Ухвала

від 24.07.2012 по справі 2а-1670/486/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 р.Справа № 2а-1670/486/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2012р. по справі № 2а-1670/486/12

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Імідж"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

26 січня 2012 року Приватне підприємство "Торговий дім "ІМІДЖ" звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12 січня 2012 року № 0000402301/85 та від 12 січня 2012 року № 0000442301/86.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року позов Приватного підприємства "Торговий дім "ІМІДЖ" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 12 січня 2012 року № 0000402301/85 та податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 12 січня 2012 року № 0000442301/86; стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торговий дім "ІМІДЖ" витрати зі сплати судового збору в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином про причини неявки суд не повідомили. Також позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "ТД Імідж" зареєстроване як юридична особа 23.04.2009 р. виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису 1 585 102 0000 006779, ідентифікаційний код 36503822, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 359303. Та знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як платник податків та відповідно до свідоцтва № 100226030 від 13.05.2009 р. НБ № 138661 є платником податку на додану вартість.

ПП "ТД Імідж" має ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, видану Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ), серія АВ № 472019 від 25.06.2009 року, строк дії - 25.06.2009-24.06.2014, копія якої міститься в матеріалах справи.

В період з 12.12.2011 року по 16.12.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ, на підставі направлення від 09.12.2011 року № 5290/005290 та наказу від 12.09.2011 року № 4547, проведено позапланову виїзну перевірку ПП "ТД Імідж" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 8663/23-309/36503822 від 23.12.2011 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 4.1.1 п.п. 4.1.6 п. 4.1 статті 4, пп. 5.2.1 п.5.2, п.5.3.9, п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ним занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 237 977 грн, у тому числі за І квартал 2011 року на суму 237 977 грн, а також статтей 201 та 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 84 137 грн.

Не погодившись з винесеним актом перевірки, позивачем в адміністративному порядку подано заперечення.

Відповіддю від 06.01.2012 № 498/10/23-312 на заперечення ПП "ТД Імідж" висновки акту перевірки визнано правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

За результатами перевірки відповідачем 12.01.2012 року було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000442301/86, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 84 138 грн, з яких 84 137 -за основним платежем, 1,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000402301/85, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 237 978 грн, з яких 237 977 -за основним платежем, 1,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаного товару податку на додану вартість, а також наданими первинними документами спростовано доводи відповідача щодо зафіксованих актом перевірки порушень. Позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податків, а також має належне документальне підтвердження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне вказати наступне:

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до приписів абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Аверст Плюс ЛТД" (по тексу договору - продавець) та ПП "ТД Імідж" ( по тексту договору - покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 01/09 від 22.12.2010 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю в січні 2011 року природний газ в обсязі 276,926 тис.куб.м., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах Договору. Згідно умов договору, ціна газу без врахування вартості транспортування становить за 1 тис. куб.м. 2179,20 грн, крім того 20% ПДВ - 435,84 грн., разом 2 615,04 грн. Загальна вартість 276,926 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ, становить 724 172,57 грн.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що приймання та передача газу, що постачається Продавцем Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актами прийому - передачі газу.

Крім того, Згідно матеріалів справи, 28.12.2010 року між ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (Продавець) та ПП "ТД Імідж" (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 01/09 від 22.12.2010 року, якою передбачено внесення змін до пункту 2.2 договору № 01/09 від 22.12.2010 року, а саме викладення його в новій редакції. Так з урахуванням внесених змін, ціна газу без врахування вартості транспортування становить за 1 тис. куб.м. 2269,80 грн, крім того 20% ПДВ - 453,96 грн., разом 2 723,76 грн. Загальна вартість 276,927 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ, становить 754 282,69 грн.

Крім того, 26.01.2011 року між ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (Продавець) та ПП "ТД Імідж" (Покупець) укладено додаткову угоду № 2 до договору № 01/09 від 22.12.2010 року. Згідно умов якої, Продавець зобов'язується передати Покупцю в лютому 2011 року природній газ в обсязі 190 тис.куб.м., а Покупець оплатити його за ціною - 1 тис.куб.м. 2723,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 453,96 грн.), загальною вартістю за 190 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ - 517 514,40 грн.

22.02.2011 року між ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (Продавець) та ПП "ТД Імідж" (Покупець) укладено додаткову угоду № 3 до договору № 01/09 від 22.12.2010 року. Згідно умов якої, Продавець зобов'язується передати Покупцю в березні 2011 року природній газ в обсязі 150 тис.куб.м., а Покупець оплатити його за ціною - 1 тис.куб.м. 2723,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 453,96 грн.), загальною вартістю за 150 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ - 408 564 грн.

30.03.2011 року між ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (Продавець) та ПП "ТД Імідж" (Покупець) укладено додаткову угоду № 4 до договору № 01/09 від 22.12.2010 року. Згідно умов якої, Продавець зобов'язується передати Покупцю в квітня 2011 року природній газ в обсязі 120 тис.куб.м., а Покупець оплатити його за ціною - 1 тис.куб.м. 3049,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 508,20 грн.), загальною вартістю за 120 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ - 365 904 грн.

