Рішення

від 29.10.2008 по справі 5020-2/335-9/127-13/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-2/335-9/127-13/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2008 р. справа № 5020-2/335-9/127-13/110

За позовом           Приватного підприємства „Автолан”

(99003 м. Севастополь, вул. Комуністична, б. 36)

до                     Приватного підприємства „Кримнефтесервіс”

(99045 м. Севастополь, вул. Шостака, 7)

про                     стягнення 2094,00 грн.,

суддя Д.О. Сімоходська

Представники сторін:

від позивача - явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, ПП "Автолан";

від відповідача - Авдєєв О.І., довіреність №1ю від 05.01.2006, ПП "Кримнефтесервіс";

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Автолан” (далі –ПП “Автолан”) звернулось у господарського суду міста Севастополя  з позовом до приватного підприємства „Кримнефтесервіс” (далі –ПП “Кримнефтесервіс”) про стягнення матеріальної шкоди, яка була спричинена відповідачем в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а саме: величини втрати товарної вартості автомобіля у сумі 1795 грн. та судових витрат в сумі 1299грн.

Ухвалою суду від 20.08.2007 порушено провадження у справі.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.11.2007 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 апеляційна скарга Приватного підприємства „Автолан” залишена без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя від 05.11.2007 у справі 20-2/335 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2008 касаційна скарга Приватного підприємства „Автолан” –задоволена частково,  рішення господарського суду міста Севастополя від 05.11.2007 ти постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 по справі № 20-2/335 скасовано, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 21.04.2008 справа прийнята до провадження суддею Рибіною С.А., справі привласнений № 5020-2/335-9/127 судовий розгляд призначений на 22.05.2008.

Ухвалою від 21.04.2008 провадження про справі зупинено до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги приватного підприємства „Кримнефтесервіс” на постанову Вищого господарського суду України від 20.03.2008.

Ухвалою Верховного Суду України від 22.05.2008 приватному підприємству „Кримнефтесервіс” відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20.03.2008.

Ухвалою суду від 01.07.2008 провадження по справі поновлено.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Севастополя № 70 від 01.08.2008 у зв`язку з відпусткою судді Рибіної С.А. справу №5020-2/335-9/127 передано до провадження судді Сімоходської Д.О.

Ухвалою від 05.08.2008 справу прийнято до провадження судді Сімоходської Д.О.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва для надання додаткових доказів по справі.

Строк розгляду справи продовжувався ухвалою Голови  суду від 01.10.2008 року в порядку статті 69 Господарського кодексу України (т.2 а.с.35).

Позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав просить в задоволені позову відмовити.

Представнику відповідача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2006 на площі Повсталих у м. Севастополі трапилась дорожньо-транспортна подія за участю автомобіля “ГАЗ-330214” державний №260-54КС під керування водія Бояринцева Г.В., який належить відповідачу, та автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y державний номер СН 99-31 АА під керуванням водія Гресс А.М., який належить позивачу. Внаслідок дорожньо-транспортної події автомобілю, який належить позивачу, були нанесені пошкодження.

Постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 14.02.2006 у справі N3-584/2006 Бояринцев Г.В. визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого сталася дорожньо-транспортна подія, та притягнутий у зв'язку цим до адміністративної відповідальності.

На час вчинення ДТП Бояринцев Г.В. перебував у трудових стосунках з відповідачем та знаходився при виконанні своїх службових обов'язків.

Відповідно до Звіту про оцінку матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу №4161/1 від 24.02.2006, розмір матеріальної шкоди визначений у розмірі 3984 грн., який складається з вартості відновлювального ремонту автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y державний номер СН 99-31 АА у розмірі 2188 грн. 90 коп. (у висновку по Звіту ця сума округлена до 2189 грн.) та величини втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 1795 грн. (т.1 а.с. 34-47).

Сума поновлюваного ремонту сплачена страховою компанією, вартість втрати товарного вигляду автомобіля позивач  просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особливості правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає у наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності: наявність шкоди; проти парна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.

При цьому, згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" N 6 від 27.03.92 (далі Постанова) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищено небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативною управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідного до частини 1 статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суду за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Стаття 22 цього ж Кодексу, регулює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до цієї статті, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, розроблену згідно зі Законом України „Про судову експертизу”,  Законом України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, величина втрати товарної вартості - умовна величина зниження ринкової вартості дорожньо-транспортного засобу, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, у порівнянні з ринковою вартістю подібного непошкодженого дорожньо-транспортного засобу. Згідно з п. 8.5. вказаної Методики, величина втрати товарної вартості характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження дорожньо-транспортного засобу і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту запасних частин, які перебували в ужитку чи в ремонті. Величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів дорожньо-транспортних засобів.

Відповідно до Звіту про оцінку матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу №4161/1 від 24.02.2006, здійсненого відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні” та  Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, розмір матеріальної шкоди визначений у розмірі 3984,00 грн., який складається з вартості відновлювального ремонту автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y державний номер СН 99-31 АА у розмірі 2188 грн. 90 коп. (у висновку по Звіту ця сума округлена до 2189 грн.) та величини втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 1795 грн. (т.1 а.с. 34-47).

Судом встановлено, що а/м DAEWOO LANOS TF69Y, в період з 02.08.2005року та на час прийняття рішення, згідно бази даних ВРЕР ДАІ УМВС України в м. Севастополі, зареєстрований за ПП „Автолан”, ЕГРПОУ 32992717(а.с.39 т. 2).

Суд вважає вимоги позивача про відшкодування величини втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 1795,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

З огляду на пункти 1.6, 8.5 вказаної Методики, суд дійшов висновку, що відшкодування втрати товарної вартості не ставиться в залежність від подальшого продажу автомобіля, як стверджує відповідач.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати з визначення втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 69 грн. та послуги банку у розмірі 10 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Таким чином, позовні вимоги з відшкодування визначення втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 69 грн. та послуг банку у розмірі 10 грн. не підлягають задоволенню, оскільки вказані витрати не передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги у розмірі 1000 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача  вартість правової допомоги адвоката  в розмірі 1000,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представником.

Враховуючи, що позивачем до матеріалів справи надано договір №ЛО -2720 від 31.05.2008 про надання юридичних послуг, акт № 2, Квитанція № ЛО -2720  (а.с. 88-90), в якому не вказано, по якій саме справі надавались юридичні послуги, суд дійшов висновку, що витрати на надання юридичних послуг у розмірі 1000,00 грн. не  підлягають задоволенню у зв`язку з відсутністю належних доказів того, що послуги надавалися саме по цій справі та повинні бути стягнені з відповідача.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Кримнефтесервіс” (99045 м. Севастополь, вул. Шостака, 7, р/р 260013920 в СФ „Райффайзен Банк Аваль” м.Севастополь, МФО 324504, код ЄДРПОУ 22239606) на користь Приватного підприємства „Автолан” (99003 м. Севастополь, вул. Комуністична, б. 36 р/р 260043012766 в СФ „АБ ”Таврика”, МФО 324377, код ЄДРПОУ 32992717) величину втрати товарної вартості автомобіля у сумі 1795,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                    Д.О.Сімоходська

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано 03.11.2008