Рішення

від 23.05.2012 по справі 13/342-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.12р. Справа № 13/342-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ БІЛДІНГ КОМПАНІ", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", м. Київ

третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1)

про визнання договору недійсним

Головуючий колегії Петренко Н.Е.

Судді: Мельниченко І.Ф.

Красота О.І.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_4, представник за довіреністю № 2867 від 15.09.11р.

за участю прокурора: Зіма В.Б., посвідчення № 117

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.10р. порушено провадження у справі № 13/342-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ БІЛДІНГ КОМПАНІ", м. Дніпропетровськ (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", м. Київ (далі - відповідач), про визнання договору іпотеки № 22.1/01-З.1-10 від 14.01.10р. недійсним, справа розглядалася суддею Первушиним Ю.Ю.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.11р., у зв'язку з перебуванням судді Первушина Ю.Ю. на лікарняному та закінчення процесуального строку розгляду справи, проведено повторне автоматичне розподіл справи, відповідно якого справу передано для розгляду судді Петренко Н.Е.

Ухвалою господарського суду від 08.02.11р. справу № 13/342-10 прийнято до свого провадження суддею Петренко Н.Е.

Ухвалою господарського суду від 26.04.11р. клопотання позивача про колегіальний розгляд справи № 13/342-10 задоволено, призначено колегіальний розгляд справи, матеріали справи передано для визначення складу колегії голові господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.11р. призначено колегію у складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Назаренко Н.Г., Красота О.І.

Ухвалою господарського суду від 28.04.11р. прийнято справу № 13/342-10 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя Петренко Н.Е., судді - Назаренко Н.Г., Красота О.І.

Ухвалою господарського суду від 31.05.11р. призначено по справі № 13/342-10 судову експертизу, проведення якої доручено фахівцям Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено.

15.05.12р. до господарського суду надійшли матеріали справи № 13/310-10 з повідомленням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку комплексної судової експертизи, оскільки предметом зазначеного дослідження є відомості, отримання яких не потребує застосування спеціальних знань та які можуть бути надані уповноваженим органом - ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

У зв'язку з направленням судді Назаренко Н.Г. для проходження підготовки до Дніпропетровського регіонального відділення Національної школи суддів в Україні, розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.12р. введено до складу колегії для розгляду справи № 13/342-10 замість судді Назаренко Н.Г. суддю Мельниченко І.Ф.

Ухвалою господарського суду від 17.05.12р. прийнято справу № 13/342-10 до розгляду колегією суддів в новому складі: головуючий суддя Петренко Н.Е., судді - Мельниченко І.Ф., Красота О.І.; поновлено провадження у справі № 13/342-10, починаючи з 23.05.12р.; справу призначено до розгляду в засіданні на 23.05.12р.

23.05.12р. в судове засідання повноважні представники позивача та відповідача не з'явилися. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги не визнає та наполягає на відмові позивачу в задоволенні позовних вимог. Крім того, прокурор просить колегію суддів розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки судом було направлено копію ухвали від 17.05.12р. всім сторонам, що підтверджує відповідна відмітка на ухвалі суду.

Повноважний представник третьої особи в судовому засіданні зазначив про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, у зв'язку з чим останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Крім того, повноважний представник третьої особи також просив колегію суддів розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки судом було зроблено всі необхідні дії щодо направлення сторонам копії ухвали від 17.05.12р., в якій повідомлялося про день, час та місце розгляду справи, що підтверджує відповідна відмітка на ухвалі суду та факт отримання прокурором та третьою особою зазначеної ухвали.

Судом було зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо перевірки реєстраційної адреси позивача та відповідача (а.с.38-41), згідно яких адреса реєстрації позивача та відповідача співпадає з адресами зазначеними у позовній заяві, та на яку судом було направлено поштову кореспонденцію, а саме ухвалу від 17.05.12р., в якій повідомлялося про день, час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки судом було зроблено всі необхідні дії щодо повідомлення позивача та відповідача про день, час та місце судового засідання. Крім того, справа містить всі необхідні документи, які були надані сторонами в підтвердження своїх доводів та заперечень, для винесення обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні 23.05.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення прокурора та повноважного представника третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.10р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір іпотеки № 22.1/01-З.1-10 (далі - Договір іпотеки), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед відповідачем за Кредитним договором № 22.1/01-КЛТ-10 від 14.01.10р. передає в іпотеку відповідачу, а відповідач в свою чергу приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у Договорі наступне нерухоме майно:

- культурно-розважальний комплекс "Опера" - приміщення: № 3 поз. 1-37, 39-43, 45-80, 82-161, площею 2 516,0 кв.м., № ІІІ поз. 1-4, площею 64,6 кв.м., № V поз. 1, площею 10,1кв.м., №№VI-VIII, площею 20,2 кв.м., №№IX-XI, площею 21,1 кв.м., №№ XII-XVIII, площею 945,2 кв.м., загальною площею 3 577,2 кв.м., ганки лит. а 5 , а 7 , а 8 , а 2 , а 11 , а 9 , приямки лит. а, а 3 , а 4 , вхід до підвалу літ. а 6 , сходи літ. а 10 у будівлі літ. А-2, А 111 -3, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 23,

