Постанова

від 18.05.2012 по справі 2а/1570/8157/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/8157/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 року

16 год. 00 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Давтян Л.Г.

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)

представник відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ДП «ГСІ -Укрнафтогазбуд»ВАТ «Глобалбуд-Інжинірінг»(код ЄДРПОУ -31640201) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2011 року за № 0001151610,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось ДП «ГСІ -Укрнафтогазбуд»ВАТ «Глобалбуд-Інжинірінг»(код ЄДРПОУ -31640201) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі державної податкової служби (надалі -СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2011 року за № 0001151610, зазначивши що, спірне податкове повідомлення-рішення вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що висновки інспектора зазначені в акті перевірки ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами. Також позивач вказує, що під час формування податкового кредиту ним було дотримано всіх умов, встановлених чинним законодавством, що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що позов вважає необґрунтованим та просив в його задоволенні відмовити, аргументуючи тим, що відповідно до проведеної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі матеріали якої відображені у акті № 256/16-1/31640201/30 від 10.06.2011р. позивачем безпідставно сформовано податкові зобов'язання та угоди із ТОВ «ВКФ Ізомастер»та ТОВ «Будремінвестгруп»які визнані нікчемними, а тому виписані податкові накладні не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку, у зв'язку з чим у ДП «ГСІ -Укрнафтогазбуд»ВАТ «Глобалбуд-Інжинірінг»відсутні підстави для формування податкового кредиту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

26.11.2001 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано дочірнє підприємство «ГСІ -Укрнафтогазбуд»відкритого акціонерного товариства «Глобалбуд-Інжинірінг», ідентифікаційний код юридичної особи -31640201, місцезнаходження юридичної особи: 65041, Одеська область, м. Одеса, Шкодова гора, буд. 1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01, № 320891. (аркуші справи 106 том І).

Статутом ДП «ГСІ -Укрнафтогазбуд»ВАТ «Глобалбуд-Інжинірінг»передбачено, що основною метою діяльності підприємства є комерційна та виробнича діяльність, що спрямована на одержання прибутку, та реалізація на його основі інтересів засновника та трудового колективу підприємства (аркуші справи 85-105, том І).

У судовому засіданні встановлено, що 10.06.2011 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі

була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ДП «ЛК-Укрнафтогазбуд»ЗАТ «Глобалбуд-Інжинірінг»з ТОВ «ВКФ Ізомастер»за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. та ТОВ «Будремінвестгруп»за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. за результатами якої було складено акт № 256/16-1/31640201/30 від 10.06.2011р. (аркуші справи 70-84 том І).

У висновку акту перевірки вказано, що позивачем порушено п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 44 862 грн. 00 коп., за грудень 2010 р., а також порушення п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 28 828 грн. 33 коп.

Як зазначається в акті перевірки, податковий кредит сформований ДП «ЛК-Укрнафтогазбуд»ЗАТ «Глобалбуд-Інжинірінг»по господарським операціям з ТОВ «ВКФ Ізомастер»та ТОВ «Будремінвестгруп», проте як зазначається у вищевказаному акті перевірки позивачем було включено суму ПДВ по податковим накладним , оформлених з порушенням діючого законодавства, а саме:

постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, всього на суму ПДВ 44 862 грн. 00 коп. за грудень 2010 р. згідно акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 38/23-214/34930139 від 18.03.2011 р. (ТОВ «ВКФ Ізомастер»);

постачальником визначені недостовірні дані щодо розташування юридичної особи, а саме не відповідність заповнення податкової накладної у графі «місцезнаходження»продавця, зареєстрованої як платник ПДВ, всього на суму ПДВ 44 862 грн. 00 коп.

Крім того, в акті перевірки зазначається, що згідно актів перевірки контрагентів позивача, а саме: акт № 38/23-214/34930139 від 18.03.2011 р. «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВКФ Ізомастер»щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 р. та січень 2011 р., акт № 881/23/37281157 від 04.05.2011 р. «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Будремінвестгруп»щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ТД Інвесттрейд ЛТД»за січень 2011 р. встановлено, що операції купівлі-продажу за грудень 2010 р. ТОВ «ВКФ Ізомастер»не спричиняють реального настання правових наслідків, отже -є нікчемними. Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ «Будремінвестгруп»зазначено, що дані взаємовідносини не спричиняють також реального настання правових наслідків, та з врахуванням відсутності у ТОВ «Будремінвестгруп»необхідних умов ведення господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів угоди мають ознаки нікчемності (аркуші справи 184-192, 174-182 том І).

