Ухвала

від 14.05.2015 по справі 2а-8976/10/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2015 р. м. Київ К/9991/32771/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К .Ю .

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 14 .0 5.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Юніт" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012

у справі № 2а-8976/10/1070

за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської

області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія

„Юніт",

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

„Агропромислова компанія „Злагода"

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області (правонаступник - Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія Юніт", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода" про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Юніт" на користь державного бюджету вартість отриманого за договором купівлі-продажу № 02-12/09 від 02.12.2009, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Юніт" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода" на загальну суму 120000000 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції ТОВ „Інвестиційна компанія „Юніт" звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем 02.12.2009 між СТОВ "АПК "Злагода" (продавець) та ТОВ "ІК "Юніт" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 02-12/09.

Термін передачі товару до 01.03.2010 року, термін оплати товару до 30.12.2009, транспортування здійснюється за рахунок покупця.

Передача товару була здійснена 15.12.2009, що підтверджується актом прийому-передачі № 1 від 15.12.2009, згідно якого СТОВ „АПК „Злагода" передало, а ТОВ „ІК „Юніт" прийняло мак олійний в кількості 4000 тон на загальну вартість 120000000 грн., в тому числі податок на додану вартість 20000000 грн.

Крім того, згідно додатку до договору від 28.12.2009, у зв'язку із неможливістю провести розрахунки у строки, обумовлені договором, покупець видає продавцю свої власні прості векселя на суму 120000000 грн.

Факт передачі векселів засвідчується актом прийому-передачі, товар залишився на складі СТОВ „АПК „Злагода" його не було транспортовано, на виконання пп. 8.4.-8.5. договору, відповідно якого продавець безоплатно зберігає товар на власному складі до 10.02.2010 та до 01.03.2010 за додаткову плату.

Крім того, ТОВ „ІК „Юніт" був наданий договір купівлі-продажу маку олійного № 19/10 від 19.01.2010, укладений між ТОВ „ІК „Юніт" (Продавець) та ТОВ „ВМП АЛЮКОН" (Покупець), відповідно якого придбаний у СТОВ „АПК „Злагода" мак був проданий ТОВ „ВМП АЛЮКОН" за 120010416 грн. згідно цього договору товар може зберігатися на складі СТОВ „АПК „Злагода" та транспортується за рахунок Покупця.

Згідно довідки № 113/23-124 від 30.08.2010 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „АПК „Злагода" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „ІК „Юніт" за грудень 2009 року, проведеної на запит Державної податкової інспекції у Вишгородському районі, перевіркою СТОВ „АПК „Злагода" не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ „ІК „Юніт", яка мала правові відносини з платником податків, не встановлено не відображення СТОВ „АПК „Злагода" в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ „ІК „Юніт", яка мала правові відносини з платником податків.

Згідно висновків акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 31-23/32121018 від 16.02.2011, порушень не встановлено, однак правочини укладені СТОВ „АПК „Злагода" з ТОВ „ІК „Юніт" на суму угоди 120000000 грн. мають ознаки нікчемності та є нікчемними.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Аналіз вказаної норми ГК України дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, та, як наслідок, для застосування конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, є наявність у сторін (сторони) мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилався на відсутність у ТОВ „Інвестиційна компанія Юніт" основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів, складських та торгівельних приміщень, сировини та матеріалів, необхідних для здійснення основного виду діяльності.

За змістом п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII „Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому цієї статті, можуть звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Водночас передумовою для звернення до суду з позовом про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, є отримання контролюючим органом відповідних доказів на підтвердження наявності у сторін (сторони) такого правочину мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, вказуючи про те, що укладений між ТОВ „Інвестиційна компанія Юніт" та СТОВ „АПК „Злагода" договір є нікчемним, позивач не надав жодних належних доказів того, що спірний правочин не відповідає дійсним намірам учасників щодо набуття цивільних прав і обов'язків та що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства, відсутність у позивача відповідних господарських та виробничих можливостей, за встановлених обставин щодо реальності (товарності) проведеної операції, не може бути беззаперечним свідченням нікчемності спірного господарського зобов'язання.

Для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про укладення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідоме очікування настання протиправних наслідків тощо).

А, відтак, суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним судовим органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доведення.

Водночас, позивачем не надано суду жодного обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, яким встановлено наявність вини у формі протиправного умислу конкретних посадових осіб відповідачів щодо ухилення від сплати податків, отримання податкової вигоди або порушення публічного порядку шляхом укладення господарських договорів.

Оскільки укладений між відповідачами договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що встановивши відсутність умислу сторін порушити вимоги закону під час укладення спірної угоди, зокрема, відсутність доказів усвідомлення учасниками угоди протиправності цієї угоди і невідповідності її мети інтересам держави та суспільства, доказів прагнення або свідомого допускання настання протиправних наслідків, тобто, встановивши відсутність ознак нікчемності вказаної угоди, суд першої інстанції правомірно відмовив Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області у задоволенні позову про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Юніт" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у справі № 2а-8976/10/1070 задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Юніт" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у справі № 2а-8976/10/1070 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 у справі № 2а-8976/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко