Рішення

від 10.05.2012 по справі 2-1442/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

10.05.2012

Справа № 22ц-273/2012р. Головуючий у першій

інстанції Завгородня Л.М.

Категорія 37 Доповідач у апеляційної

інстанції Єфімова В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Єфімової В.О.,

суддів: Сундукова В.М., Саліхова В.В.,

при секретарі: Зміївській В.С.,

за участю: позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, представника третьої особи ЖБК № 94 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 26 вересня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадщину та визнання права власності на квартиру, треті особи: Житлово-будівельний кооператив № 94, Третя Севастопольська державна нотаріальна контора, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 5/8 часток в квартирі, третя особа Третя Севастопольська державна нотаріальна контора,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: Житлово-будівельний кооператив № 94, Третя Севастопольська державна нотаріальна контора, у якому просив визнати за його батьком ОСОБА_8, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1, усунути відповідача від права спадкування після смерті його батька.

Вимоги позову мотивовано тим, що батько відповідача ОСОБА_8, який при житті приходився ОСОБА_5 чоловіком, до реєстрації шлюбу із останньою сплатив у повному обсязі пайовий внесок за кооперативну квартиру АДРЕСА_1, яку заповів позивачу ОСОБА_3 Крім, того позивач вказує, що ОСОБА_5 та його батько останні 10 років, що передували його смерті, разом не проживали, перебували у формальному шлюбі. З травня 2009 року стан здоров'я спадкодавця значно погіршився, самостійно пересувати він не міг, потребував стороннього догляду, який відповідачем йому не надавався, а тому остання підлягає усуненню від права на спадкування після смерті її чоловіка.

ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, третя особа Третя Севастопольська державна нотаріальна контора, у якому просила визнати за нею право власності на 5/8 часток квартири АДРЕСА_1, мотивуючи вимоги тим, що ця квартира була набута її чоловіком ОСОБА_8 під час шлюбу, отже вказане майно являється спільною сумісною власністю подружжя, у якому Ѕ частка належить їй як дружині. Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує, що вона являється непрацездатною особою за віком та станом здоров'я, а тому має право на обов'язкову 1/8 частку у спадковому майні після смерті її чоловіка.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 26 вересня 2011 року (з урахуванням ухвал Гагарінського районного суду м.Севастополя від 10 жовтня 2011 року, 11 листопада 2011 року, 29 грудня 2011 року та додаткового рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 29 грудня 2011 року) у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Вирішено питання про судові витрати.

Позивач з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та ухвалення нового про задоволення вимог його позову у повному обсязі та залишення без задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_5

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що квартира, на яку позивач просить визнати право власності за його померлим батьком, є спільною сумісною власністю подружжя батька позивача та його дружини, відповідача по справі; підстави для усунення відповідача від спадкування після смерті її чоловіка відсутні; позивач за зустрічним позовом має право на обов'язкову частку у спадковому майні.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується частково.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 з 20 червня 1987 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 року останній помер та після його смерті відкрився спадок, до складу якого увійшла квартира АДРЕСА_2, яку померлий при житті заповів своєму сину позивачу по справі на підставі заповіту, складеного ним 05 грудня 2009 року (а.с.7,11,12,13).

Право власності на спірну квартиру було набуто померлим у результаті членства у Житлово-будівельному кооперативу № 94 та зареєстровано 30 травня 1995 року у БТІ м.Севастополя на підставі рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради № 4 /101 від 15 листопада 1994 року, тобто після реєстрації шлюбу із відповідачем, що підтверджується довідкою характеристикою КП «БТІтаДРОНМ» СМР № 4197 від 10 вересня 2009 року, реєстраційним посвідченням від 30 травня 1995 року та Ордером на житлове приміщення № 29 серія 51 у будинку житлово-будівельного кооперативу від 21 квітня 1988 року (а.с.5,15,49).

Крім того, виплата пайових накопичувань за цю квартиру була здійснена ОСОБА_8 також після реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 Так, 15 липня 1987 року померлим на рахунок Житлово-будівельного кооперативу № 94 були переведені грошові кошти у рахунок оплати пайових внесків у сумі 3 465 рублів та 24 листопада 1990 року - у сумі 6 702 руб. 37 коп.

