Постанова

від 23.05.2012 по справі 5011-10/1596-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2012 № 5011-10/1596-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Тищенко О.В.

Чорної Л.В.

при секретарі: Дмитрина Д.О.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність №21/09 від 21.09.2011;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність №437 від 16.03.2012;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Поляна Україна Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2012

у справі № 5011-10/1596-2012 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „3СТАР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Поляна Україна Груп"

про стягнення коштів

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „3СТАР" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Поляна Україна Груп" (далі - відповідач) про стягнення 45370,06 грн. з них втрат від інфляції - 36926,13 грн. та 3% річних - 8443,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях № 4 від 01 квітня 2010 року, зокрема, відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 у справі №5011-10/1596-2012 позов задоволено повністю, стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „3СТАР" втрат від інфляції у сумі - 36926,13 грн., 3% річних - 8443,93 грн. та судові витрати - 1609,50 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 у справі №5011-10/1596-2012 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що станом на 23.02.2012 у Товариства з обмеженою відповідальністю „Поляна Україна Груп" перед Товариством з обмеженою відповідальністю „3СТАР" не має жодної заборгованості за актами наданих послуг №№ 10-20, 22-36, 38-40, 42, 44, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 01.03.2012, а відтак, за переконанням відповідача, позивачем некоректно сформульовано предмет позовної заяви, оскільки 8443,93 грн. - 3 % річних від суми боргу, 36926,13 грн. - інфляційне збільшення не являються заборгованістю відповідача по сплаті за надані послуги, а відповідно до цивільного законодавства є так званою платою за користування чужими грошовими коштами та мірою відповідальності за несвоєчасну оплату таких грошових коштів. Крім того, на думку відповідача, застосування індексу споживчих цін до відносин юридичних осіб є некоректним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 відновлено строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Поляна Україна Груп" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 23.05.2012.

В судове засідання 23.05.2012 з'явились представники сторін.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2010 року між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник), було укладено договір на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях № 4, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. якого Виконавець за дорученням Замовника проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з Контрольними макетами рекламного сюжету згідно з додатками до Договору, які є його невід'ємною частиною, а Замовник в свою чергу, своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з Виконавцем згідно з умовами Договору та додатками.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що загальна сума по Договору складається з сум за кожним Додатком до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з червня по вересень 2010 року між сторонами укладено Додатки /«Акти резервування»/ №№ 10-20, 22-36, 38-40, 42 та 44 на загальну суму 945 283,96 грн. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи). Акти підписані з боку позивача та відповідача, а також скріплені печатками обох сторін.

У відповідності з пунктом 4.2. Договору оплата проводиться Замовником за кожен місяць проведення рекламної кампанії, але не пізніше 15 числа поточного місяця (якщо інший строк платежу не буде узгоджено в Додатках). Розрахунки проводиться в національній валюті України, безготівково за Договором (або за виставленим рахунком).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач розрахувався з позивачем за послуги на суму 1551198,83 грн., що підтверджується випискою по рахунку з 01.04.2010 по 03.02.2012.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що вартість послуг за Договором Замовник оплачував на користь Виконавця з простроченням у здійсненні платежів, а саме: додаток № 10 оплачено з простроченням в 41 день, додаток № 11 оплачено з простроченням в 42 дні, додаток № 12 оплачено з простроченням в 42 дні, додаток № 13 оплачено з простроченням в 41 день, додаток № 14 оплачено з простроченням в 33 дні, додаток № 15 оплачено з простроченням в 33 дні, додаток № 16 оплачено з простроченням в 34 дні, додаток № 17 оплачено з простроченням в 32 дні, додаток № 18 оплачено з простроченням в 40 днів, додаток № 19 оплачено з простроченням в 43 дні, додаток № 20 оплачено з простроченням в 38 днів, додаток № 22 оплачено частинами з простроченням від 330 до 363 днів, додаток № 23 оплачено з простроченням в 40 днів, додаток № 24 оплачено з простроченням в 65 дні, додаток № 25 оплачено з простроченням в 65 дні, додаток № 26 оплачено з простроченням в 44 дні, додаток № 27 оплачено з простроченням в 44 дні, додаток № 28 оплачено частинами з простроченням від 111 до 123 днів, додаток № 29 оплачено частинами з простроченням від 139 до 161 днів, додаток № 30 оплачено з простроченням в 54 дні, додаток № 31 оплачено частинами з простроченням від 253 до 395 днів, додаток № 32 оплачено частинами з простроченням від 215 до 245 днів, додаток № 33 оплачено частинами з простроченням від 97 до 105 днів, додаток № 34 оплачено частинами з простроченням від 71 до 78 днів, додаток № 35 оплачено частинами з простроченням від 82 до 97 днів, додаток № 36 оплачено з простроченням в 54 дні, додаток № 38 оплачено частинами з простроченням від 145 до 164 днів, додаток № 39 оплачено з простроченням в 24 дні, додаток № 40 оплачено частинами з простроченням від 94 до 143 днів, додаток № 42 оплачено з простроченням в 24 дні та додаток № 44 оплачено з простроченням в 24 дні, що є неналежним виконанням пунктів 3.4.6. та 4.2 Договору.

Отже, на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги, проте, Замовник послуги оплатив з простроченням, внаслідок чого позивач звернувся до господарського суду з вимогами стягнути інфляційні втрати та 3% річних від сум несвоєчасно сплаченого боргу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Дана норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданого відповідачем до матеріалів справи та посвідченого з боку останнього акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що заборгованість Замовника перед Виконавцем станом на 01.03.2012 становить 53845,37 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія, з урахуванням обставин прострочення відповідачем оплати наданих позивачем послуг за Договором, що є грошовим зобов'язанням, зазначає, що обґрунтованими та доведеними є заявлені позовні вимоги про стягнення 8443,93 грн. 3% річних та 36926,13 грн. втрат від інфляції.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на існування рішення Господарського суду міста Києва у справі № 41/479 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Поляна Україна Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „3СТАР" 3% річних та втрат від інфляції, то суд зазначає, що у описовій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 41/479 судом вказано, що в засіданні 19.12.2011 була розглянута та прийнята заява Товариства з обмеженою відповідальністю „3СТАР" від 13.12.2011 тільки в частині суми основного боргу, в іншій частині заява не прийнята, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю „Поляна Україна Груп" здійснило донарахування інфляційних нарахувань та 3% річних по інших актах резервування, які не були підставою для первісних позовних вимог, отже, Товариство з обмеженою відповідальністю „3СТАР" змінило підставу позову. Тому, оскільки справа № 41/479 судом вже розглядалася по суті, суд не прийняв подану заяву в частині інфляційних нарахувань та 3% річних на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вимог статей 22, 63 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність розгляду судом по суті уточнених Товариством з обмеженою відповідальністю „3СТАР" в заяві від 13.12.2011 вимог про стягнення донарахованих втрат від інфляції та 3% річних, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивач не обмежений в своєму процесуальному праві повторно звернутися до суду про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в загальному порядку, що і було зроблено позивачем.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем при зверненні до суду було пропущено строк позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України закріплено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог. Інше означало б можливість скасування апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду (внаслідок застосування позовної давності та в зв'язку з цим необхідності відмови в позові) за відсутності підстав для такого скасування, передбачених статтею 104 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час розгляду місцевим господарським судом спору, а саме до прийняття ним рішення, з заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності не звертався.

В матеріалах справи міститься письмове пояснення відповідача, у якому останній просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, проте згідно з штемпелем Господарського суду міста Києва, вищезазначені пояснення були отримані 04.04.2012, тоді як рішення було прийняте 03.04.2012. Крім того, з авіанакладної вбачається, що дані пояснення були надіслані відповідачем 03.04.2012 о 15:00, тоді як судове засідання, в якому було прийнято оскаржене рішення суду було закінчено о 12:15, про що свідчить протокол судового засідання від 03.04.1012.

З огляду на зазначене, посилання відповідача на порушення строків позовної давності позивачем при зверненні з позовом не приймається судовою колегією до уваги.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Поляна Україна Груп" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Поляна Україна Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 у справі №5011-10/1596-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 у справі №5011-10/1596-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-10/1596-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Тищенко О.В.

Чорна Л.В.