Ухвала

від 11.12.2012 по справі 5020-1862/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

11 грудня 2012 року справа № 5020-1862/2011

Суддя господарського суду міста Севастополя Щербаков С.О., розглянувши матеріали скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Морська компанія «Рей»

на дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі

(вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011)

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Що біжить по хвилях»

(вул. Приморський парк, м. Ялта, 98600)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Морська компанія «Рей»

(вул. Корсунська,33, м. Севастополь, 99008)

про стягнення 488410,72 грн.,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача -не `зявився;

представника відповідача -Веремчук М.А., довіреність №80 від 27.09.2012,

представник відділу Ленінського районного управління юстиції у м.Севастополі -не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Що біжить по хвилях" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Морська компанія "Рей" про стягнення 488410,72 грн., які були перераховані на рахунок відповідача як авансовий платіж по укладеному сторонами договору поставки №СФП-06/10/11 від 28.12.2010.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.01.2012 у задоволенні позову відмовлено повністю (суддя Шевчук Н.Г.).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 рішення господарського суду міста Севастополя від 23.01.2012 скасоване, прийнято нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Морська компанія «Рей»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Що біжить по хвилях»грошові кошти у розмірі 488410,72 грн., а також судовий збір у розмірі 14652,32 грн.

19.06.2012 на виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду міста Севастополя від 15.05.2012 був виданий наказ про примусове виконання рішення.

31.10.2012 на адресу господарського суду міста Севастополя надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Морська компанія "Рей" на дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі, в якій скаржник просить поновити йому строк для оскарження дій органу виконавчої служби, визнати дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі в особі державного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження у відношенні ТОВ «Морська компанія «Рей»по виконанню наказу господарського суду міста Севастополя №5020-1862/2011 від 19.06.2012 в частині звернення стягнення шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника у вигляді прийняття відповідних постанов протиправними; визнати постанову про арешт грошових коштів боржника від 19.07.2012, постанову про арешт грошових коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.07.2012, постанову про арешт грошових коштів боржника від 30.03.2012, прийнятих відділом Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі в особі державного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду міста Севастополя №5020-1862/2011 від 19.06.2012 недійсними.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя від 31.10.2012 за № 266 у зв'язку із закінченням повноважень судді Шевчук Н.Г., дана справа призначена до повторного автоматичного розподілу та перерозподілена судді Щербакову С.О.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.11.2012 дана скарга була прийнята суддею Щербаковим С.О. до розгляду та призначена на 26.11.2012.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 26.11.2012 був відкладений на 11.12.2012.

В судове засідання 11.12.2012 з'явився представник товариства з обмеженою відповідальністю «Морська компанія «Рей», яка підтримала вимоги скарги у повному обсязі. Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Що біжить по хвилях»у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, раніше надавав письмове заперечення, в якому просив у задоволені скарги відмовити із посиланням на те, що доводи скарги є безпідставними, оскільки представником органу державної виконавчої служби не був порушений порядок накладення арешту на майно боржника. Також у зазначеному запереченні на скаргу представник товариства з обмеженою відповідальністю «Що біжить по хвилях»просив розглянути скаргу без його участі.

В судове засідання 11.12.2012 також не з`явився представник органу державної виконавчої служби, який про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, раніше надавав письмове заперечення на скаргу, в якому зокрема вказував, що представником органу державної виконавчої служби відповідно до вимог Закону «Про виконавче провадження»та з метою виконання рішення суду, були винесені постанови про накладення арешту на рахунки боржника та на все його майно, в зв'язку із чим вважає, що доводи скаржника є безпідставними.

Частина 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Оскільки явка учасників розгляду справи обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньою мірою характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника органу Державної виконавчої служби та представника позивача (стягувача).

Стосовно клопотання заявника щодо відновлення йому пропущеного строку для можливості подачі зазначеної скарги, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Заявник у скарзі посилається на те, що про оскаржувані постанови він дізнався лише 01.10.2012 при ознайомленні із матеріалами справи, а також на те, що аналогічна скарга вже подавалась ним 11.10.2012, проте була повернута скаржнику ухвалою суду від 16.10.2012, яку він отримав 22.10.2012.

В матеріалах справи та наданих копіях матеріалів виконавчого провадження відсутні беззаперечні відомості того, що заявником оскаржувані постанови були отримані раніше ніж 01.10.2012, що також не спростовувалось представником органу державної виконавчої служби.

За таких обставин суд вважає що строк на подачу зазначеної скарги пропущений заявником з поважних причин, у зв'язку із чим вважає за необхідне відновити заявнику пропущений строк для оскарження дій відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі по виконанню наказу господарського суду міста Севастополя №5020-1862/2011.

Розглянувши у судовому засіданні скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Морська компанія "Рей" на дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі, суд приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", в якому детально визначена виконавча процедура, коло осіб, які мають право проводити виконання рішень, їх повноваження, строки та способи виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та у межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

19.06.2012 господарським судом міста Севастополя на виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду міста Севастополя від 15.05.2012 в межах даної справи був виданий наказ про примусове виконання рішення, а саме стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 488 410,72 грн., а також судового збору у розмірі 14 652,32 грн.

