Рішення

від 25.11.2008 по справі 37/355

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/355

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/355

25.11.08

За первісним позовомДоПроТовариства з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»Державного підприємства «Національний цирк України»стягнення вартості наданих послуг, пені, збитків  від інфляції та 3% від суми основного боргу на суму 107 586,35 грн.

За зустрічним позовомДоПроДержавного підприємства «Національний цирк України»Товариства з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»стягнення заборгованості в розмірі 190495,50 грн.

Суддя  Кондратова І.Д.

Представники сторін :

Від позивача (за первісним позовом) : Мелкозеров В.І.- представник за довіреністю № б/н від 20.10.2007 року;

Від відповідача (за первісним позовом) : Лисенко О.П.- представник за довіреністю № 231 від 26.09.2008 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»до   Державного підприємства «Національний цирк України»про стягнення вартості наданих послуг, пені, збитків  від інфляції та 3% від суми основного боргу на суму 107 586,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2008 р. порушено провадження у справі № 37/355, розгляд справи було призначено на 29.09.2008 року о 12-30.

20.10.2008 року Державне підприємство «Національний цирк України»через канцелярію Господарського суду міста Києва подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»на користь Державного підприємства «Національний цирк України»заборгованості в розмірі 190495,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2008 року № 37/355 зустрічний позов Державного підприємства «Національний цирк України»було прийнято для спільного розгляду з первісним позовм.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.10.2008 року та 04.11.2008 року оголошувалась перерва до 25.11.2008 року.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.11.2008 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                               ВСТАНОВИВ:

17 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»(далі –виконавець) та Державним підприємством «Національний цирк України»(далі –замовник) був укладений договір № 27 (далі –договір), відповідно до умов якого сторони погодили, що замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання по організації та проведенню рекламних та ПР компаній  Національного цирку України, а також нової програми цирку «Люди та звірі».

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором про надання послуг.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 2.1 договору виконавець на підставі наданого йому замовником права, отримує повноваження щодо укладання всіх договорів (угод), які необхідні для планування та організації рекламних та ПР компаній. Представляти інтереси замовника в українських ЗМІ на вигідних умовах. Після виконання кожного окремого доручення виконавець надає замовнику письмовий звіт, а також всі документи, які підтверджують фінансові платежі. Звіт вважається прийнятим після за твердження його замовником.

Відповідно до п. п. 2.3, 2.6, 2.7 договору сторони встановили, що замовник сплачує винагороду за виконану роботу в розмірі 10 % від загального кошторису затрат, який оформлюється додатковою угодою до договору, яка є невід'ємною частиною договору. Замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця грошові кошти на організацію і проведення  рекламних та ПР компаній після затвердження кошторису затрат. Після проведення робіт (рекламних та ПР компаній) сторони підписують акт виконаних робіт. Підписання акту виконаних робіт є підтвердженням виконання зобов'язань, покладених на виконавця даним договором, фактом приймання-передачі робіт, а також підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»було складено та підписано два акти приймання –передачі : акт приймання –передачі від 25.09.2007 року на суму 28490,50 грн., а також акт приймання-передачі від 05.12.2007 року на суму 52495,23 грн.

При цьому Державне підприємство «Національний цирк України»акт приймання –передачі від 25.09.2007 року на суму 28490,50 грн. підписало та оплати виконані роботи згідно даного акту, що підтверджується платіжним дорученням № 1161 від 06.12.2007 року, а акт приймання-передачі від 05.12.2007 року на суму 52495,23 грн. відповідач відмовився підписувати.

Листом від 07.12.2007 року № 303 Товариство з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»надіслало Державному підприємству «Національний цирк України»акт виконаних робіт від 05.12.2008 року на суму 52495,23 грн., а також бухгалтерські документи, які підтверджують суму, що була зазначена в акті.

Замовник акт виконаних робіт від 05.12.2008 року на суму 52495,23 грн. не підписав, проте листом № 379 від 11.12.2007 року повідомив виконавця про припинення дії договору з 17.12.2007 року на підставі п. 4.7 договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В договорі (п. 4.7) сторони передбачили, що договір може бути розірваний будь-якою із сторін. В даному випадку, будь-яка сторона, яка бажає розірвати договір, не пізніше ніж за 10 днів з дати розірвання договору письмово повідомляє іншу сторону про свої дії, де зазначає причини розірвання договору і здійснює всі фінансові розрахунки по договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»погодилось з розірванням договору, а отже у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства договір № 27 від 17 липня 2007 року є розірваним з  17.12.2007 року.

Відповідно до п.п. 2.3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Судом встановлено, що до моменту розірвання договору, у сторін згідно договору були взаємні права та обов'язки, розірвання договору не звільняє сторін від обв'язку виконати своє зобов'язання, яки виникли до моменту розірвання договору, тобто до 17.12.2007 року.

У відповідності до п. 2.8 договору сторони у випадку мотивованої відмови замовника від виконання робіт, сторонами в триденний строк оформлюється акт з зазначенням всіх недоліків виконаної роботи, а також зазначається порядок та строки усунення недоліків. Після підписання акту про неякісне виконання робіт, виконавець зобов'язаний в зазначені строки усунути недоліки.

Норми Цивільного кодексу України або іншого нормативного акту не встановлють правові наслідки для замовника за договором про надання послуг, який безпідставно відмовився від підписання акту виконаних робіт

Згідно пункту 1 статі 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Подібні за змістом правовідносини врегульовані ст.ст. 853, 882  Цивільного кодексу України, зокрема у відповідності до ст. 853 Цивільного кодексу України на замовника покладено обов'язок  прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрата чає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліків у виконаній роботі. Відповідно до ст. 882 ЦК України, передбачено, що передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Судом встановлено, що відповідач відмовився від підписання акту виконаних робіт від 05.12.2008 року на суму 52495,23 грн. та не підписав надісланий на адресу акт виконаних робіт від 05.12.2008 року на суму 52495,23 грн., мотивованої відмови від підписання даного акту на адресу виконавця не надіслав, акт з зазначенням всіх недоліків виконаної роботи не складав. При цьому Державне підприємство «Національний цирк України»не скористалось своїм правом та не дотрималось вимог статті 882 Цивільного кодексу України щодо визнання недійсним акту здачі прийняття виконаних робіт, який підписаний лише виконавцем, що дає підстави вважати акт виконаних робіт від 05.12.2008 року на суму 52495,23 грн. –документом первинного обліку, відповідно до якого замовник має сплатити вартість виконаних робіт (дана правова позиція підтверджується постановою ВГСУ від 20.05.2008 року № 27/348).

Крім того, судом встановлено, що додані до акту виконаних робіт від 05.12.2008 року копії актів, ефірних довідок та платіжних доручень підтверджують суму вартості наданих послуг, яка зазначена в акті, а тому замовник безпідставно відмовлявся від підписання акту.

У відповідності до п. 2.7 договору акт виконаних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення суми основного, первісний позов в частині 52495,23 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 2 статті 231 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Національний цирк України»належить до державного сектору економіки, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення, які встановлені пунктом 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Національний цирк України»прострочило виконання зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг згідно акту виконаних робіт від 05.12.2008 року, а тому з відповідача за первісним позов підлягає стягненню на користь позивача 6630,76 грн. пені у розмірі 0,1 % вартості робіт за кожен день прострочення, а також 3676,67 грн. –7 % штрафу у відповідності до статті 231 Господарського кодексу України.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договором щодо сплати вартості наданих послуг , позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 543,62 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі 5677,56 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства «Національний цирк України»3 % річних в сумі 543,62 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань та інфляційних витрат у розмірі 5677,56 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню згідно розрахунку.

Вимоги в частині стягнення з  Державного підприємства «Національний цирк України»винагороди в розмірі 8098,57 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.3 договору сторони встановили, що замовник сплачує винагороду за виконану роботу в розмірі 10 % від загального кошторису затрат, який оформлюється додатковою угодою до договору, яка є невід'ємною частиною договору.

Судом встановлено, що кошторис затрат сторонами не затверджена, додаткова угода до договору не укладена.

Суд зобов'язував надати докази підписання кошторису затрат шляхом укладання додаткової угоди до договору (п. п. 2.3, 2.6). Товариство з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль» відповідних доказів не надало, а також не надало доказів надання проекту додаткової угоди та кошторису Державному підприємству «Національний цирк України», а тому суд не вбачає підстав для стягнення з  Державного підприємства «Національний цирк України»винагороди в розмірі 8098,57 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення Державного підприємства «Національний цирк України»збитків в розмірі 25900,00 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збиткам розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.

В силу вимог чинного законодавства, позивач повинен довести суду та надати відповідні докази того, що внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачу були завдані збитки та довести розмір цих збитків. В свою чергу, відповідач для звільнення себе від відповідальності за заподіяні позивачу збитки, має довести, що збитки завдано не з його вини.

Важливим елементом доведення наявності збитків  є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, що виникли у потерпілого особи, - слідством такої протиправної поведінки.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення збитків в розмірі 25900,00 грн. позивач за первісним позовом посилається на те, що одностороння відмова керівництва відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором № 27 від 17.07.2007 року завдала позивачу збитки, які виникли у зв'язку з розірвання договору № 27/08-07 від 27.08.2007 року, укладеним між позивачем та ТОВ «БІТІЕЛ агентство «Сказка», а саме, а також оплата юридичних послуг з підготовки проектів договорів (договору доручення та договору на придбання права розміщення реклами у приміщенні НЦУ).

Суд відзначає, що позивачем не надано жодних доказів того, що керівництво відповідача за первісним позовом запропонувало позивачу розробити проекти договору доручення та договору на придбання права розміщення реклами у приміщення, не доведений причинний зв'язок між витратами, понесеними позивачем на виготовлення поліграфічної продукції для проведення реклами торговельних марок на суму 23000,00 грн. та поведінкою Державного підприємства «Національний цирк України», тобто, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну юридичну оцінку, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які утворюють склад цивільного правопорушення, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

За відсутністю всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Державного підприємства «Національний цирк України»збитків в розмірі 25900,00 грн.

Таким чином, суд зазначає, що  позивачем не доведено тих обставин, які є  підставою позовних вимог щодо стягнення збитків в розмірі 25900,00 грн., не підтверджено такі обставини належними доказами та не додано їх до матеріалів справи. Крім того, позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що в свою чергу звільняє відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків позивачу, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»щодо стягнення збитків в розмірі 25900,00 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вимоги в частині стягнення упущеної вимоги в розмірі 4563,94 грн. також  не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, неодержаний прибуток ( втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому протиправні дії відповідачів є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки, при цьому протиправні дії відповідача мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого він мав реальні підстави розраховувати.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується тим, що вразі виконання зобов'язання, позивач мав би право на винагороду у розмірі 10 % від вартості виконаних робіт за договором, при цьому позивачем не враховано, що відповідно п. 2.3 договору розмір винагороди визначається згідно кошторису затрат та додаткової угоди, яка сторонами не була укладена, тобто розмір упущеної вигоди визначається Товариством з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем в результаті випадкового збігу обставин. За таких обставин наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення, а тому первісні позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Зустрічні позовні вимоги Державного підприємства «Національний цирк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»щодо стягнення заборгованості в розмірі 190495,50 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору № 27/08-07, який укладений між відповідачем за зустрічним позовом та ТОВ «БІТІЕЛ агентство «Сказка», та договору № 28 від 13.09.2008 року, який укладений між відповідачем за зустрічним позовом та ТОВ «Матеріа медика –Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»отримало від третіх осіб кошти у розмірі 263155,50 грн. З цих коштів відповідач перерахував на розрахунковий рахунок Державного підприємства «Національний цирк України»58000,00 грн., відрахував комісійну винагороду у розмірі 14660,00 грн., а отже за твердженням позивача за зустрічним позовом заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»становить 190495,50 грн.

Судом встановлено, що у відповідності до п. 2.2 договору сторони домовились про те, що про всі укладені угоди та перераховані грошові кошти, які отримані від спонсорів, меценатів та інш. виконавець повідомляє замовника. Всі грошові кошти, які отримані від спонсорів, меценатів та інш. на участь в рекламних та ПР компаніях є власністю замовника.

У відповідності до даного пункту договору, Державне підприємство «Національний цирк України»вважає, що відповідач за зустрічним позовом повинен повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»кошти, які отримані ним від ТОВ «БІТІЕЛ агентство «Сказка»та ТОВ «Матеріа медика –Україна».

Суд відзначає, що зустрічні позовні вимоги є безпідставними, оскільки у відповідності до ЗУ «Про благодійництво та благодійні організації»меценатство - це добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги, а спонсорство –це добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.

Грошові кошти, отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»від ТОВ «БІТІЕЛ агентство «Сказка»та ТОВ «Матеріа медика –Україна»на виконання умов договорів, які укладені між ним, при цьому згідно даних договорів ТОВ «БІТІЕЛ агентство «Сказка»та ТОВ «Матеріа медика –Україна»є замовниками, а ТОВ «Продюсерська компанія «Етуаль»виконавцем по організації та проведенню рекламної компанії торгової  марки «Kinder Surprise»та торгової марки «Анаферон», згідно даних договорів відповідач надав послуги як виконавець на суму 217516,14 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт за договором № 27/08-07 від 27.08.2007 року та актом виконаних робіт від 13.03.2008 року, замовника надані виконавцем послуги оплатили в повному обсязі.  Грошові кошти в розмірі 27383,62 грн. відповідач повернув ТОВ «БІТІЕЛ агентство «Сказка»згідно угоди про розірвання договору № 27/08-07 від 27.08.2007 року. Таким чином суд відзначає, що кошти в розмірі 263155,50 грн. отримані відповідачем не від спонсорів та меценатів, а отримані відповідачем від замовників як виконавцем послуг за договорами, які укладені між ними, а отже дані кошти не є власністю позивача за зустрічним позовом.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав, в силу яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»зобов'язано сплати 190495,50 грн. боргу, а тому зустрічні позовні вимоги Державного підприємства «Національний цирк України»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»190495,50 грн. заборгованості визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу щодо розгляду первісного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, щодо розгляду зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 60, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов  Товариства з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль»задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Національний цирк України» (01135, м. Київ, площа Перемоги, 2  код 02174618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продюсерська компанія «Етуаль» (01004, м. Київ, вул. Горького, 14, офіс 4, код 31413792) 52495 (п'ятдесят дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 23 коп. –основний борг,  6630 (шість тисяч шістсот тридцять) грн. 76 коп. –пені, 5677 (п'ять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 56 коп. –інфляційних витрат, 543 (п'ятсот сорок три) 62 коп. - 3 % річних, 3676 (три тисячі шістсот сімдесят шість) 67 коп. –штрафу, 690 (шістсот дев'яносто) грн. 24 коп. - державного мита та 75 (сімдесят п'ять) грн.  71 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.

4.          В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                      І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 26.11.2008 року