Постанова

від 18.05.2012 по справі 2а-913/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2012 року 11:10 № 2а-913/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О. , суддів Дегтярьової О.В., Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до Державної фінансової інспекції України провизнання недійсною та скасування вимоги від 21.12.2011р. №06-14/314 в частині

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(далі -позивач, ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ДП «ЗТМК») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України (далі - відповідач, ДФІ України), в якому просив визнати недійсними та скасувати пункти 2, 3, 4, 5, 9, 11, 12, 13, 14, 15 та 16 вимоги від 21.12.2011 р. № 06-14/314.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»відповідач дійшов до помилкового висновку щодо порушення позивачем ст.ст. 71, 108 Кодексу законів про працю України, гл. 19 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 180, ст.ст. 75, 231, 268, п. 8 ст. 269 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ (із змінами та доповненнями), п.1, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), п. 15а Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок та умови суміщення професій (посад)»від 04.12.1981 р., п.п. «а»п. 1 роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 р. № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва», затвердженого Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 р. № 820/39, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах»від 22.11.2004 р. № 1591, , п. 9 спільного наказу Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах»від 01.06.2005 р. № 242/329, абз.2 п. 84, абз. 9 п. 6 «Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921, що призвело до зайвих та безпідставних витрат позивачем бюджетних коштів.

Позивач зазначає, що на підприємстві здійснювалася оплата за понаднормову роботу в нічний та вечірній час, роботу у вихідні та святкові дні, за суміщення посад у відповідності до Конституції України, вимог Кодексу законів про працю України, інших нормативно-правових акті та положень Галузевих угод гірничо-металургійного комплексу України; претензійно-позовна робота по стягненню дебіторської заборгованості з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 та Запорізького машинобудівного заводу не проводилася у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду; списання флокулянту Магнофлок 1011 проведено після виробничих випробувань, якими було підтверджено неможливість його використання у господарський діяльності ДП «ЗТМК»та неодноразової спроби повернути партію неліквідного товару постачальнику ТОВ «Електрод-Сервіс», так як зазначене Товариство визнане банкрутом, та подальша реалізація флокулянту Магнофлок 1011 була неможлива. Списання зазначеної неліквідної сировини проведено у відповідності до діючого законодавства України на підставі протоколу засідання комісії Комбінату по виявленню неліквідів та їх подальшого використання від 07.09.2011 р. № 181; для збереження майна - бази відпочинку «Титан», яка перебувала на балансі позивача та була передана в оренду ТОВ «Атлант-Тур», протоколом засідання економради ДП «ЗТМК»від 10.06.2011 р. № 108 було прийняте рішення ввести з 01.06.2011 р. тимчасовий штат для охорони та збереження зазначеного майна, так як орендар фактично припинив його експлуатацію та зберігання. Здійснення вказаної господарської операції підтверджується первинними документами, як це встановлено вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; нормативно-правовими актами не заборонено здійснювати харчування дітей у оздоровчому таборі ДЗО та В «Сокіл»на більшу суму, а ніж та, яка визначена Постановою КМ України від 22.11.2004р. № 1591, оскільки зазначені кошти були включені до вартості путівок та, відповідно, не були бюджетними коштами; позивачем профінансовано витрати по опаленню житлового будинку по вул. Республіканська, 185 в м. Запоріжжя. Вказані витрати передбачені рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.05.2005 р. № 180/3 та укладених на підставі зазначеного рішення договорів з ДО «Зірка»від 01.10.2008 р. № 379/83/1, від 01.10.2008 р. №380/84/1 та від 02.11.2009 р. № 77/6/12. Слід зазначити, що договори від 01.10.2008 р. № 379/83/1 та від 01.10.2008 р. № 380/84/1 не відносяться до перевіряємого відповідачем періоду. В зв'язку з тим, що місцева влада не взяла на баланс зазначений будинок, позивач зобов'язаний був здійснити витрати на опалення. Виконання зобов'язань передбачено вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України; закупівля концентрату ільменітового здійснювалася на підставі відкритих тендерних торгів, так як позивач є державним підприємством, і зобов'язаний під час закупівлі обладнання, матеріалів та інших засобів, необхідних для виробництва титану, дотримуватися чинного законодавства України, яке регулює проведення тендерних торгів, а тому позивач обрав найкращу пропозицію та уклав договір з ЗАТ «Кримський Титан»в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат».

Таким чином, на думку позивача, здійснення господарської діяльності за даними операціями на підприємстві велося відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивач, зокрема, посилається на ту обставину, що безпідставних та незаконних витрат бюджетних коштів на підприємстві за цими господарськими операціями не було.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив і по суті пояснив, що залучення до роботи працівників підприємства у вихідні та святкові дні допускається лише у виняткових випадках, як це передбачено ст. 71 Кодексом законів про працю України. Залучення співробітників ДП «ЗТМК»до роботи для складання та формування фінансової звітності не відносяться до невідкладної, наперед не передбаченої роботи, яка визначена зазначеною статтею КЗпП України, що призвело до зайвого нарахування доплат на загальну суму 13 893,58 грн. та, відповідно, зайвого перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 5 286,51 грн.; позивачем в порушення ст. 15 Закону України «Про оплату праці», п. 15а Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок та умови суміщення професій (посад)»від 04.12.1981 р. була проведена доплата за виконання додаткових обов'язків працівникам, які протягом перевіряємого періоду обіймали керівні посади. Слід зазначити, що Положеннями про оплату праці робітників ДП «ЗТМК»на 2010 та 2011 роки можливість встановлення відповідної доплати керівному складу не передбачена. Отже, вказане порушення призвело до нанесення збитків підприємству в розмірі 73 415,26 грн.; також, ревізією було встановлено неправомірне нарахування доплати за роботу в нічний та вечірній час, оскільки таке нарахування було здійснено з урахуванням доплати за роботу в шкідливих та важких умовах праці. Зазначене є порушенням ст. 108 КЗпП України, оскільки робота в нічний час оплачується в підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором. Отже, доплата за роботу в шкідливих умовах відноситься до додаткової заробітної плати та до тарифної ставки (окладу) не включається (ст. 2 Закону України «Про оплату праці»). Порушення підприємством вимог чинного законодавства, яке регулює зазначені виплати, призвели до нанесення збитків на загальну суму 18 035,05 грн.; окрім того, під час проведення ревізії встановлено, що ДП «ЗТМК»в порушення вимог глави 19 Цивільного кодексу України, не здійснювало заходи претензійно-позовного характеру для стягнення заборгованості з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 та Запорізького машинобудівного заводу, чим були завдані збитки на суму 49 980,00 грн. та 72 462,72 грн., відповідно; щодо неправомірного списання неліквідних залишків флокулянта Магнофлок 1011 слід зазначити, що позивачем вказана сировина була придбана без відповідних сертифікатів, яка не відповідала характеристикам якості для реагентної обробки залишку промислових стічних вод комбінату та промислового використання якого неможливе, без проведення попередньої претензійно-позовної роботи по стягненню з ТОВ «Електрод-Сервіс»вартості флокулянта Магнофлок 1011, що є порушенням п. 4 ст. 269 та ст.231 Господарського кодексу України та призвело до завдання шкоди на загальну суму 210 059,99 грн.; при здійснення господарської діяльності позивачем, пов'язаної з передачею в оренду ТОВ «Атланта-тур»бази відпочинку «Титан»та охороні, в подальшому, зазначеного об'єкту іншими особами, було встановлено порушення п. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 1, 5 ст.18 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 договору оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Титан»від 30.05.2006 р. №2001, п.4 договору про розірвання від 20.09.2010 р. № 438/2001, ДП «ЗТМК»понесені витрати на оплату праці працівників позивача (охорона), які обслуговували базу відпочинку «Титан»за період червень -вересень 2011 року, що призвело до неправомірних витрат та завдання збитків на загальну суму 34 400,40 грн.; ревізією було встановлено порушення позивачем вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах»від 22.11.2004 р. № 1591 та п. 9 спільного наказу Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах»від 01.06.2005 р. № 242/329 в ДЗО та В «Сокіл»під час встановлення норм харчування дітей. Денна норма харчування дітей у таборі відпочинку перевищувала затверджені норми зазначеними нормативними актами, що призвело до завдання збитків на суму 79 855,40 грн.; ревізією встановлено, що позивачем провадилась оплата послуг за опалення житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Республіканська, 185 на підставі договору про компенсацію витрат з ДО «Комбінат «Зірка»від 02.11.2009 р. № 77/6/12. Однак, відповідно до даних бухгалтерського обліку Комбінату (субрахунок 103 «Будівлі і споруди») житловий будинок за вказаною адресою на балансі підприємства не обліковується. Рішенням Запорізької міської ради від 25.05.2005 № 180/3 зазначений будинок був переданий до комунальної власності міста Запоріжжя. Тобто, підприємство порушило вимоги п. 1 ст. 75 Господарського кодексу України, п. 7 «Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій», затвердженого Постановою КМ України від 06.11.1995 р. №891, чим завдало збитків на суму 490 578,46 грн.; окрім того, позивачем при здійсненні закупівлі концентрату ільменітового була перевищена ціна, яка встановлена наказом Міністерства економіки України від 05.02.2010 р. №94 «Про реєстрацію цін на концентрат ільменітовий», чим порушено вимоги абз. 2 п. 84 та абз. 9 п. 6 «Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921, що призвело до зайвих витрат підприємства на суму 1 349 547,82 грн.

Статтею 130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. З урахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

У судове засідання 19 квітня 2012 року позивач не з'явився, позивач належним чином повідомлявся судом про день, час і місце судового розгляду, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника позивача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Державною фінансовою інспекцією України була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки був складений акт від 16.11.2011 р. № 06-21/13 та встановлені порушення при здійсненні підприємством господарської діяльності в частині проведення оплати працівникам підприємства за понаднормову роботу в нічний та вечірній час, роботу у вихідні та святкові дні, за суміщення посад; відсутності ведення претензійно-позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 та Запорізького машинобудівного заводу; списанні неліквідної сировини флокулянту Магнофлок 1011; збереженні (охороні) майна - бази відпочинку «Титан», яка перебувала на балансі позивача та була передана в оренду ТОВ «Атлант-Тур»; перевищення встановлених норм харчування дітей у оздоровчому таборі ДЗО та В «Сокіл»; фінансуванні витрат по опаленню житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Республіканська, 185, який був переданий у комунальну власність; закупівлі концентрату ільменітового за цінами вищими, ніж встановлені Міністерством економіки України.

Позивачем були подані заперечення на акт перевірки від 25.11.2011 р. №11/13-4328, які були прийняті в частині, як пояснення до акту.

На підставі акту перевірки від 16.11.2011 р. № 06-21/13 відповідачем винесена вимога від 21.12.2011 № 06-14/314 «Про усунення порушень», згідно з якою ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»зобов'язаний вжити заходи для усунення порушень, зазначених у вимозі до 21.01.2012 р.

Позивач не погодився з окремими пунктами зазначеної вимоги (2, 3, 4, 5, 9, 11, 12, 13, 14, 15 та 16) та звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними та скасування.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Колегія суддів не погоджується з вимогами Державної фінансової інспекції України, викладеними в пунктах 2, 3, 4, 5, 12, 14, 15 та 16 вимоги від 21.12.2011 № 06-14/314, виходячи з наступного.

Щодо нарахування та виплати доплати за роботу співробітникам позивача у вихідні та святкові дні (п. 2).

Статтею 43 Конституції України визначено, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зазначене положення міститься в ст. 2 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України). Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, ДП «ЗТМК»були видані накази (від 16.04.2010 р. № 135, від 16.07.2010 р. № 257, від 14.01.2011 р. № 19) та розпорядження (від 29.09.2010 р. №167-р, від 31.12.2010 р. № 269-р, від 29.09.2010 р. №166-р, від 25.06.2011 р. № 255-р, від 15.10.2010 р. № 180-р, від 28.01.2011 р. №25-р) про залучення до роботи у вихідні дні працівників позивача, як це передбачено положеннями ч. 3 ст. 71 КЗпП України. Згідно з якою залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством в частині другій цієї статті. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках - для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів.

До роботи в неробочі дні залучалися співробітники позивача, які виконували невідкладні роботи по проведенню інвентаризації та з метою своєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства, формування звітності за 2010 рік, формування квартального звіту, інвентаризації готової продукції. Від виконання поставлених завдань залученими працівниками залежала успішна та безперебійна господарсько-фінансова діяльність підприємства.

Статтею 72 КЗпП України встановлено, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Порядок оплати роботи працівникам у святкові та неробочі дні визначений ст. 107 КЗпП України. Окрім того, пунктом 4.5 Колективного договору на 2010 рік встановлено, що підприємство здійснює оплату роботи в понаднормовий час, компенсує роботу працівників у святкові та неробочі дні, з урахуванням вимог, передбачених чинним законодавством. Аналогічні положення містяться і в Колективному договорі на 2011 рік.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками акту перевірки в цій частині та п. 2 вимоги ДФІ України щодо нанесення збитків позивачем у розмірі 19 180,09 грн.

Щодо нарахування та виплати керівним працівникам доплати за суміщення посад та доплати за виконання службових обов'язків тимчасово відсутнього працівника (п. 3, п. 4)

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалася доплата працівникам ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»за виконання додаткових обов'язків. Виплата коштів відбувалася на підставі наказів керівника підприємства (від 31.08.2010 р. № 311/ОК). Накази були видані у відповідності до ст. 105 КЗпП України, згідно з якою працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці»встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Додатком 6 до Галузевої угоди на 2007-2008 роки та Додатком 1 до Галузевої угоди на 2011-2012 роки жодних обмежень щодо суміщення посад працівниками або виконання службових обов'язків за тимчасово відсутнього працівника, не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що в 2010 році та 2011 році в Колективних договорах (розділ 4, Додатки № 15, № 17) ДП «ЗТМК»була передбачена доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника без встановлення обмежень щодо суміщення посад. Порядок доплати за суміщення професій (посад) застосований до всіх працівників, крім Генерального директора та його заступників.

Колегія суддів не погоджується з позицією відповідача щодо порушення позивачем п. 15 а Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок та умови суміщення професій (посад)»від 04.12.1981 р. та п.п. «а»п. 1 роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 р. № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва», затвердженого Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 р. № 820/39 на підставі того, що порядок здійснення доплати працівникам підприємства за суміщення посад визначений ст. 15 Закону України «Про оплату праці».

В разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання. Така ж позиція викладена в листі Міністерства юстиції України від 29.07.2008р. № 337-0-2-08-19.

Тому, на думку колегії суддів, позивач правомірно здійснював доплати працівникам за суміщення професій (посад).

Щодо нарахування та виплати доплат за роботу в нічний і вечірній час (п. 5)

З матеріалів справи встановлено, що працівникам цеху № 7 ДП «ЗТМК»була нарахована та виплачена доплата за роботу в нічний та вечірній час з урахуванням доплати за роботу в шкідливих та важких умовах праці. Вказані заходи проведені підприємством з метою запобігання зменшення заробітної плати робітникам, яким 1, 2 та 3 металургійні ставки були замінені на ставки з нормальними умовами праці та доплату за шкідливі умови праці, згідно з атестацією робочих місць.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України, зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг та інші.

Частина перша ст. 8 Закону «Про колективні договори і угоди»від 01.07.1993 р. № 3356-XII (із змінами та доповненнями) приписує передбачати в генеральній угоді основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема, з питання нормування та оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі).

