Ухвала

від 04.09.2012 по справі 2а-2936/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2936/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «СІС»до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «СІС» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011 року № 0003/32311.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2012 року позов задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС України №0003/32311 від 11.08.2011 р. на суму 102 292 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «СІС» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "РМА-Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сана Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амброзис" за період з 01.01.2008 по 29.07.2011 за результатами якої складено акт № 8390/23-11/31456588 від 29.07.2011 року.

Згідно висновків Акту встановлено порушення Приватним підприємством «СІС»пп.198.3 ст. 198 пп. 198.6. ст. 198 , пп. 201.4 ст. 201 , пп. 201.6 ст. 201 , пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995р, №88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від05.06.1995 за №168/704, п.9.1. ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 102 292 грн. в т. ч. по періодам: за січень 2011 року в розмірі 15000 грн., за лютий 2011 року в розмірі 35443 грн., за березень 2011 року в розмірі 29079 грн., за квітень 2011 року в розмірі 17070 грн., за травень 2011 року в розмірі 5700 грн..

За наслідками проведення перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 року № 0003/32311.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП "СІС" та ТОВ "РМА-Груп" було укладено та належним чином оформлено договір № 33 і 01.02.2011 р. щодо поставки обладнання та надання відповідних послуг. З боку ТОВ "РМА-Груп" договірні зобов'язання були виконані у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами здавання прийняття робіт та видатковими накладними на поставку обладнання. Позивач провів розрахунок за послуги та поставлене обладнання і згідно Акту дебіторська заборгованість ТОВ "РМА-Груп" перед позивачем складає 60 грн.

Між позивачем та ТОВ "Сана Груп" було укладено та належним чином оформлено договір № 42 01.04.2011 р. щодо поставки витратних матеріалів, згідно якого постачальнику в повному обсязі, у встановлений договором термін передав покупцеві товар належної якості, а покупець прийняв цей товар.

Між ТОВ "Амброзис" та ТОВ "Сана Груп" було укладено договір про поступку права вимоги №111 28.04.2011 p., згідно якого первісний кредитор ТОВ "Сана Груп" передає, а новий кредитор - ТОВ «Амбро» приймає на себе право вимоги і стає кредитором згідно з договором № 42 від 01.04.2011 р. на пост витратних матеріалів. Згідно Акту дебіторська заборгованість ТОВ "Сана-Груп" відсутня.

Між ПП "СІС" та ТОВ "Амброзис" було укладено та належним чином оформлено договір № 12 від 01.04.2011 р. щодо поставки товару та надання послуг. Згідно Акту дебіторська заборгованість ТОВ "Амброзис" перед позивачем відсутня.

Судом першої інстанції встановлено, що первинні документи Позивача за перевіряємий період підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару та надання послуг.

Згідно висновків Акту правочини, укладені між ПП "СІС", ТОВ "РМА-Груп", ТОВ "Сана Груп" та ТОВ "Амброзис" є нікчемними відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України , як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно ст. 219 , 221 , 226 , 224 , 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини. укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" надане роз'яснення, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок є: - правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної державної або приватної власності, правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України ), правочини, щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу об'єктів цивільного права.

Ці положення стосуються саме визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, згідно Акту перевірки.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормам публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Аналіз вказаних статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Згідно ст. 204 ЦКУ, що до «Презумпція правомірності правочину». Правочин є правомірним, який його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку, визначення вищевказаних правочинів нікчемними законом передбачено виключно у судовому порядку, оскільки не є можливим застосувати норму закону про порушенням публічного порядку - єдину норму закону, яку застосовують уповноважені особи органів Державної податкової інспекції.

Судом першої встановлено, що співпраця ТОВ «РМА-Груп»та ПП «СІС»здійснювалася в 2011 році, на той момент ТОВ «РМА-Груп»було зареєстроване в Голосігвському районі у місті Києві державною адміністрацією за адресою: 03127, м. Київ, Голосіївський район, вул. 40-річчя Жовтня, будинок 100/2 (згідно витягу з Державного реєстру згідно з запитом від 10.08.2011), а датою анулювання свідоцтва Платника податку на додану вартість ТОВ «РМА-Груп» є 26.07.2011р..

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій контрагент був включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав не анульоване (дійсне) свідоцтво пре реєстрацію платника ПДВ, платник не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагента, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі.

При цьому, що на момент виконання договору платник, посадові особи платника не знали і не могли знати про протиправний характер дій контрагента, а тому не зобов'язаний нести будь-яку фінансову відповідальність за наслідками договірних відносин; жодним законодавчим актом України не передбачено фінансову відповідальність однієї особи за протиправні дії іншої особи, так як і не передбачено сторонами раніше створених податкових зобов'язань платника податку, на підставі документів, про недійсність яких він не знав і не міг знати на момент їх отримання.

Судом першої інстанції встановлено, що контрагенти Позивача на момент здійснення договірних правовідносин були діючими суб'єкти господарювання згідно державному реєстру. ТОВ «РМА-Груп»здійснювало господарську діяльність в Україні більш ніж сім років, ТОВ «Сана Груп»майже один рік, ТОВ «Амброзис»- декілька місяців.

За час співпраці з позивачем вказані підприємства не порушували договірних зобов'язань, здійснювали поставку товару належної якості у терміни, передбачені господарськими договорами, надавали послуги, згідно взятих на себе зобов'язань. Відповідно, позивач, як добросовісний контрагент угодами, сплачував належні грошові кошти за поставлений товар та надані послуги.

У акті перевірки відповідач посилається на копії протоколів допита проведеного слідчим СВ ПМ ДПІ Голосіївського району Романюка М.О. від 29.05.2011 р. директорів ТОВ «РМА-ГРУП»від 29.05.2011p., ТОВ«САНА-ГРУП»від 15.06.2011 р. та копії протоколу допита старшим оперуповноваженим ГВПМДПІ Голосіївському районі Чабаном Д.О. директора ТОВ «АМБРОЗІЄ»від 15.06.2011 року.

Відповідно до норм чинного законодавства України платник податків не несе відповідальність за наслідками здійснення діяльності своїми контрагентами. Порушення що можливо були допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника подать

Суд першої інстанції не погоджується з висновками ДПІ викладеними в Акті перевірки про те, що фінансово-господарські правовідносини між ТОВ "РМА-Груп", ТОВ "Сана Груп", ПП "СІС" та ТОВ "Амброзис" є фіктивними правочинами, що вчинено без наміру створення правових наслідків, та зазначає, що відносини між контрагентами мали реальний підприємницький характер товарні цінності були фактично отримані та використані у власній господарській діяльності, оскільки всі придбані матеріали та комплектуючі були використані для продажу та обслуговування інженерної копіювальної техніки та поліграфічного обладнання з метою здійснення господарської діяльності Позивача в межах статуту підприємства, а також послуги з його діагностики та експлуатації.

У разі, якщо правочини дійсно вчинено безнаміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочинами, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний згідно ст. 234 Цивільного кодексу України , вони є оспорюваними та їх недійсність має вирішуватися у судовому порядку. Згідно п. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до пп. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п. 198.2 ст.198 вказаного Кодексу ).

Згідно ч.2 п.п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до норми Податкового кодексу України (п.п. 198.6 ст.198), згідно якої не відносяться до платкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ). Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України . Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "РМА-Груп" та ТОВ "АМБРОЗИС" на момент виписання ними позивачу податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Доказів анулювання реєстрації платника податку ТОВ "РМА-Груп" та ТОВ "АМБРОЗИС" на період співпраці нема.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Але дані, які можуть ідентифікувати фізичну особу містять формальні відомості про те, що ця особа призначена на посаду керівника, є резидентом чи ні, має ідентифікаційний код та мешкає за певною адресою. При цьому вищевказана інформація ніяк не дає змоги визначити наміри фізичної особи щодо здійснення фіктивної господарської діяльності або укладання нікчемних правочинів.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення про застосування до позивача фінансових санкцій прийняті відповідачем є неправомірним та підлягає скасуванню, а отже висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.