Рішення

від 16.02.2012 по справі 6/102/5022-1647/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2012 р.Справа № 6/102/5022-1647/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільмолоко " вул. Танцорова , 14 м. Тернопіль 46008

до відповідача - Тернопільської міської ради вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль 46000

третя особа №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держкомзему у м. Тернополі (вул. Лисенка, 20А м. Тернопіль 46000)

третя особа №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тернопільська регіональна філія ДП "Центр державного земельного кадастру" (вул. Живова 32А м. Тернопіль 46000)

про відшкодування 27973 грн. шкоди

За участю представників сторін:

Позивача - Киринюк З.І.

Відповідача - Михальчук О.Ю.

Третя особа № 1 - Ковальчук Н.О.

Третя особа № 2 - не з'явився

Суть справи:

ТОВ "Тернопільмолоко" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - Тернопільської міської ради про відшкодування 27973 грн. шкоди.

Свої вимоги, підтриманні в засіданні його представниками, позивач мотивував незаконними діями ради, внаслідок яких товариство протягом 2006-2011 р.р.

зайво сплатило 27973 грн. орендної плати за землю.

У відзиві на позов та усних поясненнях представника відповідача, останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність.

Розгляд справи, призначений вперше на 08.12.2011 року, відкладався востаннє на 16.02. 2012 року.

В порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору продовжувався.

Ухвалою суду від 22.12.2011 року до участі в справі в якості третіх осіб №№1,2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Управління Держкомзему у м. Тернополі та Тернопільську регіональну філію ДП "Центр державного земельного кадастру" відповідно.

Уповноважений представник третьої особи №2, участь якого не визнавалась обов'язковою, в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином.

В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,27,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, і третьої особи, суд встановив наступне:

- 14.05.2002 року між Тернопільською міською радою як орендодавцем та ВАТ "Тернопільмолоко" (нині - ТОВ "Тернопільмолоко") як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0900 га по вул. Танцорова, 14 в м. Тернополі, переданої товариству під будівництво інженерно -адміністративного корпусу.

Того ж дня договір посвідчено нотаріально та вчинено відповідний запис в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Термін дії договору оренди землі встановлено сторонами до 28.02.2027 року (п.2 угоди).

Рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002 року № 4/5/123 вирішено продати згадану ділянку ВАТ "Тернопільмолоко" (п.1), а п.п.2,3 рішення затверджено ціну продажу та умови договору купівлі -продажу землі.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.05.2004 року у справі № 6/26-247 за позовом ВАТ "Тернопільмолоко" до Тернопільської міської ради визнано недійсними п.п.2,3 рішення відповідача від 27.12.2002 року № 4/5/123.

Дане рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.08.2005 року у справі № 4/125-1992 (3/191-1868) за позовом ТОВ "Тернопільмолоко" до Тернопільської міської ради, міську раду зобов'язано укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю „Тернопільмолоко" договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 900 м. кв., розташованої в м. Тернополі, по вул. Танцорова, 14 на умовах договору купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності від 06.08.2004р., зареєстрованому відповідачем за №08-1500/13-01 від 09.08.2004р. у 2-х тижневий термін з моменту набрання даним рішенням законної сили.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2005 року дане рішення залишено без змін.

Як вбачається з постанови Підрозділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у Тернопільській області від 01.06.2007 року про повернення виконавчого документа, пояснень представника позивача та наступних подій, рішення господарського суду Тернопільської області від 10.08.2005 року у справі № 4/125-1992 (3/191-1868) радою не виконувалось.

Рішенням Тернопільської міської ради від 05.07.2007 року №5/11/69 скасовано п.1 свого попереднього рішення від 27.12.2002 року № 4/5/123.

В подальшому, рішення Тернопільської міської ради від 05.07.2007 року №5/11/69 визнано незаконним згідно з постановою Тернопільського міськрайонного суду від 01.10.2010 року у справі № 2-а-33/10.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.07.2009 року у справі № 10/47-1056 визнано укладеним договір купівлі -продажу земельної ділянки від 06 серпня 2004 року, зареєстрований Тернопільською міською радою за № 08-1500/13-01 від 09.08.2004 року, площею 900 кв. м., що розташована в місті Тернополі по вул. Танцорова, 14 між Тернопільською міською радою та ТОВ "Тернопільмолоко" в редакції, поданій товариством.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року дане рішення скасовано, а провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору (п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України). Постанову мотивовано тим, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.08.2005 року у справі № 4/125-1992 (3/191-1868) вже встановлено існування між сторонами договірних правовідносин з приводу купівлі -продажу земельної ділянки.

