Постанова

від 03.05.2012 по справі 2а-1670/486/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/486/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лазаренко У.І.,

за участю:

представника позивача - Муленко Ю.О.,

представника відповідача - Шульга Н.Д., Біланенка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торговий дім "ІМІДЖ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2012 року Приватного підприємства "Торговий дім "ІМІДЖ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12 січня 2012 року № 0000402301/85 та від 12 січня 2012 року № 0000442301/86.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 4.1.1 п.п. 4.1.6 п. 4.1 статті 4, пп. 5.2.1 п.5.2, п.5.3.9, п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статей 201, 198 Податкового кодексу України і відповідно прийняття спірних податкових повідомлень - рішень. Зокрема зазначав, що контролюючим органом безпідставно констатовано протиправне віднесення позивачем до валових витрат суми 420 685 грн. (як наслідок заниження податку на прибуток на суму 237 977 грн.), а також віднесення до складу податкового кредиту коштів в сумі 84 137 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 84 137 грн., оскільки правомірність віднесення вказаних коштів до податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" підтверджено належними документами (податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі, банківськими виписками тощо), складеними відповідно до вимог діючого законодавства.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

У наданих до суду письмових запереченнях посилався на те, що проведеною документальною позапланової виїзною перевіркою позивача встановлено заниження податку на прибуток на суму 237 977 грн., а також неправомірність включення до складу податкового кредиту за лютий 2011 року 84 137 грн. - сум ПДВ, сформованих в результаті взаємовідносин з ТОВ "Аверс Плюс ЛТД", оскільки відносини із вказаним підприємством не підтверджено первинними документами, крім того у контрагента відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, складські, виробничі та інші приміщення для здійснення основного виду діяльності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "ТД Імідж" зареєстроване як юридична особа 23.04.2009 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису 1 585 102 0000 006779, ідентифікаційний код 36503822, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 359303.

Позивач знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як платник податків та відповідно до свідоцтва № 100226030 від 13.05.2009 НБ № 138661 є платником податку на додану вартість.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 271789 позивач має право на здійснення видів діяльності за КВЕД: 40.22.0 - розподілення та постачання газу, 51.51.0 - оптова торгівля паливом, 51.53.0 - оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 51.38.0 - оптова торгівля іншими продуктами харчування, 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

ПП "ТД Імідж" має ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, видану Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ), серія АВ № 472019 від 25.06.2009 року, строк дії - 25.06.2009-24.06.2014, копія якої міститься в матеріалах справи.

В період з 12.12.2011 року по 16.12.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ, на підставі направлення від 09.12.2011 року № 5290/005290 та наказу від 12.09.2011 року № 4547, проведено позапланову виїзну перевірку ПП "ТД Імідж" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року

За результатами перевірки складено акт № 8663/23-309/36503822 від 23.12.2011 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 4.1.1 п.п. 4.1.6 п. 4.1 статті 4, пп. 5.2.1 п.5.2, п.5.3.9, п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ним занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 237 977 грн, у тому числі за І кварталі 2011 року на суму 237 977 грн, а також статтей 201 та 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 84 137 грн.

Не погодившись з винесеними актом перевірки, позивачем в адміністративному порядку подано заперечення.

Відповіддю від 06.01.2012 № 498/10/23-312 на заперечення ПП "ТД Імідж" висновки акту перевірки визнано правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 12.01.2012 року було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000442301/86, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 84 138 грн, з яких 84 137 -за основним платежем, 1,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000402301/85, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 237 978 грн, з яких 237 977 -за основним платежем, 1,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 того ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що між ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (далі по тексту - Продавець) та ПП "ТД Імідж" (по тексту договору - Покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу № 01/09 від 22.12.2010 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю в січні 2011 року природний газ в обсязі 276,926 тис.куб.м., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах Договору.

Згідно умов договору, ціна газу без врахування вартості транспортування становить за 1 тис. куб.м. 2179,20 грн, крім того 20% ПДВ - 435,84 грн., разом 2 615,04 грн. Загальна вартість 276,926 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ, становить 724 172,57 грн.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що приймання та передача газу, що постачається Продавцем Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актами прийому - передачі газу.

