Ухвала

від 16.09.2015 по справі 2а-13565/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/9991/33847/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року

у справі №2а-13565/11/1370 (№ 45004/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрем»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будрем» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 жовтня 2011 року №0003322320/24635 та №00003332320/24636.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 21 жовтня 2011 року №0003322320/24635 та №00003332320/24636. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Будрем» 28,23 грн. судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Будрем», посилаючись на те, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу від 20 вересня 2011 року № 833 ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будрем» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Спецпостачсервіс», ПП «Гравітон інвест», ПП «Перфектбуд», ПП «Наша справа плюс» за період з 30 серпня 2008 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 596/23-2/31291332 від 04 жовтня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року на 25047,00 грн.; вимоги пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20037,62 грн., у тому числі: за липень 2010 року - 1144,50 грн., за серпень 2010 року - 18893,12 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ПП «Спецпостачсервіс» товарно-матеріальних цінностей, а сум податку на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що згідно акту ДПІ у Франківському районі м. Львова від 06 липня 2011 року № 1062/23-2/32327359 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Спецпостачсервіс» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2010 року по 01 травня 2011 року» було встановлено порушення ПП «Спецпостачсервіс» вимог: частини 5 статті 203, частин 1, 5 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Спецпостачсервіс» при придбанні та продажу товарів (послуг), оскільки товар (послуги) по вказаних правочинах не був поданий в порушення вимог статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України; частини 2 статті 228, статті 216 Цивільного кодексу України, статей 3, 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 11535286,00 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 11490570,00 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемним правочинам; частини 2 статті 228, статті 216 Цивільного кодексу України, статей 3, 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7,4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму 3821256,00 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 3550555,00 грн., оскільки у ПП «Спецпостачсервіс» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з ПП «Спецпостачсервіс», є нікчемними у розумінні положень частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України та, як наслідок, не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту. Також, у акті перевірки було вказано, що позивач не надав до перевірки документи, які підтверджують факт оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, їх перевезення, а також подальше використання у власній господарській діяльності.

21 жовтня 2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003322320/24635, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Будрем» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 31309,00 грн., у тому числі: 25047,00 грн. - за основним платежем, 6262,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

21 жовтня 2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00003332320/24636, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Будрем» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 25047,03 грн., у тому числі: 20037,62 грн. - за основним платежем, 5009,41 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки позапланова перевірка ТОВ «Будрем» була проведена у рамках кримінальної справи згідно з положеннями підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, тобто відповідно до кримінально-процесуального закону, то орган державної податкової служби відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не мав права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ПП «Спецпостачсервіс» товарно-матеріальних цінностей, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Будрем» товарно-матеріальних цінностей та оплата їх вартості (у тому числі й податку на додану вартість), мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними на відвантаження, податковими накладними та платіжними дорученнями (арк. справи 26-34, 91-94).

Факт перевезення товарно-матеріальних цінностей підтверджений товарно-транспортними накладними (арк. справи 154-157), а факт їх оприбуткування - копією журналу виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальний цінностей (арк. справи 194-195), а також картками рахунку 201 «Запаси» ( арк. справи 95-148).

Крім іншого, судом апеляційної інстанції було встановлено, що придбані у ПП «Спецпостачсервіс» товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме при виконанні своїх зобов'язань перед Комунальною міською дитячою клінічною лікарнею (договір № 11 від 11 червня 2010 року), Львівською загальноосвітньою спеціальною школою-інтернатом ім. Марії Покрови для глухих дітей (договір № 13 від 18 червня 2010 року), Філією «УТ ЗОК» Концерну «Військторгсервіс» (договір № 12 від 18 червня 2010 року), ВАТ «Львівська пивоварня» (договір № 01598-2010-Л від 11 травня 2010 року), що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (ф. КБ-3), актами приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в), прибутковими відомостями до актів приймання виконаних підрядних робіт, розрахунками загальновиробничих витрат до актів приймання виконаних підрядних робіт (арк. справи 35-77).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ПП «Спецпостачсервіс».

Крім іншого, колегія суддів вказує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним сторонами оспорюваних договорів матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Личаківському районі м. Львова ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна