Постанова

від 22.05.2012 по справі 24/137-64/38-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2012 № 24/137-64/38-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дзюбка П.О.

суддів: Разіної Т.І.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря: Волошиній З.В.

за участю представників сторін:

від позивача : представник - ОСОБА_2 ( за довіреністю),

від відповідача: представник - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2012 р.

у справі № 24/137-64/38-2012 (суддя: Зеленіна Н.І.)

за позовом ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»

до ТзДВ «Страхова компанія «Проксіма»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 24990,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2012 року у справі № 24/137-64/38-2012 в задоволенні позивних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2012 року у справі № 24/137-64/38-2012 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 року відкрито апеляційне провадження у справі № 24/137-64/38-2012 та призначено до розгляду на 22.05.2012 р у складі колегії суддів, головуючий суддя Дзюбко П.О., судді Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.

20.05.2012р. через загальний відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про залучення додаткових документів до справи.

Розпорядженням секретаря судової палати від 22.05.2012р. № 01-22/3/2 змінено склад колегії суддів, та призначено новий склад колегії: головуючий суддя Дзюбко П.О., судді Сотніков С.В., Разіна Т.І.

22.05.2012р. у судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2009 р. в м. Києві відбулася ДТП за участю транспортного засобу «БМВ», реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма" (Відповідач) за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7861201 (Поліс).

У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у Закритому акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування» (з 05.08.2009 р. назву змінено на Приватне акціонерне товариство «СК «АХА Страхування», (Позивач), згідно з умовами договору страхування № 454-а/08 (хм) від 30.10.2008 р., транспортний засіб «Рено», реєстраційний № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 (Страхувальник) на праві приватної власності.

Згідно з умовами Договору, на підставі зібраних по справі документів було розраховано та виплачено страхове відшкодування у сумі 71895,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2027 від 23.11.2009 р. Таким чином Позивач виконав свої зобов'язання перед Страхувальником згідно умов Договору.

Відповідно до Постанови Деснянського районного суду м. Києва вказана ДТП сталася з вини водія транспортного засобу «БМВ», реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3

За загальним правилом, згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Крім того, таке ж право визначено положеннями чинного законодавства окремо для страхових компаній (ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»), згідно з якими, до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Отже, до Позивача перейшло право регресної вимоги до ОСОБА_3, але оскільки цивільна правова відповідальність ОСОБА_3, була застрахована, то Відповідач, на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен надати ОСОБА_3 страховий захист та відшкодувати завдані ним в результаті ДТП збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України «Про ОСЦПВ») при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно полісу ВС/7861201 ліміт відповідальності Страховика складає 25 500,00 грн. Згідно п. 1 ст. 12 Закону України «Про ОСЦПВ» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно вказаного полісу франшиза складає 510,00 грн.

Отже розмір страхового відшкодування, яке має сплатити Відповідач на користь Позивача складає 24 990,00 грн. (25500,00 - 510,00= 24990,00) Таким чином, до Позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) до Відповідача у розмірі 24 990,00 грн.

Відповідачу було направлено регресну вимогу з проханням виплатити страхове відшкодування на користь Позивача, яку він отримав 16.08.2010 р., на час розгляду справи у суді першої інстанції страхове відшкодування на користь Позивача Відповідачем не сплачено.

Господарський суд міста Києва в оскарженому рішенні зазначає про недоведеність вини Страхувальника Відповідача (ОСОБА_3), колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи містяться копії постанови Деснянського районного суду міста Києва про закриття справи відносно ОСОБА_3, в якій чітко зазначено, що справу закрито у зв'язку з закінченням строку розгляду справи (п. 7 ст. 247 КУпАП), а не за будь-яких інших підстав, передбачених в ст. 247 КУпАП, в тому числі, за відсутності складу адміністративного правопорушення, що прямо вказує на наявність вини Страхувальника Відповідача (ОСОБА_3) та про виникнення у останнього цивільно-правової відповідальності перед потерпілими особами.

Слід зазначити, що в даній постанові встановлені причини та обставини, які сприяли виникненню ДТП. Вказану Постанову не було оскаржено та вона вступила в законну силу і є доказом на підтвердження вини гр. ОСОБА_3

Висновок Господарського суду про те, що Представником Позивача не було надано додаткових доказів, на підставі яких суд може встановити винність ОСОБА_3 у спричиненні шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу «Рено», державний № НОМЕР_3, колегія суддів вважає його хибним, оскільки до матеріалів справи представником Позивача було надано копію висновку спеціаліста Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві № 51ат від 12.03.2010р., оригінал якого знаходиться в адміністративній канцелярії Деснянського районного суду міста Києва в матеріалах справи № 3-5261/2010р. про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

Зазначений висновок доводить, що вказана дорожньо-транспортна пригода виникла в результаті порушення ОСОБА_3 пункту 11.4. 12.2 Правил Дорожнього руху України, а саме на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги, що має вагоме значення при вирішенні наявності вини в діях учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Судом першої інстанції недосліджено, висновок спеціаліста Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві № 51ат від 12.03.2010 р.

З заперечень відповідача, вбачається, що ним, з метою встановлення розміру збитків пошкодженого транспортного засобу було здійснено письмові запити до Позивача, проте Позивач не надав для огляду пошкоджений транспортний засіб «Рено», державний № НОМЕР_3, чим створював відповідачу перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки згідно п. 34.1 ст. 34 ЗУ «Про ОСЦПВ» Страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Тобто положенням даної статті прямо передбачено, що Відповідач повинен були направити аварійного комісара чи експерта до місцезнаходження пошкодженого майна (в даному випадку застрахованого у позивача транспортного засобу «Рено», реєстраційний № НОМЕР_3), а не Позивач повинен надавати Відповідачу на огляд пошкоджене майно.

Крім того, положення п. 34.2 ст. 34 ЗУ «Про ОСЦПВ» прямо вказує на те, що якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

ДТП, в якому було пошкоджено автомобіль «Рено», реєстраційний № НОМЕР_3, відбулося 29.09.2010 р., а огляд даного автомобіля експертом - товарознавцем на замовлення Позивача було проведено 06.10.2009 р., тобто з дати ДТП пройшло вісім днів, що давало змогу прислати Відповідачу свого представника на огляд пошкодженого майна.

Відповідно до пп. 33 п. 33.1 ст. 33 ЗУ «Про ОСЦПВ» обов'язок повідомити Відповідача про настання страхового випадку покладається саме на страхувальника Відповідача (ОСОБА_3).

В матеріалах доданих до регресної вимоги, яка направлялася Відповідачу та в матеріалах позову є копія Звіту № 965 з визначення вартості матеріального збитку, який було складено експертом-автотоварознавцем з дотриманням вимог законодавства.

Тобто, огляд пошкодженого майна було проведено, а також було встановлено розмір завданого збитку та надано результати огляду та розрахунків.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2012р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2012 року у справі № 24/137-64/38-2012 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2012 року у справі № 24/137-64/38-2012 - скасувати. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» (вул. Червоноармійська, 34, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 33592726) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070,м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912, р/р 26503253730300, Банк АКІБ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005) в порядку регресу матеріальні збитки в розмірі 24 990 ( двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., суму понесених витрат на оплату державного мита у розмірі 249 (двісті сорок дев'ять) грн.. 90 коп., суму понесених витрат та оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №24/137-64/38-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Дзюбко П.О.

Судді Разіна Т.І.

Сотніков С.В.