Рішення

від 15.05.2012 по справі 5019/454/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 5019/454/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємства "Фірма РОМ" (далі - Підприємство) до фермерського господарства "Надія-94" (далі - Господарство) про стягнення заборгованості в сумі 12 057 грн. 18 коп.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 за дов. № 01-03/2012 від 1 березня 2012 року;

відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2012 року Підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 85, укладеного між позивачем та Господарством 1 липня 2011 року, останньому згідно накладної № 9041Н від 24 жовтня 2011 року було передано у власність дизельне пальне на загальну суму 22571 грн. 10 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, заборгувавши позивачу 8 571 грн. 10 коп., останній, посилаючись на статті 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Господарства вищезазначену суму боргу, а також 777 грн. 55 коп. пені, нарахованої за несвоєчасне проведення розрахунків та 2 708 грн. 53 коп. штрафу.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 23 березня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/454/12, розгляд якої було призначено на 5 квітня 2012 року.

Ухвалою цього ж суду від 5 квітня 2012 року розгляд справи було відкладено на 26 квітня 2012 року.

20 квітня 2012 року на адресу суду надійшла заява позивача від 10 квітня 2012 року № 10-04/2012 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній простив стягнути з відповідача 8 571 грн. 10 коп. основного боргу, 767 грн. 96 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків, а також 2 708 грн. 53 коп. штрафу. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 26 квітня 2012 року розгляд справи відкладено на 15 травня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач не забезпечив явку своїх повноважних представників у судові засідання, призначені на 5 квітня 2012 року, 26 квітня 2012 року та 15 травня 2012 року, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 23 березня 2012 року та ухвала про відкладення розгляду справи від 5 квітня 2012 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 35830, Рівненська область, Острозький район, село Милятин, вулиця Шевченка, будинок 3. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 15-16, 35-36).

З метою встановлення дійсної адреси відповідача судом було зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, з якого вбачається, що місцезнаходженням фермерського господарства "Надія-94" є наступна адреса: 35830, Рівненська область, Острозький район, село Милятин. У зв'язку з цим ухвала суду про відкладення розгляду справи від 26 квітня 2012 року також була направлена Господарству і за цією адресою, однак дане поштове повідомлення повернуто підприємством поштового зв'язку з відміткою "за місцем обслуговування" (а.с. 48-49).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Слід також зазначити, що за частиною 1 статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 липня 2011 року між Господарством та Підприємством був укладений договір № 85, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок передати у власність відповідачу товарно-матеріальні цінності, а Господарство у свою чергу - прийняти та оплатити їх вартість.

Пунктом 2.1 цієї угоди передбачено, що детальний перелік, кількість, одиниця виміру, термін відпуску (поставки) та базис поставки товару зазначається в накладних або специфікаціях до даного договору, що є невід'ємними його частинами.

За умовами пункту 3.1 договору датою отримання товару вважається дата, що зазначена у відповідних накладних на відпуск (отримання) товару.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору 24 жовтня 2011 року позивач поставив відповідачу паливо дизельне у кількості 2427 літрів на загальну суму 22 571 грн. 10 коп. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується наданою позивачем накладною № 9041Н від 24 жовтня 2011 року (а.с. 7).

Відповідно до пункту 5.2 договору покупець зобов'язується проводити оплату вартості товару в термін, що зазначений у специфікації (-ях) до договору, а при відсутності такої (-их) - протягом одного дня з моменту відпуску (поставки) товару.

Проте всупереч умовам договору Господарство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості вказаного товару виконало лише частково, сплативши Підприємству 14 000 грн. 00 коп. Зокрема, 2 листопада 2011 року відповідач перерахував на рахунок позивача 5 000 грн. 00 коп., 25 листопада 2011 року - 4000 грн. 00 коп., 29 грудня 2011 року - 4000 грн. 00 коп., а 24 лютого 2012 року - 1000 грн. 00 коп. Вказаний факт підтверджується наданими Підприємством квитанціями та банківськими виписками з його особового рахунку, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 8-11).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором № 85 від 1 липня 2011 року, яка складає 8 571 грн. 10 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Підприємства до Господарства про стягнення вказаної суми є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Господарством своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, останній з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10 квітня 2012 року № 10-04/2012 також просить суд стягнути з відповідача 767 грн. 96 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу з 26 жовтня 2011 року по 22 березня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору поставки № 85 від 1 липня 2011 року передбачена відповідальність покупця за несвоєчасне проведення розрахунків у вигляді пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої Підприємством, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 767 грн. 96 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього штраф у розмірі 2 708 грн. 53 коп.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.2 договору сторони погодили, що покупець при простроченні проведення розрахунків більше двадцяти календарних днів несе відповідальність у вигляді додаткового штрафу в розмірі дванадцяти відсотків від загальної вартості відпущеного (поставленого) неоплаченого товару.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в розмірі 2 708 грн. 53 коп. також підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "Надія-94" (35830, Рівненська область, Острозький район, село Милятин, ідентифікаційний код: 22576048) на користь приватного підприємства "Фірма РОМ" (33023, місто Рівне, вулиця Орлова, будинок 2, ідентифікаційний код: 23306434) 8 571 (вісім тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 10 коп. основного боргу, 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 96 коп. пені, 2 708 (дві тисячі сімсот вісім) грн. 53 коп. штрафу, а також 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 травня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко