Рішення

від 17.11.2008 по справі 7/287/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/287/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.08                                                                                        Справа №  7/287/08

Суддя   Кутищева Н.С.

Позивач      Відкрите акціонерне товариство  “Дніпроенерго”, м. Запоріжжя

Відповідач  Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія КІП”, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Позивача      Чипіжко Г.С., дов. № 10/1037-324 від  25.01.2008р.         

Відповідач    Войтенко Ю.Г., дов. №  05 від  20.05.2008р. .

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 26037грн.00коп. пені за порушення  виконання відповідачем зобов'язань за договором  №1734-ДПО/21 від 30.08.2007р

Позивач обґрунтував свої вимоги обставинами, викладеними в позовній заяві, як на нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог посилається на договір  №1734-ДПО/21 від 30.08.2007р.,  ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 230, 231, 232 ГК України.  

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою суду від 18.06.2008р. було порушено провадження по справі, розгляд призначено в судовому засіданні на 06.08.2008р.  Ухвалою від 15.07.2008р. продовжувався сторін розгляду спору, судове засідання переносилось на 04.09.2008р. Ухвалою суду від 04.09.2008р., за клопотанням представників сторін, продовжувався строк розгляду спору, судове засідання відкладалось  до 20.10.2008р.  В судовому засіданні оголошувалась перерва  до 23.10.2008р, судове засідання відкладалось до  17.11.2008р.  Розгляд  справи завершено  17.11.2008р. оголошенням  рішення суду в повному  об'ємі в присутності представників сторін.  

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

              Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.   

23 жовтня 2008р., в канцелярію господарського суду  надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, поскільки вважає їх необґрунтованими, так як стягнення пені за  прострочення  надання послуг з капітального  ремонту токарно-корусельного станку моделі  1553 суперечить визначенню пені,  що наведене у  ст. 549 ЦК України. Тобто відповідач вважає, що стягнення пені за прострочення не грошового зобов'язання суперечить Цивільного кодексу України.

                   В судовому засіданні  23.10.2008р.  позивачем надані уточнення обґрунтування  позовної заяви, згідно  з якими позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному об'ємі та зазначає, що господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України, є предметом регулювання Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських   відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним  чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за   відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  -   відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.    До    виконання    господарських   договорів   застосовуються   відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  (  435-15  ) з  урахуванням особливостей, передбачених ГК України.  Оскільки відповідачем не виконані належним чином зобов'язання, то це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами, або договором.  Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Судова практика з аналогічних спорів на сьогодні показує, що у господарських відносинах пеня може бути встановлена не тільки за невиконання грошового зобов'язання, але й за невиконання будь-якого зобов'язання, що підтверджується постановами ВГСУ від 22.04.2008 р. у справі № 11/118/07, ВГСУ від 10.07.2008 р. у справі № 37/527, ВГСУ від 06.08.2008 р. у справі № 10/23. При цьому суди посилаються на ч.4 ст. 179, пункт 4 статті 231 Господарського кодексу України та зазначають, що наведені норми ГК України є спеціальними нормами щодо встановлення відповідальності по зобов'язаннях суб'єктів господарювання. Підписавши договір, відповідач погодився з усіма умовами договору, і у відповідності до ст. 629 ЦК України вони є обов'язковими для обох сторін з моменту його укладення, тобто відповідач погодився з п. 5.4, відповідно до якого, у разі несвоєчасного виконання зобов'язань сторін по договору, винна сторона несе відповідальність  у вигляді пені 0,1 % за кожен день прострочення від суми зобов'язання, невиконаного в обумовлений строк.            

За  клопотанням представників сторін судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін,  суд  

ВСТАНОВИВ:   

30.08.2007 р. між ВАТ „Дніпроенерго" та ТОВ „Компанія КІП" було укладено договір № 1734-ДПО/21, відповідно до якого, виконавець (ТОВ „Компанія КІП") зобов'язався надати послуги з капітального ремонту токарно-карусельного станку моделі 1553 протягом 130 календарних днів з моменту підписання договору, а Замовник (ВАТ „Дніпроенерго") прийняти та оплатити надані послуги згідно з калькуляцією.

Свої зобов'язання ВАТ „Дніпроенерго" за договором № 1734-ДПО/21 від 30.08.2008 р. виконало та перерахувало, згідно з п. 2.1. зазначеного договору, на поточний рахунок виконавця передплату в розмірі 131 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №21534 та №21537 від 27.09.2007р. Але, відповідно до п. 3.1. договору станом на 07.01.2008 р., виконавцем послуги з ремонту токарно-карусельного станку моделі 1553 не були надані.

Таким чином, відповідачем було порушено умови договору № 1734-ДПО/21 від 30.08.2007 р.  

              Відповідач свої зобов'язання у встановлений строк не виконав.               

