Ухвала

від 15.05.2012 по справі 5011-27/4974-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-27/4974-2012 15.05.12

За заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28.10.2010 року у справі № 1552/10

За позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі Пром»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі Плюс»

про стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної

кредитної лінії

Суддя Дідиченко М. А. Представники:

від заявника ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 07.12.2011 року;

від боржника 1 не з'явилися;

від боржника 2 Тарасюк М. Б. -директор;

від боржника 3 не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.04.2012 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява від Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28.10.10 р. у справі № 1552/10 (третейський суддя -Мороз О. А.).

Зазначена заява мотивована наступним.

23.03.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Велмі Пром», як позичальником, було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 935/1-029, відповідно до якого кредитор надавав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом.

Пунктами 6.1, 6.2 кредитного договору сторони передбачили, що усі спори та непорозуміння, які можуть виникнути між сторонами у зв'язку з укладанням та виконанням положень цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В. М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз О. А. або Білоконем Ю. М. у порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий даними суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Поряд з цим, на забезпечення обов'язків позичальника за договором відновлювальної кредитної лінії № 935/1-029 від 23.03.2007 року, ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитором, було укладено з ТОВ «Велмі»та ТОВ «Велмі Плюс», як поручителями, договори поруки № 935/09-065 та № 935/09-066 від 23.03.2007 року.

У зв'язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Велмі Пром»зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»звернулося до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою про стягнення як із солідарних боржників з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі Пром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі Плюс»на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»заборгованості за кредитним договором.

28.10.2010 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення, відповідно до якого стягнуто як із солідарних боржників з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі Пром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі Плюс»на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»заборгованість у сумі 2 102 212, 18 грн. та 21 422, 12 грн. третейського збору.

У зв'язку із зазначеним, на підставі положень ст. 122-7 ГПК України, заявник звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28.10.2010 року у справі № 1552/10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2012 року заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»прийнято до розгляду та призначено на 15.05.2012 року. Витребувано від Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків третейську справу № 1552/10.

04.05.2011 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків надійшли справа № 1552/10, копія регламенту та свідоцтва про реєстрацію Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Представник заявника у судовому засіданні 15.05.2012 року подав витребувані судом документи та підтримав подану заяву про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28.10.2010 року у справі № 1552/10.

Представник боржника 2 у судовому засіданні 15.05.2012 року проти задоволення заяви заперечував посилаючись на те, що рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою. Крім того, боржник 2 зазначив, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не була підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Представники боржника 1 та боржника 3 у судове засідання 15.05.2012 року не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви (ч. 1 ст. 122-9 ГПК України).

Відповідно до ст. 122-10 ГПК України, Господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Згідно ч. 3 ст. 122-9 ГПК України, при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 122-10 цього Кодексу.

Як вбачається з наявних у справі документів, станом на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення від 28.10.2010 року у справі № 1552/10 не скасовано компетентним судом. До того ж, строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду відповідав вимогам статей 16 -19 Закону України «Про третейські суди»; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; постійно діючий третейський суд надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Заперечуючи проти задоволення заяви боржник 2 вказував, що рішення третейського суду було прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою. Зазначене боржник 2 мотивував тим, що третейське застереження в укладеному між ПАТ «Укрсоцбанк»та ТОВ «Велмі»договорі поруки поширюється виключно на виконання сторонами зобов'язань за договором поруки. Поряд з цим, предметом спору у третейському розгляді було стягнення коштів за кредитним договором.

Суд не погоджується із таким твердженням боржника 2 у зв'язку із наступним.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору поруки № 935/09-065 від 23.03.2007 року, усі спори та непорозуміння, які можуть виникнути між сторонами у зв'язку з укладанням та виконанням положень цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В. М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз О. А. або Білоконем Ю. М. у порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий даними суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Згідно п. 1.1 договору поруки № 935/09-065 від 23.03.2007 року, поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором відновлювальної кредитної лінії № 935/1-029 від 23.03.2007 року .

Із зазначеного вбачається, що компенсація боржником 2 (поручителем за договором поруки) заборгованості боржника 1 (позичальника) за кредитним договором є обов'язком боржника 2, який випливає із положень договору поруки.

Так, судом встановлено, що рішення третейського суду було прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою.

Боржник 2, крім того зауважував, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не була підвідомча третейському суду відповідно до закону та підлягала вирішенню судами загальної юрисдикції, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів підвідомчі виключно господарським судам.

Судом не приймається до уваги вказана позиція боржника з викладених нижче підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів).

Частиною 2 цієї ж статті ГПК України встановлено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, ст. 12 ГПК України передбачає можливість передачі сторонами підвідомчого господарським судам спору на вирішення третейського суду.

Крім того, згідно ст. 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; справ, пов'язаних з державною таємницею; справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; справ у спорах, що виникають з трудових відносин; справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Так, оскільки спір у справі № 1552/10 не підпадає під жоден з передбачених наведеною статтею винятків, суд встановив, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, була підвідомча третейському суду відповідно до закону.

За таких обставин Господарський суд міста Києва вважає за можливе задовольнити заяву заявника та видати наказ на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28.10.2010 року у справі № 1552/10.

Відповідно до ч. 1 ст. 122-11 ГПК України, за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу про видачу виконавчого документа або про відмову у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 86, 122-9, 122-10, 122-11 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Заяву про видачу виконавчого документа задовольнити.

2. Видати наказ на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28.10.2010 року у справі № 1552/10 за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі Пром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі», та Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі Плюс»про стягнення як із солідарних боржників з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі Пром»(п/р 26005959720058 в ЧОФ ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 353014, код ЄДРПОУ 32615443, юридична адреса: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Іванівська, 79); Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі»(код ЄДРПОУ 23497061, юридична адреса: м. Київ, вул. Мечникова, буд 8, кв. 22); Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі Плюс»(код ЄДРПОУ 31918894, юридична адреса: м. Хмельницький, вул. Курчатова, буд. 3, кв. 92) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(м. Київ, вул. Ковпака, 29) 2 102 212, 18 (два мільйони сто дві тисячі двісті дванадцять) гривень 18 копійок заборгованості; та про стягнення як із солідарних боржників з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі Пром»(п/р 26005959720058 в ЧОФ ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 353014, код ЄДРПОУ 32615443, юридична адреса: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Іванівська, 79); Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі»(код ЄДРПОУ 23497061, юридична адреса: м. Київ, вул. Мечникова, буд 8, кв. 22); Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмі Плюс»(код ЄДРПОУ 31918894, юридична адреса: м. Хмельницький, вул. Курчатова, буд. 3, кв. 92) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(м. Київ, вул. Ковпака, 29) 21 422, 12 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять дві) гривні 12 копійок витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом.

Суддя Дідиченко М. А.