Ухвала

від 27.04.2012 по справі 2а-13565/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2012 р. Справа № 45004/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря - Дембіцької Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року по справі № 2а-13565/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрем» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.10.2011 року № 0003322320/24635, № 0003332320/24636,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будрем" (далі - ТзОВ «Будрем») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.10.2011 року № 0003322320/24635, № 0003332320/24636, що були прийняті на підставі акта перевірки від 04.10.2011 року № 596/23-2/31291332.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року по справі № 2а-13565/11/1370 позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 21.10.2011 року № 0003322320/24635, № 0003332320/24636.

У поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова просить скасувати вказану постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на виявлені під час перевірки ТзОВ «Будрем» факти порушення вимог податкового законодавства, а саме на те, що Приватне підприємство «Спецпостачсервіс» (далі - ПП «Спецпостачсервіс») не постачало ТзОВ «Будрем» товарно-матеріальних цінностей, а правочини між ПП «Спецпостачсервіс» та ТзОВ «Будрем» щодо їх поставки укладались без мети настання реальних наслідків, а лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до завищення ТзОВ «Будрем» валових витрат на суму придбання товарно-матеріальних цінностей, тобто на 100188.10 грн., завищення податкового кредиту на суму 20037.62 грн. та заниження податку на прибуток на суму 25047.00 грн.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Свою позицію обґрунтовував викладеними в апеляційній скарзі доводами.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акта перевірки від 04.10.2011 року № 596/23-2/31291332 складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Будрем» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Спецпостачсервіс», ПП «Гравітон інвест», ПП «Перфектбуд», ПП «Наша справа плюс» за період з 30.08.2008 року по 31.08.2011 року податковим органом 21.10.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003322320/24635 про донарахування податку на прибуток за основним платежем - 25047.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6262.00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003332320/24636 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем - 20037.62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5009.41 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковий орган виходив з того, що ТзОВ «Будрем» не отримувало товарно-матеріальних цінностей від ПП «Спецпостачсервіс», а лише перераховувало кошти з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, в результаті чого завищило валові витрати на суму придбання товарно-матеріальних цінностей, тобто на 100188.10 грн., що в свою чергу призвело до завищення податкового кредиту на суму 20037.62 грн. та заниження податку на прибуток на суму 25047.00 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позапланова перевірка ТзОВ «Будрем» проводилась з підстав передбачених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим податковий орган відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не мав права приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Будрем» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Спецпостачсервіс», ПП «Гравітон інвест», ПП «Перфектбуд», ПП «Наша справа плюс» за період з 30.08.2008 року по 31.08.2011 року було складено акт перевірки № 596/23-2/31291332 на підставі якого податковим органом 21.10.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003322320/24635 про донарахування податку на прибуток за основним платежем - 25047.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6262.00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003332320/24636 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем - 20037.62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5009.41 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковий орган виходив з того, що ТзОВ «Будрем» не отримувало товарно-матеріальних цінностей від ПП «Спецпостачсервіс», а лише перераховувало кошти з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, в результаті чого завищило валові витрати на суму придбання товарно-матеріальних цінностей, тобто на 100188.10 грн., що в свою чергу призвело до завищення податкового кредиту на суму 20037.62 грн. та заниження податку на прибуток на суму 25047.00 грн.

З акту перевірки ТзОВ «Будрем» від 04.10.2011 року № 596/23-2/31291332 та з акту перевірки ПП «Спецпостачсервіс» від 06.07.2011 року № 1062/23-2/32327359 видно, що ТзОВ «Будрем» та ПП «Спецпостачсервіс» на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані в установленому законом порядку та внесені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, їм було видано свідоцтва платника ПДВ.

В матеріалах справи наявні накладні на придбані ТзОВ «Будрем» в ПП «Спецпостачсервіс» товарно-матеріальні цінності від 28.07.2010 року № МЦВВ-00057, від 16.08.2010 року № МЦВВ-00100, від 16.08.2010 року № МЦВВ-00103, від 26.08.2010 року № МЦВВ-00107 та податкові накладні на ці товарно-матеріальні цінності від 28.07.2010 року № 00057, 16.08.2010 року № 00100, від 18.08.2010 року № 00103, від 25.08.2010 року № 00107, які оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Також наявні платіжні доручення про перерахування ТзОВ «Будрем» ПП «Спецпостачсервіс» коштів за придбані товарно-матеріальні цінності від 12.08.2010 року в сумі 6867.04 грн., від 30.09.2010 року в сумі 15000.00 грн., від 06.10.2010 року в сумі 17500.00 грн., від 15.10.2010 року в сумі 60732.89 грн.

Крім цього, в матеріалах справи наявні акти приймання виконаних робіт та підсумкові відомості ресурсів до них, з яких видно, що вказані товарно-матеріальні цінності використовувались ТзОВ «Будрем» в господарській діяльності.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що господарські операції щодо придбання ТзОВ «Будрем» в ПП «Спецпостачсервіс» товарно-матеріальних цінностей мали місце, а відповідно вказані в виданих ПП «Спецпостачсервіс» податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки від 04.10.2011 року № 596/23-2/31291332 не є достатньо обґрунтованими та не підтверджуються зібраними належними та допустимими доказами.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 21.10.2011 року № 0003322320/24635, № 0003332320/24636.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року по справі № 2а-13565/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.