Постанова

від 19.04.2012 по справі 2а-8976/10/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8976/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Старова Н.Є.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"19" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційної компанії «Юніт»та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційної компанії «Юніт»та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач -Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області, звернулася з апеляційною скаргою та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02 грудня 2009 року між СТОВ «Агропромислова компанія «Злагода»(продавець) та ТОВ «Інвестиційна компанія «Юніт»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 02-12/09.

Згідно до п. п. 1.1. Договору покупець зобов'язується передати у власність покупця мак олійний, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п. п. 1.2. Договору та специфікації № 1 від 02 грудня 2009 року до договору, яка є невід'ємною частиною договору, кількість товару становить 4000 т, ціна за тону без ПДВ - 25 000,00 грн., ціна за тону з ПДВ - 30 000,00 грн., вартість без ПДВ - 100 000 000, 00 грн., вартість з ПДВ - 120 000 000, 00 грн. Термін передачі товару до 01 березня 2010 року, термін оплати товару до 30 грудня 2009 року, транспортування здійснюється за рахунок покупця. Передача товару була здійснена 15 грудня 2009 року, про що свідчить акт прийому-передачі № 1 від 15 грудня 2009 року, згідно якого СТОВ «Агропромислова компанія «Злагода» передало, а TOB «Інвестиційна компанія «Юніт»прийняло мак олійний в кількості 4000 т на загальну вартість 120 000 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 20 000 000, 00 грн.

Крім того, згідно додатку до Договору від 28 грудня 2009 року, у зв'язку із неможливістю провести розрахунки у строки, обумовлені договором, покупець видає продавцю свої власні прості векселя на суму 120 000 000, 00 грн. Факт передачі векселів засвідчується актом прийому-передачі.

Апелянт посилається на те, що СТОВ «Агропромислова компанія «Злагода»протягом 2009 року не виробило тієї кількості продукції, яка вказана в договорі купівлі-продажу та відсутні докази фактичного отримання, реальності зберігання та подальшого використання в господарській діяльності товару (маку олійного) TOB «Інвестиційна компанія «Юніт», а також відсутні людські та матеріально-технічні ресурси для вчинення даної фінансово-господарської операції, у зв'язку з чим ставить під сумнів дійсність договору та вважає його нікчемним, зазначаючи, що даний правочин порушує публічний порядок, вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства і згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України просить стягнути з TOB «Інвестиційна компанія «Юніт»на користь державного бюджету вартість отриманого за договором купівлі-продажу № 02-12/09 від 02 грудня 2009 року на загальну суму 120 000 000, 00 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, посилаючись на те, що згідно листа Управління статистики у Ніжинському районі Чернігівської області №455/01-06 від 30 серпня 2010 року встановлено, що валовий збір маку олійного за 2009 рік становив 1810, 1 тонн.

Відповідно до листа Управління агропромислового розвитку Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області №578 від 06 вересня 2010 року встановлено, що валовий збір маку олійного за 2009 рік становив 1062, 6 тонн.

Таким чином, СТОВ «Агропромислова компанія «Злагода»протягом 2009 року не виробив тієї кількості продукції, яка вказана в оспорюваному договорі.

ТОВ «Інвестиційна компанія «Юніт»також не надано доказів яким видом транспорту перевезено 4000,00 тонн маку олійного, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про карантин рослин»№3348-ХІІ від 30 червня 1993 року - об'єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката у випадках, зокрема, вивезення та/або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зоную.

Карантинний сертифікат видається державним інспектором з карантину рослин не раніше, ніж за 14 діб до дати переміщення об'єктів регулювання територією України на підставі проведених фітосанітарних процедур..

Відповідно до розпорядження Чернігівської обласної Державної адміністрації від 12 жовтня 2009 року №340 запроваджено карантинний режим на території Бахмацького, Бобровицького, Борзнянського, Варвинського, Ічнянського, Козелецького, Корюківського, Куликівського, Менського, Ніжинського, Новгород-Сіверського, Прилуцького, Ріпкинського, Сосницького, Срібнянського, Талалаївського, Чернігівського , Щорського районів, міст Прилуки та Чернігів з 12 жовтня 2009 року та встановлено регульовану зону в межах цих районів і міст.

Однак, як вбачається з листа Державної інспекції з карантину рослин по Чернігівській області №25/578/01-16 від 25 травня 2010 року ТОВ «Інвестиційна компанія «Юніт»в період з 01 січня 2008 року по теперішній час за фітосанітарними послугами не зверталася.

А відповідно до листа Державної інспекції з карантину рослин по Чернігівській області №544/10/26-40 від 26 березня 2010 року СТОВ «Агропромислова компанія «Злагода»не отримувало сертифікату для вивезення маку олійного, у кількості 4000, 00 тонн, на користь TOB «Інвестиційна компанія «Юніт».

Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання, реальності зберігання та подальшого використання в господарській діяльності товару (маку олійного) TOB «Інвестиційна компанія «Юніт».

Крім того, згідно податкових декларацій про прибуток TOB «Інвестиційна компанія «Юніт»не має основних засобів за 2009 рік, тобто у підприємства відсутні виробничі потужності для здійснення робіт за оспорюваними правочинами.

Також, згідно звітів №1-ДФ та звітів комунального податку в прибуток TOB «Інвестиційна компанія «Юніт»рахувався один працівник - директор підприємства громадянин України - ОСОБА_1, а тому колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що людські та матеріально - технічні ресурси для вчинення оспорюваної фінансово-господарської операції у TOB «Інвестиційна компанія «Юніт»були відсутні.

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до ст. 208 ГК України -якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено нікчемність правочину укладеного між СТОВ «Агропромислова компанія «Злагода»та ТОВ «Інвестиційна компанія «Юніт», а тому є всі підстави для стягнення суми отриманої за вказаним правочином.

Згідно до ч. 1 ст. 208 ГК України - якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з TOB «Інвестиційна компанія «Юніт»на користь державного бюджету вартість отриманого за договором купівлі-продажу № 02-12/09 від 02 грудня 2009 року на загальну суму 120 000 000, 00 грн., а тому є всі підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області -задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року -скасувати та винести нову.

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційної компанії «Юніт»та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Юніт»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 11; код ЄДРПОУ-35090391) на користь державного бюджету (р/р 31116115600243, код платежу 24060300, отримувач держбюджет Вишгородського району, банк УДК в Київській області МФО 821018) вартість отриманого за договором купівлі-продажу №02-12/09 від 02 грудня 2009 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Юніт»та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода»на загальну суму 120 000 000, 00 грн. (сто двадцять мільйонів гривень 00 копійок)

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 26 квітня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 25 квітня 2012 року.