              Згідно ст. 173 ГК України, господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на  користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

            Аналогічну норму містить ст. 526 ЦК України.

В порядку ст. 5 ГПК України та керуючись ст. 222 Господарського кодексу України, п. 7.1 Договору № 1734-ДПО/21 від 30.08.2007 р., відповідачу позивачем була надіслана претензія № 10/4098 від 16.04.2008 р. про перерахування пені в сумі 26 037,00 грн. на поточний рахунок ВАТ «Дніпроенерго»та вимоги  виконання п. 3.1. вказаного договору, відповідно до якого ТОВ «Компанія КІП»повинно надати послуги з ремонту токарно-карусельного станку моделі 1553 та доставити на адресу Замовника.

У   відповіді на претензію (вих. № 223-юр від 14.05.2008 р.) відповідач визнав претензію в частині виконання умов договору та зобов'язався виконати ремонт токарно-карусельного станку моделі 1553, доставити на адресу позивача, а в частині нарахованої пені визнав претензійні вимоги частково, не погодившись з сумою та періодом нарахування пені.

19.05.2008 р. відповідач по факсу направив додаток до своєї відповіді на претензію (вих. № 226-юр), в якому визнав претензію в повному обсязі, погодившись з сумою нарахованої пені та зобов'язалось перерахувати пеню у сумі 26 037,00 грн. на поточний рахунок ВАТ «Дніпроенерго»найближчим часом.

23.05.2008 р. було підписано акт здачі-приймання наданих послуг з ремонту токарно-карусельного станку моделі 1553, тобто з боку відповідача було виконано   умови договору з порушенням термінів його виконання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, тому всі умови договору з моменту його укладення становляться однаково обов'язковими для виконання сторонами

           Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, він повинен сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Враховуючи приписи ч. 1, 2  ст. 67 та ч. 4 ст. 179 ГК України, ч. 2 ст. 193, ч. 1, 2 , 4 ст. 217, ст. 230 Господарського кодексу України, наведені норми ГК України є спеціальними нормами, щодо встановлення відповідальності по зобов'язаннях суб'єктів  господарювання, якими передбачено застосування штрафних санкцій,  зокрема,  пені за порушення будь -  яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. На підставі чого, суд дійшов висновку, що встановлена сторонами відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань (п. 5.4 договору)   не суперечить матеріальному праву.

                  У господарських правовідносинах пеня може бути встановлена не тільки за невиконання грошового зобов'язання, але і за невиконання будь-якого зобов'язання. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахування особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими акт актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).  

Частиною 1 статті 551 ЦК України визначено, що розмір пені встановлюється договором.

Згідно з п. 5.4 договору, у разі несвоєчасного виконання зобов'язань сторін по договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення від суми зобов'язання, невиконаного в обумовлений строк.   

Згідно  з ч. 4 ст.179 Господарського кодексу України, відповідно до якої при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегульовувати свої відносини на власний розсуд.

Сума пені, за період з 08.01.2008р. по 15.04.2008р., складає 26 037,00 грн. (розрахунок пені додається), пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Висновок  суду співпадає з правовою позицією  Вищого господарського суду України, викладеною в постановах ВГСУ від 22.04.2008 р. у справі № 11/118/07,  від 10.07.2008 р. у справі № 37/527,  від 06.08.2008 р. у справі № 10/23 (копії долучено до матеріалів справи).           

Усні доводи відповідача, що були надані в заперечення позову у судовому засіданні 20.10.2008 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки  позивач в обґрунтуванні позовних вимог не посилався на ст. 549 Цивільного кодексу України, як на підставу позову, а також спростовуються вищевикладеними обставинами.                    

                 З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають  задоволенню.

           Судові витрати,   згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України,  слід  покласти на відповідача, так як з його вини спір доведено до судового розгляду.

             На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 179, 193, 230-232 ГК України, ст. 526 ЦК України,  ст. ст. 3, 22, 28, 33,  44,  49, 75, 82, 84, 85 ГПК України,   суд:                                                                            

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.  

             Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія КІП”, юридична адреса: 69032, м. Запоріжжя пров. Піонерський, 3/20, фактична адреса: 69096,  м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 6А (р/р 26000049520700в АКІБ “Укрсиббанк” м.Запоріжжя, МФО 351005, ЄДРПОУ 34501619) на користь  Відкритого акціонерного  “Дніпроенерго”, юридична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2,  фактична адреса:   69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20 ( р/р 26002301000076 у філії  ЗОУ ВАТ “Державний ощадний банк України” м. Запоріжжя,  МФО 313957, ЕДРПОУ 00130872) 26037 грн. 00 коп.   пені, 102 грн.  00 коп.  державного мита, 118  грн. 00 коп. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

            Видати наказ.  

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його  прийняття.                       

          Суддя                                                                             Н.С. Кутіщева