На підставі вищевказаного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000951610 від 25.06.2011 р., яким встановлено порушення ДП «ЛК-Укрнафтогазбуд»ЗАТ «Глобалбуд-Інжинірінг»п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі: за основним платежем -73 690 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями -55 268 грн. 00 коп. (аркуш справи 69).

Не погоджуючи із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивачем було подано скаргу до ДПА в Одеській області (аркуш справи 118-121 том І). За результатами розгляду скарги ДПА в Одеській області було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000951610 від 25.06.2011 р. в частині застосування штрафних санкцій на суму 21 620 грн. 00 коп. (аркуші справи 113-116 том І).

На підставі акту перевірки № 256/16-1/31640201/30 від 10.06.2011р., висновку до акту перевірки № 70/16-1 від 22.06.2011 р. та рішення про результати розгляду первинної скарги № 26704/10/25-0007 від 01.08.2011 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001151610 від 15.08.2011 р. відповідно до якого сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість склала за основним платежем: 73 690 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 33 648 грн. 00 коп. (аркуш справи 220 том І).

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивачем було подано скаргу до ДПА України, яка за результати її розгляду рішенням про результати розгляду повторної скарги була залишена без задоволення (аркуші справи 125-129 том І).

З висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ВКФ Ізомастер»укладено договір субпідряду № 10-06/10 від 01.06.2010 р. на виконання робіт по будівництву ПВХ суспензійного потужністю 300 тис. т/рік в м. Калуш, Івано-Франківської області (аркуші справи 49- 64 том І).

В ході виконання умов вищевказаного договору, були складені та підписані наступні документи: довідка про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р., акт № 01-56-12пс приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р., підсумкова відомість ресурсів за грудень 2010 р. (аркуші справи 42, 43-46, 47-48 том І). Згідно зазначених документів ТОВ «ВКФ Ізомастер»виконано робіт на суму 269 172 грн. 00 коп.

31.12.2010 р. позивачем отримано від ТОВ «ВКФ Ізомастер» податкову накладну № 175 (аркуш справи 25 том І). Представником позивача було надано платіжне доручення № 1104 від 03.11.201 р. з відміткою банківської установи про виконання одержувачем в яких зазначено ТОВ «ВКФ Ізомастер»(аркуш справи 252 том І).

05.01.2011 р. № 11/01-05 між позивачем та ТОВ «Будремінвестгруп»укладено договір поставки, згідно предмету якого ТОВ «Будремінвестгруп»зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити на умовах, зазначених в договорі, продукцію, асортимент, кількість та ціна якої вказується в накладній, яка являється невід'ємною частиною договору (аркуш справи 65-68 том І).

Факт поставки та оплати товарів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 61 від 25.01.2011 р., № 51 від 04.01.2011 р., № 54 від 21.01.2011 р., № 57 від 24.01.2011 р., № 49 від 12.01.2011 р., № 55 від 20.01.2011 р., № 46 від 14.01.2011 р., № 47 від 12.01.2011 р., № 48 від 11.01.2011 р., № 45 від 10.01.2011 р., № 58 від 24.01.2011 р., № 52 від 18.01.2011 р., № 53 від 18.01.2011 р., № 60-1 від 25.01.2011 р., № 59 від 25.01.2011 р., № 56 від 20.01.2011 р. -постачальник ТОВ «Будремінвестгруп»(аркуші справи 9-24 том І). Вказаним видатковим накладним відповідають податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «Будремінвестгруп»: № 17 від 25.01.2011 р., № 6 від 14.01.2011 р., № 11 від 21.01.2011 р., № 12 від 24.01.2011 р., № 4 від 12.01.2011 р., № 9 від 20.01.2011 р., № 5 від 14.01.2011 р., № 3 від 12.01.2011 р., № 2 від 11.01.2011 р., № 1 від 10.01.2011 р., № 13 від 24.01.2011 р., № 7 від 18.01.2011 р., № 8 від 18.01.2011 р., № 15 від 25.01.2011 р., № 14 від 25.01.2011 р., № 10 від 20.01.2011 р., (аркуші справи 26-41 том І).

Представником позивача на підтвердження оплати за отриманий товар, в якості доказів, було надано платіжні доручення з відміткою банківської установи про виконання одержувачем в яких зазначено ТОВ «Будремінвестгруп»(аркуші справи 240-251 том І).

Також, у судовому засіданні представник позивача у якості доказів надав суду податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2011 р., податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 р., розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2010 р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 р. (аркуш справи 2-5, 6-13, 14-18, 19-22, 23-26, 27-29, 30-38 том ІІ),

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач діяв в рамках діючого законодавства, адже він придбавав послуги у ТОВ «ВКФ Ізомастер»та товари у ТОВ «Будремінвестгруп»з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, адже всі роботи прийняті замовником - ТОВ «Карпатнафтохім».

На підтвердження зазначеного представником позивача булу надано суду сертифікат відповідності № ІФ 001055 від 30.12.2010 р. закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу) установка полівінілхлориду суспензійного, нове будівництво, потужність -300 тис. тон/рік проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації.

Судом встановлено, що згідно вищевказаного сертифікату замовником являється: ТОВ «Карпатнафтохім», генпроектувальником: ВАТ «Укрнафтохімпроект», генпідрядником - ДП «ЛК-Укрнафтогазбуд»(аркуш справи 39 том ІІ). Згідно акту готовності об'єкта до експлуатації № 1055 від 29.12.2010 р. будівництво здійснювалось генеральним підрядником ДП «ЛК-Укрнафтогазбуд», а в якості субпідрядних організацій зазначається ТОВ «ВКФ Ізомастер»(аркуш справи 40-42 том ІІ).

Також представником позивача було надано договір на виконання робіт по ремонту № 10/548 від 17.12.2010 р. укладений між позивачем та ПАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод», предметом якого було виконання робіт по ремонту майна, що належить ПАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод», а також роботи і послуги пов'язані з ремонтом перелік яких визначається та фіксується сторонами в додатку № 1 до даного договору (аркуші справи 75-81 том ІІ). В ході виконання умов вищевказаного договору, були складені та підписані наступні документи: довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, накладні-перепустки ПАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод»за січень 2011 р. (аркуші справи 90-128, 136-144 том ІІ).

Таким чином, суд вважає, що надані представником позивача в якості доказів договори на виконання будівельних робіт підтверджують зв'язок між понесеними позивачем витратами за договорами поставки та його власною господарською діяльністю, адже визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Крім того, як свідчать обставини справи та матеріали перевірки, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «ВКФ Ізомастер»та ТОВ «Будремінвестгруп»мали повну податкову правосуб'єктність, адже підприємства були зареєстровані як платники податку на додану вартість, перебували на податковому обліку як платник податку, а отже, мали певний правовий статус та право у спірний період нараховувати податок на додану вартість і видавати податкові накладні.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність реальності вчинених господарських операцій, вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та відповідно на нікчемність цих правочинів з наступних підстав.

Для висновку про нікчемність угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагентів на момент укладання правочину, які на думку суду, відповідач суду не надав.

Крім цього, посилання податкового органу на нікчемність спірного договору з підстав ст. 228 Цивільного кодексу України суперечить положення вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпний і відповідач не наділений законодавством в односторонньому порядку вирішувати чи є правочин нікчемним, чи ні. Якщо ж контролюючий орган вважає спірний договір таким, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільству, останній може бути визнаний судом недійсний відповідно до вимог ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

До того ж слід відзначити, що якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, з загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Цієї ж позиції підтримується Верховний суд України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України у справі № 21-42а10 від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнка П.В.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкції було безпідставним та необґрунтованим.

Одночасно, слід зазначити, що виявлення факту розбіжностей між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання підприємств -контрагентів шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПІ України або відсутності даних щодо підтвердження отриманих податкових накладних і оплати податкового зобов'язання не є підставою для визнання угоди нікчемною.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що угоди укладені між позивачем та ТОВ «ВКФ Ізомастер»та ТОВ «Будремінвестгруп»не мають ознак нікчемності, висновки податкової викладені в акті є припущеннями, адже головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність встановлена законом, реальність настання правочину доведена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім зазначеного, жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи податкової служби.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справі докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесеного відповідачем рішення до суду не надано.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними тому як правочини укладені між позивачем та ТОВ «ВКФ Ізомастер»та ТОВ «Будремінвестгруп»не мають ознак нікчемності, позивач довів суду, що в подальшому використовував придбаний товар у своїй діяльності, а документи первинного бухгалтерського та податкового обліку свідчать про правомірність віднесення до складу податкового кредиту, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ДП «ГСІ -Укрнафтогазбуд»ВАТ «Глобалбуд-Інжинірінг»(код ЄДРПОУ -31640201) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2011 року за № 0001151610 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0001151610 від 15 серпня 2011 року, яким ДП «ГСІ -Укрнафтогазбуд»ВАТ «Глобалбуд-Інжинірінг»визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем: 73 690 (сімдесят три тисячі шістсот дев'яносто) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 33 648 (тридцять три тисячі шістсот сорок вісім) грн. 00 коп.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею «18»травня 2012 року.

Суддя Я.В. Балан

18 травня 2012 року.