Умови колективного договору можуть лише поліпшувати становище працівників порівняно з законодавством, генеральною, галузевою і регіональною угодами, однак не можуть його погіршувати.

Як вбачається зі змісту Колективних договорів на 2011 та 2010 роки та додатків до них, на підприємстві була передбачена доплата працівникам за роботу в вечірній та нічний час, за роботу в тяжких, шкідливих умовах. Так, в п. 2.1.3.3 Додатку 17 до Колективного договору на 2010 рік встановлено, що при обчисленні доплат за роботу в нічний і вечірній час враховувалась доплата за роботу в шкідливих та важких умовах праці з метою запобігання зменшення заробітної плати робітникам, яким 1, 2 та 3 металургійні ставки були замінені на ставки з нормальними умовами праці та доплату за шкідливі умови праці, згідно з атестацією робочих місць.

Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з твердженням позивача щодо неправомірності позиції ДФІ України про завдання збитків на загальну суму 18 035,05 грн.

Щодо здійснення заходів по забезпеченню охорони бази відпочинку «Титан»(п. 12)

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант - Тур»був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Титан»- структурного підрозділу Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»від 30.05.2006 р. № 2001. Строк дії договору оренди -5 років. Предметом договору була передача в строкове платне користування цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Титан»ТОВ «Атлант - Тур».

В подальшому між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант - Тур»був укладений договір про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Титан»- структурного підрозділу Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»від 20.09.2010 р. № 438/2001. Підставою для розірвання договору оренди став лист ТОВ «Атлант-Тур»від 12.08.2010 р. № 12/08-1.

Також, в липні 2011 року орендар ТОВ «Атлант - Тур»звернулося з листом до ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»від 12.07.2011 р. №12/07 про неможливість подальшого використання бази відпочинку «Титан»та його охорони у зв'язку з відсутністю робочих кадрів та грошових коштів. На цій підставі орендар просив забезпечити охорону зазначеної бази відпочинку з метою збереження матеріальних цінностей.

Протоколом засідання економради позивача від 10.06.2011 р. № 108 був введений тимчасовий штат бази відпочинку «Титан».

Суд не погоджується з висновком відповідача щодо порушення позивачем п. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яким передбачений обов'язок орендаря використання та зберігання орендованого майна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 ГК України, орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Частиною 4 ст. 77 ГК України встановлено, що казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

З матеріалів справи вбачається, що договір про оренду цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Титан»був укладений, а в подальшому розірваний, у відповідності до вказаної норми ГК Кодексу.

Пунктом 4 Договору про розірвання договору оренди від 30.05.2006 р. № 2001 цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Титан»- структурного підрозділу Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»від 20.09.2010 р. № 438/2001 визначено, що «До моменту підписання акта приймання -передачі майна цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Титан»- структурного підрозділу казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», сторона -2 відповідає за його належне утримання і збереження….». Однак, як вже зазначалося вище, ТОВ «Атлант-Тур»листом повідомило позивача про неможливість здійснювати вказані дії в зв'язку з відсутністю робочих кадрів та грошових коштів. А тому, ДП «ЗТМК»зобов'язано було вчинити всі необхідні дії для охорони та збереження майна, яке перебувало на балансі підприємства.

Згідно з ч.3 ст. 19 ГК України, держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сферах збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності.

Колегією суддів встановлено, що на підприємстві бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних зі збереженням майна та оплатою праці співробітників позивача здійснювався у відповідності до пунктів 1, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якими підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п. 1). Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п. 5).

Згідно з ч. 3 ст. 77 ГК України, орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, а ні Міністерство промислової політики України, як власник, а ні Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області не здійснювало вилучення орендованого майна -бази відпочинку «Титан». Отже, ДП «ЗМТК»зобов'язане було вчиняти заходи по збереженню майна та охороні зазначеної бази відпочинку. Заробітна плата виплачувалася робітникам, які охороняли зазначене майно у відповідності до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці». В матеріалах справи наявні копії довідок про нарахування заробітної плати працівникам.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком відповідача щодо нанесення збитків позивачем у розмірі 34 400,40 грн.

Щодо організації харчування дітей в ДЗО та В «Сокіл»(п. 14)

Харчування дітей в ДЗО та В «Сокіл»здійснювалося за денними нормами, які на думку відповідача перевищували норми харчування визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах»від 22.11.2004 р. № 1591 та спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах»від 01.06.2005 р. № 242/329, а саме перевищення норм цукру, олії, кондитерських виробів, чаю та кави.

Колегія суддів не погоджується з твердженням ДФІ України щодо порушення позивачем зазначених нормативно-правових актів, з огляду на наступне.

Під час організації харчування дітей в ДЗО та В «Сокіл»позивач керувався затвердженим зразковим двотижневим меню, яке було погоджено з Санітарно -епідеміологічною станцією (СЕС). Згідно з новим Положенням про відпочинок дітей в зазначеному таборі, харчування дітей та списання продуктів дитячого харчування здійснювалося у відповідності до наказу Міністерства торгівлі УРСР від 24.12.1985 р. № 341 «Про введення Збірника рецептур страв для харчування школярів». Слід зазначити, що наказ Міністерства торгівлі УРСР від 24.12.1985 р. № 341 не втратив чинності, оскільки зазначені норми дитячого харчування включені до Методичних рекомендацій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах від 23.11.2006 р.