26.04.2011 року між ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (Продавець) та ПП "ТД Імідж" (Покупець) укладено додаткову угоду № 5 до договору № 01/09 від 22.12.2010 року. Згідно умов якої, Продавець зобов'язується передати Покупцю в травні 2011 року природній газ в обсязі 70 тис.куб.м., а Покупець оплатити його за ціною - 1 тис.куб.м. 3049,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 508,20 грн.), загальною вартістю за 70 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ - 213 444 грн.

26.05.2011 року між ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (Продавець) та ПП "ТД Імідж" (Покупець) укладено додаткову угоду № 6 до договору № 01/09 від 22.12.2010 року. Згідно умов якої, Продавець зобов'язується передати Покупцю в червні 2011 року природній газ в обсязі 136 тис.куб.м., а Покупець оплатити його за ціною - 1 тис.куб.м. 3049,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 508,20 грн.), загальною вартістю за 136 тис.куб.м., з урахуванням ПДВ - 414 691,20 грн.

Реальність здійснених угод також підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальним ордером № 1 від 25.02.2011 року та банківською випискою Філії "Придніпровське РУ" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 10.02.2011 року, 15.02.2011 року, 25.02.2011 року, на загальну суму 504 821,86 грн.

На підставі отриманих податкових накладних позивачем, сума податку на додану вартість у загальному розмірі 84 136,98 грн включена до складу податкового кредиту за лютий 2011 року та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Оглянувши податкові накладні, виписані ТОВ "Аверст Плюс ЛТД" для документального оформлення виконання умов договорів з придбання природного газу, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданого товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Факт зберігання придбаного газу підтверджується укладеним з ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз Україна" (Зберігач) договором про зберігання природного газу № 110-174 від 01.06.2010 року. Крім того позивачем надано акти відбору природного газу з ПСТ ДК "Укртрансгаз" № 42 (2) та 152 (02) до договору № 110-174 від 01.06.2010 року, акт приймання-передачі природного газу № 483 (04), акт закачки природного газу № 239 (01) до договору № 110-174 від 01.06.2010 року.

Згідно інформації наданої ПАТ "Лубнигаз" в лютому 2011 року, підприємствам, що уклали договори з ПП "ТД "Імідж", транспортовано 67,281 тис.куб.м. з ресурсу ТОВ "Аверс Плюс ЛТД", борги за послуги транспортування природного газу за лютий 2011 року відсутні.

Крім того, згідно листа Полтавського територіального представництва Національної комісії регулювання електроенергетики України від 24.02.2012 року № 30-16-34/53, за період з липня 2009 року по лютий 2012 року звітність по формах 2-НКРЕ-газ (місячна) "Звіт про розрахунки ліцензіата з власниками природного газу та споживачів з ліцензіатом за спожитий природний газ" та 3-НКРЕ-газ (місячна) "Звіт про обсяги закачаного природного газу в підземне сховище газу (ПСГ)" ПП "ТД "Імідж" надавалася до територіального представництва відповідно до постанови НКРЕ від 23.11.2005 року № 1044 "Про затвердження форм звітності НКРЕ" у встановленому порядку та своєчасно, в тому числі і звітність за лютий 2012 року.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що реальність укладення угод також підтверджується тим, що придбаний позивачем газ використаний підприємством у власній господарській діяльності шляхом продажу його третім особам, що підтверджується наданими позивачем договорами на постачання природного газу (укладеними з фізичними особами - підприємцями, приватними підприємствами, ТОВ, СТОВ тощо), додатковими угодами до вказаних договорів, податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому - передачі природного газу, платіжними дорученнями та банківськими виписками, які містять в матеріалах справи.

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість в розмірі 84 137 грн. до податкового кредиту, та віднесення позивачем до валових витрат суми 420 685 грн., в даному випадку, не вбачається.

Незнаходження ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" за юридичною адресою, також не має наслідком згідно вимог чинного законодавства нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру. Крім того, перевірку проведено після вчинення правочину з позивачем.

Крім того, на запит суду від 12.04.2012 року щодо надання інформації по взаємовідносинам з позивачем, направленого на адресу ТОВ "Аверс Плюс ЛТД", підприємство надало письмову відповідь, з належним чином завіреними копіями документів (вих. 25/04 від 25.04.2012 року), якою підтвердило факт укладення договору №01/09 від 22.12.2010 року та його виконання сторонами.

Чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних та первинних бухгалтерських документів.

Колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію контрагента позивача - ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" на момент здійснення господарських операцій судовим розглядом не встановлено, продавець був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, отже позивач не несе відповідальності за господарську діяльність своїх контрагентів. Податковим кодексом України також не ставиться в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Доказів порушення безпосереднім контрагентом позивача - ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" за наслідками господарської операції з яким останнім сформовано податковий кредит, вимог податкового законодавства відповідач до суду не надав, в результаті чого б вказаному підприємству визначені податкові зобов'язання, у тому числі за наслідками операцій з позивачем у справі, про що прийняті податкові повідомлення-рішення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2012р. по справі № 2а-1670/486/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є. Судді (підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.