Викладене підтверджується квитанцією № 106417 від 15 липня 1987 року, квитанцією № 02355..670237* від 24 листопада 1990 року, відомостями з лицевого рахунку по рахунком № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8(а.с.44,47,114).

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 року (що діяв на час виникнення спірних відносин)майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірна квартира являється спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_5, оскільки була набута померлим у період шлюбу, а тому Ѕ частка цього майна належить на праві власності відповідачу.

Посилання позивача на довідку Житлово-будівельного кооперативу № 94 від 05 жовтня 2009 року за № 3, згідно якої пайові накопичування за спірну квартиру станом на 26 травня 1987 року були виплачені ОСОБА_8 у повному обсязі, тобто до реєстрації шлюбу із відповідачем, судом обґрунтовано не прийняти до уваги, оскільки дані відомості спростовуються матеріалам справи: квитанцією № 106417 від 15 липня 1987 року, квитанцією № 02355..670237* від 24 листопада 1990 року, лицевим рахунком по рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8, а також довідкою Житлово-будівельного кооперативу № 94 від 04 листопада 2010 року за № 6, з якої вбачається, що до відомостей у довідці, на яку посилається позивач, не була включена вартість лоджії (а.с.16, 39).

Також, колегія суддів погоджується з рішенням суду у частині залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про усунення ОСОБА_5 від права спадкування за законом.

Згідно ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

З огляду на зміст зазначеної норми закону суд, вирішуючи таку справу згідно з вимогами ст.214 ЦПК України, повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини. При цьому суду також необхідно враховувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 82 років (а.с.11).

Ставлячи питання про усунення ОСОБА_5 від права спадкування за законом, ОСОБА_3 посилався на те, що його батько ОСОБА_8 та відповідач ОСОБА_5, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, фактично з 1999 року шлюбні відносини не підтримували, проживали окремо, сумісне господарство не вели. У травні 2009 року батько отримав отруєння, у результаті якого потребував стороннього догляду, який він отримав від позивача та членів його сім'ї.

Проте, доводи позивача про неспроможність спадкодавця через отримане ним отруєння самостійно забезпечити умови свого життя, потрібність у сторонньому догляді, піклуванні, та допомозі, належними доказами не підтверджені. Посилання на окреме проживання подружжя спростовуються свідченнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Крім того, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є людиною похилого віку та має інвалідність другої групи, що встановлена їй у лютому 2008 року на підставі загального захворювання безстроково (а.с.94).

У вересні 2009 року, відповідач у зв'язку із погіршенням стану здоров'я виїхала до м.Харків, де проходила лікування у неврологічному відділенні ДЛПЗ «Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці» у період з 01 жовтня 2009 року по 16 жовтня 2009 року, а також лікування у невропатологу (стаціонар на дому) у період з 24 листопада 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.35,68).

Отже факт ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги, яку він потребував, позивачем належними доказами не доведений.

Крім того, рішення суду у названій частині апелянтом фактично не оскаржується.

Проте, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за нею право власності на обов'язкову частку у спадку у вигляді 1/8 частки квартири АДРЕСА_2.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_5 являється непрацездатною вдовою після смерті ОСОБА_8 Проте судом не враховано, що право відповідача на обов'язкову частку у спадку ОСОБА_3 не оспорюється. Крім того, до складу спадкової маси після ОСОБА_8, як вбачається із складеного ним заповіту від 05 грудня 2009 року, входить не тільки спірна квартира, а і інше майно, а тому визнання за позивачем права власності на обов'язкову частку у спадковому майні у вигляді 1/8 частки квартири АДРЕСА_2 у судовому порядку є передвчасним.

Таким чином рішення суду у цій частині ухвалено із порушенням вимог матеріального закону та на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про залишення позовних вимог ОСОБА_5 у частині визнання за нею права власності на обов'язкову частку у спадщини у вигляді 1/8 частки квартири АДРЕСА_2 без задоволення.

Керуючись ст.ст.303, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 26 вересня 2011 року у частині визнання за ОСОБА_5 право власності на обов'язкову частку в спадку - 1/8 частку квартири АДРЕСА_2 скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_2, як обов'язкову частку в спадщині - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: В.О.Єфімова

Судді: В.М.Сундуков

В.В.Саліхов