Колегією суддів встановлено, що харчування відпочиваючих дітей відбувалося за рахунок коштів, які входять до вартості путівки, а не за бюджетні кошти. Протилежне відповідачем не доведено.

Хоча Постанова КМ України № 1591 та спільний наказ Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства освіти і науки України № 242/329 містять менші норми дитячого харчування, а ніж норми харчування, які визначені наказом Міністерства торгівлі УРСР № 341, вказані правові акти не містять заборони щодо використання інших нормативних документів, які регламентують харчування в дитячих оздоровчих таборах.

Пунктом 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»покладена відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Порушень ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності ДП «ЗТМК»при здійсненні дитячого харчування в ДЗО та В «Сокіл»відповідачем встановлено не було. Закупівля продуктів харчування підтверджена первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п. 25 спільного наказу Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах»відповідальними за виконання норм харчування є засновники (власники), керівники навчального та оздоровчого закладу.

Зауважень позивачу щодо невідповідності норм дитячого харчування від контролюючих органів (СЕС) не надходило, зворотне відповідачем не доведено.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком відповідача щодо нанесення збитків позивачем у розмірі 79 855,40 грн.

Щодо фінансування витрат по опаленню житлового будинку по вул.Республіканська, 185 в м. Запоріжжя (п. 15)

Відповідач стверджує про порушення позивачем п. 1 ст. 75 Господарського кодексу України та п. 7 «Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій», затвердженого Постановою КМ України від 06.11.1995 р. №891 в частині здійснення фінансування витрат по опаленню житлового будинку.

Колегія суддів не погоджується з даним твердженням позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»від 03.03.1998 р. № 147/98-ВР (із змінами та доповненнями), передача об'єктів з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням: сільських, селищних, міських, районних у містах рад - щодо об'єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад; районних, обласних рад - щодо об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад.

У відповідності до вимог зазначено вище Закону Запорізьким міськвиконкомом було прийняте рішення від 27.01.2005 р. №25/2 «Про затвердження актів приймання -передачі об'єктів державного житлового та нежитлового фонду від казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Згідно з яким у комунальну власність міста був переданий житловий будинок по вул. Республіканська, 185 в м. Запоріжжя.

Статтею 18 Закону України «Про місцеве самоврядування»від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом (ч.1). З питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію (ч. 2).

Відповідно до п.п. 2 п. «б»ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.

Згідно з п. 4.1 та п. 4.2 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.05.2005 р №180/3 «Про затвердження актів приймання -передачі об'єктів державного житлового та нежитлового фонду від казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»та внесення змін до рішення міськвиконкому від 27.01.2005 р. №25/2 «Про затвердження актів приймання -передачі об'єктів державного житлового та нежитлового фонду від казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», позивачу ставилося в обов'язок здійснення фінансування витрат ДО «Комбінат «Зірка»за теплопостачання житлового будинку по вул.Республіканська, 185 в м. Запоріжжя та вирішення питання будівництва дахової котельні в даному житловому будинку до 01.01.2008 р.

На підставі зазначеного Рішення, між Державною організацією «Комбінат «Зірка»та Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»були укладені договори про компенсацію витрат у зв'язку із вживанням теплової енергії від 01.10.2008 р. № 379/83/1, від 01.10.2008 р. №380/84/1 та від 02.11.2009 р. № 77/6/12. Згідно з актом приймання -передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 26.05.2005 р. № 180/3, житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул.Республіканська, 185, був переданий у комунальну власність міської громади.

Однак, фактична передача зазначеного будинку не відбулася, оскільки позивачем не був виконаний п. 4.2 Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.05.2005 р №180/3 в частині будування дахової котельні. Зазначена умова була головною для передачі будинку до комунальної власності м. Запоріжжя.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до Виконавчого комітету Запорізької міської ради з листами (09.09.2010 р. №11933/06-21, від 20.10.2010 р. № 71-02-3108, від 26.11.2010 р. №25-02.02/3424) про вирішення питання стосовно прийняття змін до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.05.2005 р. № 180/3 в частині скасування пунктів 4 та 8 (будівництво дахової котельні для опалення будинку по вул. Республіканська, 185) в зв'язку зі зміною власника та відсутністю прибутку, що позбавляє підприємство здійснювати будь-які благодійні витрати.

Однак, жодних позитивних рішень та заходів реагування з боку місцевої влади не відбулося. В свою чергу Запорізька міська рада протоколами від 07.10.2010 р. № 12 та від 08.10.2010 р. № 21 зобов'язала ДП «ЗТМК»та ДО «Комбінат «Зірка»укласти договір про співробітництво, а саме забезпечити теплоенергією житловий будинок №185 по вул.Республіканська в м. Запоріжжя та поклала обов'язок на позивача здійснювати своєчасну щомісячну оплату витрат на опалення Комбінату.

Відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління (ч. 1).

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч. 2). Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління (ч. 3).

Як зазначено в ст. 75 ГК України, державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік. Для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів. Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому: підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, - Кабінетом Міністрів України; інших підприємств - органами, до сфери управління яких вони належать.

