Постанова

від 17.05.2012 по справі 2а-5038/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2012 року 10:37 № 2а-5038/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Восток Метал Плюс-Х» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового рішення-повідомлення № 0001232312 від 06.03.2012 року. Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 -довіреність № б/н від 05.04.2012р. Від відповідачаОСОБА_2 -довіреність № 415/9/10-114 від 05.04.2012р. На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 17.05.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення № 0001232312 від 06.03.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.12р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 26.04.12р.

У судовому засіданні 26.04.12р. судом оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі.

У судовому засіданні 17.05.12р. представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Метал Плюс-Х»(надалі -позивач), зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною державною адміністрацією міста Києва 27.11.2007р. (код ЄДРПОУ 35592340), та перебуває на обліку, як платник податків, у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі -відповідач).

З 02.02.2012р. по 15.02.2012р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Восток Метал Плюс-Х»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 01.05.2011р.

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт № 173/23-12/35592340 від 22.02.2012р. (далі -Акт перевірки), відповідно до якого встановлено порушення:

- п.п.7.4.5 п.7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р.(із змінами та доповненнями), підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, всього в сумі 239 454,00 грн.

06.03.2012р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001232312 , яким Позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 239 454,00 грн. за основним платежем та 59 864,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до суду про його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи, зокрема акту проведеної перевірки, а також пояснень представників сторін, судом встановлено, що на формування позивачем податкового кредиту вплинули взаємовідносини з TOB «Істроліт-Інвест»(код за ЄДПРОУ 36230206), TOB «Маркет техбюро»(код ЄДПРОУ 3607727), TOB «Гелаксі Трейд сервіс»(код ЄДПРОУ 36756553), TOB «ВВ «Інформ-груп»(код ЄДПРОУ 36713001).

В Акті перевірки Відповідач вказує, що по факту придбання вказаних компаній порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. Далі Відповідач зазначає, що відповідно бази даних АС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»свідоцтво платника податків ПДВ TOB «Істроліт-Інвест»анульовано 14.07.2010 року, свідоцтво платника податків ПДВ TOB «Маркет техбюро»анульовано 14.10.2010 р., свідоцтво платника податків ПДВ TOB «Гелаксі Трейд Сервіс»анульовано 10.06.2011р., свідоцтво платника податків ПДВ TOB «ВВ «Інформ-груп»анульовано 24.01.2011р.

Податковий орган в акті перевірки вказує, Позивачем безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 239 454,,00 грн. за рахунок виписаних податкових накладних TOB «Істроліт-Інвест»(код за ЄДПРОУ 36230206), TOB «Маркет техбюро»(код ЄДПРОУ 3607727), TOB «Гелаксі Трейд Сервіс»(код ЄДПРОУ 36756553), TOB «ВВ «Інформ-груп»(код ЄДПРОУ 36713001).

Судом встановлено, що фінансово - господарські взаємовідносини між Позивачем та TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»здійснювалися на підставі усних правочинів. На виконання умов укладених, усних домовленостей TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»були в були виписані та надані Позивачу видаткові та податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу позивачем були здійснені розрахунки на підставі виставлених рахунків-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому слід зауважити, що фактично податковим органом не заперечується наявність у позивача усієї первинної документації в підтвердження виконання умов усних правочинів, така була досліджена під час проведення перевірки, однак зроблено висновки, що правочині, укладені між позивачем та TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»є нікчемними та такими, що укладені без наміру створення правових наслідків.

Також Податковий орган зазначає, що податкові накладні, які були отримані від контрагентів TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп», були недійсними, а зазначені підприємства фактично були фіктивними оскільки по факту придбання яких порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Стосовно цього, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Постанова Богунського районного суду м. Житомира від 25.10.2011р. по справі № 4-1668/2011р., в якій вказано, що у слідчого не було достатніх підстав і приводів винесення Постанови про порушення кримінальної справи та зокрема зазначення в ній про те, що TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»є фіктивними чи транзитними.

Суд дослідивши усі фактичні обставини справи не може погодитись з такими висновками податкового органу виходячи з наступних міркувань.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність (недійсність) правочинів вчинених Позивачем та TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»з наступних підстав.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки укладені позивачем з TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів -не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Листом ВАСУ від 02.06.2011р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність угоди та реальність настання її умов.

Суд вважає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договорів, укладених з TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп».

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп».

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів, податкових накладних, отриманих позивачем від TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп».

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України «Про податок на додану вартість».

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»в загальному розмірі 239 454,00грн.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 59 864,00 грн. є також протиправним.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000112310 від 10.01.2012 року

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкове рішення-повідомлення № 0001232312 від 06.03.2012 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій