (аркуші справи 13-15).

Приписами статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу по замовленню іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Відповідно до умов договору замовник (позивач у справі) доручає, підрядник (відповідач у справі) зобов'язується виконати у відповідності з умовами вказано договору роботу, а замовник в свою чергу зобов'язується прийняти і оплатити роботу: виготовлення і монтаж приливно-витяжної системи вентиляції ЦМОМ (цех механічної обробки мила) та ЦВМ (цех варіння мила), відповідно до проекту № 3/09-П-ОВ-С, а також кошторису-додатку № 1, пусконалагоджувальні роботи та річне сервісне обслуговування системи (пункти 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 вищевказаного договору підрядник зобов'язується почати виконання робіт протягом 3-х днів з моменту отримання попередньої оплати згідно п. 5.1 даного договору

Пунктом 3.2 сторони погодили, що строк виконання робіт по даному договору 75 календарних днів при дотриманні замовником графіку фінансування (додаток №2 до договору).

При зміні строків платежів строк виконання робіт здвигається (пункт 3.3 договору).

Замовник здійснює оплату по договору згідно графіку платежів (додаток №2 до договору) і актів виконаних робіт (пункт 5.1 договору).

Пунктом 5.2 передбачено, що замовник здійснює остаточний розрахунок протягом 3-х днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

На виконання умов графіку платежів позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату на закупку обладнання згідно договору в сумі 288000 грн. та попередню оплату за монтажні роботи в сумі 144200 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2962 від 18.08.2010 року та № 3279 від 13.09.2010 року (аркуші справи 20, 21).

Як встановлено судом попередньої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2012 року позивачем було направлено відповідачу вимогу № 43/1, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар»відмовився від договору підряду № 15/10 від 10.08.2010 року і вимагав повернути грошові кошти в сумі 432200 грн. (аркуші справи 36-38), що підтверджується копіями описів вкладення та поштовими квитанціями.

Однак, відповідачем не було надано відповіді та не повернуто грошові кошти.

Таким чином, суд першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, а відповідач в свою чергу не виконав своїх зобов'язань у строки, встановлені договором.

Вирішуючи спір колегія суддів опирається на такі норми законодавства.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не вставлено договором або законом.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші відшкодування майнової шкоди.

Статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому під збитками розуміється: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні, збитки), 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Юридичною підставою відшкодування збитків має бути наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення винної сторони до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Системний аналіз вищевказаних статей свідчить про те, що господарський суд з урахування всіх обставин справи правомірно визнав вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар", щодо стягнення з відповідача 432200 грн. правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Оцінюючи обґрунтованість апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика повітря», колегія суддів зазначає про безпідставність посилань відповідача на те, що суд першої інстанції порушуючи права останнього направив ухвалу про відкриття провадження із запізненням. В результаті чого ним було отримано дану ухвалу від 20.02.2012 року вже після того, як мало відбутися засідання по справі. Та наголошує на тому, що цей факт підтверджується наявним поштовим повідомленням.

Колегією суддів досліджено, що ухвала господарського суду Харківської області від 10 лютого 2012 року, розгляд якою призначено на 20 лютого 2012 року, отримана уповноваженим представником відповідача 15 лютого 2012 року, що підтверджується поштовим повідомлення № 02092 (аркуш справи 50).

До того ж, в обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач, посилається на те, що справу було вирішено без належної фіксації процесу за допомогою технічних засобів.

Колегія суддів визнає необґрунтованість наведених тверджень, оскільки, приписами частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України чітко визначено, що на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Однак, вимоги позивача про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу в матеріалах справи не міститься, а заявник апеляційної скарги взагалі не був присутній в судовому засіданні суду першої інстанції.

До того ж, заявник апеляційної скарги, в якості підстав для скасування рішення господарського суду по даній справі, посилається на те, що позивач постійно ставив відповідача перед фактом здійснення певних змін, виконання іншими підрядними організаціями робіт з прокладення технологічних магістралей без проведення узгодження з проектом, за яким виконувало роботи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика повітря", що в свою чергу здвигало строки виконання робіт і заважало підряднику якісно виконувати свої обов'язки.

На підтвердження цього відповідачем було надано до суду апеляційної інстанції копію листа № 133 від 22.10.201 року (аркуш справи 112), направленого в.о. генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" Завізіону А.І.

З цього питання колегія суддів зазначає, що даний лист не може бути прийнятий судом, як доказ постійного втручання позивача у хід робіт відповідача, тому що в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаного листа та отримання його позивачем.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що відповідно акту на додаткові роботи від 16.11.2010 року до договору підряду № 15/10 від 10.08.2010 року з ініціативи замовника довелось здійснити частковий демонтаж вже встановлених систем В1, В2 та заново їх змонтувати згідно внесеним змінам до проекту.

Наявний в матеріалах справи акт б/н від 16.11.2010 року на додаткові роботи також, не може бути прийняти до уваги колегією суддів, з огляду на те, що в ньому відсутня печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар», не має дати затвердження документа позивачем та відсутня печатка на підписі самого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика повітря»Ревенка А.П.

Не будучи зв'язаною доводами апеляційної скарги та перевіряючи правильність, законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач згідно з чинним законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача. Проте, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень, наведені ним у апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм чинного законодавства нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика повітря»позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, а рішення господарського суду Харківської області від 05 березня 2012 року по справі № 5023/585/12 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика повітря», с. Комуніст, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05 березня 2012 року по справі № 5023/585/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 21 травня 2012 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.