Судом встановлено, що фінансування опалення житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Республіканська, 185 було передбачено у фінансовому плані ДП «ЗТМК»на 2009-2010 роки.

Статтею 76 ГК України визначено, що майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління (ч. 3).

Відповідно до п. 1 Розділу 4 Статуту КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»підприємство має право самостійно визначати стратегію та основні напрями свого розвитку відповідно до державних програм та замовлень, плану розвитку підприємства; організовувати свою діяльність щодо забезпечення виконання державного контракту та укладених договорів; реалізовувати продукцію.

В межах зазначених прав підприємство зобов'язане здійснювати будівництво, реконструкцію, модернізацію, капітальний ремонт основних фондів, а також забезпечувати своєчасне освоєння нових виробничих потужностей (п. 3 Розділу 4 Статуту). Інші права реалізовуються підприємством відповідно до п. 2 Розділу 4 Статуту за погодженням з Міністерством промислової політики України.

Позивач, з метою вирішення питання про фінансування витрат на опалення житлового будинку по вул. Республіканська, 185 в м. Запоріжжя, неодноразово звертався до Міністерства промислової політики України (листи від 02.03.2011 р. № 71/02-861, від 09.09.2011 р. № НЖ/2-3311), як до власника підприємства. Дієвих заходів з боку власника підприємства -не відбулося.

Таким чином, проаналізувавши норми чинного законодавства України та надавши правову оцінку діям позивача, колегія суддів дійшла до висновку про неправомірність твердження ДФІ України щодо завдання збитків ДП «ЗТМК»у розмірі 490 587,46 грн.

Щодо закупівлі концентрату ільменітового (п. 16)

Відповідач зазначає, що ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»при здійсненні закупівлі концентрату ільменітового порушив абз.2 п. 84 та абз. 9 п. 6 «Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921 частині перевищення ціни на вказаний концентрат.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком Державної фінансової інспекції України з огляду на наступне.

Між Закритим акціонерним товариством «Кримський титан»в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»та Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»були укладені договори від 30.03.2009 р. № 2009/1 та від 11.06.2010 р. № 60/В про постачання руди кольорових металів (концентрату ільменітового).

Згідно з умовами договору від 30.03.2009 р. № 2009/1 концентрат ільменітовий поставлений в кількості 30 000 тон вартістю 1 125,00 грн. за 1 тону (без ПДВ). Договором від 11.06.2010 р. № 60/В було передбачено придбання зазначеного концентрату в кількості 30 000 тон вартістю 1 000,00 грн. за 1 тону (без ПДВ). Також, між зазначеними сторонами господарського договору від 30.03.2009 р. № 2009/1 були укладені додаткові угоди від 30.03.2009 р. № 1 та від17.06.2009 р. № 2. Згідно з умовами додаткової угоди № 1 ціна за 1 тону концентрату ільменітового склала 1 023,42 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Господарського кодексу України, казенне підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п. 5 «Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921 (яке було чинне на час вчинення правовідносин) (далі -Положення № 921), це Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.

Пунктом 56 Положення № 921 встановлено, що замовник визначає переможця торгів з числа учасників, тендерні пропозиції яких не були відхилені, на підставі критеріїв і методики оцінки тендерних пропозицій, зазначених у тендерній документації.

Критеріями оцінки можуть бути, зокрема: ціна; строк поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; якість та функціональні характеристики, екологічна чистота; післяпродажне обслуговування; умови розрахунків; експлуатаційні витрати; передача технології та підготовка управлінських, наукових і виробничих кадрів, включаючи використання місцевих ресурсів, у тому числі засобів виробництва, робочої сили і матеріалів для виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг, що пропонуються учасником.

У разі коли для визначення найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції використовуються критерії інші, ніж ціна, у тендерній документації повинен бути визначений (якщо це можливо) їх вартісний еквівалент або питома вага цих критеріїв у загальній оцінці тендерних пропозицій. Питома вага цінового критерію не може бути нижче ніж 70 відсотків.

Протоколом засідання тендерного комітету Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»від 23.03.2009 р. № 3/13 був визначений переможець відкритих торгів між учасниками ЗАТ «Кримський титан»в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт», а саме ЗАТ «Кримський титан»в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат».

Протоколом оцінки тендерних (цінових) пропозицій від 03.06.2010 р. № 4/39 тендерного комітету Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», також був визначений переможцем ЗАТ «Кримський титан»в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат». Ціна, запропонована іншим учасником тендерних торгів -Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсервісцентр»була вища, а ніж запропонована переможцем.

Відповідно до п. 66 Положення № 921 замовник акцептує тендерну пропозицію, що визнана найбільш економічно вигідною за результатами оцінки.

Замовник надсилає переможцю торгів протягом одного робочого дня з дня акцепту повідомлення про акцепт тендерної пропозиції, строк дії якої не закінчено, а також надсилає всім учасникам процедур відкритих торгів, двоступеневих торгів і торгів з обмеженою участю письмове повідомлення про результати торгів із зазначенням назви та місцезнаходження учасника - переможця процедури закупівлі, тендерна пропозиція якого визнана найбільш економічно вигідною за результатами оцінки.