В касаційному порядку постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року у справі № 10/47-1056 не оскаржувалась.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.07.2011 року у справі № 15/41/5022-736/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 року, задоволено позов "Тернопільмолоко", пред'явлений до Тернопільської міської ради та визнано за позивачем право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 900 кв. м., яка розташована в м. Тернополі, вул. Танцорова, 14.

У відповідності до змісту судового рішення, в грудні 2009 року позивач сплатив, передбачену договором вартість спірної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки, а саме -45816,85 грн.

Після чого, ТОВ "Тернопільмолоко" розпочало виготовлення державного акта на права власності на землю, уклавши зокрема договори з Управлінням Держкомзему у м. Тернополі від 29.09.2011 року та від 17.10.2011 року.

Відповідно до пояснень, в т.ч. письмових, представника ТОВ "Тернопільмолоко", листів виконкому Тернопільської міської ради від 11.11.2011р. №6015/08, Управління Держкомзему у м. Тернополі від 25.11.2011 року № 2280/09/03 та інших даних, проект державного акта на право власності на землю (виготовлений для позивача) був повернутий відповідачем у справі Управлінню Держкомзему у м. Тернополі без засвідчення підпису органу місцевого самоврядування.

ТОВ "Тернопільмолоко" звернулось до Тернопільської міської ради з претензією від 30.09.2011 року №37 про відшкодування шкоди.

Претензію товариство мотивувала тим, що згідно з свідоцтв про право сплати єдиного податку від 01.01.2006 року, 01.01.2007 року, 19.11.2007 року, 01.01.2009 року, 23.11.2009 року та 16.11.2010 року, протягом 2006 -2011р.р. було платником єдиного податку.

Однак, через невиконання Тернопільською міською радою рішення господарського суду Тернопільської області від 10.08.2005 року у справі № 4/125-1992 (3/191-1868), яким раду зобов'язано укласти з ТОВ "Тернопільмолоко" договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 900 м. кв., розташованої в м. Тернополі, по вул. Танцорова, 14 на умовах договору купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності від 06.08.2004р. у 2-х тижневий термін з моменту набрання даним рішенням законної сили, позивач зайво сплатив за період з 2006р. по жовтень 2011р. - 27 973,58 грн. орендної плати за землю.

Сплата зазначеної суми підтверджується наданими платіжними дорученнями та відповідними податковими деклараціями.

У зв'язку з цим, на думку позивача, йому була причинена пряма шкода.

У відповіді від 11.11.2011р. № 6000/08 виконком Тернопільської міської ради відхилив претензію ТОВ "Тернопільмолоко" від 30.09.2011 року №37 з підстав відсутності у позивача зареєстрованого права власності на землю.

Після чого, ТОВ "Тернопільмолоко" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 27 973,58 грн. з тих же підстав, що і в претензії.

Згідно з поясненнями Управління Держкомзему у м. Тернополі (третьої особи №1), функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного кадастру покладено на Держкомзем України (Указ Президента від 17.02.2003 року №134).

Держателем Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є Держкомзем України, а його адміністратором - ДП "Центр державного земельного кадастру" (постанова КМУ від 17.07.2003 № 1088).

Згідно із змісту наданих позивачем документів, а також пояснень його представника та представника третьої особи №1, право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 900 кв.м., яка розташована в м. Тернополі, вул. Танцорова, 14 за ТОВ "Тернопільмолоко" у встановленому законом порядку зареєстровано не було.

З'ясовано також, що постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2012 року скасовано рішення господарського суду Тернопільської області від 25.07.2011 року у справі № 15/41/5022-736/2011, яким визнано за позивачем право власності на земельну ділянку в м. Тернополі по вул. Танцорова, 14 та передано дану справу на новий розгляд.

Спори про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно -правовий спір підвідомчі господарським судам (ст. 124 Конституції України ст.12 ГПК України, п.3.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2011р. та п.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р.).

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи і заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до змісту ст.22 ГПК України, право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу. Змінити їх заявник може лише до початку розгляду справи по суті, шляхом подання відповідної письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п.3.12 пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18).

Однак, заявлена позивачем вимога, з наведеної ним підстави не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до позову, вимога позивача про стягнення прямої, дійсної, позадоговірної шкоди ґрунтується на невиконанні відповідачем зобов'язань, покладених на нього рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.08.2005 року у справі № 4/125-1992 (3/191-1868) щодо укладення з ТОВ "Тернопільмолоко" договору купівлі-продажу земельної ділянки в м. Тернополі, по вул. Танцорова, 14. Оскільки, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України)

Згідно з ст.ст.22,1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України)

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками в т.ч. є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Підставами деліктної (позадоговірної) відповідальності є :

- протиправна дія (бездіяльність) іншої особи;

- наявність шкоди (збитків);

- причинний зв'язок між протиправним діяннями та шкодою (збитками);

- винна особи, в заподіянні шкоди (збитків).

