Постанова

від 12.04.2012 по справі 2а-2603/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2012 року 15:24 № 2а-2603/12/2670

За позовомДочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.11р. № 0000520700. Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 -дов. № 16-2012/Legal від 05.03.12р. ОСОБА_3 -довіреність № 33-2012/ від 22.12.2011р. Від відповідачаОСОБА_4 -довіреність № 395/9/10-229 від 28.02.2012р. На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 12.04.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.11р. № 0000520700.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.12р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті на 05.04.12р.

В судових засіданнях не одноразово оголошувалось перерви у зв'язку із необхідністю отримання доказів по справі та виконання сторонами вимог ухвали суду про відкриття провадження по справі.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені у позовні заяві та поданих додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд»з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Щедро-ком», ТОВ «Анкор Агро Плюс», ТОВ «Транском Юг», ТОВ «Агромарин М»та ТОВ ХК «Агротехтрейд»за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. За результатами перевірки складено акт від 17.08.11р. за № 678/40-40/25394566 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп.7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп.7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з чим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 211 361,00грн. в тому числі по періодам : за вересень 2010р. на суму 825 464,00грн., за жовтень 2010р. на суму 355 536,00грн. та за листопад 2010р. на суму 3 361,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем вказаних порушень Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків 02.09.11р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000520700 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 211 361,00грн.

Позивач з таким рішенням податкового органу не погоджується у зв'язку із чим звернувся до суду щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи, зокрема копії акту перевірки, судом встановлено, що висновки податкового органу щодо завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 211 361,00грн. ґрунтуються на висновках щодо нікчемності правочинів укладених позивачем з ПП «Щедро-ком», ТОВ «Транском Юг»та ТОВ «Агромарин М».

Так зокрема перевіряючи ми у акті перевірки викладено міркування щодо відсутності у вказаних контрагентів позивача реальних можливостей виконання своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки зерна встановлених договорами у перевіряє мий період в силу відсутності у таких складських приміщень, трудових та інших ресурсів, а також відсутності таких підприємств за місцем їх реєстрації.

Так зокрема, у акті перевірки податковим органом викладно міркування щодо нікчемності правочин укладених позивачем з ПП «Щедро-ком»в силу того, що у останнього, відповідно до відомостей баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне обладнання, сировина, складські приміщення, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Вказані висновки відповідачем сформовано на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Щедро-Ком», (код за ЄДРПОУ 33367942) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - постачальниками за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 року (акт від 05.04.2011 №425/23-400/33367942)проведеної ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва.

Крім того на формування податкового кредиту вплинули взаємовідносини позивача з ТОВ "Агромарин - М".

Податковим органом на підставі акту перевірки від 15.02.11р. № 176/23-400/37104044 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромарин-М" (код за ЄДРПОУ 37104044) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року проведеної ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва зроблено висновки щодо відсутності у даного контрагенту трудових та інших ресурсів, та відповідно відсутності можливості настання реального виконання умов договорів укладених з позивачем.

Зазначені акти перевірки наявні в матеріалах справи та в повній мірі досліджені під час розгляду справи по суті, викладені у таких відомості свідчать, що перевірка господарської діяльності як ПП «Щедро-ком»так і ТОВ "Агромарин - М" проводилась виключно на підставі даних співставлення ДПС при цьому доказів витребовування від суб'єкта господарювання будь-яких первинних документів такий не містить, що є недопустимим та на переконання суду свідчить про невжиття податковим органом усіх наявних засобів для належного здійснення контролю за виконанням суб'єктами господарювання дотримання вимог податкового законодавства.

Також позивачем на виконання вимог договорів про поставку ячміня для кормових цілей 3-го класу та кукурудзи 3-го класу укладених між позивачем та ТОВ "Транском-ЮГ" у травні, липні, серпні, жовтні 2010 року, відповідно до видатковими та податковими накладними на загальну суму 2 375 359,47 грн., в т.ч. ПДВ 395 893,26 грн.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП отримавши від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва акт від 20.06.2011 року № 1955/23-100/36536622 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Транском-Юг»(код за ЄДРГТОУ 36536622) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.08.2010 року по 30.08.2010 року»зроблено висновки щодо нікчемності договорів укладених з даним контрагентом, оскільки у такого відсутні складські приміщення, трудові ресурси, а також нікчемності укладених договорів ТОВ «Транском-Юг»з іншими контрагентами, у зв'язку з чим встановлено безпідставність віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ в травні 2010р. в сумі 20 893,68грн. та в серпні 2010р. 104 636,79грн.

