Постанова

від 30.07.2012 по справі 24/137-64/38-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2012 р. Справа № 24/137-64/38-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючий Бернацька Ж.О. Кривда Д.С. за участю представників: позивачаКалініченко Б.І., представник відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року у справі№ 24/137-64/38-2012 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма" провідшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма" збитків в розмірі 24990,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року (суддя Шевченко В.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року (судді: Зубець Л.П. -головуючий, Мартюк А.І., Новіков М.М.) у справі № 24/137 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2012 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року у справі № 24/137 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2012 року (суддя Зеленіна Н.І.) у справі № 24/137-64/38-2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року (судді: Дзюбко П.О. -головуючий, Сотніков С.В., Разіна Т.І.,) рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2012 року у справі № 24/137-64/38-2012 скасовано. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" в порядку регресу матеріальні збитки в розмірі 24 990 грн. 00 коп., суму понесених витрат на оплату державного мита у розмірі 249 грн.. 90 коп., суму понесених витрат та оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 804 грн. 75 коп.

Не погоджуючись постановою апеляційного господарського суду, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить дану постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 33, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.10.2008 року між ЗАТ "СК "АХА Страхування" (правонаступник -позивач), як страховиком, та гр. ОСОБА_9, як страхувальником, було укладено договір № 454-а/08(хм) добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки "RENAULT Laguna", державний номер НОМЕР_1.

29.09.2009 року по вулиці Драйзера, 1 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобілів "БМВ", державний номер НОМЕР_2, що належить гр. ОСОБА_10, та застрахованого автомобіля.

Вартість майнових збитків, завданих гр. ОСОБА_9 як власнику автомобіля "RENAULT Laguna", які виникли у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті вказаної ДТП, склала 55195,35 грн.

На виконання договору добровільного страхування від 30.10.2008 року, позивач виплатив ПАТ "Індекс-Банк", як вигодонабувачу, страхове відшкодування в сумі 71895,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2027 від 23.11.2009 року.

У зв'язку з викладеним, керуючись статтею 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України "Про страхування" позивач звернувся з даним позовом до відповідача як до страховика особи, винної за заподіяні збитки.

Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.

Статтею 37. 4 Закону передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо | потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Приписами даної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Отже, відповідно до положень наведених норм до позивача, з моменту виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача як до страховика, страхувальник якої відповідальний за заподіяний збиток.

При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, неповідомлення страхувальником відповідача про настання страхового випадку не звільняє відповідача від виплати страхового відшкодування в порядку регресу, однак надає йому право пред'явлення регресного позову до страхувальника.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та вирішуючи питання про задоволення позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що в матеріалах справи містяться копії постанови Деснянського районного суду міста Києва про закриття справи відносно ОСОБА_10, з яких вбачається, що справу закрито у зв'язку з закінченням строку розгляду справи (п. 7 ст. 247 КУпАП), а не за відсутності складу адміністративного правопорушення; у вказаній постанові встановлені причини та обставини, які сприяли виникненню ДТП.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано висновок спеціаліста Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві № 51ат від 12.03.2010р., відповідно до якого вказана дорожньо-транспортна пригода виникла в результаті порушення ОСОБА_10 пункту 11.4. 12.2 Правил Дорожнього руху України, а саме на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги, що має вагоме значення при вирішенні наявності вини в діях учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що вина страхувальника відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання заявника на положення КУпАП, колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що господарські суди України відповідно до положень процесуального законодавства встановлюють наявність цивільного, а не адміністративного правопорушення.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111 5 , 111 7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, твердження заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року у справі № 24/137-64/38-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда