Постанова

від 24.03.2009 по справі 15/176-08-3995

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/176-08-3995

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 березня 2009 р.                                                                                    № 15/176-08-3995  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційне подання заступника прокурора Одеської області,   м. Одеса,

на рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2008

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008

зі справи № 15/176-08-3995

за позовом прокурора Суворовського району міста Одеси в інтересах держави в особі Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради (далі –Бюро), м. Одеса,

до товариства з обмеженою відповідальністю "СП Міські фасади" (далі –Товариство), м. Одеса,

про стягнення 3 881,24 грн.,

за участю представників:

позивача –не з'явився,

відповідача –не з'явився,

Генеральної прокуратури України – Громадського С.О.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Суворовського району міста Одеси в інтересах держави в особі Бюро звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства 3 881,24 грн. плати за тимчасове користування місцем для розташування спеціальної конструкції на підставі статті 121 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), статті 16 Закону України "Про рекламу", пункту 5 статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", пунктів 3, 5, 32, 45, 46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами (далі –Типові правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.

Рішенням названого суду від 10.11.2008 (суддя Петров В.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 (колегія суддів у складі: Величко Т.А. –головуючий суддя, судді Жукова А.М., Поліщук Л.В.), у задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано відсутністю у відповідача з обов'язку зі сплати плати за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу через відсутність між сторонами відповідного договору.

У касаційному поданні до Вищого господарського суду України заступник прокурора Одеської області просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Товариство подало відзив на касаційне  подання, в якому зазначило про безпідставність його доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а подання –без задоволення.   

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційного подання.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника Генеральної прокуратури України, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційного подання з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Товариством за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 124 встановлено спеціальну конструкцію для розміщення зовнішньої реклами, що підтверджується актами від 28.11.2007 № 815/25 та від 02.07.2008          № 1126;

- Товариство не виконало приписи Бюро щодо демонтажу самовільно встановленої конструкції від 29.11.2007 № 229/8 та від 02.07.2008 № 1154;   

- Товариство з листопада 2007 року по червень 2008 року  використовувало зазначену конструкцію без необхідного для її встановлення дозволу та без укладення відповідного договору з Бюро;

- Бюро нарахувало відповідачеві за фактичне користування місцем для розміщення спеціальної конструкції 1 234,94 грн. за період з 20.11.2007 по 31.01.2008 та 2 646,30 грн. за період з 01.02.2008 по 30.06.2008, а всього –3 881,24 грн.; Товариство відповідні рахунки Бюро залишило без оплати.    

Причиною внесення касаційного подання є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з Товариства плати за фактичне тимчасове користування місцем для розташування спеціальної конструкції.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відсутність у відповідача дозволу на розміщення реклами сторонами не заперечується.

Пунктом 13 Типових правил передбачено, що тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу здійснюється на підставі відповідного договору.  

Пунктом 12.3 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 434, встановлено, що підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є укладений договір на право тимчасового користування місцями для розміщення зовнішньої реклами.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями (з наданням відповідної оцінки усім поданим учасниками процесу доказами), необхідний договір на право тимчасового користування місцем для розміщення спеціальної (рекламної) конструкції сторонами не укладався.   

Положення статті 121 Конституції України, статті 11 ЦК України, статті 16 Закону України "Про рекламу", пункту 5 статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", пунктів 3, 5, 32, 45, 46 Типових правил не містять приписів щодо безпосереднього обов'язку Товариства вносити плату за фактичне користування місцем розташування рекламного засобу (за відсутності відповідного договору).

Твердження касаційного подання про необхідність відшкодування  заподіяних Товариством збитків (як від невиконання цивільно-правових зобов'язань, так і внаслідок позадоговірного завдання шкоди) не впливає на правильність прийнятих зі справи судових рішень, оскільки відповідні вимоги на підставі приписів статті 22 ГПК України у даному судовому провадженні не заявлялися та не були предметом судового розгляду.

Отже, з огляду на матеріально-правові підстави даного позову (право обрання яких належить особі, що звертається з позовом до суду) та встановлений попередніми судовими інстанціями факт відсутності укладеної сторонами цивільно-правової угоди стосовно використання згаданого місця, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення даного позову.

При цьому посилання суду апеляційної інстанції на відсутність у Бюро необхідних для задоволення позову повноважень хоча й не ґрунтується на приписах чинного законодавства, але не призвело до прийняття судом неправильного рішення зі справи, а тому не може бути підставою для задоволення касаційного подання.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають встановленим ними фактичним обставинам і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України       

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2008 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 зі справи № 15/176-08-3995 залишити без змін, а касаційне подання заступника прокурора Одеської області –без задоволення.

Суддя                                                                                                В.Селіваненко

Суддя             І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов