Постанова

від 15.05.2012 по справі 5020-1862/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2012 року Справа № 5020-1862/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Балюкової К.Г.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Що біжить по хвилях";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Морська компанія "Рей";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Що біжить по хвилях" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 23 січня 2012 року у справі №5020-1862/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Що біжить по хвилях" (вул. Приморський парк, 15,Ялта, 98600; вул. Леніна, 5-Р, місто Іллічівськ, 68001)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Морська компанія "Рей" (вул. Корсунська, 33,Севастополь,99008)

про стягнення 488410,72 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Що біжить по хвилях", звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „Рей" про стягнення 488 410,72 грн., які були зараховані на рахунок відповідача як авансовий платіж по укладеному сторонами договору поставки №СФП-06/10/11 від 28 грудня 2010 року.

Позовні вимоги з посиланням на статті 611, 670 Цивільного кодексу України ґрунтовані тим, що відповідач у визначений договором строк у повному обсязі не виконав зобов'язання по поставці товару.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23 січня 2012 року у справі №5020-1862/2011 (суддя Шевчук Н.Г.) у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю „Що біжить по хвилям" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Що біжить по хвилям" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

У судове засідання, призначене на 06 березня 2012 року, представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 20 березня 2012 року.

20 березня 2012 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

20 березня 2012 року представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, представник відповідача з зазначеними доводами не погодився та заперечував проти їх задоволення, розгляд справи був відкладений на 03 квітня 2012 року.

03 квітня 2012 року представники сторін у содове засідання не з'явились, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 17 квітня 2012 року.

12 квітня 2012 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги в яких позивач спростовує доводи відповідача.

Розпорядженням виконуючого обов'язків секретаря судової палати Борисової Ю.В. від 17 квітня 2012 року у зв'язку з поважних причин судді Рибної С.А. у складі колегії її було замінено на суддю Гонтаря В.І.

17 квітня 2012 року, у зв'язку з заміною у складі колегія для ознайомлення з матеріалами справи нового члена колегії, суд апеляційної інстанції відклав розгляд справи на 15 травня 2012 року.

У судове засідання, призначене на 15 травня 2012 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, до початку судового засідання від сторін будь-яких клопотань не надавалось.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

28 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Що біжить по хвилях" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „Рей" (постачальник) був укладений договір поставки №СФП-06/10/11, відповідно до якого постачальник зобов'язаний передати у встановлений договором термін у власність покупця визначений у рахунках-фактурах або інших додатках до договору товар (арматуру), а покупець зобов'язаний оплатити та прийняти товар (т.1, а.с 31-39).

Поставка товару відповідно до пункту 2.3 вищевказаного договору здійснюється протягом трьох банківських днів від дати зарахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100% вартості постачаємого товару шляхом відвантаження товару, або автотранспортом чи самовивозом зі складу постачальника відповідно до умов поставки, узгоджених сторонами. У випадку поставки залізничним транспортом поставка товару здійснюється на підставі письмових заявки покупця.

Пунктом 3.1 вказаного договору встановлена орієнтована сума на момент укладення договору у розмірі 3 750 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20%.

Згідно з пунктом 3.2 договору поставку №СФП-06/10/11 від 28 грудня 2010 року загальна сума цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактури, які були виставлені постачальником для оплати покупцю по даному договору та інших додатках до цього договору

Відповідно до пункту 3.3 цього договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках-фактурах чи інших додатках до цього договору.

Умовами пункту 3.5 договору передбачена попередня оплата 100% вартості товару в термін до 15 січня 2011 року. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за поставлений товар або за товар що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні.

Постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати, і в такому випадку оплата у розмірі 100% має бути здійснена протягом 3 днів з дати поставки.

Згідно з пунктом 5.1 вищевказаного договору поставки у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (пункт 9.1).

Пунктом 9.2 вказаного договору встановлено, що якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично продовжується на наступний календарний рік з наступною автоматичною пролонгацією на кожен наступний календарний рік.

Додатками №1 та №2 від 11 січня 2011 року, додатковою угодою №1 від 12 січня 2011 року сторонами узгоджені асортимент товару, що підлягає поставці, кількість товару - 525 тонн, його вартість -3 694 750,00 грн. та строки поставки партій товару по кількості і асортименту на лютий, березень, квітень 2011 року, а також орієнтовна вартість доставки товару на склад покупця 30 000,00 грн. (т.1, а.с. 35-37).

Позивач платіжним дорученням №8 від 11 січня 2011 року перерахував на рахунок відповідача 3 724 750,00 грн. (т.1, а.с. 49).

Відповідачем позивачу згідно заявок останнього (т.2, а.с. 31-42) в узгоджений сторонами період поставлений товар на суму 3 236 339,28 грн. (з урахуванням вартості послуг по його доставці, узгодженої сторонами шляхом складання актів), що підтверджується витратними накладними, актами за період з січня по квітень 2011 року та актами звірення взаємних розрахунків станом на 29 вересня 2011 року та 31 грудня 2011 року (т.1, а.с. 43-105, т.2 а.с. 43).

Залишок невикористаного авансу становить 488 410,72 грн., що підтверджено обома сторонами в актах звірення взаємних розрахунків і не заперечується відповідачем (т.1, а.с. 43).

Заявка позивача, яка була оформлена листом №62 від 20 вересня 2011 року, на поставку на об'єкт арматури 21 вересня 2011 року відповідачем була не виконана (т.1, а.с. 40).

Відповідача повідомив позивача, листом №188 від 23 вересня 2011 року (т.1, а.с. 41), що заявка на поставку залишкова товару, який вже був оплачений покупцем у виді сплати авансу на рахунок продавця у розмірі 488 410,72 грн. не може бути виконана, у зв'язку з тим, що відсутня можливість виконати її на вказаний момент.

24 жовтня 2011 року позивачем була направлена відповідача претензія вих. №154 , у якій товариство з обмеженою відповідальністю „Що біжить по хвилях" зазначило, що у підприємства не має можливості чекати від постачальника належної пропозиції поставки товару та з проханням повернути впродовж п'яти робочих днів з дня отримання вказаної претензії на поточний рахунок позивача суму коштів за непоставлений товар згідно акту взаєморозрахунків станом на 29 вересня 2011 року в розмірі 488 410,72 грн.

Відповідачем вищевказана претензія була проігноровано, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до господарського суду для захисту своїх прав та вжиття заходів, передбачених чинним законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які були дані ним під час слухання справи 20 березня 2012 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про її задоволення та скасування рішення господарського суду, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення коштів за непоставлений товар, згідно акту взаєморозрахунків станом на 29 вересня 2011 року в розмірі 488 410,72 грн., за договором поставки №СФП-06/10/11 від 28 грудня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення між сторонами відповідного договору поставки товару №СФП-06/10/11 від 28 грудня 2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором постачання одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось вище та було встановлено судом першої інстанції, 28 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Що біжить по хвилях" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „Рей" (постачальник) був укладений договір поставки №СФП-06/10/11, відповідно до якого постачальник зобов'язаний передати у встановлений договором термін у власність покупця визначений у рахунках-фактурах або інших додатках до договору товар (арматуру), а покупець зобов'язаний оплатити та прийняти товар (т.1, а.с 31-39).

Згідно з пунктом 5.1 вищевказаного договору поставки у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до статті 663 цього Кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, залишок невикористаного авансу становить 488 410,72 грн., що підтверджено обома сторонами в актах звірення взаємних розрахунків і не заперечується відповідачем (т.1, а.с. 43).

Заявка позивача, яка була оформлена листом №62 від 20 вересня 2011 року, на поставку на об'єкт арматури 21 вересня 2011 року відповідачем була не виконана (т.1, а.с. 40).