Згідно матеріалів справи, 28.12.2010 року між ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (Продавець) та ПП "ТД Імідж" (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 01/09 від 22.12.2010 року, якою передбачено внесення змін до пункту 2.2 договору № 01/09 від 22.12.2010 року, а саме викладення його в новій редакції. Так з урахуванням внесених змін, ціна газу без врахування вартості транспортування становить за 1 тис. куб.м. 2269,80 грн, крім того 20% ПДВ - 453,96 грн., разом 2 723,76 грн. Загальна вартість 276,927 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ, становить 754 282,69 грн.

Крім того, 26.01.2011 року між ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (Продавець) та ПП "ТД Імідж" (Покупець) укладено додаткову угоду № 2 до договору № 01/09 від 22.12.2010 року. Згідно умов якої, Продавець зобов'язується передати Покупцю в лютому 2011 року природній газ в обсязі 190 тис.куб.м., а Покупець оплатити його за ціною - 1 тис.куб.м. 2723,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 453,96 грн.), загальною вартістю за 190 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ - 517 514,40 грн.

22.02.2011 року між ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (Продавець) та ПП "ТД Імідж" (Покупець) укладено додаткову угоду № 3 до договору № 01/09 від 22.12.2010 року. Згідно умов якої, Продавець зобов'язується передати Покупцю в березні 2011 року природній газ в обсязі 150 тис.куб.м., а Покупець оплатити його за ціною - 1 тис.куб.м. 2723,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 453,96 грн.), загальною вартістю за 150 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ - 408 564 грн.

30.03.2011 року між ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (Продавець) та ПП "ТД Імідж" (Покупець) укладено додаткову угоду № 4 до договору № 01/09 від 22.12.2010 року. Згідно умов якої, Продавець зобов'язується передати Покупцю в квітня 2011 року природній газ в обсязі 120 тис.куб.м., а Покупець оплатити його за ціною - 1 тис.куб.м. 3049,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 508,20 грн.), загальною вартістю за 120 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ - 365 904 грн.

26.04.2011 року між ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (Продавець) та ПП "ТД Імідж" (Покупець) укладено додаткову угоду № 5 до договору № 01/09 від 22.12.2010 року. Згідно умов якої, Продавець зобов'язується передати Покупцю в травні 2011 року природній газ в обсязі 70 тис.куб.м., а Покупець оплатити його за ціною - 1 тис.куб.м. 3049,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 508,20 грн.), загальною вартістю за 70 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ - 213 444 грн.

26.05.2011 року між ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (Продавець) та ПП "ТД Імідж" (Покупець) укладено додаткову угоду № 6 до договору № 01/09 від 22.12.2010 року. Згідно умов якої, Продавець зобов'язується передати Покупцю в червні 2011 року природній газ в обсязі 136 тис.куб.м., а Покупець оплатити його за ціною - 1 тис.куб.м. 3049,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 508,20 грн.), загальною вартістю за 136 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ - 414 691,20 грн.

На підтвердження виконання зазначених додаткових угод позивачем надано: податкові накладні, акти приймання передачі природного газу, платіжні доручення, банківські виписки, які оформлено відповідно до вимог закону.

Судом встановлено, що 21.01.2011 року позивачем на ім'я директора ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" направлено листа (вих. № 21/01-11-1), в якому він просить врахувати плановий розподіл природного газу на лютий 2011 року, станом на 01.02.2011 року, в обсязі 190 тис.куб.м.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано належним чином завірені копії наступних первинних документів за період, що перевірявся: рахунок-фактуру № СФ-0000022 від 26.01.2011; податкові накладні № 34 від 10.02.2011, № 58 від 15.02.2011, № 128 від 25.02.2011; акт приймання-передачі природного газу до договору № 01/09 від 22.12.2010 року за лютий 2011 року, датований 28.02.2011.

Порушень в оформленні вказаних документів судом не встановлено, зауваження до її змісту та форми відсутні.

Стосовно оплати наданих послуг по вказаному договору представником позивача надано меморіальний ордер № 1 від 25.02.2011 року, банківські виписки Філії "Придніпровське РУ" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 10.02.2011 року, 15.02.2011 року, 25.02.2011 року, на загальну суму 504 821,86 грн. (що відповідає сумі зазначеній в податкових накладних).

Судом встановлено, що позивачем, за результатами господарської операції з ТОВ "Аверс Плюс ЛТД", включено до складу податкового кредиту у лютому 2011 року кошти в сумі 84 136,98 грн., що підтверджується копією податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2011 року № 9001207159, з додатком № 5 "розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", наявної в матеріалах справи.

Позивачем до матеріалів справи, як доказ факту зберігання газу, долучено договір про зберігання природного газу № 110-174 від 01.06.2010 року, укладений з ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз Україна" (Зберігач). Згідно умов якого, Зберігач зобов'язується за плату, протягом строку встановленого договором, зберігати в підземних сховищах газ, в обсягах - 1000 тис.куб.м.. Крім того позивачем надано акти відбору природного газу з ПСТ ДК "Укртрансгаз" № 42 (2) та 152 (02) до договору № 110-174 від 01.06.2010 року, акт приймання-передачі природного газу № 483 (04), акт закачки природного газу № 239 (01) до договору № 110-174 від 01.06.2010 року.

12.04.2012 року судом направлено запити на адресу ПАТ "Кременчукгаз" та ПАТ "Лубнигаз" про надання інформації, щодо фактично транспортованих обсягів природного газу у лютому 2011 року їх газовими мережами підприємствам, що уклали договори з ПП "ТД "Імідж" з ресурсу ТОВ "Аверс Плюс ЛТД".

Згідно наданої відповіді ПАТ "Кременчукгаз" в лютому 2011 року, підприємствам, що уклали договори з ПП "ТД "Імідж", транспортовано 122,719 тис. куб.м. з ресурсу ТОВ "Аверс Плюс ЛТД".

ПАТ "Лубнигаз" в своєму листі повідомило, що в лютому 2011 року, підприємствам, що уклали договори з ПП "ТД "Імідж", транспортовано 67,281 тис.куб.м. з ресурсу ТОВ "Аверс Плюс ЛТД", боргів за послуги транспортування природного газу за лютий 2011 року відсутні.

Крім того, згідно листа Полтавського територіального представництва Національної комісії регулювання електроенергетики України від 24.02.2012 року № 30-16-34/53, за період з липня 2009 року по лютий 2012 року звітність по формах 2-НКРЕ-газ (місячна) "Звіт про розрахунки ліцензіата з власниками природного газу та споживачів з ліцензіатом за спожитий природний газ" та 3-НКРЕ-газ (місячна) "Звіт про обсяги закачаного природного газу в підземне сховище газу (ПСГ)" ПП "ТД "Імідж" надавалася до територіального представництва відповідно до постанови НКРЕ від 23.11.2005 року № 1044 "Про затвердження форм звітності НКРЕ" у встановленому порядку та своєчасно, в тому числі і звітність за лютий 2012 року.

Придбаний позивачем газ використаний підприємством у власній господарській діяльності шляхом продажу його третім особам, що підтверджується наданими позивачем договорами на постачання природного газу (укладеними з фізичними особами - підприємцями, приватними підприємствами, ТОВ, СТОВ тощо), додатковими угодами до вказаних договорів, податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому - передачі природного газу, платіжними дорученнями та банківськими виписками, які містять в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні бухгалтерські документи по вищезазначених господарським операціям за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість в розмірі 84 137 грн. до податкового кредиту, та віднесення позивачем до валових витрат суми 420 685 грн., в даному випадку, не вбачається.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, а також зроблений висновок, що відсутня фінансово-господарська діяльність та відповідно договір між ПП "ТД "Імідж" та ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства і не був спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, суд оцінює критично, у зв'язку з тим, що такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Незнаходження ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" за юридичною адресою, про що зазначено відповідачем в письмових запереченнях, також не має наслідком згідно вимог чинного законодавства нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру. Крім того, перевірку проведено після вчинення правочину з позивачем.

Крім того, на запит суду від 12.04.2012 року щодо надання інформації по взаємовідносинам з позивачем, направленого на адресу ТОВ "Аверс Плюс ЛТД", підприємство надало письмову відповідь, з належним чином завіреними копіями документів (вих. 25/04 від 25.04.2012 року), якою підтвердило факт укладення договору №01/09 від 22.12.2010 року та його виконання сторонами.

Чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних та первинних бухгалтерських документів.

Отже, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаного товару податку на додану вартість, а також наданими первинними документами спростовано доводи відповідача щодо зафіксованих актом перевірки порушень.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податків, а також має належне документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Торговий дім "ІМІДЖ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 12 січня 2012 року № 0000402301/85 та податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 12 січня 2012 року № 0000442301/86.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торговий дім "ІМІДЖ" витрати зі сплати судового збору в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 травня 2012 року.

Суддя Р.І. Молодецький