Постанова

від 18.05.2012 по справі 2а-1296/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 р. м. Львів № 2а-1296/12/1370

13 год. 18 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Дяків О.М., представника третьої особи Грень Т.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Сістар»до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Сістар» (далі - ПП «Сістар ») звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова. В судовому засіданні 18.05.2012 року, уточнивши позовні вимоги, просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення № 1 від 31.01.2012 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Сістар » (індивідуальний порядковий номер 302038413044) за вихідним 1454/15-2/90/1.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив відповідача - державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність підстав, визначених п.п. «г»п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а саме щодо неподання ПП «Сістар»протягом 12 послідовних податкових місяців до органу державної податкової служби декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, оскільки з поданої позивачем декларацій в електронному вигляді вбачається здійснення господарських операцій протягом вказаного періоду. Позивач наголошує, що позиція відповідача про те, що ПП «Сістар»не подана декларація по прибутку на додану вартість за грудень 2011 року, не відповідає дійсності та надає електронне підтвердження подачі декларації за грудень 2011 року 19.01.2012 року (квитанція). Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 18.05.2012 року не прибув, проте повідомлений належним чином. Позовні вимоги заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях від 21.03.2012 року за вх. № 12462. Зазначив, що загальний обсяг постачання /приймання товарів без ПДВ в період з січня по грудень 2011 року становить 0 грн., декларація з податку на додану вартість за грудень 2011 року за вх. № 0914042430 від 19.01.2012 року отримала статус «не визнано, як податкова декларація» що стало підставою для прийняття оспорюваного рішення. Вважає дії ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби правомірними, а прийняте рішення № 1 від 31.01.2012 року таким, що відповідає чинному законодавству.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінив їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи :

Приватне підприємство «Сістар»зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 02.12.1998 р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію А01 № 202132 (а.с.11). Державна реєстрація позивача, як платника податку на додану вартість була проведена 28.08.2003 р.(а.с. 10).

Позивач взятий на обліку платника податків в ДПІ у Сихівському районі м. Львова 26.01.1999 року за № 7042, що підтверджується довідкою форми № 4 -ОПП від 18.11.2011 року № 2158.

Комісією у Сихівському районі м. Львова 31 січня 2012 року прийнято рішення № 1 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Сістар»та встановлено: в якому зазначено, що платник податку подає та неподає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з січня 2011 року по грудень 2011 року з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок та має за останні 12 поточних календарних місяців обсяг оподаткованих операцій 0,0 грн. Розмір податкової заборгованості з ПДВ на дату складання рішення 0,00 грн.

На підставі встановлених обставин та відповідно до вимог пп. «г »184.1 ст. 184 ПК України, комісія встановила, що є законні підстави для анулювання реєстрації платника ПП «Сістар». Датою анулювання реєстрації є 31 січня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим ДПІ у Сихівському районі м. Львова рішенням №1, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд виходить з наступних міркувань:

Щодо позовної вимоги про скасування рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 31.01.2012 року №1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Сістар», суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість здійснюється з підстав, передбачених статтею 184 розділу V Кодексу, та в порядку, визначеному розділом V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1394 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 р. за № 1369/20107 (далі - Положення № 1394).

Відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст.184 ПК України, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбувається у разі, якщо особа зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів , здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно пп. 5.5.2 п. 5.5. Положення № 1394 рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами при анулюванні свідоцтва на підставі підпункту «г»пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України, є: довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців також складаються відповідні реєстри. У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги поставок звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку), обсяги постачання товарів/послуг та їх відсоток платникам ПДВ (пп.5.5.2.3 п.5.5 Положення № 1394).

Як вбачається з матеріалів справи, документу (довідки) на підставі якого приймається рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу відповідач суду не надав.

Таким чином, приймаючи рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, відповідач повинен був вивчити всі підтверджені документи, які свідчать про здійснення позивачем господарських операцій за період з січня 2011 року по грудень 2011 року включно та оформити відповідний акт перевірки.

Відповідач стверджував, що податкова звітність позивача, подана ним протягом 12 послідовних місяців (у період з січня 2011 року по грудень 2011 року ) не містить доказів здійснення господарських операцій, на підставі яких формуються податкові зобов'язання чи податковий кредит, проте суд не може погодитись з такими висновками, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 22.12.2012 року позивач придбав ТзОВ «Торговий дім «Енергополіс»19/100 (дев'ятнадцять сотих) частин нежитлової будівлі заводоуправління під літ. «К-4», що розташована за адресою м. Львів вул. Волошинська,10. Дана операція підтверджується копією договору купівлі -продажу нежитлової будівлі від 22.12.2012 року, копією акта прийому-передачі майна від 26.12.2012 року, копією платіжного доручення №1 від 23.12.2012 року на суму 60 000,00 грн.(а.с.65-67).

28.12.2011 року позивач продав ТзОВ «Науково-виробничому підприємству «Гетьман»за договором купівлі-продажу частину нежитлової будівлі, що розташована за адресою м. Львів вул. Волинська,10. Зазначене підтверджується копією договору купівлі-продажу від 28.12.2012 року, копією акта прийому передачі майна.(а.с. 68-70). В судовому засіданні директор ТзОВ «Науково-виробничого підприємства «Гетьман»Грень Тарас Ярославович підтвердив факт придбання у позивача в грудні 2011 року частину нежитлової будівлі.

У податковій декларації за грудень 2011 року відображено зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 1 333 333,33 грн., додатково підтверджено електронним звітом (квитанцією) подання податкової накладної від 28.12.2011 року № 28, що була прийнята податковим органом 31.12.2011 року (а.с. 38).

В матеріалах справи наявні докази прийняття податковим органом 30.12.2012 року та 31.12.2012 року податкових накладних та реєстр виданих та отриманих податкових накладних (а.с.12-16).

Відповідно до ст. 201.6 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Подання до податкового органу копій записів у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді разом із податковою звітністю передбачено пунктом 201.15. статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

З наданих позивачем Реєстрів виданих та отриманих податкових накладних вбачається, що позивачем за грудень 2011 року здійснювалась видача податкових накладних на користь контрагентів та отримувались податкові накладні при здійсненні оподатковуваних операцій.

Щодо твердження відповідача про те, що декларація за грудень 2011 року вважається «не поданою», то позивач спростував подавши докази електронного підтвердження подачі декларації за грудень 2011 року 19.01.2012 року (квитанція). Де зазначено: документ за підписом Касянова Ярослава Любомировича прийнято на районному рівні (а.с.17).

Підпункт 48.5.1 пункту 48.5 ст.48 ПК України передбачає керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку. У даному випадку керівник Касянова Ярослав Любомирович відповідав за ведення бухгалтерського обліку.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації. (п.49.15 ст. 49 ПК України).

Проте, як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника відповідача орган державної податкової служби письмову відмову у прийнятті податкової декларації за грудень 2011 року платнику не надсилав, суду не представив, тільки 24.01.2012 року надіслав позивачу лист у якому повідомляє, що податкової декларації за грудень 2011 року у комп'ютерній мережі отримала статус «не визнано, як податкова декларація». Що суперечить ст. 49 ПК України.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийняття рішення від 31.01.2012 року № 1 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства «Сістар», не надано суду жодних доказів, які б спростовували вимоги позивача, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати з дати прийняття рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 31.01.2012 року № 1 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства «Сістар»(індивідуальний порядковий номер 302038413044) за вихідним 1454/15-2/90/1.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства «Сістар»(м. Львів, вул. Стрийська,35; ідентифікаційний код 30203842) судові витрати у виді судового збору в сумі 32,19 грн.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 травня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.