Постанова

від 23.05.2012 по справі 5011-22/1941-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2012 № 5011-22/1941-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Синиці О.Ф.

Зеленіна В.О.

секретар Гончарук І.В.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

від відповідача-1 - ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

від відповідача-2 - не з'явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на рішення господарського суду міста Києва

від 23.03.2012 р.

у справі №5011-22/1941-2012 (суддя Cамсін Р. І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до 1) Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного

управління юстиції у м. Києві

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Зорак»

про звільнення з-під арешту заставленого майна

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до господарського суду міста Києва до Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві з позовом про звільнення з-під арешту, накладеного 01.07.2011 р. постановою ВП №24789373 державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції, рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Зорак» в частині транспортного засобу марки Suzuki SX 4, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, тип транспортного засобу - легковий універсал, червоного кольору та виключення цього транспортного засобу з акту опису та арешту. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем накладено арешт на майно, яке є предметом застави за договором застави транспортного засобу №02-10/3383 та є забезпеченням кредитного договору №41/06-13/1-134.

При порушенні провадження у справі, ухвалою місцевого господарського суду від 20.02.2012 р. до участі у справі відповідачем-2 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Зорак».

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2012 р. у справі №5011-22/1941-2012 в позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що накладення державним виконавцем арешту на майно ТОВ «Зорак» не порушує прав позивача, оскільки станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, останній не реалізував свого права звернення на предмет застави згідно договору застави № 02-10/3383 від 07.08.2008 р.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 р. у справі №5011-22/1941-2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому, скаржник вказує на те, що судом не взято до уваги, що банку надано пріоритетне право на звернення стягнення, не чекаючи, коли обтяжував публічного обтяження звернення стягнення на заставлене майно, відповідно до ст. 40 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача-2 не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача-2.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 р. у справі №5011-22/1941-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-1 заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 р. у справі №5011-22/1941-2012 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції винесеною 01.07.2011 р., в межах виконавчого провадження №ВП 24789373, при виконанні наказу господарського суду міста Києва у справі №26/339, накладено арешт на все майно в межах суми боргу 48 641,21 грн., що належить боржнику - ТОВ «Зорак», заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ТОВ «Зорак».

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції №1029/2 від 14.11.2011 р. оголошено в розшук майно, що належить ТОВ «Зорак» (ідент. код 33592710), а саме: автомобіль Suzuki SX 4, державний номер НОМЕР_1 та заборонено здійснювати відчуження відповідного майна.

Відзначаючи, що автомобіль Suzuki SX 4, державний номер НОМЕР_1 є предметом застави за договором №02-10/3383 від 07.08.2008 р., посилаючись на порушення речового права банку на заставлений транспортний засіб, позивач просить звільнити з-під арешту, накладеного 01.07.2011 р. постановою ВП №24789373 державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції, рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Зорак» в частині транспортного засобу марки Suzuki SX 4, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, тип транспортного засобу - легковий універсал, червоного кольору та виключити цей транспортний засіб з акту опису та арешту.

Договір застави транспортного засобу №02-10/3383 укладений 07.08.2008 р. між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ТОВ «Зорак» в забезпечення виконання зобов'язань останнього за договором кредиту №41/06-13/1-134 від 07.08.2008 р., за умовами якого банк зобов'язався надати ТОВ «Зорак» кредит на купівлю автомобіля марки Suzuki SX 4, 2008 року випуску в сумі 19970,00 доларів США, за сплатою 13,5 процентів річних.

З наявної в матеріалах справи довідки ПАТ «Укрсоцбанк» по сумі кредиту станом на 14.02.2012 р. вбачається наявність простроченої заборгованості у ТОВ «Зорак» за кредитним договором №41/06-13/1-134 від 07.08.2008 р. лише в сумі нарахованої комісії 93,83 доларів США; строкова заборгованість по сумі боргу (строк сплати якої ще не настав) становить: 10016 доларів США - кредит; 53,12 доларів США - нараховані відсотки; 3,93 долари США - борг по нарахованих комісіях.

Витягом з Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна підтверджено реєстрацію обтяження по типу «застава рухомого майна» щодо рухомого майна - транспортного засобу автомобіля Suzuki SX 4, червоний, номер об'єкта: TSMEYA21S00320940, номер державної реєстрації АА 0653 НО, за обтяжувачем - АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (реєстраційний номер запису 7715233).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Виходячи зі змісту ст. 60 вказаного Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 № 6 (зі змінами) «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

За роз'ясненнями, викладеними в абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ЦПК, ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Отже, наведена вище норма закону (ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження») підлягає застосуванню саме у випадку виникнення спору щодо права власності на майно, яке було описане державним виконавцем, проте у даній справі позов заявлено з інших правових підстав, а тому вирішенню підлягає питання щодо правомірності дій державного виконавця по накладенню арешту на майно, яке передано в заставу позивачу.

Згідно із ч.1, ч.3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя; для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, положення вказаної статті регламентують саме порядок та допустимість звернення стягнення на майно боржника в порядку примусового виконання, що згідно з приписами цієї статті допускає стягнення заставленого майна боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, у конкретно визначених випадках, та в свою чергу не забороняє здійснювати опис та накладати арешт на майно, що перебуває в заставі, в тому числі для забезпечення задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Право на заставлене майно (предмет застави) у позивача - ПАТ «Укрсоцбанк» виникло на підставі договору від 07.08.2008 р., обтяження по типу «застава рухомого майна» було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 08.08.2008 р., у зв'язку з чим позивач має переважне перед іншими кредиторами право, у разі невиконання відповідачем-2 забезпеченого зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок рухомого майна, що є предметом договору застави транспортного засобу №02-10/3383 укладений 07.08.2008 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 статті 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про заставу» заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов'язання.

Враховуючи вищезазначені обставини, виконання забезпеченого заставою зобов'язання (припинення основного зобов'язання) може відбутися, в тому числі, за рішенням суду способом стягнення коштів з боржника, сплатою боржником заборгованості добровільно, а не за рахунок заставленого майна, що автоматично припинить звернення стягнення на заставлене майно.

Звернення стягнення на заставлене майно та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника є правами кредитора, які він може реалізовувати у будь-якому порядку. Звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення банком стягнення на предмет застави згідно договору від 07.08.2008 р. №02-10/3383, відсутні документи щодо оформлення права власності банку на заставлене майно на підставах позасудового способу звернення стягнення передбаченого ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», тощо. Не надано позивачем вказаних доказів й на вимогу місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.

Звернення стягнення на предмет публічного обтяження визначено нормами ст. 40 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якої звернення стягнення на предмет публічного обтяження здійснюється в порядку, встановленому законом. Якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов'язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з положеннями розділу IV цього Закону.

Отже, права позивача, обтяження якого має вищій пріоритет над оспорюваним ним публічним обтяженням, вказаним публічним обтяженням та арештом, накладеним державним виконавцем на все майно відповідача-2, не порушуються.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 17.10.2011р. у справі №45/65.

Набуття заставодержателем права звернення на заставлене майно прямо кореспондується з правом заставодержателя звернутись до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту, оскільки в разі припинення права застави (іпотеки), майно що перебуває під арештом може бути використане для задоволення вимог інших кредиторів, а у випадку реалізації заставодержателем права звернення на заставлене майно виникає потреба у звільненні майна з-під арешту з необхідністю реалізації прав заставодержателя у відповідний спосіб.

В судовому порядку не захищається майбутнє право власності, чи право яке може виникнути у позивача саме в разі невиконання зобов'язання за кредитним договором №41/06-13/1-134 від 07.08.2008р., яке забезпечене заставою, а при погашенні боргу відповідачем-2 перед позивачем застава буде припинена, і права на звільнення майна з-під арешту позивач навіть не набуде.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вимог про звільнення заставленого майна з-під арешту, оскільки станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, останній не реалізував свого права звернення на предмет застави згідно договору застави № 02-10/3383 від 07.08.2008 р.

Накладення арешту на майно ТОВ «Зорак» державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції, не порушує прав позивача, та є прямим обов'язком органу виконавчої служби щодо вчинення дій по виконанню судового рішення яке знаходиться на примусовому виконанні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2012 р. у справі №5011-22/1941-2012 залишити без змін.

Матеріали справи №5011-22/1941-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Іоннікова І.А.

Судді Синиця О.Ф.

Зеленін В.О.