КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-5038/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
У Х В А Л А
Іменем України
"16" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: суддів: секретаря: Федорової Г.Г., Ключковича В.Ю., Федотова І.В., Павленко Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Метал Плюс-Х»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Метал Плюс-Х»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 06.03.2012 року № 0001232312, яким ТОВ «Восток Метал Плюс-Х» визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму 299 318,00 грн., у тому числі 239 454,00 грн. -за основним платежем та 59 864,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Метал Плюс-Х»задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 06.03.2012 року № 0001232312.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Восток Метал Плюс-Х»є юридичною особою, зареєстрованою Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.11.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 452863.
25 січня 2008 року ТОВ «Восток Метал Плюс-Х»зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.
В період з 02.02.2012 року по 15.02.2012 року службовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «осток Метал Плюс-Х», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по за період з 01.04.2008 року по 01.05.2011 року, в ході проведення якої було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт № № 173/23-12/35592340 від 22.02.2012 року, на підставі якого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 0001232312, яким ТОВ «Восток Метал Плюс-Х» визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму 299 318,00 грн., у тому числі 239 454,00 грн. -за основним платежем та 59 864,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (тут і далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
За приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.
Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Зазначені обставини відповідачем не доведені.
При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Восток Метал Плюс-Х»та TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет-Техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп» були укладені усні угоди на придбання товарів (послуг).
На виконання умов усних угод свідчать виписані TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет-Техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»податкові накладні та виписані TOB «Гелаксі Трейд Сервіс»та TOB «ВВ «Інформ-груп»рахунки-фактури та видаткові накладні.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом не заперечується наявність у позивача усієї первинної документації в підтвердження виконання умов усних правочинів укладених між ТОВ «Восток Метал Плюс-Х»та TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет-Техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп».
Подальша реалізація позивачем отриманого від контрагентів товару (виробів з металу та металевого брухту) підтверджується наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, рахунками-фактурами.
З акту перевірки вбачається, що в період з 01.04.2008 року по 01.05.2011 року позивач здійснював операції з придбання виробів з металу та металевого брухту для подальшої реалізації, канцтоварів та інших товаро-матеріальних цінностей для здійснення фінансово-господарської діяльності. ТОВ «Восток-Метал Плюс-Х»до складу податкового кредиту були віднесені суми зазначені у податкових накладних отриманих від TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет-Техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»по факту придбання яких порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.
Крім цього, відповідно до бази даних АС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Істроліт-Інвест»анульовано 14.07.2010 року, TOB «Маркет-Техбюро»- 25.09.2008 року, TOB «Гелаксі Трейд Сервіс»- 10.06.2011 року, ТOB «ВВ «Інформ-груп»- 24.01.2011 року.
На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладених між ТОВ «Восток Метал Плюс-Х»та TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет-Техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»правочинів, а тому у ТОВ «Восток Метал Плюс-Х» не виникає права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод.
Проте, колегія суддів не погоджується з даними твердженнями апелянта та зазначає, що відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті, що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Апелянтом не було надано доказів того, що укладені між позивачем та його контрагентами усні угоди на придбання товарів (послуг) є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.
Також, апелянтом не було надано доказів визнання судом недійсним свідоцтва платника податку TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет-Техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»та інших реєстраційних і первинних бухгалтерських документів вказаного підприємства. Також не надано витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням запису про припинення TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет-Техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»як юридичних осіб.
Відповідно до п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі якщо: будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом; установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду.
Отже, апелянтом не було спростовано того, що TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет-Техбюро», TOB «Гелаксі Трейд Сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»на момент здійснення господарських операцій із позивачем не були визнані банкрутами, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, знаходилися в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та задекларували податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету
Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься. Крім цього, відповідачем, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.
Крім цього, апелянт посилається на те, що проти контрагентів позивача порушена кримінальна справи, однак доказів на підтвердження зазначеного суду надано не було.
При цьому, в матеріалах справи міститься копія постанови Богунського районного суду м. Житомира від 25.10.2011 року про скасування постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирській області Сидоржевського О.М. від 14.06.2010 року про порушення кримінальної справи № 079001/11 (новий № 09021/11) відносно ОСОБА_6 по факту фіктивного підприємництва, що завдало велику шкоду державі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та по факту пособництва в умисному ухиленні від сплати податку в особливо-великих розмірах службовими особами ТОВ «Укртекстиль»та ТОВ «Промопторг»за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, з мотивувальної частини якої вбачається, що у слідчого не було достатніх приводів і підстав вважати, що TOB «Істроліт-Інвест», TOB «Маркет техбюро», TOB «Гелаксі Трейд сервіс», TOB «ВВ «Інформ-груп»є фіктивними чи транзитними.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2012 року -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Федорова Г. Г.
Судді: Ключкович В.Ю.
Федотов І.В.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.10.2012 |
Оприлюднено | 29.10.2012 |
Номер документу | 26836100 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Федорова Г. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні