Постанова

від 05.03.2009 по справі 30/162-08-3139

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/162-08-3139

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 березня 2009 р.                                                                                    № 30/162-08-3139  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого  судді:Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув касаційні скарги1)          Малого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція"2)          Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2008р.

у справі№30/162-08-3139 господарського суду Одеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс"

доМалого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція"

провизнання договорів дійсними та визнання права власності,

за участю представників:

-          позивача: не з'явились;

-          відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У липні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосервіс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Малого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція" про визнання дійсними договорів про надання послуг на здійснення ремонтних робіт №8/06 від 03.07.2006р., №08/07 від 07.07.2007р., №9/7 від 09.09.2007р. та визнання права власності на рухоме майно у вигляді комбайну для вбирання камишу марки SEIGA (чотирьохколісний) та самохідну баржу "СЕВЕР-104" 1969 року випуску.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.08.2008р. у справі №30/162-08-3139 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс" задоволено; визнано дійсним договір про надання послуг по здійсненню ремонтних робіт №8/06, укладений 03.07.2006р. між  Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосервіс" та Малим приватним підприємством "Еко-Тур-Центр "Венеція"; визнано дійсним договір про надання послуг по здійсненню ремонтних робіт №08/07, укладений 07.07.2007р. між  Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосервіс" та Малим приватним підприємством "Еко-Тур-Центр "Венеція"; визнано дійсним договір про надання послуг по здійсненню ремонтних робіт №9/7, укладений 09.09.2007р. між  Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосервіс" та Малим приватним підприємством "Еко-Тур-Центр "Венеція"; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосервіс" право власності на рухоме майно у вигляді комбайну для вбирання комишу марки SEIGA (чотирьохколісний); визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосервіс" право власності на рухоме майно у вигляді самохідної баржі "СЕВЕР-104", 1969 року випуску (довжина –15,05м, ширина –3,6м, 28р.т.); стягнуто з Малого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс" витрати по сплаті державного мита у сумі 120грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2008р. у справі №30/162-08-3139 (колегія суддів у складі головуючого судді Туренко В.Б., суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.) апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція" задоволено; рішення господарського суду Одеської області від 08.08.2008р. у справі №30/162-08-3139 скасовано, у позові відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс" на користь Малого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція" витрати по держмиту в сумі 85грн., сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Мале приватне підприємство "Еко-Тур-Центр "Венеція" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосервіс" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2008р. у справі №30/162-08-3139 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 08.08.2008р. у справі №30/162-08-3139.

В судове засідання 05.03.2009р. представники сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Відзив на касаційні скарги на час розгляду справи в касаційній інстанції суду не наданий, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Малим приватним підприємством "Еко-Тур-Центр "Венеція" в особі директора Кагарлуйського М.А. (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосервіс" в особі директора Жуковського О.В. (виконавець) укладені договори: №8/06 від 03.07.2006р., №08/07 від 07.07.2007р. про надання послуг по здійсненню ремонтно-відновлювальних робіт комбайну марки SEIGA для вбирання очерету; №9/7 від 09.09.2007р. про надання послуг по здійсненню ремонтно-відновлювальних робіт самохідної баржи „Север-104”.

В пунктах 1.1, 1.2, 1.3, 3.1, 4.1, 4.2, 5.1, 5.3 цих договорів визначено, що виконавець за дорученням замовника, оформленим у вигляді письмової заяви, яка є Додатком №1 до даного договору і є невід'ємною його частиною, виконує ремонтно-відновлювальні роботи комбайну марки SEIGA для вбирання очерету, самохідної баржі "Север-104", що належать замовнику.

Обсяг ремонтно-відновлювальних робіт зазначається замовником у Додатку №1 до договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи в дводенний термін з дня підписання з виконавцем акта виконаних робіт.

Для забезпечення своєчасної оплати замовником робіт, останній передає виконавцю в заставу наступне майно: комбайн марки SEIGA для вбирання очерету та самохідну баржу "Север-104". У разі несвоєчасної оплати замовником виконаних робіт виконавець має право звернути стягнення на об'єкт застави шляхом набуття права власності на заставлене майно. Роботи виконуються із матеріалів виконавця. Приймання виконаних робіт здійснюється шляхом складання двостороннього акту виконаних робіт, який є Додатком №2 до договору і є його невід'ємною частиною.

За таких обставин суди дійшли висновку, що сторони уклали договори, в яких містяться елементи різних договорів (змішаний договір) –про надання послуг (основне зобов'язання) та застави (забезпечення виконання зобов'язання).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, місцевий господарський суд, пославшись на приписи ст.ст. 15, 16, 177, 525, 526, 572, 626-628, 639, 901-903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175 Господарського кодексу України, вважав, що позивач належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання за спірними договорами, тому його вимоги про визнання договорів дійними та визнання права власності на заставлене майно  є обґрунтованими.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів належним чином виконання ним робіт за укладеними договорами, відповідно у замовника не виник обов'язок щодо оплати вартості робіт, а відтак у позивача відсутнє право на звернення стягнення на заставлене майно.