- будівлі та споруди літ. Б-2 на I-му поверсі прим. Х-1, Х-2 загальною площею 67,6кв.м., II-му поверсі поз. 2-57, 2-72, по 2-99, ХI, ХII, ХIIа, загальною площею 862,9 кв.м., огорожа № 3, 4, 9, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 23,

- будівлі та споруди: будівля літ. В-2 в тому числі літ. п/д - підвал загальною площею 403,9 кв.м., вхід у підвал літ. в, в будівлі котельної в прибудові літ. А 1 -1 на I-му поверсі поз. 1-22-:-1-28 загальною площею 77,7 кв.м., ганок літ. а 1 , мостіння III, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 23,

- нежитлові приміщення в будівлі літ. Б-2 на II поверсі вбудовані приміщення поз. з 2-49 по 2-56; 2-58 по 2-68; балкон 2-1 площею 1,8 кв.м., загальною площею 433,2 кв.м., розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 23,

- нежитлова будівля загальною площею - 348,8 кв.м., що складається: Б-3 - адміністративна будівля, В - сарай, 1-3 - огорожа, розташовані за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 41, РПВН 2456408 (далі -- Предмет іпотеки).

Відповідно п.1.3. Договору іпотеки, право власності позивача на передане в іпотеку нерухоме майно підтверджується:

- договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.01.10р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим № 146;

- договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.01.10р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим № 155;

- договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.01.10р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим № 164;

- договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.01.10р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим № 173;

- договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.01.10р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим № 182.

Як зазначено в п.1.5. Договору іпотеки, сторони погодили, що договірна вартість Предмету іпотеки становить 145 425 926, 84 (сто сорок п'ять мільйонів чотириста двадцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість грн. 84 коп.) гривень на момент передачі його у іпотеку.

Згідно п.1.6. Договору іпотеки позивач підтверджує, що на момент набуття чинності цим Договором:

1.6.1. Предмет іпотеки є власністю позивача і він (позивач) вправі ним розпоряджатися і на нього (Предмет іпотеки) може бути звернено стягнення.

1.6.2. Отримано всі необхідні дозволи, погодження, на укладання цього Договору.

1.6.3. Не існує прав, обтяжень та вимог інших осіб на Предмет іпотеки, останній нікому не відчужений, не переданий в управління, у спорі та/або під арештом не перебуває, в податковій заставі не перебуває, не виступає предметом судових чи інших спорів, не обтяжений з метою забезпечення виконання інших зобов'язань, не переданий в управління, не внесений в якості внеску в спільну діяльність, не є предметом іпотеки по інших угодах, укладених позивачем з третіми особами. Останні факти підтверджуються Витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна № 25928766, № 25928774, витягами з Державного реєстру іпотек № 25928769, № 25928775, та Витягом з Державного реєстру застав рухомого майна № 25928767, виданими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 14.01.10р.

1.6.4. Не існує довіреностей (інших уповноважених документів), виданих позивачем третім особам, що свідчать про право останніх розпоряджатись тим чи іншим чином Предметом іпотеки.

1.6.5. Укладення цього Договору не порушує права та/або інтереси третіх осіб, у тому числі неповнолітніх дітей.

Відповідно п.1.9. Договору іпотеки, предмет іпотеки на період дії цього Договору залишається у володінні та користуванні позивача.

Як зазначено в п. 3.1. Договору іпотеки, правом іпотеки є безумовне та безспірне право відповідача у разу невиконання позивачем забезпеченого іпотекою основного зобов'язання в цілому, або в тій чи іншій його частині в строк, обумовлений Кредитним договором, задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами позивача в порядку, встановленому даним Договором та чинним законодавством України (далі - Право іпотеки).

Згідно п.3.2. Договору іпотеки, право іпотеки виникає у відповідача з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.

Цей Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання основного зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі. Сторони домовилися, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього Договору накладається заборона на відчуження Предмету іпотеки в порядку, встановленому чинним законодавством (п.6.3. Договору іпотеки).

Позивач вважає, що Договір іпотеки № 22.1/01-З.1-10 від 14.01.10р. було укладено з порушенням норм чинного законодавства, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку із одночасним усуненням перешкод у користуванні належним позивачу майном.

Позивач зазначає, що на момент укладання Договору іпотеки № 22.1/01-З.1-10 від 14.01.10р. він ще не набув право власності на Предмет іпотеки, що суперечить нормам ч.1 ст.5 Закону України "Про іпотеку". Крім того, позивач зазначає, що він не мав підстав для передачі нерухомого майна в іпотеку, оскільки відповідний договір відчуження майна не пройшов належної державної реєстрації, чим порушено норми ст.ст. 334, 640, 657 Цивільного кодексу України.

