Ухвала

від 04.09.2012 по справі 2а-2603/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2603/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

04 вересня 2012 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Сантрейд»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2011 року № 0000520700.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд»з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Щедро-ком», ТОВ «Анкор Агро Плюс», ТОВ «Транском Юг», ТОВ «Агромарин М»та ТОВ ХК «Агротехтрейд»за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 рік, за результатами якої складено акт від 17.08.2011 року за №678/40-40/25394566.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1 211 361,00 грн., шляхом укладення позивачем нікчемних правочинів з ПП «Щедро-ком», ТОВ «Транском Юг»та ТОВ «Агромарин М», які полягали у відсутності у вказаних контрагентів позивача реальних можливостей виконання своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки зерна встановлених договорами у період, що перевірявся податковим органом, а саме: відсутності у таких складських приміщень, трудових та інших ресурсів, а також відсутності таких підприємств за місцем їх реєстрації.

На підставі акту перевірки, у зв'язку з встановленням позивачем порушень пп.7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп.7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 211 361,00 грн. в тому числі по періодам:

за вересень 2010 року на суму 825 464,00 грн.;

за жовтень 2010 року на суму 355 536,00 грн.;

за листопад 2010 року на суму 3 361,00 грн., -Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків 02 вересня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000520700 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 211 361,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання необґрунтованими висновки податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Так, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 1.32. статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До основних видів діяльності позивача за КВЕД належить: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, виробництво олії та тваринних жирів, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, оптова торгівля хімічними продуктами, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Як зазначено в акті перевірки, у період, що перевірявся ДП з ІІ «Сантрейд»здійснювало діяльність відповідно до КВЕД.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини, зокрема з платниками податків ТОВ «Транском-Юг», ТОВ «Агромарин-М»та ПП «Щедро-Ком».

Так, між ДП з ІІ «Сантрейд»та ТОВ «Транском-Юг», ТОВ «Агромарин-М»та ПП «Щедро-Ком»були укладені договори поставки:

1) ПП «Щедро-Ком»зобов'язувався продати ячмінь 3 класу з поставкою в морський порт «Південний», а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити;

2) ТОВ «Транском-Юг»зобов'язувався продати насіння соняшникове з поставкою на переробне підприємство «Українська чорноморська індустрія», пшеницю 4, 5, та 6 класу та ячмінь 3 класу шляхом переоформлення на Варварівському елеваторі або з поставкою в морський порт «Південний»чи Миколаївський морський торговий порт, а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити;

3) ТОВ «Агромарин-М»зобов'язувався продати пшеницю 4, 5 та 6 класу та ячмінь 3 класу з поставкою в морський порт «Південний»чи Миколаївський морський торговий порт, а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити.

На виконання укладених договорів поставки ПП «Щедро-ком», ТОВ «Агромарин-М», ТОВ «Транском-Юг»здійснило поставку вказаних товарів позивачеві, а позивач їх прийняв та оплатив, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, реєстром платіжних доручень, актів. Разом з цим, позивач, як на підставу дійсності правочинів укладених з контрагентами, додав до матеріалів справи і інші документи, які підтверджують факт купівлі товарів.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Транском-Юг», ТОВ «Агромарин-М»та ПП «Щедро-Ком».

В акті перевірки податковим органом зазначено про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ПП «Щедро-ком», посилаючись на те, що в ПП «Щедро-ком», відповідно до відомостей баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне обладнання, сировина, складські приміщення, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Вказані висновки податковим органом сформовано на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Щедро-Ком» від 05.04.2011 року №425/23-400/33367942, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків -постачальниками за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 рік, яка проводилась ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва.

В акті перевірки податковим органом зазначено про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Агромарин-М», посилаючись на те, що у даного контрагенту, відповідно до відомостей баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, відсутні трудові та інші ресурси, що тягне відсутність можливості настання реального виконання умов договорів укладених з позивачем.

Вказані висновки податковим органом сформовано на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агромарин-М»від 15.02.2011 року № 176/23-400/37104044, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року проведеної ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП отримавши від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва акт від 20.06.2011 року № 1955/23-100/36536622 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Транском-Юг»з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.08.2010 року по 30.08.2010 року, зроблено висновки щодо нікчемності договорів укладених з даним контрагентом, оскільки у такого відсутні складські приміщення, трудові ресурси, а також нікчемності укладених договорів ТОВ «Транском-Юг»з іншими контрагентами. (а.с.181-196).

Проте, колегія суддів, звертає увагу на те, що в акті перевірки містяться відомості щодо оренди ТОВ «Транском-Юг»приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 14, оф. 107 площею 50 кв.м. та складських приміщень площею 1000 кв.м. за адресою: Миколаївська область, с. Калинівка, пр. Космонавтів, буд.5, також встановлено укладення ТОВ «Транском-Юг»ряду договорів перевезення вантажу (а.с.182).

Разом з цим, відносно контрагентів позивача в матеріалах справи містяться копії свідоцтв про їх державну реєстрацію, копії свідоцтв про реєстрацію їх як платників податків, копії вищеперерахованих актів проведених перевірок. Тобто, на час вчинення правочинів контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та являлись платниками податку на додану вартість.

З наведеного вбачається, що усі висновки щодо відсутності у ДП з ІІ «Сантрейд»підстав для формування податкового кредиту та відповідно бюджетного відшкодування зроблені податковим органом на підставі актів проведених перевірок контрагентів, які проводились більшою мірою на підставі податкової звітності та даних баз співставлення, а також у зв'язку із висновками щодо нікчемності правочинів що укладались контрагентами позивача з іншими суб'єктами господарювання. Разом з цим, ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи (договори, специфікація, податкові накладні, видаткові накладні, доручення на отримання товару), оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зазначені контрагенти у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані платниками податку на додану вартість та відповідно мали право на видачу таких накладних, правовідносини відбувалися на підставі угод, які в судовому порядку недійсними не визнавалися.

За таких обставин, сумнівів щодо товарності господарських операцій між позивачем та контрагентами у колегії суддів не виникає.

Колегією суддів також не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, та порушення публічного порядку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений в п. 7.7 Закону України № 168/97-ВР.

Підпункт 7.7.1 п. 7.7 Закону № 168/97-ВР передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 Закону № 168/97-ВР, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 Закону № 168/97-ВР, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як вже зазначалося, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати контрагентом податкового зобов'язання до бюджету.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що під час формування податкового кредиту позивачем повністю дотримано вимог законодавства, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про порушення позивачем пп.7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп.7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, а тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160 , 198 , 200 , 205 , 206 , 212 , 254 КАС України , суд-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено: 07 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.