Рішення

від 27.03.2013 по справі 2-1442/2011

БАЛАКЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа № 2-1442/2011

РІШЕННЯ

Іменем України

(повний текст)

27 березня 2013 року Балаклавський районний суд міста Севастополя

під головуванням судді Гапонова Д.Ю.,

при секретарі Купченко А.О.,

за участю прокурора прокуратури Балаклавського району міста Севастополя Марчука О.С.,

представника співвідповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_3, співвідповідач ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з позовом, яким, на підставі ст.ст.116, 126, 152 ЗК України, ст. 387 ЦК Украйни просить визнати недійсним виданий відповідачеві державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га, розташовану у АДРЕСА_1, серії ЯИ №069337, виданий Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 07.05.2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088301371; витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння відповідача зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 8536300000:03:009:0048.

Вимоги мотивовані тим, що відповідно до пункту 12-му Перехідних положень ЗК України розпорядником земель в межах м. Севастополь, та органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Севастопольська міська рада. Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації, на підставі яких відповідачеві виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, міська державна адміністрація вийшла за межі своїх повноважень; згідно ст.ст.81, 116, 118 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України; - відповідач із заявою про передачу земельної ділянки у власність до Севастопольської міської ради не звертався, проектно-технічної документації не розроблялась та на розгляд цій раді не надавалось; розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації, зазначене в державному акті, як підстава набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, опротестоване прокуратурою м. Севастополя, на підставі чого скасоване цією адміністрацією з підстав відсутності компетенції на розпорядження землями у межах м. Севастополя; спірна земельна ділянка вибула з державної власності всупереч земельного законодавства та волі держави в особі уповноваженого на те органу.

У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві, а представник співвідповідача заперечував проти цього, мотивуючи необґрунтованістю позову.

Відповідач, сповіщений належним чином, до суду не прибув.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 цього Кодексу.

21 вересня 2009 року проведено державну реєстрацію обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників «Діарама», а 11 листопада 2010 року державну реєстрацію кооперативу припинено, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №412487 з відповідними відмітками державного реєстратора.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 2 квітня 2010 року №983-р затверджено наданий обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників «Діарама» проект землеустрою по відводу земельної ділянки із встановленням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальних житлових будинків, передано її у власність ОК «ЖБТІЗ «Діарама», та згідно додатку до розпорядження, відповідач є членом кооперативу.

В подальшому відповідачем виготовлено технічну документацію із землеустрою для складання державного акту, яка складається, зокрема, із зазначеного вище розпорядження з додатком, заяви позивача про передачу земельної ділянки у приватну власність, довідці управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації про присвоєння адреси спірній земельній ділянці, плану організації ОК «ЖБТІЗ «Діарама», акти узгодження встановлених меж земельної ділянки, прийому-передачі межових знаків на зберігання, кадастровий план земельної ділянки, та інше.

Відповідно до ч.1 ст.126 ЗК України (в редакції Закону станом на 01.04.2010 року) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

06 квітня 2010 року Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі на ім'я відповідача посвідчено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №069337, згідно якого на підставі розпорядження Севастопольської міської адміністрації від 2 квітня 2010 року №983-р відповідач є власником земельної ділянки площею 0,1000га, розташованою у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536300000:03:009:0048. Державний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088301350

Відповідно до ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на зазначену норму, визнання недійсним державного акта на право власності на землю як правовстановлюючого документу без скасування рішення, що надало право на отримання цього акту не передбачено.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на те, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 2 квітня 2010 року №983-р, на підставі якого було видано оспорюваний державний акт, скасовано розпорядженням тієї ж адміністрації від 14 липня 2010 року №1560-р, проте, зазначена обставина не відповідає дійсності, оскільки постановою окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.04.2012 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №1560-р від 14.07.2010 року «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 02.04.2010 р. №983-р». З огляду чого, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 2 квітня 2010 року №983-р є чинним.

Крім того, заявляючи вимоги, прокурор наводить, що Севастопольська міська державна адміністрація не має повноважень здійснювати розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки остання знаходиться в межах міста Севастополь, проте, таке твердження є необґрунтованим.

Так, відповідно до п.12 Перехідних положень ЗК України (в редакції закону станом на 01.04.2010 року) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Тобто повноваження органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування залежали від місця розташування земельних ділянок відносно межі населеного пункту м. Севастополь, а не в залежності від розташування ділянок на території Севастопольської міської ради.

19.04.2011 року Севастопольською міською Радою прийнято рішення №695 «Про розроблення проекту землеустрою стосовно встановлення меж міста Севастополя».

Зазначена обставина свідчить про те, що на час виникнення спірних відносин розмежування земель комунальної та державної власності в місті Севастополі не було проведено, межі адміністративно-територіального утворення міста Севастополь встановлені не були.

Крім того слід зазначити, що за змістом ст.118 ЗК України, громадяни не зобов'язані визначати орган, уповноважений здійснювати розпорядження земельними ділянками і мали право на час виникнення спірних відносин звертатися з відповідним клопотанням безпосередньо до Севастопольської міської державної адміністрації.

З огляду наведеного, у суду немає підстав для задоволення вимоги про скасування оспрюваного державного акту.

Також не підлягає задоволенню вимога про витребування спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способами визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, а за ст.387 того ж Кодексу, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На зазначені норми в якості обґрунтування заявлених вимог посилається позивач.

Суду не доведено, що Севастопольська міська рада, в чиїх інтересах виступає прокурор, є власником спірної земельної ділянки, а відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів нею. Крім того, спірна земельна ділянка на цей час належить співвідповідачеві на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 липня 2010 року, що унеможливлює її витребування з володіння відповідача.

В той же час слід зазначити, що позов пред'явлений прокурором в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, однак, Севастопольська міська Рада згідно ч.1 ст.10 ЗУ «Про місцеве самоврядування», представляє інтереси севастопольської громади та не має повноважень діяти в інтересах держави, а згідно з п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво в суді виключно інтересів держави або громадянина, тобто прокурор являється неналежним позивачем по справі.

Оскільки прокурор звільнений від сплати судових витрат, суд, відповідно до вимог ст..88 ЦПК України відносить їх на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову прокурора Балаклавського району міста Севастополя відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене Апеляційному суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий у справі Д.Ю.Гапонов