Постанова

від 23.05.2012 по справі 2а-12404/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 р. № 2а-12404/11/1370

м. Львів

11 год. 45 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Коморний О.І.,

суддя Гулик А.Г.

суддя Мричко Н.І

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю:

представник позивача Стадник І.В.

представник відповідача Тістечко Ю.Я.

представник третьої особи Власюк Ю.Б.

представник прокуратури Турчин І.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Львів»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області, третя особа -приватне підприємство «СТК Молоко».

Обставини справи.

Позивач, приватне підприємство «Прем'єрпродукт-Львів», звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області №000405/230/7361, №000406/2300/7361 від 31.05.2011 р. та №000528/23-0/10555, №000529/230/10555 від 10.08.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом -приватним підприємством «СТК Молоко», тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державно податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача проти позову заперечив з тих підстав, що позивачем не здійснювалися господарські операції з зазначеним у акті перевірки контрагентом, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник залученої судом до участі в розгляді справи третьої особи без права самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -приватного підприємства «СТК Молоко», позовні вимоги підтримав, надав докази в підтвердження здійснення господарських операцій з позивачем, просить позов задовольнити.

Представник прокуратури проти позову заперечив з підстав аналогічних, що наведені податковим органом, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, представника прокуратури та третьої особи, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем у період з 31.03.2011р. по 08.04.2011р. проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Львів»(код за ЄДРПОУ 36587111) з питань взаєморозрахунків з ПП «СТК Молоко»(код ЄДРПОУ 36548926) за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 року, про що 17.05.2011 року складено Акт №676/23-0/36587111 (т.1 а.с.14-71).

За результатами перевірки та на підставі складеного Акта, відповідачем 31.05.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№000406/2300/7361 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 6817207,50 коп., в тому числі 5453766 грн. основного платежу і 1363441,50 грн. штрафних санкцій (т.1 а.с.90) та податкове повідомлення-рішення форми «Р»№000405/23-0/7361 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1552105 грн. в тому числі 1241684 грн. основний платіж і 310421 грн. штрафна санкція (т.1 а.с.89).

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем за встановлені перевіркою порушення позивачем:

- п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5, п.5.1. п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток в сумі 5453766 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 2698246,75грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 2755519,25 грн.

- п.4.1, ст.4, п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість'' від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1241684грн., у тому числі за липень 2010 року в сумі 150538,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 244366 грн., за вересень 2010 року в сумі 347499,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 95754,00грн., за листопад 2010року в сумі 0,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 403527,00грн.

Виявлені порушення полягають у тому, що за висновками відповідача, викладеними у акті перевірки, позивачем не здійснювалися господарські операції з приватним підприємством «СТК Молоко».

Скарга позивача за результатами процедури апеляційного оскарження залишена без задоволення відповідно до рішення ДПА у Львівській області №21381/10/25-005/1700 від 08.08.2011р. (т.1 а.с.72-80), а вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін з підстав, аналогічних викладеним у акті перевірки.

Водночас відповідно до вказаного рішення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість на 54124,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 13531,0 грн. згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України та зменшено значення рядка 18.2 «Від'ємне значення річниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду», рядка 21 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду», рядка 22.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року на 9820,0 грн., зменшено значення рядка 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року на 69974,0 гривень (т.1 а.с.79).

Відповідачем згідно рішення ДПА у Львівській області №21381/10/25-005/1700 від 08.08.2011р. направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми «Р»№000529/23-0/10555 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 67655 грн., в тому числі 54124 грн. основного платежу і 13531 грн. штрафних санкцій (т.1 а.с.91) та податкове повідомлення-рішення форми «В4»№000528/23-0/10555 про зменшення позивачу значення рядка 18.2 «Від'ємне значення річниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду»на суму 9820,0 грн. та зменшено значення рядка 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»на суму 69974,00 грн. з податку на додану вартість всього у розмірі -79794 грн. (т.1 а.с.92).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

З матеріалів справи судом встановлено укладення позивачем з ПП «СТК Молоко»договору поставки №17/05-12 від 17.06.2010 р. (т.1 а.с.82), предметом якого є поставка позивачу молочної продукції та інших продовольчих товарів.

Додатком №1 до вказаного договору поставки (т.1 а.с.83) сторони погодили порядок використання та повернення європіддонів.

На виконання умов укладеного договору позивач отримав від ПП «СТК Молоко»молочну продукцію згідно видаткових накладних (т.2 а.с.202, 208, 211, 215, 226, 232, 239, 245, т.3 а.с.2, 10, 14, 19, 26, 29, 30, 33, 35, 37,39, 41, 44, 47, 50, 51, 52, 55, 56, 60, 63, 64, 67, 78, 82, 83, 85, 92, 95, 98, 102, 105, 108, 113, 116, 118, 119, 122, 124, 128, 130, 139, 141, 145, 150, 156, 161, 165, 168, 173, 179, 185, 191, 200, 204, 211, 221, 222, 230, 234, 236, 238, 240, 242, 245, 248, 250, т.4 а.с.1, 3, 8, 9, 19, 22, 24, 27, 32, 37, 43, 51, 53, 58). Приймання передача європіддонів оформлена актами передачі та повернення (т.4 а.с.58-80).