Проте зазначені висновків судів є передчасними з огляду на наступне.

За умовами визначеними в п.3.1 договорів оплата за виконані роботи здійснюється по цим договорам замовником протягом двох днів з дня підписання з виконавцем акту виконаних робіт.

Прийом виконаних виконавцем робіт здійснюється шляхом складання двостороннього акту виконаних робіт, який є доповненням №2 до даного договору і невід'ємною його частиною (п.5.3 договорів).  

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду, встановив, що позивач в обґрунтування виконання своїх зобов'язань надав лише ксерокопії документів: до договору №8/06 від 03.07.2006р. –виписку банку з особового рахунку за 27.11.2006р. про перерахування товариством на рахунок філії ТОВ "Агро-Союз-Одеса" 2343,58грн. за акумулятори та вогнегасник, згідно рахунку №10388 від 27.11.2006р.; квитанції до прибуткових касових ордерів №842 від 15.08.2006р., №874 від 29.08.2006р. про сплату товариством 915,68грн. та 142,08грн. Ковальову О.М., згідно видаткових накладних №ПК00001464 від 15.08.2006р., №ПК00001557 від 29.08.2006р., загальна сума 3401,34грн.; до договору №08/07 від 07.07.2007р. –накладну №13624/00037/03 від 24.12.2007р. на суму 18677,58грн.; виписку банку з особового рахунку за 21.12.2007р. про перерахування товариством на рахунок філії ТОВ "Агро-Союз-Одеса" зазначеної суми; рахунок №08213 від 21.08.2007р. на суму 486,46грн.; накладну №08869/03 від 29.08.2007р. на суму 2940грн. та виписку банку з особового рахунку за 22.08.2007р. про перерахування товариством на рахунок філії ТОВ "Агро-Союз-Одеса" 2490грн., загальна сума 21654,04грн.; до договору №9/7 від 09.09.2007р. –рахунки №377 від 12.10.2007р., №440 від 15.11.2007р. на суму 16842грн., 22338грн. та виписки банку з особового рахунку за 12.10.2007р.; 15.11.2007р. про перерахування товариством на рахунок Кілійського СРЗ зазначених сум, на загальну суму 39180грн.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що всі перелічені документи позивач, в порушення ст.36 ГПК України, надав в ксерокопіях, які взагалі ніким не завірені.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2008р. судом зобов'язано позивача в строк до 17.11.2008р. надати: доповнення №1 (письмові заяви замовника на виконання ремонтно-відновлювальних робіт) та доповнення №2 (акти приймання виконаних робіт) до договорів №8/06 від 03.07.2006р., №08/07 від 07.07.2007р. №9/7 від 09.09.2007р.; свідоцтво про держреєстрацію ТОВ "Екосервіс"; довідку статуправління про включення ТОВ "Екосервіс" до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; належно завірені копії документів, які були додані до позову.

Позивачем зазначені вимоги суду, викладені в ухвалі від 06.11.2008р. не виконано, його представники в судове засідання 20.11.2008р. не з'явилися, тоді як суд апеляційної інстанції без з'ясування поважності причин ненадання позивачем вказаних документів необхідних для вирішення спору та при відсутності представників позивача прийняв оскаржувану постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог, зазначив у постанові, що на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем ці додатки не надані, а представник відповідача пояснив, що окрім вказаних договорів в бухгалтерському обліку підприємства немає жодного документа про виконання ТОВ "Екосервіс" зобов'язань за зазначеними договорами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що позивач не довів належним чином виконання ним робіт за укладеними договорами, відповідно у замовника не виник обов'язок щодо оплати вартості робіт, а відтак у позивача відсутнє право звернення стягнення на заставлене майно. Отже, підстави для задоволення  позову відсутні.

Тоді як вказані документи необхідні для правильного вирішення спору, а саме: встановлення факту виконання робіт, наявності підстав для розрахунку за виконані роботи та визнання права власності на спірне майно.

Відповідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вищий господарський суд України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, покладених в основу прийнятих оскаржених судових актів, оскільки зазначені документи мають значення для вирішення спору та  стосуються взаємовідносин, що є предметом розгляду у даній справі.  

Доводи скаржників викладені в касаційних скаргах не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції визначені ст. 1117 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, не з'ясування судом першої інстанції вказаних обставин та передчасність висновків суду апеляційної інстанції внаслідок не з'ясування поважності причин ненадання позивачем витребуваних судом ухвалою від 06.11.2008р. матеріалів необхідних для вирішення спору, суд касаційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягають скасуванню, як прийняті з порушенням норм процесуального права, з передачею даної справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищенаведене, повно та всебічно з'ясувати всі суттєві обставини справи, надати належну оцінку зібраним доказам та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Згідно ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної     інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

            Касаційні скарги Малого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2008р. та рішення господарського суду Одеської області від 08.08.2008р. у справі №30/162-08-3139 скасувати.

Справу №30/162-08-3139 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя:О. Кот

судді:

С. Владимиренко

С. Шевчук