Постанова

від 14.05.2012 по справі 7/378

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012 № 7/378

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

при секретарі Криворотько В.В.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 - дов. № 123/2446 від 27.02.2012 р.;

від відповідача - ОСОБА_3 - дов. б/н від 28.12.2011 р.,

ОСОБА_4 - дов. б/н від 28.12.2011 р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Антонов» в особі Філії «Серійний завод «Антонов»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.03.2012 р.

у справі № 7/378 (суддя - Якименко М.М.)

за позовом Державного підприємства «Антонов» в особі Філії «Серійний завод «Антонов»

до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року по справі № 7/378 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Державне підприємство «Антонов» в особі Філії «Серійний завод «Антонов» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року по справі № 7/378 скасувати, та постановити нове, яким задовольнити вимоги апеляційної скарги повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник апелянта в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року по справі № 7/378 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Представники відповідача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, 11.05.2012 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між Державним підприємством «Антонов» в особі Філії «Серійний завод «Антонов» (далі - позивач) та Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» (далі - відповідач) укладено договір оренди нежилого приміщення № 609/097-96 від 01.03.1996 року (далі - Договір),

Предметом Договору, відповідно до п. 1.1, є зобов'язання позивача передати, а відповідача прийняти в користування нежиле приміщення площею 610 кв.м., яке знаходиться на балансі позивача. Приміщення знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кулібіна 4/2.

Відповідно до п. 7.1 Договір діє з 01.03.1996 року до 01.03.2021 року.

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Позивач вважає, що невиконання відповідачем зобов'язань за Договором оренди щодо повноти та своєчасності внесення орендних платежів є підставою для розірвання вказаного Договору. Також, позивач вказує на те, що відповідач використовує орендоване приміщення не за призначенням.

Щодо посилання позивача на норми ст. 782 Цивільного кодексу України в обґрунтування вимог про розірвання договору, колегія зазначає наступне.

Зазначеною нормою встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно з ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому, за правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Приписами ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Лише у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 7.4 Договору зміна або розірвання Договору можуть мати місце за погодженням сторін, що оформлюються додатковою Угодою до цього Договору, вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання Договору та внесення змін не допускається.

Враховуючи вищезазначене, а також наявні в матеріалах справи листи та доводи, колегія вважає, що позивач не довів суду обставин недосягнення згоди щодо розірвання договору, що є безумовною обставиною розірвання договору.

Також, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що посилання позивача на норми ст. 782 ЦК України в обґрунтування позову також не знаходить свого підтвердження.

Щодо посилань позивача на наявність заборгованості, колегія суддів звертає увагу на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року по справі № 4/511 за позовом Державного підприємства «Антонов» в особі Філії «Серійний завод «Антонов» до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» про стягнення 232 574,59 грн. за Договором оренди нежилого приміщення від 01.03.1996 року № 609/097-96. Даним рішенням в задоволені позовних вимог відмовлено.

Відповідно до норм статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При розгляді справи №4/511 з урахуванням норм законодавства України, положень Договору та додатків до нього, судом було встановлено, що відповідач виконує Договір у повній відповідності до умов Договору та чинного законодавства України, відповідач виконує договірні зобов'язання в тому числі щодо сплати орендних платежів за Договором, шляхом попередньої оплати орендарем за оренду приміщень і землі за весь термін дії Договору, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період вересень 2009 року - по вересень 2011 року є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають вимогам законодавства України та умовам Договору, а тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що позивач не навів належного обґрунтування щодо неповноти та несвоєчасності внесення орендних платежів відповідачем.

Посилання позивача на те, що відповідач використовує орендоване приміщення не за призначенням, колегія вважає необґрунтованим зважаючи на наступне.

Позивач передав, відповідно до п. 1.1 Договору, а відповідач прийняв у користування нежиле приміщення площею 610 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кулібіна 4/2., а не дошкільний навчальний заклад № 302 за цією ж адресою.

Також судова колегія звертає увагу на те, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 року між тими ж сторонами про розірвання договору, з підстав не виконання взятих на себе зобов'язань із страхування орендованого приміщення, було встановлено, що «факт належного виконання відповідачем інших зобов'язань, покладених на нього спірним Договором оренди, позивачем не заперечується».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача не доводять обставин, з якими закон пов'язує можливість задоволення позову щодо розірвання договору оренди, тому позовні вимоги позивача у цій частині є необґрунтованими.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 05.03.2012 року по справі № 7/378 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антонов» в особі Філії «Серійний завод «Антонов» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 05.03.2012 року по справі № 7/378 - залишити без змін.

2. Матеріали справи № 7/378 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Ткаченко Б.О.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.