Доставка придбаного позивачем товару у ПП «СТК Молоко»здійснювалася із залученням ТзОВ «Укрпродукт Логістик»на підставі договору №30 від 17.05.2010р. укладеного між ПП «СТК Молоко»та ТзОВ «Укрпродукт Логістик»(т.5 а.с. 89-93). Витрати по доставці товару сплачено «СТК Молоко», що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.5 а.с. 94-161).

Перевезення товару оформлено товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи (т.2 а.с.203, 208, 211, 215, 226, 232, 239, 245, т.3 а.с. 2, 10, 14, 19, 27, 29, 30, 33, 35, 37, 39, 41, 44, 47, 50, 52, 55, 56, 60, 63, 64, 67, 78, 82, 85, 92,95, 98, 101, 105, 108, 113, 116, 119, 122, 124, 128, 130, 139, 141, 145, 150, 156, 161, 165, 168, 173, 179, 185, 191, 200,204, 211, 221, 222, 230, 234, 236, 238, 240, 242, 245, 248, 250, т.4 а.с. 1, 3, 8, 9, 22, 24, 27, 32, 37, 43, 51, 53,).

На придбану молочну продукцію позивач отримав від ПП «СТК Молоко»ветеринарні свідоцтва, посвідчення про якість, декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, сертифікати відповідності, протоколи випробувань, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи (т.2 а.с.203-252, т.3 а.с.1-251, т.4 а.с.2-55).

Оплату придбаної продукції позивачем здійснено у безготівковому порядку шляхом оплати з розрахункового рахунку, що підтверджується випискою по рахунку (т.1 а.с.117-193) та отримано відповідно від постачальника, ПП «СТК Молоко», податкові накладні (т.4 а.с.84-177).

У подальшому придбану у ПП «СТК Молоко»продукцію позивач реалізував контрагентам, що підтверджується реєстром розхідних накладних (т.1 а.с.208-250, т.2 а.с.1-152) та випискою з банку про надходження оплати (т.1 а.с.194-207).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції на час здійснення господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення позивачем господарських операцій з купівлі у ПП «СТК Молоко»молочної продукції та її подальше використання у господарській діяльності шляхом перепродажу підтверджений відповідними первинними документами, що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Однак доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджується придбання позивачем у ПП «СТК Молоко»молочної продукції та її подальше використання у господарській діяльності з метою отримання економічної вигоди (прибутку).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції чинній на час здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону та п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону, п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ПП«СТК Молоко», укладено господарський договір, факт виконання якого підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив отримані від контрагента податкові накладні у податковому обліку.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Суд звертає увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність за подальші дії свого контрагента пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою податків, а тим більше за дії контрагентів контрагента, які зазначені в акті перевірки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Судом встановлено, що всі податкові накладні отримані позивачем від ПП«СТК Молоко», оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору укладеного позивачем з ПП«СТК Молоко», та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ПП«СТК Молоко», до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «СТК Молоко».

Також слід зазначити, що притягнення директора ПП «Прем'єрпродукт-Львів»до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно з постановою Жовківського районного суду Львівської області від 26.07.2011р. (т.5 а.с.85), не є підставою для висновку про заниження підприємством податку на прибуток, податку на додану вартість, оскільки ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність не за заниження нарахування податку, а за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків. Крім того, вказана постанова оскаржена і адміністративна справа перебуває на розгляді у апеляційному суді Львівської області (т.5 а.с.84)

Водночас судом встановлено, що відповідно до ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012р. (т.5 а.с.169-170) залишено в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду якою визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у м. Житомирі від 01.10.2010р. щодо призначення позапланової виїзної перевірки ПП «СТК Молоко»та визнано протиправними дії ДПІ у м. Житомирі щодо проведення 13 жовтня 2010 року позапланової перевірки Приватного підприємства «СТК Молоко». Також відповідно до ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012р. (т.5 а.с.175-177) залишено в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду якою визнано недійсним та скасовано наказ ДПІ у м. Житомирі №810 від 12.03.2011р. щодо призначення позапланової виїзної перевірки ПП «СТК Молоко»та визнано протиправними дії ДПІ у м. Житомирі щодо проведення позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «СТК Молоко».

З урахуванням зазначених судових рішень, що набрали законної сили, є бездоказовими висновки викладені в акті перевірки позивача з посиланням на акти перевірок ПП «СТК Молоко»(т.1 а.с.20), які складені на підставі визнаних судом недійсними наказів на їх проведення та визнаних протиправними дії податкового органу при їх проведенні.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 13,60 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області №000405/230/7361, №000406/2300/7361 від 31.05.2011 р.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області №000528/23-0/10555, №000529/230/10555 від 10.08.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Львів» (Львівська область Жовківський район с. Малехів, вул. Нова 20а, ЄДРПОУ 36587111) 33 (тринадцять) грн. 60 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2012 року о 10:00 год.

Головуючий суддя Коморний О.І.

Суддя Гулик А.Г.

Суддя Мричко Н.І.