Рішення

від 10.11.2008 по справі 15/176-08-3995

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/176-08-3995

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "10" листопада 2008 р.Справа  № 15/176-08-3995

Господарський суд Одеської області у складі

судді                                               Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

        від прокуратури -            Вайнбранд В.Л.;

від позивача -                  Неклеса Ю.В.;

від відповідача -              Мисливий І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом в.о. прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „СП Міські фасади” про стягнення плати за тимчасове користування місцями для розташування спеціальних конструкцій в сумі 3881,24 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В.о. прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „СП Міські фасади” про стягнення плати за тимчасове користування місцями для розташування спеціальних конструкцій в сумі 3881,24 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Прокуратурою Суворовського району м. Одеси було проведено перевірку за матеріалами, які надійшли з Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами Одеської міської ради щодо додержання фізичними особами - підприємцями вимог Законів України „Про рекламу” та „Про благоустрій населених пунктів”, за результатами якої було встановлено, що ТОВ „СП Міські фасади” самовільно без правоустановчих документів розташувало рекламу за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 124, у вигляді стаціонарного щиту.

Так, 28.11.2007 р. та 02.07.2008 р. інспектором Бюро, яке є органом, уповноваженим регулювати діяльність, пов'язану з розміщенням зовнішньої реклами у м. Одесі, було проведено перевірку дотримання правил розміщення зовнішньої реклами згідно вимог законів України „Про рекламу” та „Про благоустрій населених пунктів”. За результатами перевірки встановлено розміщення по вул. Миколаївська дорога., 124, рекламної конструкції у вигляді стаціонарного щиту без відповідного дозволу виконавчого комітету Одеської міської ради, що є порушенням п. 3 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 326 від 18.06.2004 р. „Про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі”, згідно якого розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил. При цьому прокурор вказує, що саме виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, розв'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Виявлені порушення зафіксовані в актах перевірки дотримання правил розміщень зовнішньої реклами № 815/25 від 28.11.2007 р. та № 1126 від 02.07.2008 р. Відносно відповідача був винесений припис № 229/8 від 28.11.2007 р. щодо необхідності демонтувати конструкцію своїми силами до 01.12.2007р. та роз'яснено, що в разі невиконання припису згідно з розпорядженням міського голови від 27.09.2004 р. № 1319-01р „Про спеціалізоване підприємство, що здійснює демонтаж рекламних конструкцій” будуть здійснені демонтажні роботи.

Разом з тим прокурор зазначає, що сам факт розміщення рекламної конструкції на території, що перебуває в комунальній власності, є підставою для нарахування за тимчасове користування таким місцем для розташування рекламних засобів. При цьому прокурор посилається на п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, яким визначено, що за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності, стягується плата у порядку визначеному органами місцевого самоврядування. У зв'язку з цим відповідачу були виставлені рахунки № 321 від 17.01.2008 р. за фактичне розміщення на вул. Миколаївська дорога, 124 рекламної конструкції за період з 20.11.2007 р. по 31.01.2008 р. на загальну суму 1234,94 грн. та від 09.07.2008 р. за період з 01.02.2008 р. по 09.07.2008 р. на суму 2646,30 грн.

Однак, як вказує прокурор, вказана сума відповідачем добровільно не була сплачена, що стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом. Так, на думку прокурора, розміщуючи свою рекламну конструкцію з порушенням вимог законів України „Про рекламу”, „Про благоустрій населених пунктів”, Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.06.2004 р. № 326, відповідача своїми неправомірними діями заподіює істотну шкоду не тільки естетичному вигляду та благоустрою міста, а й місцевому бюджету, інтересам міста і його власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.09.2008 р. порушено провадження у справі № 15/176-08-3995 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.  

Відповідач позовні вимоги не визнає, про що зазначено у поясненнях по справі (а.с. 56).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників прокуратури та сторін, господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „СП Міські фасади” зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 22 вересня 2006 року, що підтверджується  свідоцтвом серії А00 № 268478 про державну реєстрацію юридичної особи.

28.11.2007 р. інспектором Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради була проведена перевірка дотримання відповідачем Правил розміщення зовнішньої реклами згідно вимог Законів України „Про рекламу” та „Про благоустрій населених пунктів”, про що був складений акт № 815/25 від 28.11.2007 р. (а.с. 27). Згідно вказаного акту перевіркою було виявлено, що конструкція зовнішньої реклами у вигляді стаціонарного щиту за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 124, встановлена з порушенням Правил, а саме: без дозволу на розміщення.

На підставі зазначеного акту перевірки № 815/25 позивачем був винесений припис № 229/8 від 28.11.2007 р., яким було запропоновано відповідачу своїми силами демонтувати рекламну конструкцію до 01.12.2007 р. та роз'яснено, що в разі невиконання припису згідно з розпорядженням міського голови від 27.09.2004 р. № 1319-01р „Про спеціалізоване підприємство, що здійснює демонтаж рекламних конструкцій” будуть здійснені демонтажні роботи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача із заявою від 27.01.2008 р. (а.с. 31) про виставлення рахунку для здійснення плати за тимчасове користування місяцем для розташування зовнішньої реклами. У зв'язку з цим позивачем був виставлений відповідачу рахунок № 321 від 17.01.2008 р. про сплату за тимчасове користування місцем для розташування реклами (розміщення рекламного щиту за адресою: вул. Миколаївська дорога, 124) за період з 20.11.2007 р. по 31.01.2008 р. на загальну суму 1234,94 грн.

Як з'ясовано судом, вказаний рахунок не був сплачений відповідачем.

Також 02.07.2008 р. інспектором Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради була проведена перевірка стосовно дотримання відповідачем Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 р. № 434, про що свідчить акт № 1126 від 02.07.2008 р. (а.с. 33). Вказаною перевіркою було встановлено, що рекламна конструкція у вигляді щиту на фасаді за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 124 встановлена з порушенням п. 4.1 вказаних Правил, а саме: без дозволу на розміщення. На підставі вказаного акту перевірки № 1126 позивачем був винесений відносно відповідача припис про усунення порушень № 1154 від 02.07.2008 р., яким було запропоновано відповідачу у строк до 09.07.2008 р. здійснити демонтаж самовільно встановленої конструкції. При цьому в приписі було зазначено, що у  разі невиконання цього припису будуть здійснені демонтажні роботи згідно з розпорядженням Одеського міського голови від 27.09.2004 р. № 1319-01р „Про спеціалізоване підприємство, що здійснює демонтаж рекламних конструкцій”.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, позивачем була розрахована заборгованість відповідача за період з 01.02.2008 р. по 30.06.2008 р. за тимчасове користування місцем для розташування зовнішньої реклами, що підтверджується розрахунком від 09.07.2008 р. (а.с. 37), згідно якого до сплати відповідачем підлягає сума в розмірі 2 646,30 грн.   

Проте, як зазначає прокурор вказана сума заборгованості відповідачем також не була добровільно сплачена, у зв'язку з чим загальна сума заборгованості відповідача за тимчасове  користування місцем для розташування зовнішньої реклами склала 3881,24 грн., яку прокурора та позивач просять стягнути з відповідача.   

Між тим згідно п. 46 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.06.2004 р. № 326 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі” (що діяли до 22.04.2008 р.), у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк. У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

П. 47 вказаних Правил передбачено, що розповсюджувач зовнішньої реклами, винний у порушенні цих Правил, несе відповідальність згідно із законодавством.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем був винесений відносно відповідача припис № 229/8 від 28.11.2007 р. щодо демонтажу встановленої відповідачем без відповідного дозволу рекламної конструкції у вигляді щиту на фасаді за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 124  у строк до 01.12.2007 р. При цьому в приписі зазначено, що в разі невиконання відповідачем припису згідно з розпорядженням міського голови від 27.09.2004 р. № 1319-01р „Про спеціалізоване підприємство, що здійснює демонтаж рекламних конструкцій” будуть здійснені демонтажні роботи.

Отже, виходячи з вищенаведеного, за порушення відповідачем Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.06.2004 р. № 326, відповідач несе відповідальність у вигляд демонтажу встановленої рекламної конструкції, а не у вигляді плати за тимчасове користування місцем для розташування зовнішньої реклами.

До того ж п. 32 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі було передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, встановлюється в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Порядок внесення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів визначений в п. 13 вказаних Правил.

Так, згідно п. 13 цих Правил протягом строку, зазначеного в пункті 11 цих Правил (3 місяця), заявник оформлює обидва примірники дозволу та подає їх робочому органу разом із супровідним листом, у якому зазначається реєстраційний номер заяви. У разі прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності, заявник протягом трьох днів укладає договір на тимчасове користування цим місцем. Протягом строку, передбаченого абзацами першим - третім пункту 11 цих Правил, щомісяця справляється плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, в розмірі 25 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування, за наявністю погоджень дозволу виконавчими органами Одеської міської ради, комунальними підприємствами, установами, організаціями, відповідно до цих Правил. У разі продовження строку оформлення дозволу відповідно до абзацу четвертого пункту 11 цих Правил щомісяця плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, справляється в розмірі 100 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування. Протягом п'яти днів з дати прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, заявник подає робочому органу копію укладеного ним договору на тимчасове користування місцем та копію документа, що підтверджує внесення відповідної плати.

Отже, як випливає з вищенаведених положень Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.06.2004 р. № 326, підставою для внесення відповідачем плати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу є укладений на підставі відповідного дозволу виконавчого органу Одеської міської ради договір на тимчасове користування цим місцем.

Більш того, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 р. № 434 „Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції” були затверджені нові Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, п. 12.3 яких передбачено, що підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем реклами плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів є укладений договір на право тимчасового користування місцями для розміщення зовнішньої реклами.

Так, за відсутності такого договору відповідно у відповідача не виникло зобов'язання вносити плату за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу. При цьому інші підстави для внесення відповідачем вказаної плати актами цивільного законодавства не передбачені, що не спростовано ні прокурором, ні позивачем. Слід зазначити, що наявна в матеріалах справи заява відповідача про виставлення рахунку для здійснення сплати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу не може бути доказом, який підтверджує наявність підстав для виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем послуг за розміщення зовнішньої реклами, оскільки вищезазначеними Правилами розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі така підстава не передбачена.   

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, доводи прокурора про невнесення відповідачем у добровільному порядку плати за тимчасове користування місцем для розташування зовнішньої реклами є безпідставними та необґрунтованими.

За таких обставин, господарський суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3881,24 грн., оскільки у відповідача зобов'язання по сплаті саме спірної суми не виникло.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Приймаючи до уваги усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає позовні вимоги в.о. прокурора Суворовського району м. Одеси такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову в.о. прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „СП Міські фасади” про стягнення плати за тимчасове користування місцями для розташування спеціальних конструкцій в сумі 3881,24 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його прийняття.

                     Суддя                                                                                       Петров В.С.