Судом досліджено вказаний акт перевірки, такий містить відомості щодо оренди ТОВ «Транском-Юг»приміщення за адресою : м. Миколаїв, вул.. Морехідна, 14, оф. 107 площею 50кв.м. та складських приміщень площею 1000кв.м. за адресою :Миколаївська обл. с. Калинівка, пр.. Космонавтів, 5., також встановлено укладення ТОВ «Транском-Юг»ряду договорів перевезення вантажу.

Як вбачається з наведеного вище, усі висновки щодо відсутності у позивача підстав для формування податкового кредиту та відповідно бюджетного відшкодування зроблені податковим органом на підставі актів проведених перевірок контрагентів, в судових засіданнях в повній мірі досліджені такі акти, при цьому слід зазначити, що перевірки контрагентів проводились здебільшого лише на підставі податкової звітності та даних баз співставлення, а також у зв'язку із висновками щодо нікчемності правочинів що укладались контрагентами позивача з іншими суб'єктами господарювання.

Більш того, посилання податкового органу викладені у акті перевірки, на підставі якого винесено спірне рішення, щодо відсутності у контрагентів трудових ресурсів, можливості здійснення транспортних поставок та складських приміщень, що нібито підтверджується актами перевірок контрагентів позивача в результаті дослідження таких не знайшли свого підтвердження.

При цьому слід зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Під час розгляду справи по суті встановлено, що всі спірні, з точки зору податкового органу контрагенти, на час вчинення правочинів були належним чином зареєстровані як юридичні особи та являлись платниками податку на додану вартість, крім того справно подавали податкову звітність. Наведене підтверджується як наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про державну реєстрацію, копіями свідоцтв про реєстрацію як платників податків так і наданими відповідачем копіями актів проведених перевірок.

В судових засіданнях досліджували як договори укладені між позивачем та переліченими вище контрагентами так і видаткові, податкові накладні. Крім того позивачем до суду подано копії товарно-транспортних накладних та платіжних доручень. Вся документація наявна у матеріалах справи та була досліджена як під час розгляду справи так і підчас проведення перевірки позивача, та з точки зору її оформлення не викладає сумніву у податкового органу.

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ПП «Щедро-ком», ТОВ «Транском Юг»та ТОВ «Агромарин М»договорів приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України, відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Беручи до уваги вищевикладене, суд не приймає посилання представника відповідача на Акт перевірки, оскільки в ньому викладено зміст актів перевірок підприємств які жодним чином не стосуються ні позивача ні договорів укладених позивачем з ПП «Щедро-ком», ТОВ «Транском Юг»та ТОВ «Агромарин М», крім того не надано жодного підтвердження наявності обвинувального вироку винесеного відносно директорів таких контрагентів щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, доводи на які посилається податковий орган підлягають доведенню в судовому засіданні по відповідній кримінальній справі з дотриманням вимог ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України і, до набрання законної сили вироком, не мають юридичної сили.

Більш того відповідачем як в акті перевірки так і в письмових запереченнях на позов не наведено жодних доказів про порушення кримінальної стосовно посадових осіб ПП «Щедро-ком», ТОВ «Транском Юг»та ТОВ «Агромарин М», чи навіть їх численних контрагентів.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ПП «Щедро-ком», ТОВ «Транском Юг»та ТОВ «Агромарин М» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачем правочини з ПП «Щедро-ком», ТОВ «Транском Юг»та ТОВ «Агромарин М»мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів -не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч.7 ст.8 зазначеного Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, суб'єкт господарювання зобов'язаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Згідно з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів -податкових накладних, отриманих позивачем ПП «Щедро-ком», ТОВ «Транском Юг»та ТОВ «Агромарин М»нормативно-правовим актам.

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ПП «Щедро-ком», ТОВ «Транском Юг»та ТОВ «Агромарин М».

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України «Про податок а додану вартість».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений в п. 7.7. закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Пункт 7.7.1. закону встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 закону, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

7.7.2. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Закон № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати контрагентом податкового зобов'язання до бюджету.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит у спірний період відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми бюджетного відшкодування не має, що в свою чергу свідчить про те, що оскаржуване рішення не враховує фактичних обставин та вищезазначених приписів законодавства, а отже є необґрунтованим та протиправним.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків 02.09.11р. № 0000520700.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146,00грн., на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд», за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.