З учасником, тендерну пропозицію якого було акцептовано, замовник укладає договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та умов акцептованої тендерної пропозиції у строк не раніше ніж через п'ять робочих днів з дня відправлення письмового повідомлення всім учасникам процедур відкритих торгів, двоступеневих торгів і торгів з обмеженою участю про їх результати, але не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня акцепту.

У відповідності до вимог чинного законодавства України, позивачем були укладені договори на поставку концентрату ільменітового з переможцем відкритих торгів ЗАТ «Кримський титан»в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат».

Колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача про порушення позивачем наказу Міністерства економіки України від 05.02.2010 р. № 94 «Про реєстрацію цін на концентрат ільменітовий» в частині перевищення визначеної ціни в розмірі 965,00 грн. з огляду на те, що ДП «ЗТМК»не визначає ціну на руду кольорових металів.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 р. №1138, якою затверджений «Порядок реєстрації цін на гірничошахтне обладнання, будівельні матеріали, нафтопродукти, гірничорудну, вугільну та металургійну продукцію»встановлено, що для реєстрації цін суб'єкти господарювання, що мають намір реалізовувати продукцію суб'єктам, що використовують для розрахунків за таку продукцію кошти державного бюджету, та державним підприємствам, інформують Мінекономіки про складову калькуляції (визначення ціни) на продукцію.

Тобто, калькуляцію встановлення ціни на концентрат ільменітовий здійснює продавець, в даному випадку ЗАТ «Кримський титан»в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», а не покупець.

Таким чином, проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов до висновку про відсутність порушень позивача при здійсненні господарських операцій по закупівлі концентрату ільменітового та нанесенні збитків.

Разом з тим, суд погоджується з висновками Державної фінансової інспекції України щодо нанесення збитків підприємству в зв'язку з не проведенням претензійно-позовної роботи по стягненню заборгованості з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 та Запорізького машинобудівного заводу на загальну суму 122 442,72 грн., а також неправомірному списанню флокулянта марки Магнофлок 1011 на суму 210 059,99 грн.

Щодо нанесення збитків підприємству в зв'язку з відсутністю претензійно-позовної роботи по стягненню заборгованості з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 та Запорізького машинобудівного заводу (п. 9)

Суд не погоджується з позицією позивача щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 в сумі 49 980,00 грн. в зв'язку з пропуском строку позовної давності, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 та Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»був укладений договір про надання послуг арбітражного керуючого та юридичних послуг від 01.07.2007 р.№ 7/538. Предметом зазначеного договору було надання послуг арбітражного керуючого та представництво інтересів позивача у справі про визнання банкрутом боржника КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»- Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Соломон»та стягнення з останнього 848 518,00 грн. заборгованості.

Згідно з додатком № 1 до договору про надання послуг арбітражного керуючого та юридичних послуг від 01.07.2007 р. № 7/538, оплата за вказані послуги складала 49 980,00 грн. Вказані кошти були перераховані СПД- фізичній особі ОСОБА_2 трьома платежами 10.07.2007 р., 12.07.2007 р. та 16.07.2007 р.

Позивач зазначає, що в 2009 році повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_2 припинилися, доказів на підтвердження виконання договору № 7/538 по стягненню заборгованості в розмірі 848 518,00 грн. з ТОВ «Юридична фірма «Соломон» ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»не надано. Таким чином, умови договору про надання послуг арбітражного керуючого та юридичних послуг виконані СПД -фізичною особою ОСОБА_2 виконані не були, що є підставою для стягнення сплачених коштів в сумі 49 980,00 грн.

Також, з метою здійснення господарської діяльності між позивачем та Запорізьким машинобудівним заводом був укладений договір поставки від 27.02.2007 р. № МУ/10-07/291. Предметом договору, та згідно зі специфікацією від 27.02.2007 р., була поставка позивачу 4 мостових кранів протягом 40-120 днів від дати отримання 25% передплати за кожну одиницю товару.

В серпні 2008 року на підставі прибуткового ордеру № 2008-3729 від 28.08.2008 р. позивачем оприбуткований на склад кран мостовий електричний 53060 вартістю 195 999,60 грн., за який була здійснена часткова оплата в розмірі 49 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 23.04.2008р. № 08к-2690, внаслідок чого у ДП «ЗТМК»виникла кредиторська заборгованість перед Запорізьким машинобудівним заводом на суму 146 999,60 грн.

Зазначений кран був переданий до одного з цехів підприємства, змонтований, опломбований та улаштований, як резервний. Мостовий кран не експлуатувався та не був включений до основних засобів, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

В подальшому, на виконання умов договору поставки від 27.02.2007 р. № МУ/10-07/291 Запорізький машинобудівний завод зобов'язаний був поставити позивачу ще один кран мостовий за умови перерахування передплати в розмірі 25% від загальної вартості товару. Позивач платіжними дорученнями від 14.08.2009 р. № 08к-4422, 29.08.2008 р. № 08к-4682 та від 20.08.2009 р. № 08к-94519 здійснив передплату за мостовий кран КМ 10 в розмірі 72 462,72 грн. Однак, постачальник умови договору поставки не виконав, вказаний механізм не поставив.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Глава 19 ЦК України визначає поняття позовної давності, її види, якими встановлені конкретні строки, в межах яких особа має право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Суд не приймає посилання позивача, на те, що підприємством були пропущені строки звернення до суду для стягнення заборгованості на загальну суму 122 442,72 грн. в зв'язку з безпредметністю договору про надання послуг арбітражного керуючого та юридичних послуг з СПД- фізичної особи ОСОБА_2, та існуванням взаємної заборгованості з Запорізьким машинобудівним заводом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за даних обставин, стягнення коштів з боржників за не виконані договірні зобов'язання є обов'язком державного підприємства, а отже державне підприємство зобов'язано було вживати всіх необхідних заходів для відшкодування завданої шкоди, як це встановлено статтею 231 Господарського кодексу України.

