Постанова

від 07.05.2012 по справі 2а/0570/14498/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року справа №2а/0570/14498/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Ванжа Н.Г.,

за участі представників відповідача Іванченко В.А., Заікіна О.Г.,

Головко О.А., Линник І.І., Горюнова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року у справі №2а/0570/14498/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень від 01.07.2011 року № 0000342330, № 0000082333 та частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0000332330,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22.08.2011 року звернувся до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, яким просив визнати повністю недійсними податкові повідомлення - рішення від 01.07.2011 року № 0000342330, № 0000082333 та частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0000332330.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що з 18.04.2011 року по 02.06.2011 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Донпромсервіс-97» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 09.06.2011 року № 2908/23-2/25121615 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0000342330, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 789618,75 грн., № 0000332330, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2857071,25 грн. та № 0000082333, яким нараховано штрафні санкції за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті України в сумі 3801212,00 грн..

Посилаючись на приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Цивільний кодекс України, Податковий кодекс України та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 та Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 року № 104, позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011 року №0000342330, №0000082333 та №0000332330 такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0000342330, винесене Макіївською ОДПІ у Донецькій області, про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 789618,75 грн..

Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0000332330, винесене Макіївською ОДПІ у Донецькій області, про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2855668, 25 грн..

Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0000082330, винесене Макіївською ОДПІ у Донецькій області, про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3801212, 00 грн..

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» є юридичною особою, зареєстровано 18.12.1997 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради, знаходиться на обліку в Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції (Гірницьке відділення) з 06.02.1998 року та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 07.02.2007 року (а.с. 98, 99, 100).

Відповідач - Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом на підставі наказу від 04.04.2011 року № 479 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Донпромсервіс-97» з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено відповідний акт від 09.06.2011 року №2908/23-2/25121615 (а.с. 11 - 88).

З акту перевірки вбачається. що позивачем у Декларації з податку на прибуток (в частині доходів від списання кредиторської заборгованості) у II кварталі 2010 року відображено суму доходів у розмірі «-» 503 грн., однак у бухгалтерському обліку відображено списання кредиторської заборгованості у сумі 900 грн., яка виникла по взаємовідносинах з підприємцем Яшиним Е.Ю. на підставі усної угоди на придбання дюбеля будівельного згідно з накладною від 4 квітня 2007 року №04/07. До складу валового доходу списана кредиторська заборгованість у сумі 900 грн. не віднесена, у звязку з чим перевіркою зроблений висновок про заниження позивачем валового доходу на 1403 грн.

Крім того, позивачем не включено до валового доходу суму кредиторської заборгованості у розмірі 1932432 грн., що значиться по підприємству ТОВ «Імпера-Агро», яке ліквідовано у IV кварталі 2010 року. У ході перевірки встановлено, що вимоги щодо погашення заборгованості кредитором або правонаступниками не пред'являлись, претензійна робота не проводилась. Заниження валового доходу склало 1932432 грн..

Також перевіркою встановлено, що позивачем у III та IV кварталі 2010 року не включено до складу валового доходу заборгованість по виданих, але не оплачених векселях, термін погашення яких настав, а саме: 31 серпня та 25 грудня 2010 року отримувачі ТОВ «ВСП-Агро» та ТОВ «Проммасенерго», які ліквідовано без правонаступників. Станом на 31 грудня 2010 року згідно з обігово-сальдовою відомістю по рахунку 511 «Довгострокові векселя, видані у національній валюті» значиться заборгованість на загальну суму 4050310 грн. 82 коп., зокрема:

ТОВ «ВСП-Агро» - вексель від 31 серпня 2006 року № 643340115776, дата погашення - 31.08. 2010 року на суму 5432 грн. 38коп. (акт приймання-передачі від 31.08.2006 року);

ТОВ «Проммасенерго» - вексель від 31 серпня 2006 року № 643340116044, дата погашення - 25 грудня 2010 року на суму 1000000 грн. (акт приймання-передачі від 31.08.2006 року); вексель від 25 грудня 2006 року № АА0299518, дата погашення - 25 грудня 2010 року на суму 3044878 грн. 44 коп. (акт приймання-передачі від 28 грудня 2006 року).

Крім того, в акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем до складу валових витрат включено суму витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей шляхом здійснення нікчемних правочинів з ТОВ «Люкс-Пром-Компані» на суму 3158480 грн. Відповідач дійшов висновку, що на момент укладання договорів з ТОВ «Люкс-Пром-Компані» і в період їх дій у ТОВ «Люкс-Пром-Компані» були відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а саме: власні складські приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби та залишки балансової вартості запасів на початок і кінець звітних періодів і підприємство не сплачувало податки у відповідних розмірах, що свідчить про укладення угод не спрямованих на реальне настання правових наслідків, а з метою несплати існуючих податкових зобов'язань ТОВ «Донпромсервіс-97».

З врахуванням наведеного перевіркою повноти визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року встановлено їх заниження на суму 2285657 грн. та 631695 грн. відповідно.

Крім того, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп.2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, в частині не оприбуткування готівки на загальну суму 760242,40 грн..

За результатами перевірки Макіївською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000332330 від 01.07.2011 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток сумі 2857071,25 грн., з яких 2285657,00 грн. - сума основного платежу та 571414,25 грн. - сума штрафних санкцій, № 0000342330 від 01.07.2011 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 789618,75 грн., з яких 631695,00 грн. - сума основного платежу та 157923,75 грн. - сума штрафних санкцій і № 0000082333 від 01.07.2011 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3801212,00 грн. за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні (а.с. 104, 106, 103).

Позивачем не оскаржується податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0000332330 в частині збільшення за результатами здійснення господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1403 грн..

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Донецькій області.

Згідно з рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 15.08.2011 року №15098/10/25-213-1, прийнятого за результатами розгляду скарги ТОВ «Донпромсервіс-97» податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0000082333 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3358,15 грн., а в іншій частині спірне рішення залишено без змін, скарга підприємства - без задоволення.

У зв'язку із частковим скасуванням зазначеного податкового повідомлення-рішення на суму 3358,15 грн. відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на оскарження всієї суми, нарахованої податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2011 року № 0000082333.

Пунктом 60.1. ст. 60 Податкового кодексу України визначені підстави, з яких податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними. Такою підставою, зокрема, є зменшення контролюючим органом нарахованої суми грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення (пп. 60.1.3. п. 60.1. ст. 60 ПКУ).

Пунктом 60.4. ст. 60 Податкового кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених пп.60.1.3. п. 60.1. цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобовязання.

Відповідачем нове податкове повідомлення-рішення в частині порушення позивачем порядку ведення касових операцій у національні валюті в Україні з урахуванням зазначеного рішенням ДПА у Донецькій області не приймалося, а отже податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0000082333, у розумінні приписів п. 60.4. ст. 60 Податкового кодексу України, на час розгляду справи є чинним.

Згідно статті 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 Податкового Кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у відповідності до ст. 83 Податкового Кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені Податковим Кодексом України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Податковим Кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Під час розгляду справ даної категорії підлягає встановленню факт правомірності та обґрунтованості висновків податкового органу щодо порушень платником пода тків норм податкового законодавства. На думку колегії суддів такий факт підлягає встановленню через дослідження первинних документів та податкової звітності, яка була наявна у позивача на момент перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Донпромсервіс-97», суд першої інстанції вихо див з того, що податковий орган не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. Разом з цим, на підтвердження правомірності формування позива чем податкового кредиту, валових доходів та витрат, суд першої інстанції прийняв до уваги додаткові документи, які були відсутні у позивача на момент перевірки та надані ним лише під час розгляду справи.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначен ням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних до кументів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено за конодавством.

Наведені обставини узгоджуються з вимогами ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.44.6 якої у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Однак, певні документи під час перевірки та адміністративного оскарження до пода ткового органу не надавались, проти чого не заперечував в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача Іванченко В.А. пояснив, що певні документи були надані позивачем лише під час судового розгляду справи вже після надання заперечень податковим органом, в яких останній зазначав про відсутність таких документів як на підставу правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень або надавались ним в процесі розгляду справи під час ви никнення необхідності.

До складу таких документів належать:

- договір уступки права вимоги № 02/08/10 від 02.08.2010 року, де новим кредитором по зобов'язанням ТОВ «Донпромсервіс-97» у сумі 1932431 грн. є ТОВ «Сковекс-Мет»;

- лист ТОВ «Івагропром» (ЄДРПОУ 37160245) без номера та дати про те, що ТОВ «Івагропром» є векселедержателем простих векселів (№ 643340115776 від 31.08.2006 на суму 5432, 38 грн., виданого ТОВ «Донпромсервіс-97» на адресу ТОВ «ВПС-Агро», № АА 0299518 від 25.12.2006 року на суму 3044878,44 грн., виданого ТОВ «Донпромсервіс-97» на адресу ТОВ «Проммасенерго», № 643340116044 від 31.08.2006 року

на суму 1000000 грн. виданого ТОВ «Донпромсервіс-97» на адресу ТОВ «Проммасенерго»);

- акти продовження строку пред'явлення векселів до оплати;

- роздруківка платежів за векселями;

- наказ про організацію проведення інкасації в магазинах та залишених сум го тівки в касі на кінець дня.

В період після закінчення перевірки та до прийняття рішення податковим органом за результатами перевірки вказані вище документи ТОВ «Донпромсервіс-97» Макіївській ОДПІ не надавались.

Як зазначалось вище відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову зві тність в України», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Пер винні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядку вання оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.2.1, п. 2.2 Положення № 88 первинні документи - це документи, ство рені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх прове дення, які повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Аналогічне положення закріплено у п. 1 ст. 9 Закону № 996, відповідно до якого підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідно враховувати, що п. 2 ст. 3 Закону № 996 передбачено, що бухгалтер ський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Проте, наведені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою. Більш того, документи про відсутність яких на час перевірки та до прийняття рішення податковим органом зазначав відповідач, та які надані позивачем лише під час судового розгляду справи, були прийняті судом першої інстанції як безспірні докази протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Щодо кредиторської заборгованості позивача колегія суддів зазначає наступне.

В порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 року № 334 /94-ВР, який діяв на момент правовідносин (далі по тексту -Закон № 334), ТОВ «Донпромсервіс-97» не включено до валового доходу суму кредиторської заборгованості, яка значить ся по підприємству ТОВ «Імпера-Агро» (ЄДРПОУ 32652910). Зазначене підприємство ліквідовано, а тому креди торська заборгованість по ньому вважається безповоротною фінансовою допомогою, у зв'язку з припиненням строку позовної давності, що виникає на момент ліквідації кредитора ТОВ «Імпера-Агро» у 4 кварталі 2010 року. Таким чином заниження вало вого доходу складає 1932432 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 1932432 грн.

Порушення встановлено при перевірці обігово-сальдової відомості по рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами», декларації з податку на прибуток підпри ємств за 2010 рік, при розгляді інформації про проведення зустрічної перевірки кон трагента ТОВ «Імпера-Агро» № 9987/7/23-431 від 29.04.2011 року (лист Дніпропетровської МДПІ).

Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ «Донп ромсервіс-97» (покупець) укладено договір з ТОВ «Імпера-Агро» (постачальник) № 01/04-10 від 01.04.2010 на постачання сировини, матеріалів та обладнання, згідно якого покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар в - порядку та на умовах, передбачених договором. У відповідності до п.3.2 договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару покупцю в термін 3-х робочих днів з моменту надходження на розра хунковий рахунок постачальника грошових коштів в порядку та розмірі, передбаче ному п.2.4 договору. Згідно з п.2.4 договору покупець з моменту виставлення рахунку-фактури по стачальником в термін 3-х банківських днів здійснює оплату за товар.

Відповідно до п.8.1 даний договір вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2010 року, але в будь-якому випадку до повного погашення сторонами зобов'язань по договору. Договір підписано директором ТОВ «Імпера-Агро» Руденьким Денисом Івановичем та директором ТОВ «Донпромсервіс-97» Астаповим Миколою Васильо вичем.

Таким чином, ТОВ «Донпромсервіс-97» відповідно до вказаного договору придбано від ТОВ «Імпера-Агро» у 2 кварталі 2010 року згідно з журналом-ордером 6852 товар на суму 2095499,30 грн. Станом на 31.12.2010 року кредиторська забор гованість ТОВ «Донпромсервіс-97» по рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредито рами» по взаємовідносинам з ТОВ «Імпера-Агро» складає 2095499,3 грн. Дебіторська заборгованість по журналу-ордеру 361 «Розрахунки з вітчизняними постачальника ми» станом на 31.12.2010 року складає 163067,52 грн.. Таким чином кредиторська заборгова ність по взаємовідносинам з ТОВ «Імтіера-Агро» визначена підприємством у сумі 1932431,78 грн..

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що ТОВ «Донпромсервіс-97» отримало від постачальника зазначений у договорі товар, який був взятий на облік, Проте, повну оплату за договором поставки позивач ТОВ «Імпера-Агро» не здійснив, оскільки постачальник не звертався до позивача щодо сплати за заборгованості за договором потсавки.

В бухгалтерському обліку ТОВ «Донпромсервіс-97», по вищеописаним опера ціям з ТОВ «Імпера-Агро» зроблено бухгалтерські проводки по рахунку 6852 «Розра хунки з іншими кредиторами»: Дт 1521 «Придбання основних засобів», 64 «Податко вий кредит» Кт 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Згідно листа Дніпропетровської ОДНІ (лист № 9987/7/23-413 від 29.04.11) вбачається, що постановою господарського суду Дніпро петровської області від 21.10.2010 року у справі № Б38/244-10 ТОВ «Імпера-Агро» (ЄДРПОУ 32652910) визнано банкрутом. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської об ласті від 26.11.2010 року у справі № Б38/244-10 ТОВ «Імпера-Агро» ліквідовано, проваджен ня у справі припинено, у зв'язку з чим держреєстратором проведено запис про при пинення юридичної особи 09.12.2010 року № 12241170011050570, дата закриття в ДПІ 13.12.2010 року за №363.

Згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334 валовий дохід включає «доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансо вої допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (ро біт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді...»

Безповоротна фінансова допомога згідно з абз.3 п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону № 334, - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізич ною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п.З ст.205 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання при ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво по даному зобов'язанню.

Статтею 91 ЦК України обумовлено, що «цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного дер жавного реєстру запису про її припинення».

Згідно з ст.256 ЦК України «Позовна давність - це термін, у межах якого осо ба може звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу».

Таким чином, термін позовної давності по договору № 01/04-10 від 01.04.2010 року припинився у зв'язку з ліквідацією ТОВ «Імпера-Агро» та кредиторська заборгова ність у сумі 1932432 грн. набула статусу безповоротної фінансової допомоги.

В ході перевірки встановлено, що вимоги щодо погашення заборгованості у су мі 1932432 грн. кредитором або правонаступниками не пред'являлись, претензійна робота не проводилась.

Апелянтом вірно визначено в акті перевірки, що ТОВ «Донпромсервіс-97» слід було зробити бухгалтерські проводки:

Дт 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості»,

Кт 793 «Результат іншої звичайної діяльності».

На підставі вищевикладеного, податковим органом правомірно включено до ва лових доходів за 4 квартал 2010 року суму 1932432 грн., з чим погоджується колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції представником позивача надано суду договір уступки права вимоги №02/08/10 від 02.08.2010, в якому новим кредитором по зобов'язанням ТОВ «Донпромсервіс-97» у сумі 1932431 грн. є ТОВ «Сковекс-Мет».

Колегія суддів не приймає до уваги зазначений договір уступки вимоги, оскільки ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження позивачем не надано доказів того, що вказана сума кредиторської заборгованості в розмірі 1932431 грн. перед ТОВ «Ско векс-Мет» відображена у даних податкового та бухгалтерського обліку (рахунки 631, 685) або погашена платником податків.

Щодо заборгованості по виданим позивачем векселям, колегія суддів зазначає.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334 ТОВ «Донпромсервіс-97» у 3 та 4 кварталах 2010 року не включено до валового доходу суму заборгованості по виданим, але не сплаченим векселям, термін погашення яких настав у перевіряємому періоді, а саме: 31.08.2010 року та 25.12.2010 року, отримувачі яких ТОВ «ВПС-Агро» (ЄДР-ПОУ 33114462) та ТОВ «Проммасенерго» (ЄДРПОУ 33971677) ліквідовані без пра вонаступників, заборгованість по яким вважається безповоротною фінансовою допо могою, у зв'язку з призупиненням строку позовної давності, що виникає на момент ліквідації отримувача векселя.

В ході перевірки встановлено, що на ТОВ «Донпромсервіс-97» станом на 31.12.2010 року згідно обігово-сальдової відомості по рахунку 511 «Довгострокові векселя, видані у національній валюті», значиться заборгованість на загальну суму 4050310,82 грн., саме:

- ТОВ «ВПС-Агро» (ЄДРПОУ 33114462) вексель № 643340115776 від 31.08.2006 року, дата погашення по векселю 31.08.2010 року на суму 5432,38 грн. (акт приймання-передачі векселя № б/н від 31.08.2006 року)

- ТОВ «Проммасенерго» (ЄДРПОУ 33971677)

вексель № 643340116044 від 31.08.2006 року, дата погашення по векселю 25.12.2010 року на суму 1000000,0 грн. (акт приймання-передачі № б/н від 31.08.2006 року)

вексель № АА0299518 від 25.12.2006 року, дата погашення по векселю 25.12.2010 року на су му 3044878,44 грн. (акт приймання-передачі № б/н від 28.12.2006 року).

Згідно інформації, отриманої від ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропет ровська (лист № 17947/7/23-38 від 30.05.2011 року ), вбачається наступне:

1. ТОВ «ВПС-Агро» (ЄДРПОУ 33114462), знаходилось на обліку ДПІ у Бабуш кінському районі м.Дніпропетровська. Постановою господарського суду Дніпропет ровської області від 10.10.2006 року у справі №Б24/240-06 підприємство визнано банкрутом. Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.12.2006 року у справі № Б24/240-06

провадження у справі припинено, ТОВ «ВПС-Агро» ліквідовано, у зв'зку з чим дер-

жреєстратором внесено запис про припинення юридичної особи 11.12.2006 року № 12241170005000324. Знято з обліку в ДПІ 20.12.2006 року.

2. ТОВ «Проммасенерго» (код ЄДРПОУ 33971677), знаходилось на обліку ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2006 року у справі № Б26/275-06 ТОВ «Проммасенерго» ви знано банкрутом. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2007 року у справі № Б26/275-06 підприємство ліквідовано, провадження у справі при пинено. Держреєстратором внесено запис про припинення юридичної особи 05.03.2007 року №1224117000202162. Знято з податкового обліку 28.02.2007 року № 6/26/275-06.

Таким чином, термін позовної давності припинився у зв'язку з ліквідацією векселеотримувача та кредиторська заборгованість у сумі 4050310,82 грн. набула стату су безповоротної фінансової допомоги, оскільки ліквідоване підприємство не може звернутися до суду за захистом порушеного права.

З матеріалів справи вбачається та цього не заперечував представник позивача, що вимоги щодо погашення заборгованості у су мі 4050310,82 грн. кредитором або правонаступником не пред' являлись, претензійна робота не проводилась.

Таким чином, податковим органом правомірно встановлено заниження валово го доходу у сумі 4050311 грн., у тому числі: за три квартали 2010 року - 5432 грн., за 2010 рік-4050311грн.

Враховуючи виникнення нових обставин справи (передання векселів по лан цюгу підприємств) Макіївською ОДШ до Дніпропетровської МДШ було надіслано запит щодо проведення перевірки ТОВ «Івагропром» (ЄДРПОУ 37160245) за №25720/7/23-213 від 01.11.2011 року.

Згідно інформації, отриманої від Дніпропетровської МДШ (акт про неможли вість проведення зустрічної звірки із платником податків ТОВ «Донпромсервіс-97» за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року №287/23-4/37160245 від 25.11.2011 року) ТОВ «Івагропром» має стан 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей). ТОВ «Івагропром» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29.06.2010 року за № 5125 та його не зареєстровано як платника ПДВ. Податкова звітність ТОВ «Івагропром» (декларація з податку на прибуток за III квартал 2011 року за № 9010546223 від 09.11.2011 року та за 2010 рік №9000823689 від 10.03.2011 року) не містить показ ників, які б свідчили про здійснення у вказаних періодах поставки товарів, робіт (по слуг) в об'ємах, відповідних сумам грошових коштів за отриманими векселями.

На підставі вищевикладеного, податковим органом правомірно включено до ва лових доходів суму заборгованості по виданим, але не сплаченим векселям, термін погашення яких настав у перевіряємому періоді в сумі 1932432 грн., з чим погоджується колегія суддів.

Щодо порушення позивачем Положення про ведення касових операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції азначив, що магазини позивача є відокремленими підрозділами в розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (далі по тексту - Положення № 637), можуть оприбутковувати готівку в своїх касах та не повинні вести касової книги.

Проте, колегія суддв не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з п.4.2 Положення № 637 усі надходження і видачу готівки в національній ва люті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в націо нальній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання го тівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги ) з оформленням її прибутковий касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, ви робничі (господарські ) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касо вими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджу вачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці, касової книги не ведуть.

Таким чином, оприбуткування готівки в касі підприємства, яке проводить готів кові розрахунки із застосуванням РРО, є здійснення обліку розрахункових операцій у КОРО та відображення надходження цієї готівки в касовій книзі підприємства.

Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у націона льній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах. Оприбуткуванням готівки в касі під приємства є здійснення підприємством обліку готівки в повній сумі її фактичних над ходжень з оформленням цієї операції у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівко вих коштів. При проведенні розрахунків готівкою підприємств у сфері торгівлі, гро мадського харчування та послуг із застосуванням реєстратора розрахункових опера цій (РРО) або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням є здійс нення підприємствами обліку готівки через РРО або РК із складанням того самого дня на підставі розрахункових документів звітів в книзі обліку розрахункових опера цій (КОРО) та оформлення готівки в установленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідним записом у касовій книзі в день надходження коштів. Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відокремлені підрозділи, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК та самостійно здають до кас установ банку або через інкасато рів одержану ними готівкову виручку. Ці підрозділи мають також вести касову книгу (згідно з пунктом 4.2 Положення) та оприбутковувати готівку в своїх касах.

Відповідно до п. 4.2 цього Положення усі надходження і видача готівки в наці ональній валюті підприємства враховують у касовій книзі (типова форма КО-4, за тверджена наказом Мінстату). Кожне підприємство, що є юридичною особою і має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи, що мають каси і здійснюють розрахунки готівкою, проводять при цьому касові операції з видачі (приймання) готівки на будь-які потреби з оформленням видаткових (прибуткових) касових ордерів або застосовують РРО (РК) при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, самостійно здають готівкову виручку до каси установи банку (інкасаторам банку), повинні також вести касові книги, які ви даються і оформляються підприємством - юридичною особою, до складу якої вони входять.

Листом Національного Банку України від 25.05.2007 року № 11-110/2058-5398 зазначено, що оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить го тівкові розрахунки із застосуванням РРО (використанням РК) є здійснення обліку та кої готівки у книзі КОРО (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК) та відображення надходження цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Згідно з Положенням № 637 відокремлені підрозділи - це філії, представництва, відділення та інші структурні підрозділи, що наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законодавством України.

Відповідно до ч.3 статті 58 ГК України, відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

Колегією суддів встановлено та проти чого не заперечував представник позивача, що згідно витягу з ЄДРПОУ відокремлені структурні підрозді ли у ТОВ «Донпромсервіс-97» відсутні.

Позивачем не надані до суду будь-які документи, якими визначається організа ційно - правовий статус магазинів. До таких документів відносяться накази про створення відокремлених або структурних підрозділів, положення про структурний підрозділ, яким регламентована його діяльність, порядок використання майна, наданого йому в оперативне управління.

У зв'язку із тим, що позивач не має у своєму складі відокремлених підрозділів, на підприємстві повінна бути одна касова книга, для оприбуткування готівки, отри маної, зокрема, з касових апаратів структурних підрозділів (магазинів).

З оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що позивачем взагалі готівкові кошти отримані по структурним підрозділам, розташованим за адресами:

- м. Краматорськ, вул. 19 партз'їзду, 72/8 (РРО № 0595001689);

- м. Макіївка, вул. Магістральна, 4 (РРО № 0595001680);

- м. Донецьк, вул. Полоцька, 4 ( РРО №0595001850);

- м. Макіївка, вул. Московська, 1а (РРО № 0595001679), оприбутковуватися до каси не повинні.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що облікова політика підприємства регулюється наказом від 01 січня 2010 року, фотокопія якого була зроблена з матеріалів справи при ознайомлені та завірена головним бухгалтером підприємства Гайдаренко Н.В.. Зміст цього наказу відповідає наказу, якій був наданий позивачем під час перевірки. Також, зміст цього наказу (на момент перевірки та ознайо млення з матеріалами справи) був додатковим доказом обґрунтованості висновку Макіївської ОДПІ щодо порушення п.2.6 Положення № 637. Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач надав до суду оригінал наказу, зміст якого суттєво відрізняється від ко пії наданої раніше. Різниця полягає полягає як у формі складання так і за змістом. Згідно копії, засвідченої підприємством (редакція на момент перевірки та судового роз гляду), вся готівка повинна інкасуватися до установи банку у порядку та у час, регла ментований договором із банком. Тоді як, згідно тексту оригіналу наказу, вся готівка повинна зберігатися у касі РРО.

Представник позивача будь-яких вмотивованих пояснень з цього приводу суду апеляційної інстанції не надав, пояснив.

Наівні в матеріалах справи та зазначені вище представником відповідача накази ТОВ «Донпромсервіс-97» та наказ про винесення змін до наказу від 01.01.2010 року, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони протирічать один одному, не надавались податковому органу під час перевірки та до прийняття рішення, а були представлені позивачем лише в судовому засіданні. До тогож книга обліку наказів на підприємстві відсутня.

Крім того, представник податкового органу пояснив, що реєстрація касових апаратів здійснена в Макіївській ОДПІ, тобто за місцем реєстрації ТОВ «Донпромсервіс-97», а фактично касові апарати знаходяться за різниси адресами: м. Краматорськ, вул. 19 партз'їзду, 72/8 (РРО № 0595001689); м. Макіївка, вул. Магістральна, 4 (РРО № 0595001680); м. Донецьк, вул. Полоцька, 4 ( РРО №0595001850); Макіївка, вул. Московська, 1а (РРО № 0595001679).

Щодо розрахунку та розміру штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій спору між сторонами не виникло.

На підставі вищевикладеного, податковим органом правомірно встановлено порушення позивачем Положення про ведення касових операцій та застосовано штрафні санкції, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем до складу валових витрат включено суму витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей шляхом здійснення нікчемних правочинів з ТОВ «Люкс-Пром-Компані» на суму 3158480 грн. та включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 631695 грн..

Відповідач вважає, що здійснення позивачем операцій з ТОВ «Люкс-Пром-Компані» мало безтоварний характер. Вказані операції на думку податкового органу, були спрямовані на заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, з метою отримання позивачем податкової вигоди, штучного формування валових витрат.

Колегією судді встановлено, що між ТОВ «Люкс-Пром Компані» (постачальник) та ТОВ «Донпромсервіс-97» (покупець) 30.04.2010 року укладено договір поставки №30/04-10П, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцю сировину, матеріали та обладнання, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 3.3 договору, постачання товару здійснюється на умовах ЕХW в редакції Інкотермс 2000. Пунктом поставки товару покупцю за договором є склад постачальника, розташований за адресою: м. Макіївка, вул. Магістральна, 4.

