Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а-2936/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2012 року № 2а-2936/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1.(дов. від 01.12.2011р.)

Проноза О.Є.

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. від 12.03.2012р. №70)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «СІС»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 11.08.2011р. №0003/32311.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.05.2012 року в 10 год. 36хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «СІС»(надалі -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України (надалі -Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 11.08.2011р. №0003/32311.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.

Згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0003/3 2311 від 11.08.2011р. Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 102 292 (сто дві тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 00 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач не погоджуючись з висновками, викладеними у Акті № 8390/23-11/31456588 від 25.07.2011р., в порядку адміністративного оскарження були подані скарги № 119 від 16.08.2011 р. та № 123 від 20.10.2011 р.

За результатами їх розгляду Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва та Державною податковою службою України висновки, викладені у Акті № 8390/23-11/31456588 від 25.07.2011 р. по результатам документальної позапланової виїзної перевірки ПП "СІС" по господарським відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "РМА-Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сана Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амброзис" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, залишено без змін.

Оскаржуване Повідомлення було прийняте Відповідачем на підставі Акту перевірки № 8390/2311/31456588 від 25.07.2011 р. (Надалі - Акт) про результати документальної позапланової виїзної перевірки Позивача щодо господарських відносин з ТОВ "РМА-Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "СанаГруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амброзис" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 р. по момент подачі позову.

Як вбачається із матеріалів справи, між ПП "СІС" та ТОВ "РМА-Груп" було укладено та належним чином оформлено договір № 33 і 01.02.2011 р. щодо поставки обладнання та надання відповідних послуг. З боку ТОВ "РМА-Груп" догові зобов'язання були виконані у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами здавання прийняття робіт та видатковими накладними на поставку обладнання. Позивач провів розрахунок за нал послуги та поставлене обладнання і згідно Акту дебіторська заборгованість ТОВ "РМА-Груп" перед Позивачем складає 60 грн.

Між Позивачем та ТОВ "Сана Груп" було укладено та належним чином оформлено договір № 42 01.04.2011 р. щодо поставки витратних матеріалів, згідно якого постачальнику повному обсязі, у встановлений договором термін передав покупцеві товар належної якості, а покупець прийняв цей товар.

Між ТОВ "Амброзис" та ТОВ "Сана Груп" було укладено договір про поступку права вимоги №111 28.04.2011 p., згідно якого первісний кредитор ТОВ "Сана Груп" передає, а новий кредитор - ТОВ "Амбро приймає на себе право вимоги і стає кредитором згідно з договором № 42 від 01.04.2011 р. на пост витратних матеріалів.

Згідно Акту дебіторська заборгованість ТОВ "Сана-Груп" відсутня.

Між ПП "СІС" та ТОВ "Амброзис" було укладено та належним чином оформлено договір № 12 від 01.04.2011 р. щодо поставки товару та надання послуг.

Згідно Акту дебіторська заборгованість ТОВ "Амброзис" перед Позивачем відсутня.

Зазначена вище перевірка проводилась з використанням первинних документів, наданих Позивачем. Факти своєчасності та повноти відображення в бухгалтерському обліку та звітності операцій по господарі відносинах Позивача з ТОВ "РМА-Груп", ТОВ "Сана Груп" та ТОВ "Амброзис" підтверджено документами, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, а саме: договором № 33 від 01.02.2011 р. доставки обладнання та надання відповідних послуг, договором № 42 від 01.04.2011 р. щодо поставки витратних матеріалів, договором про поступку права вимоги № 117 від 28.04.2001 p., договором №12 від 01.04.2011 р. щодо поставки товару та надання послуг, податковими накладними, видатковими накладні актами здачі-прийняття робіт.

Всі документи належним чином підписані і завірені сторонами, жодного розходження чи порушення перевіркою виявлено не було.

За результатами перевірки було встановлено порушення: - п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995р, №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704; - п.9.1. ст. Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями); - пп.198.3 ст. 198 пп. 198.6. ст. 198, пп. 201.4 ст. 201, пп. 201.6 ст. 201, пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України; - було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1 2292,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 1,00грн.

В ході розгляду справи встановлено, що первинні документи Позивача за перевіряємий період підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару та надання послуг.

Згідно висновків Акту правочини, укладені між ПП "СІС", ТОВ "РМА-Груп", ТОВ "Сана Груп" та ТОВ "Амброзис" є нікчемними відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини. укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практик) розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" надане роз'яснення, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок є: - правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; - правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної державної або приватної власності, правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основнимнаціональним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України), правочини, щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу об'єктів цивільного права.

Ці положення стосуються саме визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, згідно Акт) перевірки.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормам публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Аналіз вказаних статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Отже, зміст угод, зокрема їх предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодженні майна фізичної чи юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. ні є підставою, передбаченою ч. 2 ст. 228 ЦК України.

Згідно ст. 204 ЦКУ, що до «Презумпція правомірності правочину». Правочин є правомірним, який його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку, визначення вищевказаних правочинів нікчемними законом передбачено виключно у судовому порядку, оскільки не є можливим застосувати норму закону про порушенням публічного порядку - єдину норму закону, яку застосовують уповноважені особи органів Державної податкової інспекції.

Позивач перевірив дані про державну реєстрацію контрагентів по укладеним договорам, отримав від них копії свідоцтв про державну реєстраціє та копії свідоцтв реєстрації податку на додану вартість. Крім того, він скористався інформацією, яка розміщена на офіційному сайті Державної податкової адміністрації і у повній мірі упевнився у правоздатності юридичних осіб, з якими мав намір укласти правочини.

Співпраця ТОВ «РМА-Груп»та ПП «ОС»здійснювалася в 2011 році, на той момент ТОВ «РМА-Груп»було зареєстроване в Голосігвському районі у місті Києві державною адміністрацією за адресою: 03127, м. Київ, Голосіївський район, вул. 40-річчя Жовтня, будинок 100/2 (згідно витягу з Державного реєстру згідно з запитом від 10.08.2011). На сайті Держаної податкової адміністрації України http://ww\v.sta.gov.ua/control/uk/cancelledlicense/search міститься інформація, що дата анулювання свідоцтва Платника податку на додану вартість ТОВ «РМА-Груп»26.07.2011р.

Якщо на час здійснення господарських операцій контрагент був включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав не анульоване (дійсне) свідоцтво пре реєстрацію платника ПДВ, платник не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагента, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі.

При цьому, що на момент виконання договору платник, посадові особи платника не знали і не могли знати про імовірно протиправний характер дій контрагента, а тому не зобов'язаний нести будь-яку фінансову відповідальність за наслідками договірних відносин; жодним законодавчим актом України не передбачено фінансову відповідальність однієї особи за протиправні дії іншої особи, так як і не передбачено сторонами раніше створених податкових зобов'язань платника податку, на підставі документів, про недійсність яких він »знав і не міг знати на момент їх отримання.

В ході розгляду справи встановлено, що контрагенти Позивача на момент здійснення договірних правовідносин були діючими суб'єкти господарювання згідно державному реєстру.

Згідно з висновків ДПА України, наші контрагенти були сумлінними платниками ПДВ та не були віднесені до переліку підприємств які не є платником податку на додану вартість, не є банкрутом чи відсутні за визначеною в установчих документах адресою, не є інструментом для мінімізації податків („податкова яма чи учасником схем оптимізації бюджетних платежів тощо.

ТОВ «РМА-Груп»здійснювало господарську діяльність в Україні більш ніж сім років, ТОВ «Сана Груп»майже один рік, ТОВ «Амброзис»- декілька місяців.

За термін співпраці з Позивачем ці підприємства не порушували договірних зобов'язань, здійснювали поставку товару належної якості у терміни, передбачені господарськими договорами, надавали послуги якісне у повному обсязі, згідно взятих на себе зобов'язань. Відповідно, Позивач, як добросовісний контрагент угодами, сплачував належні грошові кошти за поставлений товар та надані послуги.

В ході розгляду справи Відповідачем не спростовано достовірності відомостей, наданих під час перевірки первинної документації Позивача, а навпаки, підтверджена їх дійсність та відповідність облік встановлених законодавством.

Єдиним фактом, на який спирається у Акті перевірки Відповідач, є копії протоколів допита слідчі Голосіївського району Романюка М.О. від 29.05.2011 р. директорів ТОВ «РМА-ГРУП»від 29.05.2011p., ТОВ«САНА-ГРУП»від 15.06.2011 р. та копії протоколу допита старшим оперуповноваженим ГВПМДПІ Голосіївському районі Чабаном Д.О. директора ТОВ «АМБРОЗІЄ»від 15.06.2011 року.

Проте, відповідно до норм чинного законодавства України платник податків не несе відповідальність за наслідками здійснення діяльності своїми контрагентами. Порушення що можливо були допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника подать

Щодо висновків Акту про те, що фінансово-господарські правовідносини між ТОВ "РМА-Груп". ТОВ "Сана Груп", ПП "СІС" та ТОВ "Амброзис" є фіктивними правочинами, що вчинено без наміру створення правових наслідків, повідомляємо, що відносини між контрагентами мали реальний підприємницький характер товарні цінності були фактично отримані та використані у власній господарській діяльності, оскільки всі придбані матеріали та комплектуючі були використані для продажу та обслуговування інженерної копіювальної техніки та поліграфічного обладнання з метою здійснення господарської діяльності Позивача в межах статут) підприємства, а також послуги з його діагностики та експлуатації.

Це твердження ні чим не підтверджується з боку Відповідача, але якщо правочини дійсно вчинено безнаміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочинами, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний згідно ст. 234 Цивільного кодексу України, вони є оспорюваними та їх недійсність має вирішуватися у судовому порядку.

Згідно п. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до пп. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п. 198.2 ст.198 вказаного Кодексу).

Згідно ч.2 п.п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до норми Податкового кодексу України (п.п. 198.6 ст.198), згідно якої не відносяться до платкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).

Позивач навів докази, що ТОВ "РМА-Груп" (код за ЄДРПОУ 33493581) та ТОВ "АМБРОЗИС" (код за ЄДРПОУ 37480749) на момент виписання ними позивачу податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Доказів анулювання реєстрації платника податку ТОВ "РМА-Груп" та ТОВ "АМБРОЗИС" на період співпраці нема.

Крім того, Відповідач у Акті сам наголошує на тому, що для надання юридичної сили та доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Але ніяких конкретних фактів щодо такої невідповідності, або конкретних порушеннях не наводить, нічим своє ствердження не аргументує, на обґрунтовує доказами.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Але дані, які можуть ідентифікувати фізичну особу містять формальні відомості про те, що ця особа призначена на посаду керівника, є резидентом чи ні, має ідентифікаційний код та мешкає за певною адресою. При цьому вищевказана інформація ніяк не дає змоги визначити наміри фізичної особи щодо здійснення фіктивної господарської діяльності або укладання нікчемних правочинів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС України №0003/32311 від 11.08.2011 р. на суму 102 292 (сто дві тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 00 коп.

3.Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 1055 грн. 12 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІС»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур