Постанова

від 23.05.2012 по справі 5011-49/1699-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2012 № 5011-49/1699-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю представників сторін:

від товариства з обмеженою відповідальністю "Діксіон": ОСОБА_2 (довіреність б/н від 24.01.2012);

від товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Спектр": арбітражний керуючий Дерлюк В.Д.;

від Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постанову господарського суду міста Києва від 07.03.2012

у справі № 5011-49/1699-2012 (суддя Митрохіна А.В.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Діксіон"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Спектр"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 07.03.2012 у справі № 5011-49/1699-2012 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Діксіон" про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Спектр" останнє визнано банкрутом в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визнано кредитором товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Спектр" на загальну суму 52 025,87 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича, підприємницьку діяльність банкрута завершено, інше.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену постанову та припинити провадження у справі.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", тощо.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією скаржника про порушення його прав оскаржуваним судовим актом та зазначає про те, що скаржник є державним органом, якому відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності, а відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 23 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також незаконне введення ліквідаційної процедури припиняє повноваження керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу , оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.

Представник ініціюючого кредитора та ліквідатор боржника в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали.

Скаржник в судове засідання апеляційної інстанції своїх представників не направив, про причини неприбуття суд не повідомив. Враховуючи те, що усі учасники справи про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд постанови місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. N 2343-XII (із змінами і доповненнями) (далі по тексту - Закон) передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з частиною 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.

Отже, у такому випадку перегляд обґрунтованості порушення справи про банкрутство відбувається шляхом оскарження у встановленому порядку відповідного судового рішення - постанови про визнання боржника банкрутом.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до положень частин 2, 5 статті 52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Суд першої інстанції, визнаючи боржника банкрутом, застосував положення ст.52 Закону, виходячи з того, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, має заборгованість перед кредитором.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Статтею 18 цього Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

У зв'язку з чим, при встановлені факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05.

Згідно виданих станом на 02.03.2012 й станом на 21.05.2012 витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців статус відомостей про юридичну особу товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Спектр" не підтверджено. При оцінці наявних у справі доказів колегія суддів надає перевагу зазначеним витягам відносно виданих станом на 21.11.2011 й станом на 23.05.2012 довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Спектр", згідно яких 01.09.2010 було внесено інформацію про відсутність юридичної особи за вказаною адресою.

Відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005р. № 97, статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Отже, законодавець виключає тотожність записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та про відсутність підтвердження даних про юридичну особу.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При винесенні оскарженої ухвали місцевий господарський суд наведеного не врахував й натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, помилково визнав їх достатніми для встановлення факту відсутності боржника.

Враховуючи, що ознаки, необхідні для визнання боржника банкрутом із застосуванням процедури банкрутства відсутнього боржника, передбаченої статтею 52 Закону, не підтверджені належними доказами у справі, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги про скасування оскаржуваної постанови.

Разом з цим зміст оскарженої ухвали суду свідчить про те, що місцевий господарський суд не досліджував питання про наявність інших підстав, встановлених статтею 52 Закону для порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Спектр". Будь-які докази, завдяки яким представляється можливим встановити наявність таких підстав в матеріалах справи відсутні.

Між тим, ці обставини не можуть бути усунуті судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до положень Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство здійснює місцевий господарський суд, а апеляційний господарський суд не наділений повноваженнями щодо розгляду справи про банкрутство, функції апеляційної інстанції зводяться до оцінки відповідності оскаржуваного акта нормам чинного законодавства.

Викладене свідчить про те, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що є підставою для скасування оскарженої постанови господарського суду міста Києва від 07.03.2012 у справі № 5011-49/1699-2012 та передачі справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову господарського суду міста Києва від 07.03.2012 у справі № 5011-49/1699-2012 скасувати.

Справу № 5011-49/1699-2012 передати на розгляд господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Гарник Л.Л.

Судді Доманська М.Л.

Пантелієнко В.О.