Постанова

від 20.11.2008 по справі 30/162-08-3139

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/162-08-3139

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" листопада 2008 р. Справа № 30/162-08-3139

  Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  В.Б.Туренко

суддів Л.І.Бандури, згідно розпорядження заступника голови суду № 151

            від 21.10.2008р.

           Л.В.Поліщук,  згідно розпорядження  голови суду № 175

            від 17.11.2008р.

 при секретарі судового засідання –О.О.Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

від відповідача –Д.І.Корой

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Малого приватного підприємства „Еко-Тур-Центр „Венеція”

на  рішення господарського суду Одеської області від 8.08. 2008р.

у справі № 30/162-08-3139

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКОСЕРВІС”

до Малого приватного підприємства „Еко-Тур-Центр „Венеція”

про визнання договорів дійсними та визнання права власності

                                                      встановив:

          ТОВ „ЕКОСЕРВІС” 28.07.2008р. звернулось з позовом до МПП                    „Еко-Тур-Центр „Венеція” про визнання  дійсними договорів  про надання послуг на здійснення ремонтних робіт та визнання права власності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами були укладені договори № 8/06 від 3.07.06р., № 8/07 від 7.07.07р., № 9/7 від 9.09.07р., за якими  позивач (виконавець)  зобов'язався здійснити ремонтно-відновлювальні роботи комбайну марки  SEIGA  для вбирання очерету  та самохідної баржи  „Север-104”, а відповідач (замовник) –сплатити  вартість виконаних робіт. З метою забезпечення дотримання умов щодо своєчасної оплати сторони передбачили передання замовником виконавцю в заставу вищевказаного рухомого майна. Позивачем  зобов'язання за зазначеними договорами були виконані, а відповідачем оплата не здійснена, що зумовило звернення з даним  позовом (а.с.2-6).

         Заявою МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція”, підписаною директором підприємства Кагарлуйським М.А., яка надійшла до суду 6.08.08р., підтверджений факт укладення договорів та виконання позивачем своїх зобов'язань за цими договорами  (а.с.63).

             Рішенням господарського суду Одеської області від 8.08.2008р. (суддя    Рога Н.В.), яке оформлено відповідно до ст.84 ГПК 11.08.08р.,  позов задоволено, договори № 08/06 від 3.07.06р., № 08/07 від 7.07.07р.,  № 9/7 від 9.09.07р.  визнані дійсними, за ТОВ „ЕКОСЕРВІС” визнано право власності на рухоме майно –комбайн марки SEIGA для вбирання очерету та самохідну баржу  „Север-104”,     1969 року випуску, а також з відповідача на користь позивача стягнуто витрати по держмиту в сумі 120.00грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118грн.        

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач 3.10.08р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги з тих мотивів, що про прийняття оскаржуваного рішення йому стало відомо лише 25.09.08р. при отриманні від Одеського апеляційного господарського суду ухвали від 9.09.08р. про повернення апеляційної скарги без розгляду. До цієї ухвали були додані рішення суду від 8.08.08р. та апеляційна скарга підписана від імені  МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція” директором Кагарлуйським  М.А., якого з 1.07.08р. звільнено із зазначеної посади. Ухвала із вказаними вище додатками були направлені судом апеляційної інстанції на юридичну адресу відповідача –м.  Вилкове, вул. Кожедуба, 4, а не за адресою, що неправильно вказана у позовній заяві ТОВ „ЕКОСЕРВІС”. Клопотання задоволено судовою колегією, згідно ст.ст.53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.08р..

Письмові заперечення на апеляційну скаргу від позивача  не надійшли.

У доповненні до апеляційної скарги, відповідач послався на те, що позивачем не доведено виконання взятих на себе зобов'язань за спірними договорами, не надані докази, які підтверджують право власності або володіння відповідача на комбайн та самохідну баржу, договір № 9/7 від 9.09.07р. є нікчемним, оскільки не засвідчений нотаріально відповідно до Закону України „Про іпотеку”.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні у справі документи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція” в особі директора Кагарлуйського М.А. (замовник) та ТОВ „ЕКОСЕРВІС” в особі директора  Жуковського О.В. (виконавець) укладені договори:

-     № 8/06 від 3.07.06р.,  № 08/07 від 7.07.07р. про надання послуг по здійсненню ремонтно-відновлювальних робіт комбайну марки SEIGA для вбирання очерету (а.с.34-37, 42-45);

-  № 9/7 від 9.09.07р. про надання послуг по здійсненню ремонтно-відновлювальних робіт самохідної баржи „Север-104” (а.с.51-54).

Зазначені договори ідентичні за своїм змістом.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3., 3.1., 4.1., 4.2., 5.1., 5.3. цих договорів, виконавець за дорученням замовника, оформленим у вигляді письмової заяви,  яка є Додатком № 1 до даного договору і є невід'ємною його частиною, виконує ремонтно-відновлювальні роботи комбайну марки SEIGA для вбирання очерету, самохідної баржи „Север-104”, що належать замовнику. Обсяг ремонтно - відновлювальних робіт зазначається замовником у Додатку № 1 до договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи в дводенний термін з дня підписання з виконавцем акта виконаних робіт. Для забезпечення своєчасної оплати замовником робіт, останній передає виконавцю в заставу слідуюче майно: комбайн марки SEIGA для вбирання очерету та самохідну  баржу „Север-104”. У разі несвоєчасної оплати замовником виконаних робіт виконавець має право звернути стягнення на об'єкт застави шляхом набуття права власності на заставлено майно. Роботи виконуються із матеріалів виконавця. Приймання виконаних робіт здійснюється шляхом складання двостороннього акту виконаних робіт, який є Додатком № 2  до договору і є його невід'ємною частиною.

Таким чином, сторони уклали договори, в яких містяться елементи різних договорів (змішаний договір) –про надання послуг (основне зобов'язання) та застави (забезпечення виконання зобов'язання).

Згідно ч.2 ст.628 ЦК України, до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За загальними положеннями про правочини, відповідно до п.1 ч.1 ст.208, ч.1 ст.209 ЦК України правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню лише  у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Нотаріальне посвідчення договорів про надання послуг, а також правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину про надання послуг, главою  63 ЦК України не передбачено.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про заставу” від 2.10.1992р. № 2654-ХІІ (із змінами) застава –це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше  не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно, що може бути  відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст.13, 14 Закону України „Про заставу” договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Згідно абз.2 ст.1 Закону України „Про іпотеку” (із змінами від 15.12.05р.) застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюються за правилами визначеними цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.18  Закону України „Про іпотеку” іпотечний договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Об'єктами застави  у даному випадку є комбайн (договори № 8/06 від 3.07.06р., № 08/07 від 7.07.07р.) та самохідна баржа  (договір  № 9/7 від 9.07.07р.).

Відповідно до ст.15 Кодексу торговельного мореплавства України, самохідна баржа –самохідна плавуча споруда (судно).

Тобто, договори  № 8/06 від 3.07.06р., № 08/07 від 7.07.07р.,  № 9/7 від 9.07.07р. укладені у письмовій формі, як це передбачено вищенаведеними законодавчими нормами, але договір № 9/7 від 9.07.07р.  підлягав нотаріальному посвідченню, що зроблено не було.

Згідно ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним і у цьому разі відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 2 ст. ст.220 названого Кодексу передбачено, що суд може визнати такий договір дійсним при наявності встановлення у сукупності слідуючих умов:

-  сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору;

-   така домовленість підтверджена письмовими доказами;

-   відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася  

   від його нотаріального  посвідчення.

          Звертаючись з вимогами про визнання вищезазначених договорів дійсними позивач не обґрунтував, внаслідок чого виник спір в цій частині, не зазначив норми чинного законодавства, на підставі яких заявлені такі вимоги.

         Відповідно до Законів України „Про заставу” та „Про іпотеку” застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

          ТОВ „ЕКОСЕРВІС” в обґрунтування виконання своїх зобов'язань надало ксерокопії документів:

-  до договору № 8/06 від 3.07.06р. –виписку банку з особового рахунку за 27.11.06р. про перерахування товариством на рахунок філії ТОВ „Агро-Союз-Одеса” 2343.58грн. за акумулятори та вогнегасник, згідно рахунку № 10388 від 27.1106р. (а.с.38-39);  квитанції до прибуткових касових ордерів № 842 від 15.08.06р., № 874 від 29.08.06р. про сплату товариством 915.68грн. та 142.08грн. Ковальову О.М., згідно видаткових накладних № ПК00001464 від 15.08.06р.,          № ПК00001557 від 29.08.06р. (а.с.40-41),  що склало загальну суму 3401.34грн..;

-    до договору № 08/07 від 7.07.07р. –накладну № 13624/00037/03 від 24.12.07р. на суму 18677.58грн.,  виписку банку з особового рахунку за 21.12.07р. про перерахування товариством на рахунок філії ТОВ „Агро-Союз-Одеса” зазначеної суми (а.с.46, 47); рахунок № 08213 від 21.08.07р. на суму 486.46грн.(а.с.48); накладну № 08869/03 від 29.08.07р. на суму 2940.00грн. та виписку банку з особового рахунку за 22.08.07р. про перерахування товариством на рахунок філії ТОВ „Агро-Союз-Одеса” 2490.00грн. (а.с.49, 50), що склало загальну суму 21654.04грн.;

-    до договору № 9/7 від 9.09.07р. –рахунки № 377 від 12.10.07р., № 440 від 15.11.07р. на суму 16842.00грн., 22338.00грн. та виписки банку з особового рахунку за 12.10.07р.; 15.11.07р. про перерахування товариством на рахунок Кілійського СРЗ зазначених сум (а.с.55-58),  що склало загальну суму 39180.00грн.

        Відповідно до ч.2 ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Однак, вищеперелічені документи надані в ксерокопіях, які взагалі ніким не завірені. Належні копії цих документів були витребувані від позивача ухвалою суду апеляційної інстанції від 6.11.08р., яку він отримав 12.11.08р., але не виконав її  (а.с.131, 133).

В рахунках  Кілійського СРЗ № 377 від 12.10.07р. та № 440 від 15.11.07р., що були додані в якості доказів виконання позивачем договору № 9/7 від 9.09.07р., є посилання на доковий ремонт т/х „Север-104” згідно договору № 047/284 від 5.10.07р. та доповнення № 2 до цього договору (виконання додаткових робіт). Відповідно до п.2.1.3. договору № 9/7 від 9.09.07р., який не суперечить ст.902 ЦК України, виконавець виконує роботу особисто, передоручення виконання третій особі можливо лише у тому випадку, коли цим не зачіпаються законні права та інтереси замовника. Однак яким чином договори № 9/7 та № 047/284 пов'язані між собою та чи не зачіплені права замовника з цих документів та з матеріалів справи не вбачається. Тим більш невідомо яким чином виконавець вирішував питання із замовником  при проведенні додаткових робіт, як це передбачено п.3.2. договору     № 9/7 від 9.09.07р.  і не відомо чи не підвищилась значно вартість кошторису у зв'язку з цим.

Докази, які додані до договорів № 8/06 від 3.07.06р. і № 08/07 від 7.07.07р. свідчать лише про придбання ТОВ „ЕКОСЕРВІС” товарно-матеріальних цінностей, але з них не вбачається, що таке придбання здійснено на виконання п.5.1. вказаних договорів і ці докази не підтверджують факту виконання саме ремонтно-відновлювальних робіт. Доказами виконання робіт, за умовами договорів № 8/06   від  3.07.06р., № 08/07 від 7.07.07р., № 9/7 від 9.09.07р. є письмові заяви замовника, в яких зазначається обсяг ремонтно-відновлювальних робіт та двосторонні акти приймання виконаних робіт, що є відповідно Додатками № 1, 2 до договорів та невід'ємними їх частинами.

Однак на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем ці Додатки не надані. При розгляді апеляційної скарги представник відповідача пояснив, що окрім вказаних договорів в бухгалтерському обліку підприємства немає жодного документа про виконання ТОВ „ЕКОСЕРВІС” зобов'язань за зазначеними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. З пунктів 3.1., 5.3. договорів вбачається, що обов'язок замовника оплатити виконані роботи в дводенний термін  настає лише після підписання двосторонніх актів виконаних робіт, а такі акти (Додатки № 2 до договорів) відсутні.

Отже, ТОВ „ЕКОСЕРВІС” не доведено належним чином факт виконання ремонтно-відновлювальних робіт комбайну для вбирання очерету та самохідної баржи „Север-104”.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

      Згідно до ч.1, 6, 7 ст.20, ч.1 ст.21 Закону України „Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення  на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, проводиться державним виконавцем,  спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.

          Відповідно до ст. 33 Закону України ''Про іпотеку'' у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якій здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

          Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми можна дійти висновку, що кредитор має право одержати задоволення за рахунок заставленого майна, якщо боржник не виконав зобов'язання, забезпеченого заставою, лише шляхом звернення стягнення на це майно, а не шляхом набуття права власності на нього, як це передбачено договорами. Таке право власності кредитор набуває при реалізації заставленого майна в порядку передбаченому законодавством.

          Судовою колегією встановлено, що позивач не довів належним чином виконання ним робіт за укладеними договорами, відповідно у замовника не виник обов'язок щодо оплати вартості робіт, а відтак у позивача відсутнє право звернення стягнення на заставлене майно. Отже, підстави для задоволення  позову відсутні.

          Вищевикладене не враховано судом першої інстанції при вирішенні спору, що призвело до прийняття неправильного рішення і є підставою для його скасування.

          Заяви МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція” підписані від імені директора підприємства Кагарлуйського М.А. від 06.06.2008р., 05.11.2008р. (а.с.63, 118) судова колегія не приймає до уваги виходячи із наступного.

          Згідно Статуту, зареєстрованого розпорядженням Представника Президента у Кілійському районі № 436 від 19.10.92р., перереєстрованого Кілійською райдержадміністрацією 13.12.2000р., Мале приватне підприємство „Еко-Тур-Центр „Венеція” створене відповідно до діючого законодавства Бєловоленко Анатолієм Вадимовичем, який є його засновником та власником.

          01.03.2005р. між Бєловоленко А.В. та Руденко О.М. і Тормасіновим С.О. вчинено правочин, оформлений як рішення засновника МПП „Еко-Тур-Центр "Венеція”. Згідно вказаного правочину, Бєловоленко А.В. передав 80% статутного капіталу підприємства в рівних долях Руденко О.М. і Тормасінову С.О.

          11.03.2005р. зареєстровані відповідні зміни у Статуті підприємства, затверджені протоколом зборів учасників підприємства № 1/2005 від 01.03. 05р. та згідно яких  власниками підприємства стали вищезазначені особи, при цьому частка кожного із власників склала: Руденко О.А. - 40%, Тормасінов С.О. - 40%, Бєловоленко А.В. - 20%.

          07.06.05р. Бєловоленко А.В. заявив про вихід із складу учасників підприємства з отриманням частки у розмірі 20% статутного капіталу майном, яке він отримав за актом приймання-передачі від 07.06. 05р.

          10.06.05р. державним реєстратором Кілійської райдержадміністрації проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, які затверджені протоколом зборів учасників підприємства № 3/2005 від 07.06.05р. та зареєстровано нову редакцію Статуту. Відповідно до вказаних змін від 10.06.05р., учасниками підприємства стали Руденко О.А. і Тормасінов С.О. з рівними частками статутного капіталу на рівні 50%.