Крім того, ТОВ «Донпромсервіс-97» (орендодавець) укладено договір оренди приміщення з ТОВ «Люкс-Пром-Компані» (орендатор) від 01 травня 2010 року № 01/05-10, згідно з яким орендодавець надає орендатору в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення складу, розташованого за адресою: м. Макіївка, вул. Магістральна, 4, площею 1000 кв.м., яке належить орендодавцю на правах власності, а орендатор приймає приміщення та зобов'язується сплачувати орендну плату в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Орендна плата складає 3000 грн. на місяць з ПДВ. Строк дії договору з 0' травня 2010 року по 01 червня 2011 року, додатковою угодою від 31 жовтня 2010 року договір оренди достроково розірвано.

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Люкс-Пром-Компані» договору поставки від 30.04.2010 року №30/04-10П знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме видаткових та податкових накладних.

ТОВ «Люкс-Пром Компані» на адресу ТОВ «Донпромсервіс-97» були виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму 3790174, 90 грн., у тому числі ПДВ 631695, 03 грн..

Суми витрат по видатковим та податковим накладним, отриманим від ТОВ «Люкс-Пром-Компані» включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом № 334.

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону № 334, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону № 334 на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1 Закону № 334 платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1. цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12., 7.13., 7.14., 14.1., 16.9. та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1. статті 6 цього Закону. При цьому, за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку надають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку на прибуток за спірний період часу та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності даним первинного бухгалтерського обліку. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідачем в акті перевірки не зазначено.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Крім того, у п. 5.3. ст. 5 Закону № 334 наведений вичерпний перелік операцій, за якими витрати платника податків не включаються до складу валових витрат, оскільки у п. 5.10. наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Люкс-Пром-Компані» видало позивачу видаткові та відповідно податкові накладні, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що фактично умови договору постачання між позивачем та ТОВ «Люкс-Пром-Компані» виконувалися сторонами у спірному періоді, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а отже позивач правомірно включив до складу валових витрат та податкового кредиту витрати понесенні у зв'язку з виконанням вищевказаного договору, з чим погоджується колегія суддів.

З аналізу положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно пункту 1.32. статті 1 Закону № 334, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Дослідженням в судовому засіданні податкових накладних, виписаних ТОВ «Агро-Пром-Компані» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках договору поставки від 30.04.2010 року №30/04-10П, судом встановлена їх відповідність вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Враховуючи умови договору поставки (обов'язок постачальника забезпечити поставку, місце поставки), видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, є належними доказами, що підтверджують транспортування товару позивачеві. Правильність формування суми спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Агро-Пром-Компані» на момент вчинення спірної фінансово-господарської операції був юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, знаходився на податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та був платником податку на додану вартість, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний під час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Таким чином, постачальник позивача ТОВ «Агро-Пром-Компані» на час здійснення господарської операції мав статус юридичної особи, та як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів та був наділений правом видачі податкових накладних, що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність посилання податкового органу в акті перевірки на необгрунтованість формування позивачем податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності з ТОВ «Агро-Пром-Компані».

Стосовно доводів апелянта, що договір поставки від 30.04.2010 року № 30/04-10П, укладений між позивачем та ТОВ «Агро-Пром-Компані», є нікчемним, колегія суд дів зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання апелянта на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому як першої так й апеляційної їнстанцій.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частини позовних про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000332330 від 01.07.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в розмірі 789620 грн. та фінансових санкцій в розмірі 197405 грн. та податкового повідомлення - рішення № 0000342330 від 01.07.2011 року про нарахування податку на додану вартість в розмірі 631695 грн. та фінансових санкцій в розмірі 157923,75 грн..

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції частково порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року у справі №2а/0570/14498/2012 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року у справі №2а/0570/14498/2012 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000332330 від 01.07.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в розмірі 789620 грн. та фінансових санкцій в розмірі 197405 грн..

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000342330 від 01.07.2011 року про нарахування податку на додану вартість в розмірі 631695 грн. та фінансових санкцій в розмірі 157923,75 грн..

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови у повному обсязі.

У повному обсязі постанову складено 14 травня 2012 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін