Постанова

від 14.05.2012 по справі 2а-4954/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2012 року № 2а-4954/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євроселл» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2012 № 000672208 та № 000682208, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 № 0000672208 та № 0000682208, прийняті ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

27.04.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували, тому з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження. Водночас відповідачу надано час до 07.05.2012 для подання додаткових доказів, проте станом на 14.05.2012 відповідних документів до суду не надійшло.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.03.2012 за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Євроселл»ДПІ у Печерському районі міста Києва було складено Акт № 3/22-08/33545629 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 1511115 грн., а також порушення пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, п. 198.1 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 1208891 грн.

20.03.2012 на підставі Акту перевірки та з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України, за змістом якого податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000682208, яким у зв'язку з порушенням п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1397759 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 326413 грн.;

№ 0000672208, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, п. 198.1 ст. 198 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1087018 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 253333 грн.

Як встановлено судом, позивачем укладено агентські договори про надання послуг щодо пошуку та сприяння в підключенні корпоративних клієнтів з ТОВ «Трейд-Фокс»від 17 листопада 2008, з ТОВ «Вестком-Груп»від 20 листопада 2008 року, з ТОВ «Корнест»від 21 липня 2009 року, з ТОВ «Преображеніє»від 02 червня 2010 року, з ТОВ «Прістекс ЛТД»від 02 серпня 2010 року, з ТОВ «Профінком»№ 000003 від 24 січня 2011 року, а також договір про надання послуг № 28112008-1 з ТОВ «Тібурон»від 28 листопада 2008 року щодо розробки програмного забезпечення (далі - Договори). На підставі вказаних Договорів ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком»та ТОВ «Тібурон» надали позивачу відповідні послуги на загальну суму 6044455,27 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 1208891,05 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач надані послуги оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 1208891 грн., що підтверджується картками рахунків та платіжними дорученнями.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 1397759 грн., а також пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, п. 198.1 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 1087018 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок:

порушення СВ ПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва кримінальної справи № 73-207 по факту фіктивного підприємництва відносно ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком»та ТОВ «Тібурон»за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України;

анулювання свідоцтва ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком»та ТОВ «Тібурон»платника податку на додану вартість;

відсутності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності у ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком»та ТОВ «Тібурон»;

припинення (скасування) державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Трейд-Фокс»на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2009 у справі № 2а-13115/09/2670;

відсутності за місцезнаходженням ТОВ «Преображеніє»та ТОВ «Профінком».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Євроселл»та ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком», ТОВ «Тібурон»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт, картками рахунків, платіжними дорученнями та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами № АМ07UFR225 від 01.03.2007, № ACS10UAG002 від 01.02.2010 та додатками до них з ТОВ «Астеліт», з метою виконання яких позивачем було здійснено відповідні господарські операції з ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком», ТОВ «Тібурон», а також первинними документами, складеними за результатами виконання таких договорів.

Суд не бере до уваги посилання позивача на порушення кримінальної справи № 73-207, в межах яких встановлено, що ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком»та ТОВ «Тібурон»використовувались для незаконної діяльності (у тому числі, для ухилення від сплати податків), оскільки, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, актів здачі-прийняття робіт, карток рахунків, платіжних доручень та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком»та ТОВ «Тібурон»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано, а відтак, судом не приймається посилання відповідача і на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2009 у справі № 2а-13115/09/2670 про припинення (скасування) державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Трейд-Фокс».

Судом також не береться до уваги посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком»та ТОВ «Тібурон»умов для досягнення результатів економічної діяльності через відсутність матеріальних та трудових ресурсів, оскільки, по-перше, порушення контрагентами позивача вимог трудового законодавства та законодавства про бухгалтерський облік не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-друге, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів на підтвердження існування вказаних обставин.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «Євроселл»та ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком», ТОВ «Тібурон»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Євроселл»і ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком», ТОВ «Тібурон»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України та Законі України «Про податок на додану вартість»передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі -Порядок № 165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 1087018 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком»та ТОВ «Тібурон». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком»та ТОВ «Тібурон»були зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 1087018 грн., віднесена ТОВ «Євроселл»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком»та ТОВ «Тібурон»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ «Євроселл»пп пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, п. 198.1 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000672208 від 20.03.2012-безпідставним та неправомірним.

Крім того, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на вищевказане, витрати позивача за Договорами з ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профінком»та ТОВ «Тібурон»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами № АМ07UFR225 від 01.03.2007, № ACS10UAG002 від 01.02.2010 та додатками до них та іншими первинними документами з ТОВ «Астеліт».

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000682208 від 20.03.2012 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроселл»задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 № 0000672208 та № 0000682208, прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроселл»(01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корп. Б; код ЄДРПОУ 33545629) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (02098, м. Київ, вул. Лєскова, 2) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко