Ухвала

від 08.06.2015 по справі 2а-2603/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року м. Київ К/9991/59214/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року

у справі №2а-2603/12/2670

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Сантрейд» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року, позовні вимоги задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2011 року № 0000520700, а також зобов'язав відповідний підрозділ казначейської служби стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 2 146,00 грн., за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередні інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Податковий орган у період з 21 липня 2011 року по 10 серпня 2011 року провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Щедро-ком», ТОВ «Анкор Агро Плюс», ТОВ «Трансом юг», ТОВ «Агромарин М», ТОВ ХК «Агротехтрейд» за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року, про що склав акт від 17 серпня 2011 року №678/40-40/25394566, яким встановив порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого позивачем завищено податковий кредит у період липень - вересень 2010 року на 3 191 368,00 грн.; підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 3 191 368,00 грн., яка підлягала зменшенню у серпні - жовтні 2010 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2011 року №0000520700, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 211 361,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість липня, серпня, вересня 2010 року вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Щедро-ком», ТОВ «Транском Юг» та ТОВ «Агромарин М» за нікчемними правочинами.

Контролюючий орган вважає, що у вказаних контрагентів не має реальних можливостей для виконання своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки товару за умовами укладених договорів у період, що перевірявся податковим органом, а саме - відсутність у таких контрагентів складських приміщень, трудових та інших ресурсів.

Крім того, підставою для висновку податкового органу про завищення розміру податкового кредиту та відповідно суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугувала відсутність вказаних підприємств за місцем їх реєстрації.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів у ПП «Щедро-ком», ТОВ «Транском Юг» та ТОВ «Агромарин М».

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Транском-Юг», ТОВ «Агромарин-М» та ПП «Щедро-Ком».

Так, між позивачем та вказаними контрагентами було укладено ряд договорів поставки:

за умовами договору, укладеного з ПП «Щедро-Ком», останній зобов'язався продати ячмінь 3 класу з поставкою в морський порт «Південний», а позивач зобов'язався вказаний товар прийняти та оплатити;

за умовами договору, укладеного з ТОВ «Транском-Юг», останній зобов'язався продати насіння соняшникове з поставкою на переробне підприємство «Українська чорноморська індустрія», пшеницю 4, 5, та 6 класу та ячмінь 3 класу шляхом переоформлення на Варварівському елеваторі або з поставкою в морський порт «Південний» чи Миколаївський морський торговий порт, а позивач зобов'язався такий товар прийняти та оплатити;

за умовами договору укладеного з ТОВ «Агромарин-М», останній зобов'язався продати пшеницю 4, 5 та 6 класу та ячмінь 3 класу з поставкою в морський порт «Південний» чи Миколаївський морський торговий порт, а позивач зобов'язався такий товар прийняти та оплатити.

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, реєстром платіжних доручень та актів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпункту 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Нормами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» , визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 цього ж пункту, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», підтверджений відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платником податку на додану вартість.

Отже, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товару (послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що відсутність у контрагентів позивача складських приміщень, трудових та інших ресурсів, а також відсутність таких підприємств за місцем їх реєстрації, позбавляє позивача права на формування податкового кредиту спірного періоду, оскільки чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство, не ставило у залежність право позивача на формування податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення та наявність правових підстав для його скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у справі №2а-2603/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.