Врахувавши всі обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про правомірність вимог Державної фінансової інспекції України щодо відшкодування позивачем збитків на загальну суму 122 442,72 грн.

Щодо неправомірного списання позивачем флокулянта марки Магнофлок 1011 (п. 11)

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрод-Сервіс»та Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»був укладений договір купівлі -продажу від 08.08.2005 р. №08-08. Предметом договору було придбання флокулянта Магнофлок 10. Строк дії договору з 08.08.2005 р. по 31.12.2010 р.

На виконання умов договору, постачальник ТОВ «Електрод-Сервіс»поставив флокулянт Магнофлок 10 в кількості 2,7 тони на загальну суму 210 059,99 грн., що підтверджується рахунком від 14.05.2010 р. № 0543, видатковою накладною від 14.05.2010 р. № 0543, прибутковим ордером від 14.05.2010 р. № 2010-3267, платіжними дорученнями від 19.05.2010 р. № 1953 на суму 70 893,07 грн., від 21.05.2010 р. на суму 139 166,92 грн. та від 04.06.2010 р. № 2409 на суму 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору купівлі -продажу від 08.08.2005 р. № 08-08, постачальник зобов'язаний на кожну серію Товару надати сертифікат якості заводу - виробника. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, сертифікат якості на флокулянт Магнофлок 1011 позивачу постачальником не надавався.

Згідно з актом виробничих випробувань флокулянта марки Магнофлок 1011 від 17-18 травня 2010 року, які проводилися на реально працюючій дільниці механічного обезводнення цеху № 12 ДП «ЗТМК», за результатами випробувань зроблено висновок, що за результатами промислових випробувань даний флокулянт Магнофлок 1011 не є повним аналогом флокулянта Flopam AN 912 SH для реагентної обробки залишку промислових стічних вод підприємства та його промислове використання не можливе.

Протоколом засідання комісії ДП «ЗМТК»по виявленню неліквідів та їх подальшого використання від 07.09.2011 р. № 181 було вирішено визнати флокулянт Магнофлок 1011 в кількості 2,7 тонни неліквідами та списати (ліквідувати) шляхом утилізації. Вказане рішення прийнято на підставі того, що повернути партію зазначеного флокулянту ТОВ «Електрод-Сервіс»неможливо в зв'язку з його відмовою та відсутністю договірних відносин на дату повернення товару, відсутністю сертифікату якості флокулянту Магнофлок 1011, що позбавляє можливості встановити виробника, дату виробництва та кінцеву дату споживання, що ускладнює його реалізацію.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1).

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) (ч. 2).

Розділом 7 договору купівлі -продажу № 08-08 визначена відповідальність сторін. Пунктом 7.1 договору встановлено, що «За неисполнение каких-либо обязательств, предусмотренных настоящим Договором виновная Сторона уплачивает пеню в размере 0,5% за каждый день просрочки от суммы неисполненных обязательств и возмещает фактические убытки, причиненные другой Стороне неисполнением или не надлежащим исполнением условий настоящего Договора».

Позивач стверджує, що повернути неякісний товар постачальнику було неможливо в зв'язку з відмовою від прийняття флокулянту, відсутністю договірних відносин та визнанням ТОВ «Електрод-Сервіс»банкрутом.

Однак, вказані обставини не перешкоджали позивачу здійснювати претензійно-позовну роботу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою господарського суду Запорізької області від 17.01.2011 р. по справі № 19/260/10 Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрод-Сервіс»(ЄДРПОУ 25216847) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Як вбачається з матеріалів справи, виробничі випробування товару неналежної якості (флокулянт Магнофлок 1011) були проведені позивачем в травні 2010 року, тобто за 7 місяців до визнання Товариства банкрутом.

Згідно з ч. 8 ст. 269 ГК України, позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів. Позивач ні з претензією, ні з позовом до ТОВ «Електрод-Сервіс»не звертався.

За наведених обставин, на думку колегії суддів, позивачем не вжито всіх необхідних заходів стосовно відшкодування завданої шкоди підприємству, що призвело до нанесення збитків у розмірі 210 059,99 грн.

Статтею 130 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України , якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсними та скасувати пункти 2, 3, 4, 5, 12, 14, 15 та 16 вимоги Державної фінансової інспекції України від 21 грудня 2011 року № 06-14/314.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути на користь Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (адреса: 69600, м.Запоріжжя, вул.Теплична, 18, ідентифікаційний код: 00194731) судові витрати у розмірі 1 716, 80 грн. (одна тисяча сімсот шістнадцять гривень 80 копійок) з Державного бюджету України з видатків, спрямованих на асигнування Державної фінансової інспекції України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий Суддя Т.О. Скочок

Судді О.В. Дегтярьова

Н.В. Клочкова