Постанова

від 24.05.2012 по справі 37/254

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. Справа № 37/254

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач), суддівЗаріцької А.О., Міщенка П.К., розглянувшикасаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецький завод хімічних реактивів" в особі ліквідатора Карауш Ю.В., на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 28 березня 2012 року, у справі № 37/254 Господарського суду Донецької області, за позовомВідкритого акціонерного товариства "Донецький завод хімічних реактивів" (м. Донецьк), до Приватного підприємства "ПКФ "Донремстрой" (м. Донецьк), про стягнення заборгованості, - представники учасників касаційного провадження в судове засідання не з'явились; в с т а н о в и в:

У жовтні 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Донецький завод хімічних реактивів" (далі за текстом - ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "ПКФ "Донремстрой" (далі за текстом -ПП "ПКФ "Донремстрой") про стягнення заборгованості за Договором оренди № 23/10-10 від 18.10.2010 року в сумі 9 334 грн. 34 коп. та розірвання Договору оренди № 23/10-10. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору оренди.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.01.2012 року у справі № 37/254 (суддя -Гриник М.М.) позов ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів" задоволено частково; присуджено до стягнення з ПП "ПКФ "Донремстрой" на користь ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів" заборгованість по орендній платі в сумі 9 334 грн. 34 коп., 102 грн. 00 коп. - в якості відшкодування державного мита та 236 грн. 00 коп. - в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову -відмовлено. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 509, 526, 625 ЦК України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року у справі № 37/254 (головуючий суддя -Марченко О.А., судді: Бойко І.А., Татенко В.М.) відмовлено у задоволенні заяви ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів" про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів" повернуто заявнику, на підставі п. 4) ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року, ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів" (в особі ліквідатора Карауш Ю.В.) звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове рішення, яким заяву про поновлення строку задовольнити. При цьому, заявник касаційної скарги посилається на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема, ст. 93 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.05.2012 року, згідно зі ст. 111 4 ГПК України, касаційну скаргу ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів" (в особі ліквідатора Карауш Ю.В.) прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

За Розпорядженням Секретаря судової палати від 23.05.2012 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя -Поліщук В.Ю., судді: Заріцька А.О., Міщенко П.К. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

Учасники касаційного провадження у справі уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників судового провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111 13 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень ч. 4 ст. 91 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку роз'яснено наступне.

Статтею 93 ГПК встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги. Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку. Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 1 ст. 53 ГПК України. Про поновлення або про відмову у поновленні пропущеного строку може зазначатися в ухвалі як окремому документі (за підписом судді, який розглядав відповідне питання у порядку ч. 2 ст. 93 ГПК України) або в ухвалах (за підписами суддів) про повернення апеляційної скарги (ч. 2 ст. 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України) чи про прийняття її до провадження (ст. 98 ГПК України). Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги та про повернення останньої може бути оскаржено в касаційному порядку на підставі ч. 3 ст. 53 ГПК України. Питання про прийняття або повернення апеляційної скарги, відмову в її прийнятті тощо вирішується колегією суддів без виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного питання виноситься ухвала.

Згідно положень ч. 1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Таким чином, виходячи зі змісту ст. ст. 33, 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Апеляційним господарським судом встановлено, що, не погоджуючись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням від 30.01.2012 року (повний текст підписано 06.02.2012 року), 17.03.2012 року ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів" звернулось з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення строку на її подання, яку мотивовано неотриманням повного тексту судового рішення, з яким апелянт зміг ознайомитись лише 12.03.2012 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Водночас, апеляційним господарським судом з матеріалів справи встановлено, що представник ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів" був присутній у судовому засіданні місцевого господарського суду 30.01.2012 року, за наслідками якого було проголошено оскаржуване судове рішення.

Крім того, повний текст судового рішення (підписаного 06.02.2012 року) на адресу ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів" було направлено 08.02.2012 року, тобто, з дотриманням вимог ст. 87 ГПК України щодо строків направлення сторонам процесуальних документів (обчислюються з дня, наступного після дати складання повного тексту рішення), що також відзначено господарським судом апеляційної інстанції.

Статтею 87 ГПК України встановлено, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування ГПК України роз'яснено, що, за змістом ст. 87 ГПК України, надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено (за винятком ухвали, в якій роз'яснюється рішення суду, що за змістом ч. 5 ст. 89 ГПК України надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою, незалежно від присутності зазначених осіб у судовому засіданні). Водночас, ці сторони, прокурор, треті особи (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з ч. 2 ст. 22 ГПК України знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень. Передбачений ст. 87 ГПК України строк надсилання повного рішення обчислюється з дня, наступного після дати складання такого рішення. За обґрунтованим письмовим клопотанням учасника судового процесу, який був присутній в судовому засіданні, суд з урахуванням конкретних обставин справи може надіслати повне судове рішення відповідному учасникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Підставами для цього може бути, зокрема, знаходження (проживання) заявника не за місцем знаходження господарського суду або інші поважні причини, що перешкоджають отриманню копій судового рішення безпосередньо в суді.

Матеріали справи свідчать, що ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів" (м. Донецьк) не скористалось наданим йому ст. 22 ГПК України правом на отримання копії рішення Господарського суду Донецької області та з відповідним клопотанням до місцевого господарського суду не зверталось.

Крім того, як вже було зазначено вище, уповноважений представник позивача був присутній у судовому засіданні місцевого господарського суду та був обізнаний про результати розгляду справи вже 30.01.2012 року.

Таким чином, можливість вчасного звернення з апеляційною скаргою залежала виключно від волевиявлення самого скаржника.

Інших причин пропуску строку подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення місцевого господарського суду ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів" у адресованій апеляційному господарському суду заяві не наведено.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в цьому випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

За таких обставин та враховуючи, що скаржником не наведено поважних причин пропуску встановленого строку подання апеляційної скарги, у розумінні ст. 53 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про відмову ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів" у задоволенні заявленого клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду від 30.01.2012 року, відповідно відсутні підстави для скасування ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року у цій справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 ГПК України Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецький завод хімічних реактивів" в особі ліквідатора Карауш Ю.В. залишити без задоволення.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28 березня 2012 року у справі № 37/254 Господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

судді: А.О. Заріцька

П.К. Міщенко