З копій документів виконавчого провадження у справі №5020-1862/2011 вбачається, що позивач 27.06.2012 звернувся до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі із заявою про відкриття виконавчого провадження та прийняття до примусового виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 19.06.2012 у справі №5020-1862/2011.

Постановою від 27.06.2012 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі на підставі зазначеної заяви було відкрито виконавче провадження з виконання наказу №5020-1862/2011.

Також, 27.06.2012 позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі із заявою про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника, а також на його грошові кошти в межах суми у розмірі 503063,04 грн.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ у м. Севастополі від 19.07.2012 був накладений арешт на всі розрахункові рахунки боржника у межах суми боргу, а також постановою від 19.07.2012 був накладений арешт на все майно боржника (т.3 а.с. 32 (зворотна сторінка) -33).

Скаржник посилається на той факт, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження та при здійсненні виконавчих дій були істотно порушені вимоги ст.ст.1, 25, ч.1. 31, 52, 65-66 Закону України «Про виконавче провадження», а саме на те що приймаючи оскаржувані постанови, державний виконавець не здійснив ніяких дій, направлених на стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків боржника. Також скаржник зазначає, що державним виконавцем в супереч вимогам Закону «Про виконавче провадження», був накладений арешт не на грошові кошти, а на розрахункові рахунки боржника.

У частині 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»зокрема визначено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, визначений статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, у частині 2 цієї статті визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

У частині 4 цієї статті визначено, що державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з відповіді Державної податкової служби України №50158 від 12.07.2012 на запит державного виконавця №48846 від 11.07.2012, був наданий перелік рахунків відповідача (боржника), відкритих в установах банку (т.3 а.с.35).

На підставі наданих відомостей, державним виконавцем по примусовому виконанню наказу від 19.06.2012 господарського суду міста Севастополі №5020-1862/2011 було винесено постанову про арешт грошових коштів боржника від 19.07.2012. згідно якої було постановлено накласти арешт на всі розрахункові рахунки у межах суми боргу.

Втім, положення ст.ст. 52, 65 Закону України «Про виконавче провадження»передбачають можливість звернення стягнення саме на кошти боржника шляхом накладення арешту на них, а не на його розрахункові рахунки.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, на думку суду, державний виконавець при винесені постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника від 19.07.2012 по виконанню наказу суду №5020-1862/2011 повинен був накласти арешт саме на кошти боржника , а не на його рахунки. При цьому суд зауважує, що накладення арешту на розрахункові рахунки боржника в установах банків фактично не дає можливості боржнику в подальшому здійснювати будь-які операції за вказаними рахунками, зокрема щодо отримання грошових коштів на ці рахунки для можливості виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вищезазначені обставини дають підстави вважати що державним виконавцем відділу ДВС Ленінського РУЮ у м. Севастополі при винесені постанови про арешт грошових коштів боржника від 19.07.2012 з примусового виконання наказу №5020-1862/2011 не було дотримано вимог статей 52, 65 Закону України «Про виконавче провадження», а отже дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі по виконанню наказу господарського суду міста Севастополя №5020-1862/2011 в частині винесення постанови про арешт грошових коштів боржника від 19.07.2012 є незаконними, а відповідна постанова державного виконавця від 19.07.2012 має бути визнана недійсною в судовому порядку.

Що стосується вимоги заявника щодо визнання недійсною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.07.2012, то вона задоволенню не підлягає, оскільки Закон України «Про виконавче провадження»не обмежує державного виконавця у можливості винесення постанов про арешт грошових коштів та майна боржника у один і той же день.

Щодо вимоги про визнання недійсною постанови державного виконавця відділу ДВС Ленінського РУЮ у м. Севастополі про арешт грошових коштів боржника від 30.03.2012 суд зазначає наступне.

Згідно пункту 9.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за змістом статті 1212 ГПК судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами.

Як вбачається з вказаної постанови про арешт грошових коштів боржника від 30.03.2012, вона була винесена в межах примусового виконання іншого наказу №5020-1929/2011 від 16.02.2012, який був пред'явлений до виконання іншим стягувачем -ТОВ «Марко ЛТД», з чого суд робить висновок, що зазначена постанова була винесена не в межах виконавчого провадження по виконанню наказу №5020-1862/2011, у зв'язку із чим, суд не має підстав для задоволення скарги в цій частині.

У пункті 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Морська компанія «Рей» на дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі у справі №5020-1862/2011 задовольнити частково.

2. Визнати дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі по виконанню наказу господарського суду міста Севастополя №5020-1862/2011 в частині винесення постанови про арешт грошових коштів боржника від 19.07.2012 незаконними.

3. Визнати недійсною постанову відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі про арешт грошових коштів боржника від 19.07.2012, винесену в межах виконання наказу господарського суду міста Севастополя №5020-1862/2011.

4. У задоволенні інших вимог скарги відмовити .

Суддя С.О. Щербаков