Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а-5186/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2012 року 11:15 № 2а-5186/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіорама»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092306 та № 0000082306 від 07.02.2012 року

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № 21-05/12 від 21.05.2012 р.)

від відповідача : ОСОБА_4 (довіреність № 1536/9/10-034 від 17.04.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.05.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіорама»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092306 та № 0000082306 від 07.02.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-5186/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 22.05.2012 р. представник позивача позов підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000092306 та № 0000082306 від 07.02.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.5, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість за березень 2011 року на загальну суму 405 422,00 гривень, та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, щодо заниження податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року на загальну суму 394 835,00 гривень.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками даного Акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки позивача ТОВ «Радіорама»(код ЄДРПОУ 33938404) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Акотекс»(код ЄДРПОУ 37317502) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, було встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.5, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість за березень 2011 року на загальну суму 405 422,00 гривень, та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток за 1-й квартал 2011 року на загальну суму 394 835,00 гривень.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що при проведенні перевірки контрагента позивача ТОВ «Акотекс», контролюючим органом було встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. щодо придбання ТОВ «Акотекс»товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу ТОВ «Акотекс»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Стан платника податку ТОВ «Акотекс»на час його перевірки 06.06.2011 р. -«Запит на встановлення місцезнаходження». Станом на 22.03.2012 р. контрагент позивача ТОВ «Акотекс»знаходиться в стадії припинення підприємницької діяльності. Податкова звітність ТОВ «Акотекс»по податку на додану вартість за березень 2011 р., якою сума податкових зобов'язань визначена 0,00 грн. - визнана податковим органом недійсною, а отже внаслідок правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Акотекс»завдано шкоди державному бюджету.

Таким чином, відповідач наголосив на тому, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «Акотекс»за період 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. (в тому числі по взаємовідносинах із позивачем) не підтверджені первинними документами, тому не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіорама»(код ЄДРПОУ 33938404) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Акотекс»(код ЄДРПОУ 37317502) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

Перевірка проводилась на підставі наказу від 26.12.2011 року № 3629, виданого Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва, головним державним податковим ревізором - інспектором І рангу Лінчук Надією Михайлівною, відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Оболонському районі м. Києва, згідно ст. 20, п. 79.2 ст. 79, п. 86.4 ст. 86 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (і змінами та доповненнями).

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт № 31/23-6/33938404 від 18.01.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.5, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість за березень 2011 року на загальну суму 405 422,00 гривень, та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, щодо заниження податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року на загальну суму 394 835,00 гривень.

Не погодившись з висновками Акта перевірки № 31/23-6/33938404 від 18.01.2012 року, позивач звернувся із запереченням до відповідача в якому просив переглянути та відмінити вказаний Акт.

Розглянувши заперечення позивача, ДПІ у Оболонському районі м. Києва своєю відповіддю від 02.02.2012 року № 3476/10/23-614 відмовило позивачу у задоволенні заперечення на Акт перевірки, а висновки Акта перевірки залишило без змін.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 07.02.2012 року № 0000092306 та № 0000082306, якими позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 394 836,00 гривень (в тому числі за основним платежем - 394 835,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.), а також збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 405 423,00 гривні (в тому числі за основним платежем - 405 422,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, та звернувся зі скаргою від 17.02.2012 року до Державної податкової адміністрації м. Києва та повторною скаргою від 07.03.2012 р. до Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідними Рішеннями про залишення скарги без розгляду № 883/10/12/114 від 29.02.2012 року ДПС у м. Києві та № 4858/6/10-2119 від 19.03.2012 р. ДПС України зазначені скарги позивача були залишені без розгляду.

Зважаючи на викладене та не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 07.02.2012 року № 0000092306 та № 0000082306, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п.63.11 ст.63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.п.6, 7 зазначеного Порядку, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Як видно з наявних матеріалів справи, позаплановою невиїзною документальною перевіркою ТОВ «Радіорама»перевірялося дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Акотекс»за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається зокрема наступне.

В листопаді 1997 р. податкові органи затвердили єдину базу контролю за оплатою податків і зобов'язань платниками податків.

22.01.1996 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 118 було затверджено положення Про створення єдиного реєстру підприємств і організацій України.

Це положення закріплює єдину автоматизовану систему даних по платниках податків і зборів. Метою створення державного реєстру стало забезпечення єдиних принципів ідентифікації і обліку суб'єктів господарювання, здійснення нагляду за структурними підрозділами. Реєстр створений як комплекс відомостей про суб'єктів господарювання, що надає можливість контролюючому органу співставлення визначених податкових зобов'язань між суб'єктами господарювання.

Так зокрема, до управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Оболонському районі м. Києва надійшов від ДПІ у Печерському районі м. Києва для використання в роботі Акт невиїзної документальної перевірки від 06.06.2011 р. № 669/23-3/37317502 відповідно до якого встановлено наступне.

В Акті документальної невиїзної перевірки від 06.06.2011 року № 669/23-9/37317502 ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. щодо придбання ТОВ «Акотекс»товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу ТОВ «Акотекс»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Відповідно до Системи автоматизованого співставлення показників податкових декларацій з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (додаток №5 Декларації) на рівні ДПА України встановлено ознаку ризикового податкового кредиту ТОВ «Радіорама», як покупцем товарів (робіт, послуг) та його постачальником ТОВ «Акотекс»за березень 2011 року в розмірі ПДВ 406 244,00 грн.

Як видно з наявних матеріалів справи, між позивачем та контрагентом ТОВ «Акотекс»було договори на розміщення зовнішньої реклами від 17.02.2011 р. № 1702-11 (рекламна компанія на рекламоносіях 3х6 м., загальна сума 618 648,00 грн., в т.ч. ПДВ -103 108,00 грн.), від 24.02.2011 р. № 2402-11 (рекламна кампанія на радіостанціях в регіонах України та м. Києві, загальна сума 430 800,00 грн., в т.ч. ПДВ -71 800,00 грн.), від 07.03.2011 р. № 0703-11 (рекламна кампанія на радіостанціях в регіонах України та м. Києві, загальна сума 159 600,00 грн., в т.ч. ПДВ -26 600,00 грн.), від 09.03.2011 р. № 0903-11 (рекламна кампанія на радіостанціях в регіонах України та м. Києві, загальна сума 1 140 816,00 грн., в т.ч. ПДВ -190 136,00 грн.), від 21.03.2011 р. № 2103-11 (рекламна кампанія на радіостанціях в регіонах України та м. Києві, загальна сума 57 600,00 грн., в т.ч. ПДВ -9 600 грн.), від 24.03.2011 р. № 2403-11 (рекламна кампанія на телебаченні в регіонах України та м. Києві, загальна сума 10 800,00 грн. в т.ч. ПДВ -1 800 грн.), від 25.03.2011 р. № 2503-11 (рекламна кампанія на радіостанціях м. Харкова, загальна сума 13 200 грн., в т.ч. ПДВ -2 200 грн.).

На виконання зазначених договорів сторонами були підписані відповідні Акти здачі-прийняття робіт, що містяться в матеріалах справи.

А також, ТОВ «Акотекс»було виписано на адресу «Радіорама»податкові накладні № 53 від 31.03.2011 р., № 50 від 31.03.2011 р., № 35 від 31.03.2011 р., № 42 від 31.03.2011 р., № 46 від 31.03.2011 р., № 36 від 31.03.2011 р., № 47 від 31.03.2011 р. на загальну суму ПДВ 405 422,00 грн., що була включена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 р.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечно позивачем, при виконанні контрагентом ТОВ «Акотекс»зазначених робіт для позивача ТОВ «Радіорама» з проведення рекламної кампанії та розміщення рекламних матеріалів в областях України та м. Києві, м. Харкові на загальну суму ПДВ -405 422,00 грн., що відповідно до їх властивості та кількості -є доволі трудомісткими роботами, - контрагент позивача ТОВ «Акотекс»не має власних трудових ресурсів, майна, виробничо-складських приміщень, потужностей які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Крім того, стан платника податку ТОВ «Акотекс»на час його перевірки 06.06.2011 року -«Запит на встановлення місцезнаходження», а станом на 22.03.2012 р. (витяг з ЄДРПОУ, що міститься в матеріалах справи), контрагент позивача ТОВ «Акотекс»знаходиться в стадії припинення підприємницької діяльності. Вказані послуги були зафіксовані у березні 2011 р.

Також, як було наголошено відповідачем та не було допустимими доказами заперечено представником позивача, податкова звітність ТОВ «Акотекс»по податку на додану вартість за березень 2011 р., якою сума податкових зобов'язань визначена 0,00 грн. -визнана податковим органом недійсною, а отже внаслідок правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Акотекс»завдано шкоди державному бюджету.

В судовому засіданні позивачем також не було надано суду доказів щодо реєстрації контрагента ТОВ «Акотекс»платником ПДВ станом на час здійснення господарських відносин із ТОВ «Радіорама».

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Акотекс»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених договорах із ТОВ «Радіорама»(щодо проведення рекламної кампанії та розміщення рекламних матеріалів в областях України та м. Києві, м. Харкові), а отже відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Акотекс»створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Доказів, щодо укладення ТОВ «Акотекс»субпідрядних договорів з метою виконання договорів із ТОВ «Радіорама», відносно проведення рекламної кампанії та розміщення рекламних матеріалів в областях України та м. Києві, м. Харкові, що відповідно передбачали необхідність наявності відповідних основних засобів, устаткування та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності -позивачем до суду надано не було.

Зважаючи на викладене, при проведенні перевірки контрагента позивача ТОВ «Акотекс», контролюючим органом було встановлено відсутність поставок товарів (надання послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. щодо придбання ТОВ «Акотекс»у контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) та продажу ТОВ «Акотекс»товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Таким чином, контролюючим органом було зроблено висновок, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «Акотекс»за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. (в тому числі по взаємовідносинах із позивачем) не підтверджені первинними документами, тому не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Зважаючи на наявні докази у справі, суд погоджується із висновком податкового органу, що операції з поставки та реалізації по ланцюгу ТОВ «Акотекс» порушують ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності.

Згідно з частиною 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст.215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, судом встановлено, що ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи, позивачем не було надано для огляду підтвердження фактичного надання контрагентом ТОВ «Акотекс»послуг з проведення рекламної кампанії та розміщення рекламних матеріалів в областях України та м. Києві, м. Харкові.

Жодних доказів щодо факту розміщення зазначеної рекламної продукції (зокрема фотографій реклами на рекламоносіях, відео/аудіо підтверджень надання таких послуг), позивачем до матеріалів справи також надано не було.

Виходячи з вищенаведеного, суд також погоджується із висновком відповідача, що ТОВ «Акотекс»здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а відповідно операції купівлі-продажу ТОВ «Акотекс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, стан платника податків ТОВ «Акотекс»на час його перевірки 06.06.2011 року -«Запит на встановлення місцезнаходження», а станом на 22.03.2012 р. (витяг з ЄДРПОУ, що міститься в матеріалах справи), контрагент позивача ТОВ «Акотекс»знаходиться в стадії припинення підприємницької діяльності.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ТОВ «Акотекс»не було надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначені п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, так, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальний за здійснення господарської операції і .правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, згідно наявних матеріалів справи, позивачем не було допустимими доказами доведено суду фактичне придбання в контрагента ТОВ «Акотекс», та відповідно виготовлення та реалізацію останнім товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, що підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем не було надано суду доказів щодо реєстрації ТОВ «Акотекс» платником ПДВ станом на час здійснення таких правовідносин із позивачем.

А встановлення факту відсутності в контрагента позивача ТОВ «Акотекс»трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів, устаткування), що необхідні для реалізації такої господарської діяльності (щодо проведення рекламної кампанії та розміщення рекламних матеріалів в областях України та м. Києві, м. Харкові, що в свою чергу є трудомісткими роботами), ще раз підтверджують, що вказані правовідносини між позивачем та ТОВ «Акотекс»були оформлені сторонами виключно в паперовому вигляді з метою надання податкової вигоди третім особам.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Акотекс»об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно з підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із

джерелом походження з України та за її межами, визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 Кодексу з урахуванням правил, встановлених статтями Кодексу».

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, понесені витрати ТОВ «Радіорама»за період з 01.03.2011 р. по.31.03.2011 р. при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Акотекс»не можуть приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р.

Згідно п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу.

У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Акотекс»мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 25.05.2012 р.