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно -правова відповідальність у формі стягнення шкоди (збитків) не настає.

При цьому, обов'язок доведення протиправної дії (бездіяльності), шкоди (збитків) та причинного зв'язку між ними покладено на позивача. Вина відповідача в даному випадку презумується.

Переліченні позиції знайшли своє відображення в роз'ясненні ВАСУ №02-5/215 від 01.04.1994 року, в редакції від 29.12.2007 року, Довідці ВГСУ "Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням позадоговірної шкоди за 2004 -1 півр. 2006р.р." та судовій практиці Верховного Суду України, зокрема його постанові від 20.06.2011р. у справі №2/121-30/118 та інш.

Проте, позивачем не доведено наявності усіх підстав, з якими пов'язано настання відповідальності, зокрема завдання йому шкоди сплатою орендної плати.

Так, відповідно до Законів України "Про плату за землю" і "Про систему оподаткування", що були чинними до 1 січня 2011 року, а також чинних нині Податкового кодексу України та Закону України "Про оренду землі" користування землею є платним у формі сплати земельного податку (податку за земельні ділянки) або внесення орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.05.2002 року із терміном дії до 28.02.2027 року, позивач є орендарем земельної ділянки комунальної власності в м. Тернополі по вул. Танцорова, 14 та повинен сплачувати за користування нею встановлену договором плату.

Вказану земельну ділянку позивач використовував і в період з 2006р. по жовтень 2011р. (за який нараховані збитки) та використовує її по сьогоднішній день.

Згідно із змісту Закону України "Про оренду землі", Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (дію якого припинено згідно із Законом України від 4 листопада 2011 року N 4014-VI), роз'яснення ДПА України від 28.09.1999 року № 14539/7/18-0617, саме по собі знаходження юридичної особи на спрощеній системі оподаткування не звільняє її від внесення орендної плати за користування землею державної чи комунальної форми власності, у разі укладення такою особою відповідного договору.

Вказане не заперечується і самим позивачем та стверджується наданою ним податковою звітністю щодо сплати орендної плати за землю та доказами її внесення.

Статус позивача як орендаря землі не змінився і після набрання законної сили рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.08.2005 року у справі № 4/125-1992(3/191-1868), залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2005 року, на яке ТОВ "Тернопільмолоко" посилається як на підставу позову про стягнення збитків.

Оскільки, даним рішенням міську раду лише зобов'язано укласти з ТОВ "Тернопільмолоко" договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 900 м.кв., розташованої в м. Тернополі, по вул. Танцорова, 14.

Внаслідок цього позивач не став би власником земельної ділянки.

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно (земельну ділянку).

Державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них проводиться шляхом внесення записів до Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно (постанова КМУ від 17.07.2003 № 1088).

У встановленому законодавством порядку позивач і після постановлення наступних судових рішень не зареєстрував права власності на земельну ділянку , розташовану в м. Тернополі по вул. Танцорова, 14, а відтак і не набув його.

Щодо дій міського голови з приводу непідписання проекту державного акта про право власності на землю, то їх правова оцінка може бути предметом окремого адміністративного, а не господарського спору.

Окрім того, на момент вирішення даного спору, постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2012 року скасовано рішення господарського суду Тернопільської області від 25.07.2011 року у справі № 15/41/5022-736/2011, яким визнано за позивачем право власності на земельну ділянку в м. Тернополі по вул. Танцорова, 14 та направлено справу на новий розгляд.

В згаданій постанові, за наявності судових рішень у справах №№4/125-1992 (3/191-1868), 10/47-1056, звернуто увагу на відсутність в ТОВ "Тернопільмолоко" укладеного та зареєстрованого у встановленому порядку договору купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Танцорова, 14 в м. Тернополі, а тому підстави для визнання за ним права власності.

З огляду на усе наведене , позивачем не доведено, що сплачена ним за період з 2006р. по жовтень 2011р. орендна плата за користування земельною ділянкою (за відсутності в цей період в позивача іншого, окрім як на умовах оренди, права на землю) є заподіяною йому шкодою (збитками).

За таких обставин , в задоволенні позову, із вказаної у ньому підстави, слід відмовити.

Згідно з ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати у справі не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,2,4-3,12,22,33,34,35,43,44,49,82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 23.02.2012 року.

Суддя І.П. Шумський