Постанова

від 17.05.2012 по справі 26/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2012 № 26/10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Доманської М.Л.

при секретарі судового засідання: Мельникові О.Г. (помічник судді),

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто" в особі Київської філії „Сіті" на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2012 року

у справі № 26/10 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто" в особі Київської філії „Сіті",

до Приватного акціонерного товариства „Українська інноваційна страхова компанія „Інвестсервіс",

про стягнення 10 925,03 грн.,

встановив:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення на свою користь з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 10 925,03 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2012 року (повний текст рішення підписано 24.02.2012 року) в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2012 року та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 17.05.2012 року відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників відповідача, третьої особи та необхідністю витребування додаткових доказів.

Відповідно до розпорядження секретаря палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/1 від 17.05.2012 року здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПАТ „УСК „Гарант-Авто" на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2012 року здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Доманська М.Л., Зубець Л.П.

Представники сторін, в судове засідання яке відбулося 17.05.2012 року, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомлено. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів виходить з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.05.2012 року, було прийнято постанову Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „УСК „Гарант-Авто" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків - поліс № 19G - 0045354 від 28.06.2007 року (договір страхування), за яким застраховано автомобіль марки „Шевроле ЛачеттіВ» , д/н НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

Одним із передбачених Договором страхових ризиків є дорожньо-транспортна пригода (ДТП). Строк дії Договору: з 28.06.2007 року по 27.06.2008 року.

23.06.2008 року в м. Києві на вул. Бориспільській, 11 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - за участю застрахованого автомобіля „Шевроле ЛачеттіВ» , д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, власник ОСОБА_3 та автомобіля „ВАЗВ» , д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, власник ОСОБА_5, що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування АТ Дарницького району при УДАІ ГУМВС України в місті Києві від 03.07.2008 року № 10.

В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого т/з ОСОБА_3

25.06.2008 року страхувальник повідомив страховика про ДТП та заявою від 13.08.2008 року просив страхову компанію виплатити страхове відшкодування на р/р ТОВ „АЦ „Голосіївський".

Відповідно до Висновку спеціаліста № 2425 від 25.09.2008 року, складеного ТОВ „Експертна компанія „Укравтоекспертиза-Стандарт", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Шевроле ЛачеттіВ» , д/н НОМЕР_1 в результаті ДТП, склала 11 435,03 грн., а фактична вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 12 888,23 грн., що підтверджується рахунком № 1009412 від 01.07.2008 року та актом виконаних робіт № 227716 від 29.08.2008 року складених ТОВ „АЦ „Голосіївський".

Позивач, як страховик, виплатив ТОВ „АЦ „Голосіївський", відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі страхового акту №29565 від 25.09.2008 року, суму страхового відшкодування в розмірі 12 888, 23 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12283 від 03.10.2008 року.

Крім того, позивачем було оплачено рахунок № 2425 від 25.09.2008 року, який було виставлено ТОВ „Експертна компанія „Укравтоекспертиза-Стандарт" за виготовлення висновку спеціаліста № 2425 від 25.09.2008 року, що підтверджується платіжним дорученням № 12282 від 03.10.2008 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 13 308,23 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 07.08.2008 року у справі № 3-34782/08, водія автомобіля „ВАЗВ» , д/н НОМЕР_2 - ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні ДТП 23.06.2008 року внаслідок порушення п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.

Статтею 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно із статтею 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „ВАЗВ» , д/н НОМЕР_2, застрахована ПрАТ „Українська інноваційна страхова компанія „Інвестсервіс" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/636084 (далі - Поліс).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач претензією про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) б/н від 01.09.2011 року, до якої додані документи, передбачені статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, встановлену згідно Висновку спеціаліста № 2425 від 25.09.2008 року в розмірі 11 435,03 грн., яке отримано відповідачем 06.09.2011 року.

В передбачені Законом строки, відповідач суму страхового відшкодування в порядку регресу не сплатив.

Посилаючись на приписи статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача в порядку регресу 10 925,03 грн. матеріальної шкоди (11 435,03 грн. згідно Висновку спеціаліста № 2425 від 25.09.2008 року за вирахуванням 510,00 грн. франшизи згідно Полісу), яка була завдана в результаті ДТП, що трапилась 23.06.2008 року.

Судом першої інстанції, посилаючись на порушення позивачем приписів статей 33, 34 ГПК України у позові було відмовлено, оскільки у матеріалах справи відсутній Поліс № ВА/636084, не можна визначити, якого типу був поліс, що суттєво впливає на обґрунтованість виплати страхового відшкодування, чи застосовувалась франшиза, а також який термін дії поліса цивільної відповідальності, а відтак позивачем не доведено, що цивільно - правова відповідальність винної у ДТП особи, а саме ОСОБА_4 застрахована у відповідача.

Із розширеної довідки М(Т)СБУ, зробленої на запит апеляційного господарського суду вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „ВАЗВ» , д/н НОМЕР_2, застрахована ПрАТ „Українська інноваційна страхова компанія „Інвестсервіс" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/636084 зі строком дії з 14.09.2007 року до 13.09.2008 року; тип договору - 3-й; страхувальником є ОСОБА_5.

Відповідно до п 15.1. ст. 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", в редакції, діючій на момент ДТП, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір ІІI типу).

Винуватцем ДТП, що сталася 23.06.2008 року є ОСОБА_4, при цьому із вищевказаної довідки М(Т)СБУ не вбачається, що його було зазначено в Полісі.

Таким чином, вірним є висновок місцевого господарського суду, що позивачем не надано доказів того, що умови Полісу розповсюджувалися на винуватця ДТП ОСОБА_4, а відтак не доведено що його цивільно-правова відповідальність була застрахована за Полісом № ВА/636084.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 10 925,03 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних документів та матеріалів на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог, доводи позивача викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто" в особі Київської філії „Сіті" на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2012 року у справі № 26/10 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2012 року у справі № 26/10 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 26/10 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Зубець Л.П.

Доманська М.Л.