Також позивач зазначає, що укладання спірного іпотечного договору № 22.1/01-З.1-10 від 14.01.10р., яким передано нерухоме майно в іпотеку, обмежує позивача як власника спірного майна у праві володіння, користування і розпорядження майном, що вважає порушенням його прав.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні, про що зазначено у запереченнях на позов, виходячи з наступного.

Відповідач вважає, що підстави для визнання недійсним іпотечного договору відсутні, оскільки при укладанні іпотечного договору сторонами були додержані всі вимоги, встановлені діючим законодавством, зокрема ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України.

Таким чином, на думку відповідача, позивач підписанням іпотечного договору підтвердив свою згоду зі всіма умовами договору, які є істотними згідно чинного законодавства та господарського законодавства, так і визначеними сторонами договору. Наявність підпису позивача свідчить про те, що позивач ознайомився та погодився з усіма умовами іпотечного договору.

При викладених обставинах відповідач наполягає на тому, що вимоги позивача підлягають відхиленню.

Прокурор в судовому засіданні зазначає про те, що підстави для визнання недійсним іпотечного договору відсутні, оскільки при укладанні іпотечного договору сторонами були додержані всі вимоги, встановлені діючим законодавством, у зв'язку з чим наполягав на відмові позивачу в задоволенні позовних вимог.

Повноважний представник третьої особи в судовому засіданні зазначив про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки наявність підпису позивача свідчить про те, що позивач ознайомився та погодився з усіма умовами іпотечного договору. Таким чином, представник третьої особи вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір, відповідно до цивільного законодавства України є різновидом правочину.

А згідно із ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Виходячи з положень ст. 215 Цивільного кодексу України та згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п. 7 постанови N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного Кодексу України, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом (частина 3 статті 575 Цивільного кодексу України).

Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним Законом України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Згідно ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Істотними умовами, що повинен містити іпотечний договір, є зокрема відомості про зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду (ч.2 ст.18 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору (ч.2. ст.5 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно до ст. 657 Цивільного кодексу України в первісній редакції, чинній на момент укладання оспорюваного Договору іпотеки, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону (п.6. ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Відповідно до пункту 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 671, державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Аналогічні норми містить ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Але, разом з тим, вимоги чинного законодавства передбачають можливість одночасного укладання договору іпотеки і договору купівлі-продажу нерухомості, у випадку, коли іпотекою забезпечується повернення кредиту, який надається для придбання цієї нерухомості.

Частиною 5 статті 18 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Частиною 6 статті 55 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість.

В листі Міністерства юстиції України № 31-40-80 від 23.12.04р. зокрема зазначено, що у разі, якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Виходячи з викладеного, вбачається, що нотаріус може посвідчити одночасно договір купівлі-продажу та іпотеки у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, і саме в такому порядку було укладено оспорюваний Договір іпотеки.

Зазначене встановлює, що у даному випадку Закон України "Про іпотеку" в цій частині не суперечить ст.ст. 334, 657 Цивільного кодексу України і Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими встановлено набуття права власності на нерухоме майно з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу та обов'язкова реєстрація набуття у власність нерухомого майна.

Закон України "Про іпотеку" при регулюванні укладання договору іпотеки нерухомості є спеціальним законом по відношенню до Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і припускає іпотеку нерухомості, право власності на яку виникає у іпотекодавця після укладання договору іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, договір іпотеки № 22.1/01-З.1-10 було укладено 14.01.10р., зареєстровано в реєстрі за № 191. Право власності позивача (іпотекодавця) на предмет іпотеки підтверджується договорами купівлі-продажу, укладеними також 14.01.10р., зареєстрованими в реєстрі нотаріальних дій за №№ 146, 155, 164,173,182 (копії договорів у матеріалах справи). Державна реєстрація зазначених договорів відбулась 15.01.10р., відповідно до вимог ст. 657 Цивільного кодексу України, що підтверджується відповідними витягами у матеріалах справи.

Відсутність державної реєстрації договорів купівлі-продажу нерухомого майна в день нотаріального посвідчення цих договорів не впливає на можливість надання в іпотеку майна. Укладання договору іпотеки в даному випадку надає додаткових прав та гарантій іпотекодержателю на повернення кредитних коштів, за які було придбано зазначене нерухоме майно.

Крім того, відповідно повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, неможливо надати висновок комплексної судової експертизи, оскільки предметом зазначеного дослідження є відомості, отримання яких не потребує застосування спеціальних знань та які можуть бути надані уповноваженим органом - ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у статті 34 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Надавши правову оцінку спірному Договору іпотеки, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки зміст спірного договору не суперечить приписам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, особи, які вчинили вищевказаний правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, договір вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку чим судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 182, 203, 207, 215, 334, 575, 626, 627, 638, 657 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3-5, 7, 18 Закону України "Про іпотеку", ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 55 Закону України "Про нотаріат", ст. ст. 4, 32-36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий колегії Суддя Суддя Н.Е. Петренко І.Ф.Мельниченко О.І.Красота

Повне рішення складено 24.05.12р.