Рішення

від 24.05.2012 по справі 8/5014/784/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.12 Справа № 8/5014/784/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП "Айдар-Борошно", смт Новоайдар Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество", м. Луганськ, -

про стягнення 74726 грн. 28 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -представник, -довіреність №б/н від 10.10.11 року; ОСОБА_2 -представник, - довіреність №5 від 01.02.12 року;

від відповідача -представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за поставлену продукцію у сумі 55000,00 грн., пені за період з 25.11.11 року по 26.03.12 року у сумі 3259,43 грн., 3 % річних за період з 25.11.11 року по 26.03.12 року у сумі 630,85 грн. та інфляційних нарахувань за аналогічний період у сумі 386,00 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество" (далі -ТОВ "ТК "Содружество"") договору поставки №13/01/11/1333, укладеного між сторонами 13.01.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 12.04.12 року до 26.04.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду; з 26.04.12 року до 14.05.12 року та з 14.05.12 року до 24.05.12 року -з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

12.04.12 року позивач подав заяву (від 12.04.2012 за вих. № б/н), в якій зазначив, що помилково в прохальній частині позову не вказав вимогу про стягнення з відповідача штрафу, встановленого п. 5.3 договору, за період з 25.11.11 року по 26.03.12 року, у сумі 15450,00 грн., - хоча в мотивувальній частині та в ціні позову дану суму зазначив, тому заявляє про уточнення сум позовних вимог та просить суд їх стягнути на його користь (а.с.31).

Судом дана заява прийнята та врахована при вирішенні справи по суті.

26.04.12 року відповідач подав заяву про витребування доказів (без дати та вихідного номеру), у якій заявив клопотання про витребування судом у позивача протоколу розбіжностей до вищезгаданого договору, оскільки він, на думку відповідача, істотно впливає на права та обов'язки сторін по справі.

Судом задоволено це клопотання.

До початку судового засідання 24.05.12 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він свої вимоги підтримав повністю та надав докази часткової -у сумі сплати відповідачем суми боргу (а.с.54); крім того, на вимогу суду надав протокол розбіжностей від 13.01.11 року до вищезгаданого договору, стверджуючи, що у січні 2011 року не отримував його від відповідача, - на підтвердження чого надав до справи книгу вхідної кореспонденції за 2011 року (копія долучена до справи), з якої вбачається, у 2011 року від ТОВ "ТК "Содружество"" позивач отримав одне поштове відправлення, зареєстроване 21.06.11 року за вх. №29, - при цьому вид та зміст його у книзі вхідної кореспонденції не зазначені.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;26;44 та ін.); факт обізнаності відповідача з приводу наявності цієї справи у провадженні господарського суду Луганської області також документально підтверджений (а.с.28;45;47).

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також те, що відповідач належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, термін розгляду справи, встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України, добігає кінця 28.05.12 року, що унеможливлює подальше відкладення її розгляду, - суд, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,69 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити вирішення цього спору по суті у даному судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

13.01.11 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір постачання №13/01/11 (з протоколом розбіжностей), відповідно до якого продавець зобов'язується щомісячно поставляти, а покупець - прийняти та оплачувати партію товару за ціною та на умовах, визначених у цьому договорі (п.1.1).

Під товаром сторони розуміють борошно пшеничне вищого та першого гатунку (п.1.2). Ціна на товар визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.1.3).

Оплата товару здійснюється у день його поставки шляхом перерахування коштів на рахунок продавця (п.2.1).

У випадку несплати вартості отриманого товару у строки, визначені у п.2.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару (п.5.1), а у разі, якщо грошові кошти не надійдуть на рахунок продавця впродовж 5-ти банківських днів після закінчення терміну, вказаного у п.2.1 цього договору, покупець сплачує штраф у розмірі 15% вартості неоплаченої партії товару (п.5.3) (а.с.11;12).

На підтвердження факту виконання умов договору зі свого боку позивач надав до справи наступні видаткові накладні на відпуск борошна, кожна з яких містить докази отримання відповідачем зазначеного у них товару на загальну суму 103000,00 грн.:

№РН-000836 від 24.11.11 року на суму 26000,00 грн.;

№РН-000856 від 01.12.11 року на суму 26000,00 грн.;

№РН-000899 від 09.12.11 року на суму 26000,00 грн.;

№РН-000913 від 16.12.11 року на суму 25000,00 грн. (а.с.13-16).

Позивач стверджує, що відповідач лише частково -на суму 48000,00 грн. (103000,00 грн. -55000,00 грн.) сплатив вартість отриманого товару (а.с.17-23), у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 55000,00 грн.

З метою спонукання відповідача до сплати залишку вартості товару позивач 20.01.12 року за вих. №14 спрямував на його адресу претензію на суму 82260,31 грн. та запропонував йому у встановлений законом строк вжити заходів до його погашення (а.с.24).

Як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач її отримав 02.03.12 року (а.с.24) та у лютому 2012 року частково - на суму 15000,00 грн. (10000,00 грн. + 5000,00 грн.) (а.с.22-23) вжив заходів до погашення боргу.

У зв'язку з тим, що відповідно до приписів п.2.1 договору та чинного законодавства строк сплати вартості товару є таким, що настав, керуючись умовами договору та чинним законодавством, позивач на залишок суми боргу у розмірі 55000,00 грн. нарахував:

пеню за період з 25.11.11 року по 26.03.12 року у сумі 3259,43 грн.,

3 % річних за період з 25.11.11 року по 26.03.12 року у сумі 630,85 грн.,

інфляційні нарахування за аналогічний період у сумі 386,00 грн.;

штраф, встановлений п. 5.3 договору, у сумі 15450,00 грн., - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача (74726,28 грн.).

Як вбачається з наданих до справи доказів, - 25.04.12 року, тобто після звернення позивача з цим позовом до суду, - відповідач частково -у сумі 4000,00 грн. (а.с.54) сплатив основний борг, з огляду на що на день вирішення спору по суті він становить 51000,00 грн. (55000,00 грн. -4000,00 грн.)

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

Дослідивши доказ, витребуваний судом на вимогу відповідача, тобто протокол розбіжностей від 13.01.11 року до укладеного між сторонами договору №13/01/11/1333 від 13.01.11 року, суд, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, не визнає його в якості належного та допустимого доказу по справі з огляду на те, що він не відповідає приписам чинного законодавства.

Так, згідно частинам 4-6 статті 181 Господарського кодексу України, якою врегульовано загальний порядок укладання господарських договорів, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Дослідження судом змісту наданого до справи протоколу розбіжностей від 13.01.11 року показало наступне.

У протоколі у графі «Редакція Продавця»викладено зміст п.5.3 договору у редакції, аналогічній тій, що фактично становить зміст пункту 5.3 договору. Як видно з графи «Редакція Покупця»протоколу розбіжностей, він (покупець) пропонує виключити його з договору.

Протокол скріплено печатками та підписами і продавця, і покупця, - що не надає суду можливості дійти висновку, якої ж кінцевої думки дійшли сторони, оскільки у протоколі розбіжностей викладі взаємно виключні позиції.

За таких обставин суд керується частиною 6 ст. 181 Господарського кодексу України, у якій сказано, що у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Такі докази до справи не надані.

Згідно частині 7 ст. 181 Господарського кодексу України (далі -ГК України), якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона -виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими, - але до справи не надано доказів наявності будь-якої з обставин, яка є підставою для застосування приписів частини 7 ст. 181 ГК України

З урахуванням викладеного суд вважає, що зазначений протокол розбіжностей не є належним та допустимим доказом у справі, а тому при вирішенні цього спору не приймає його до уваги.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів та є договором купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Термін оплати товару, отриманого відповідачем, визначено у п.2.1 укладеного між сторонами договору, і він є таким, що настав.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повному обсязі сплатив вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань за договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

По справі документально доведено, що після звернення позивача з цим позовом до суду, відповідач добровільно частково сплатив суму основного боргу, у зв'язку з чим на день вирішення по суті він становить 51000,00 грн.

Отже, в частині стягнення основного боргу позов підлягає задоволенню частково, - у сумі 51000,00 грн.

Що стосується інших вимог позивача, то при вирішенні спору суд керується наступним.

Як зазначено у ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми штрафу.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням того, що відповідач часткове погашення основного боргу здійснив після звернення позивача з цим позовом до суду (25.04.12 року), пеня, штраф, 3% річних та інфляційні нарахування підлягають стягненню з нього у сумі, визначеній позивачем, -тобто у повному обсязі.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає приписам ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково -на загальну суму 70726,28 грн. (74726,28 грн. -4000,00 грн.) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Щодо решти позовних вимог провадження по справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.ст.44 та ч.2 ст. 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог - як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду, а саме: 1523,35 грн. (1609,50 грн. -86,15 грн.).

В силу приписів підпункту 1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ «Про судовий збір»у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до їх категорії належить спір по цій справі), на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 (1609,50 грн.) та не більше 60 (64380,00 грн.) мінімальних заробітних плат, встановлених на 01.01.12 року (1073,00 грн.), - тобто при ціні позову 74726,28 грн. судовий збір становить 1609,50 грн.

Згідно платіжному дорученню №590 від 26.03.12 року (а.с.6) позивач на користь Державного бюджету України сплатив його саме у зазначеній.

У зв'язку з частковим припинення провадження по справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України та відповідно до приписів п.4 ч.1 ст. 7 вищеназваного Закону, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню частка судового збору у розмірі 86,15 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,525-527,530,549,599,610-614,623-625,631,655,691 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,179,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36,43,49,75, п.1 1 ч.1 ст.80, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество"", ідентифікаційний код 37234547, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. 2-га Краснознамьонная, 16-в, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КХП «Айдар-Борошно», ідентифікаційний код 35785431, яке знаходиться за адресою: смт Новоайдар, вул. Октябрьская, 42-а/1 Луганської області, - основний борг у сумі 51000 (п'ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп., штраф у сумі 15450 (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 386 (триста вісімдесят шість) грн. 00 коп., пеню у сумі 3259 (три тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 43 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1523 (одна тисяча п'ятсот двадцять три) грн. 35 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП "Айдар-Борошно" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество" -про стягнення 74726 грн. 28 коп. - щодо стягнення частки основного боргу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. -припинити за відсутності премдету спору.

4.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП "Айдар-Борошно"", ідентифікаційний код 35785431, - судовий збір у сумі 86 (вісімдесят шість) грн. 15 коп.

Підставою для виплати зазначеної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні 24.05.12 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 28 травня 2012 року.

Суддя А.П.Середа