Постанова

від 17.05.2012 по справі 55/485

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2012 № 55/485

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

за участю представників:

від Прокуратури: Волкович О.С. - помічник прокурора Солом'янського району м.Києва,

від Київської міської ради: ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

від ТОВ „Автопарк-сервіс 2005": ОСОБА_4 - представник за довіреністю,

від Головного управління Держкомрезерву в м.Києві: ОСОБА_5 - представник за довіреністю,

від ПП «Азнавур»: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Азнавур»

на рішення Господарського суду м. Києва від 28.02.2012 р.

у справі №55/485 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Прокурора Солом'янського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління Держкомзему в м.Києві

до Приватного підприємства «Азнавур»

про повернення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2011 року Прокурор Солом'янського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління Держкомзему в м.Києві звернувся з позовом про зобов'язання Приватного підприємства "Азнавур" повернути територіальній громаді м.Києва в особі Київської міської ради земельні ділянки за кадастровими номерами №8000000000:69:004:0001, №8000000000:69:004:0002 загальною площею 0,222 га (1482 кв.м та 738 кв.м в межах червоних ліній) вартістю 5 333 727,12 грн. по акту прийому-передачі та зобов'язання Приватного підприємства "Азнавур" привести земельні ділянки за кадастровими номерами №8000000000:69:004:0001, №8000000000:69:004:0002 загальною площею 0,222 га (1482 кв.м та 738 кв.м в межах червоних ліній) у придатний для використання стан шляхом звільнення від торгівельних споруд.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.02.2012р. у справі №55/485 позов задоволено повністю. Зобов'язано Приватне підприємство "Азнавур" повернути територіальній громаді м.Києва в особі Київської міської ради земельні ділянки за кадастровими номерами №8000000000:69:004:0001, №8000000000:69:004:0002 загальною площею 0,222 га (1482 кв.м та 738 кв.м в межах червоних ліній) вартістю 5 333 727,12 грн. по акту прийому-передачі.

Зобов'язано Приватне підприємство "Азнавур" привести земельні ділянки за кадастровими номерами №8000000000:69:004:0001, №8000000000:69:004:0002 загальною площею 0,222 га (1482 кв.м та 738 кв.м в межах червоних ліній) у придатний для використання стан шляхом звільнення від торгівельних споруд.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Азнавур" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1073,00грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПП «Азнавур» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що твердження позивачів та суду першої інстанції про використання спірних земельних ділянок без достатніх правових підстав є необґрунтованим, адже відсутність формального оформлення відносин, тобто договору про право користування земельної ділянкою не є підставою вважати, що договір фактично не укладений, оскільки відносини між сторонами не припинилися.

Прокуратурою, Київською міською радою та Головним управлінням Держкомзему в м.Києві не надано відзивів на апеляційну скаргу.

17.05.2012р. через канцелярію суду від представника ПП «Азнавур» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що він приймає участь в іншому судовому засіданні Господарського суду м.Києва.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, представником ПП «Азнавур» відповідно до вимог ст.ст.32,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості явки в судове засідання.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що в разі неможливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання, представництво інтересів ПП «Азнавур» міг здійснювати безпосередньо керівник підприємства у відповідності до ст.28 ГПК України.

За таких обставин судова колегія дійшла до висновку, що клопотання представника ПП «Азнавур» не підлягає задоволенню.

Також, судова колегія зазначає, що учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, ПП «Азнавур» наданим процесуальним правом не скористалося та в судове засідання не з'явилося, своїх повноважних представників не направило.

Враховуючи вищезазначене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представника ПП «Азнавур».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2005р. між Київською міською радою, як орендодавцем, та ПП «Азнавур», як орендарем, був укладений договір оренди земельних ділянок (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 21.10.2004р. за № 653/2063 "Про передачу приватному підприємству "Азнавур" земельних ділянок для обслуговування та експлуатації торгівельних майданчиків на вул. Індустіральній, 2/49 у Солом'янському районі м.Києва", за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки (далі - об'єкт оренди або Земельні ділянки), визначену цим Договором.

Згідно із п.2.1 Договору, об'єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельні ділянки з наступними характеристиками: - місце розташування - на вул. Індустріальній, 2/49 (два дріб сорок дев'ять) у Солом'янському районі м.Києва; - розмір: 1482 (одна тисяча чотириста вісімдесят два) кв.м; 738 (сімсот тридцять вісім) кв.м, в межах червоних ліній; - цільове призначення: - для обслуговування та експлуатації торгівельних майданчиків; кадастрові номери: - 8000000000:69:004:0001, 8000000000:69:004:0002.

З пункту 3 Договору вбачається, що строк дії договору складає 5 років, а саме з 22.03.2005р. по 22.03.2010р.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельні ділянки у стані не гіршому з тим, у якому він одержав їх в оренду.

Так, проведеною Головним управлінням Держкомзему у м. Києві перевіркою дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок за адресою: м. Київ, вул. Індустріальна, 2/49, про що складено акт № А- 505/07 від 16.08.11р. та акт № А-738/07 від 28.11.11р., встановлено, що земельні ділянки за кадастровими номерами №8000000000:69:004:0001, №8000000000:69:004:0002 надані у користування ПП «Азнавур» для обслуговування та експлуатації торгівельних майданчиків на підставі Договору оренди земельних ділянок від 22.03.05р., який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР під № 72-6-00263 від 30.03.05р.

Вказані земельні ділянки передано ПП «Азнавур» за Актом прийому-передачі від 30.03.2005р., та не були повернуті Київській міській раді після закінчення строку дії Договору 22.03.2010р.

З метою усунення виявленого порушення земельного законодавства ПП "Азнавур" видано припис від 16.08.2011р. № П-505/07, який не був виконаний останнім, та за даним фактом притягнуто директора ПП «Азнавур» до адміністративної відповідальності, про що свідчить Постанова № 109 від 29.11.2011р.

З листа Головного управління містобудування та архітектури, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що дозволи (ордери) на розміщення тимчасових споруд за адресою: м.Київ, вул.Індустріальна, 2/49, будь-яким суб'єктам господарської діяльності, у тому числі ПП «Азнавур», не надавались.

У зв'язку з вищевикладеним, Прокурор Солом'янського району м.Києва звернувся з позовом до суду в порядку ст.29 ГПК України про зобов'язання ПП "Азнавур" повернути територіальній громаді м.Києва в особі Київської міської ради земельні ділянки за кадастровими номерами №8000000000:69:004:0001, №8000000000:69:004:0002 загальною площею 0,222 га (1482 кв.м та 738 кв.м в межах червоних ліній) вартістю 5 333 727,12 грн. по акту прийому-передачі та зобов'язання ПП «Азнавур» привести земельні ділянки за кадастровими номерами №8000000000:69:004:0001, №8000000000:69:004:0002 загальною площею 0,222 га (1482 кв.м та 738 кв.м в межах червоних ліній) у придатний для використання стан шляхом звільнення від торгівельних споруд.

ПП «Азнавур» проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, а саме, посилаючись на те, що незважаючи на відсутність рішення органу місцевого самоврядування щодо поновлення строку дії договору оренди, Київською міською радою було вчинено дії, які засвідчують прийняття пропозиції щодо поновлення строку дії договору оренди шляхом прийняття щомісячних платежів в рахунок орендної плати.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У відповідності до ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Пунктом б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Згідно із ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За приписами ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території, зокрема, належить розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а за п. 2 ст.22 Закону України "Про столицю України -місто-герой Київ" Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Враховуючи вищевикладене, право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях, а отже й повноваження на території м.Києва є виключною компетенцією Київської міської ради.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази прийняття рішення Київською міською радою щодо продовження Договору оренди земельних ділянок, які використовує ПП "Азнавур".

За приписами ст.ст.90, 91 Земельного кодексу України наділяють власників земельних ділянок певним об'ємом прав та обов'язків, порушені права підлягають відновленню. Порушення прав Київської міської ради на користування, розпорядження земельною ділянкою не дозволяє в повній мірі здійснювати правомочності власника та, як наслідок, ускладнює реалізацію прав, наданих нормами Земельного кодексу України.

Зі статті 13 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи права постійного користування земельною ділянкою, та його державною реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право власності і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 Земельного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Тобто, законодавчо передбачено лише диспозитивне право на певні преференції для позивача при виборі наступного орендаря відповідачем. Положень про обов'язковість подовження договору Законом не передбачено.

Отже, якщо за законом такий договір підлягає поновленню, тому таке поновлення має здійснюватися за волевиявленням сторін. Таке волевиявлення має бути оформлене відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішенням міської ради.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.10 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене ст. 33 Закону України "Про оренду землі", поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Крім того, у п.2.17 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. № 6, зазначається, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів повідомлення орендарем орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, рівно як і доказів згоди/заперечення орендодавця у строк, визначений законом, щодо поновлення договору.

Судова колегія звертає увагу на те, що сплата ПП «Азнавур» орендної плати за землю після закінчення строку дії Договору оренди як і не повернення вказаних платежів не свідчить про згоду Київської міської ради на продовження строку дії Договору оренди землі.

Договором та Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", не покладено на Київську міську раду обов'язок повідомляти письмово ПП «Азнавур» про закінчення Договору оренди та небажання поновлення його на новий строк.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що останній укладено на 5 (п'ять) років. Таким чином, строк дії Договору від 22.03.2005р. закінчився 22.03.2010р.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що вказаний Договір оренди не підлягає пролонгації у зв'язку з прийняттям рішення Київської міської ради № 525/1186 від 26.04.2007р. "Про заходи щодо запобігання виникненню аварій та надзвичайних ситуацій техногенного характеру на штучних спорудах м.Києва", відповідно до якого заборонено у м.Києві розміщення ринків на штучних спорудах та під ними.

Відповідно до п. 7.1 Договору після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельні у стані не гіршому з тим, у якому він одержав їх в оренду.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПП «Азнавур» знаходиться на спірній земельній ділянці без відповідних правовстановлюючих документів та рішення Київської міської ради, а отже, і без законних підстав на вказані дії.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України апелянтом належних доказів в обґрунтування своєї позиції не надано, висновків господарського суду не спростовано. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстави для зміни чи скасування відсутні.

Судом першої інстанції судом дотримані вимоги ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Азнавур» на рішення Господарського суду м. Києва від 28.02.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.02.2012 року у справі №55/485 залишити без змін.

3. Матеріали справи №55/485 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.