Відповідача повідомив позивача, листом №188 від 23 вересня 2011 року (т.1, а.с. 41), що заявка на поставку залишкова товару, який вже був оплачений покупцем у виді сплати авансу на рахунок продавця у розмірі 488 410,72 грн. не може бути виконана, у зв'язку з тим, що відсутня можливість виконати її на вказаний момент.

Суд першої інстанції дійшов цілком не обґрунтованого висновку, що у зв'язку з тим, що асортимент та періоди поставки арматури після квітня місяця 2011 року сторонами у встановленому договором порядку не були погоджені, отже вказаний договір є діючим та позивач не відмовився від прийняття товару, а відповідач не відмовився від його поставки, отже позовні вимоги про повернення залишку авансу є завчасними.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, у зв'язку з чим вважає за можливим зазначити наступне.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець відповідно до частини першої статті 665 Цивільного кодексу України має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Положеннями статті 669, частини першої статті 670, частини другої статті 693 встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, 24 жовтня 2011 року позивачем була направлена відповідача претензія вих. №154 , у якій товариство з обмеженою відповідальністю „Що біжить по хвилях" зазначило, що у підприємства не має можливості чекати від постачальника належної пропозиції поставки товару та з проханням повернути впродовж п'яти робочих днів з дня отримання вказаної претензії на поточний рахунок позивача суму коштів за непоставлений товар згідно акту взаєморозрахунків станом на 29 вересня 2011 року в розмірі 488 410,72 грн.

Відповідачем вищевказана претензія була проігноровано, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до господарського суду для захисту своїх прав та вжиття заходів, передбачених чинним законодавством України.

Таким чином, керуючись вищевказаними правовими нормами колегія суддів дійшла висновку, що у зв'язку з тим, що строк поставки був чітко встановлений за договором, інший строк поставки сторонами не узгоджувався, товар в обумовлений строк поставлений не був, товар не поставлений і до сьогодні, позивач має усі права щодо повернення сплаченої суми у розмірі 488 410,72 грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем було відмовлено у прийнятті товару у встановлені договором терміни, колегія суддів зазначає, що у відповідності до Додатку №1 до відповідного договору поставки товару №СФП-06/10/11 від 28 грудня 2010 року, поставка товару здійснюється транспортом відповідача, або, у відповідності до пункту 2.2 вказаного договору - залізничним транспортом.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, наряду з іншими, підтверджуються письмовими доказами.

Обов'язок щодо доказування обставин справи покладено на сторони (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно, належним та допустимим доказом стосовно несвоєчасної поставки товару можуть слугувати транспортні документи, які підтверджують факт доставки товару до складу позивача, та акт відмови у прийнятті товару.

Згідно з пунктом 4.3 вищевказаного договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю від 15 червня 1965 року №П-6 (далі - Інструкція №П-6), Інструкції Держабітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю від 25 квітня 1966 року №П-7 (далі - Інструкція №П-7) з обов'язковим підписанням акту приймання-передачі товару.

Таким чином, відсутність акту приймання-передачі продукції свідчить про те, що така продукція не відвантажувалась саме відповідачем. Інших документів щодо відмови позивача від прийому продукції також не було надано господарському суду.

На підставі викладеного, дослідивши усі обставини справи колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується факт не поставки товару саме відповідачем у встановлені договором терміни.

Стосовно тверджень товариства з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „Рей" відносно того, що стаття 670 Цивільного кодексу України застосовується лише до договірних відносин, що припинили дію, колегія суддів зазначає, що вищевказана стаття регулює правовідносини, які виходять з договору купівлі-продажу та існують у зв'язку з укладенням, виконанням та розірванням договору. Цивільний Кодекс жодних обмежень щодо застосування цієї статті до діючих правовідносин не містить.

Щодо твердження товариства з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „Рей" про зміну сторонами договору термінів поставки у

зв'язку з надходженням 20 вересня 2011 року заявки від позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення коштів за непоставлений товар, згідно акту взаєморозрахунків станом на 29 вересня 2011 року в розмірі 488 410,72 грн., за договором поставки №СФП-06/10/11 від 28 грудня 2010 року.

Як, вже зазначалось вище, згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У своїй заявці позивач просив поставити арматуру у кількості лише 18 тонн, при загальному обсягу недопоставленого товару у кількості 110,766 тонн. Так, позивач вимагає суму попередньої оплати, яка була сплачена у відповідності до умов саме договору, а не до умов вказаної заявки.

Таким чином, строки поставки встановлені саме у договорі. У відповідності до пункті 10.1 договору, усі додатки, зміни і доповнення до цього договору є його невід'ємними частинами, якщо вони підписані обома сторонами. У своєму рішенні суд першої інстанції встановив, що граничний термін поставки за договором був 30 квітня 2011 року.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що починаючи з 01 травня 2011 року у позивача є право відмовитись від поставки товару та вимагати повернення суми попередньої оплати.

Стосовно необхідності подачі заявок на поставку товару колегія суддів зазначає, що заявки покупця надсилаються лише у разі, якщо товар поставляється залізницею (пункт 2.3 Договору). Більш того, згідно накладних, які є в матеріалах справи, в якості підстави для поставки товару вказано саме договір №СФП-06/10/11 від 28 грудня 2010 року і немає жодного посилання на будь-які заявки. Це є додатковим підтвердженням того, що сторонами ці строки були погоджені в договорі, та інші строки встановлені не були.

Також, суд апеляційної інстанції вважає задоцільним зазначити, що не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Про строк виконання обов'язку продавця передати товар потрібно дивитися статтю 663 та коментар до неї. На думку Вищого господарського суду України, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 18 січня 2010 року, справа №42/423).

Більш того, колегія суддів зазначає, що право покупця відмовитись від поставки товару та вимагати повернення попередньо сплачених коштів ніяким чином не пов'язане з тим, чи є договорі діючим, чи він вже розірваний. Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює правила виконання саме діючого договору купівлі-продажу. Більш того, у разі, якщо б договір був розірваний, то у позивача були зовсім інші підстави вимагати повернення коштів, які були отримані у якості попередньої оплати, а саме повернення коштів, які утримуються без належних підстав у зв'язку з розірванням договору.

Таким чином, нормами стаття 693 Цивільного кодексу України чітко передбачено право покупця на повернення попередньо сплачених коштів і у разі часткової несвоєчасної поставки товарів.

Викладене свідчить, що місцевий суд необґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених ним у судовому рішенні.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, наряду з іншими, підтверджуються письмовими доказами.

Обов'язок щодо доказування обставин справи покладено на сторони (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, на підставі вказаних правових норм колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не були ті обставини, на які він посилався в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції були порушенні норми матеріально права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення -скасуванню, з постановленням судом апеляційної інстанції нового рішення у справі.

Сплачений позивачем судовий збір необхідно покласти на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Що біжить по хвилях" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 січня 2012 року у справі №5020-1862/2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Морська компанія "Рей" (99008, місто Севастополь, вул. Корсунська, 33, код ЄДРПОУ 32737940, р/с 26004323591 в ПАБ "Марфін Банк" м. Сімферополь, МФО 328168, ПДВ 39514216, ІПН 327379427024) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Що біжить по хвилях" (99600, місто Ялта, Приморський парк, 15, р/с 260043134801 в філії акціонерного банка "Південний" в місті Ялта МФО 384522, ЕДРПОУ 31067835) грошові кошти у розмірі 488 410,72 грн., а також судовий збір у розмірі 14 652,32 грн.

4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді К.Г. Балюкова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Що біжить по хвилях" (вул. Приморський парк, 15,Ялта,98600; вул. Леніна, 5-Р, Іллічівськ, 68001)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Морська компанія "Рей" (вул. Корсунська, 33,Севастополь,99008)

3. Господарський суд міста Севастополя