          Зазначені обставини встановлені Київським районним судом м. Одеси при розгляді справи № 2-6575/2007р. за позовом Бєловоленко С.О. до Руденка О.А., Тормасінова С.О., Державного реєстратора Кілійської райдержадміністрації, третьої особи без самостійних вимог Бєловоленко Т.В. про визнання правочину недійсним та скасування держреєстрації.

          Рішенням Київського райсуду м. Одеси від 28.11.07р. за вказаною справою, що набрало законної сили 09.04.08р., позов задоволено. Визнано недійсним правочин про передачу Бєловоленком А.В. 80% статутного капіталу МПП           „Еко-Тур-Центр „Венеція” Руденко О.А. і Тормасінову С.О. в рівних частках, оформлений як рішення засновника підприємства від 01.03. 05р. Визнано недійсними зміни до установчих документів МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція”, затверджені протоколами зборів учасників даного підприємства за № 1/2005 від 01.03.05р. та № 3/2005 від 07.06.05р. Зобов'язано державного реєстратора Кілійської райдержадміністрації внести запис до ЄДРПОУ щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція”  (а.с.94, 97 ).

          Зазначене рішення суду залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09.04.2008р. (а.с. 123-126) .

          Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

          На виконання рішення Київського райсуду м. Одеси від 28.11.07р.,      27.06.08р. проведена державна реєстрація змін до установчих документів МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція”, які затверджені рішенням власника підприємства           № 1/08 від 10.06.08р. та зареєстровано нову редакцію Статуту. Відповідно до якої власником підприємства є Бєловоленко А.В. (а.с.86-92 ).

          Таким чином, рішенням Київського райсуду м. Одеси від 28.11.2007р. по справі № 2-6575/2007р. виконано до прийняття ухвал Верховним Судом України про відкриття касаційного провадження (ухвала від 24.07.2008р.) та зупинення виконання зазначеного рішення суду (ухвала від 10.09.2008р.) - а.с.127-129.

       Рішенням власника МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція” Бєловоленка А.В. від 1.07.08р. № 3/08  звільнено з посади директора підприємства Кагарлуйського М.А. і призначено на цю посаду Бєловоленко А.В. (а.с.100)

          Згідно довідки відділу статистики у Кілійському р-ні серії АБ № 097062, виданої 06.10. 08р. керівником МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція” є Бєловоленко Анатолій Вадимович (а.с.102 ).

          Отже, матеріалами справи підтверджено, що Кагарлуйський М.А. займав посаду директора МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція” з 19.04.05р. по 01.07.08р. (протокол зборів учасників № 2/2005 від 19.04.05р., наказ № 1/2005 від      19.04.05р., рішення власника № 3/08 від 01.07.08р.), а з 01.07.08р. директором підприємства є Бєловоленко А.В. (а.с.98, 100), якому відповідно до Статуту (в редакції від 27.06.08р.) надано право представляти інтереси підприємства в усіх установах та організаціях.

          Матеріали справи містять належні докази про те, що місцем знаходження МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція” з 2005 року є м. Вилкове, вул. Кожедуба, 4           (а.с. 23, 24), але звертаючись з позовом позивач зазначив адресу відповідача    м. Вилкове, вул. Кожедуба, 12, що призвело до порушення права на захист інтересів останнього в особі власника Бєловоленка А.В., який здійснює безпосередньо свої права з управління підприємством. Зазначене свідчіть про порушення позивачем приписів ст. 22 ГПК України, зокрема положень щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

                                                       постановила:

             Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Еко-Тур-Центр „Венеція” задовольнити.

     Рішення господарського суду Одеської області від 8.08.2008р. у справі

№ 30/162-08-3139 скасувати, у позові відмовити.

          Стягнути з ТОВ „ЕКОСЕРВІС” на користь МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція” витрати по держмиту в сумі 85.00грн., сплаченого при поданні апеляційної скарги.

           Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

                  Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищому господарського суду України   протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                  В.Б. Туренко

          Суддя                                                                      Л.І. Бандура

          Суддя                                                                               Л.В. Поліщук