Постанова

від 23.09.2008 по справі 42/82

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/82

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.09.2008                                                                                           № 42/82

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Бондар  С.В.

          Тищенко  А.І.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Цурка Н.О. – юрист

від відповідача – Григоренко Т.П.–голова правління

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельний кооператив "Обчислювач-10"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2008

 у справі № 42/82 (Паламар П.І.)

 за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

 до                                                   Житлово-будівельний кооператив "Обчислювач-10"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                  стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 106229,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.03.2008р. у справі № 42/82 позов Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” до Житлово-будівельного кооперативу „Обчислювач-10” про стягнення 106229,14 грн. було задоволено повністю. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 85386,37 грн. боргу, 12686,47 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2779,50 грн. три проценти річних з простроченої суми, 5376,81 грн. пені, 1062,29 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Не погодившись з прийнятим рішенням, Житлово-будівельний кооператив „Обчислювач-10” звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить його скасувати, посилаючись на те, що судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

1 квітня 2004 р. між сторонами по справі укладено договір № 820095 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно п.п. 2.2.1 та 2.3.1 договору № 820095 від 01.04.2004р. позивач постачає теплову енергію, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1 договору № 820095 від 01.04.2004р. облік споживання теплової енергії проводиться по приладах обліку та розрахунковим способом.

Відповідно до п. 2.3.2. договору № 820095 від 01.04.2004р. відповідач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору, відповідно до якого оплата за фактично спожиту теплову енергію повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується Відповідачем самостійно не пізніше 28 числа поточного місяця.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 8 договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2004 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

На виконання договору № 820095 від 01.04.2004р. позивачем за період з серпня 2005р. по грудень 2007 р. позивачем відповідачу було поставлено теплову енергію на загальну суму 340842.66 грн., що підтверджується особовими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії, корінцями нарядів, копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач поставлену позивачем теплову енергію за період з серпня 2005р. по грудень 2007 р. оплатив частково в розмірі 254945,50 грн, про що свідчить довідка про надходження коштів за спожиту від АЕК „Київенерго” теплову енергію ЖБК „Обчислювач-10” за договором № 820095 від 01.04.2004р.

           13.02.2008р. АЕК „Київенерго” звернулась до суду з позовом про стягнення з ЖБК „Обчислювач-10” 85386,37 грн. боргу за спожиту енергію, 12686,47 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2779,50 грн. три проценти річних з простроченої суми, 5376,81 грн. пені.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, на момент подачі позову та прийняття судом першої інстанції рішення по справі, борг відповідача становив 85386,37грн.

Проте, в процесі здійснення апеляційного провадження представником позивача на огляд суду було надане платіжне доручення №15 від 08.05.2008р. (копія залучена до матеріалів справи), згідно якого  позивачу перераховано 71800 грн. в рахунок погашення заборгованості по договору № 820095 від 01.04.2004р.

         Також представники сторін пояснили, що сума 71800 грн. є складовою частиною позовних вимог (основного боргу) та фактично станом на 23.09.2008р. з відповідача підлягає стягненню основний борг за вирахуванням суми 71800 грн., що складає 13 586 грн.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно було задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 85386,37грн. суми основного боргу.

Але виходячи з того, що відповідачем частина боргу була погашена в сумі 71800 грн., то суд приходить до висновку, що суду першої інстанції необхідно видати наказ з врахуванням погашеної суми боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Чинне законодавство не містить обмежень щодо даного виду відповідальності.

Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ЖБК „Обчислювач-10” 12686,47 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2779,50 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача, відповідно до п. 3.5 додатка №4 до договору № 820095 від 01.04.2004р. та ст. 3 Закону України від 22.11.96р. №543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, 5376,81 грн. пені.

Під час здійснення апеляційного провадження представники відповідача просили зменшити суму пені посилаючись на те, що вчасне відшкодування відповідачем суми основного боргу залежить від Київської міської державної адміністрації. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не заперечує проти зменшення суми пені та просив суд вирішити це питання самостійно.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, з огляду на те, що сторони пояснили, що вчасність виконання зобов'язання відповідачем залежала від Київської міської державної адміністрації, то суд керуючись наданим йому правом, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, приходить  до висновку про зменшення суми пені до 1000 грн.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити  частково, а рішення господарського суду  необхідно змінити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Обчислювач-10”задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від по справі 42/82 змінити та викласти  резолютивну частину в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити в частині стягнення  85386,37 грн. боргу, 12686,47 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2779,50 грн. три проценти річних з простроченої суми та 1000 грн. пені. В іншій частині позову відмовити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-10'" (03134, м. Київ. вул. Симиренка. 19, код 22894357) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001. м. Київ, пл. 1 Франка. 5. код 00131305) 13 586 грн. боргу ( з врахуванням сплаченої суми боргу 71 800 грн.), 12686,47 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення. 2779,50 грн. три проценти річних з простроченої суми. 1000 грн. пені. 1018,52 грн. витрат по оплаті державного мита. 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  Видати наказ.”

      3. Матеріали справи повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Бондар  С.В.

                                                                                          Тищенко  А.І.