Ухвала

від 27.11.2012 по справі 2а-5186/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/52094/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Малюги Ю.В.

за участю представників

позивача: Турська М.В.

відповідача: Чирва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012

у справі № 2а-5186/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіорама»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіорама»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Радіорама») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2012 року. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Радіорама», посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Радіорама»з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Акотекс»(далі по тексту - Контрагент) за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 18.01.2012 № 31/23-6/33938404.

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.5, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість за березень 2011 року на загальну суму 405 422,00 гривень, та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203 , ч. 1 ст. 207 , ст. 215 , 216 , 228 Цивільного кодексу України , щодо заниження податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року на загальну суму 394 835,00 гривень.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення №0000092306 та № 0000082306 від 07.02.2012, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 394 836,00 гривень, а також збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 405 423,00 гривні.

Суд апеляційної інстанції визнав не обґрунтованим такий висновок податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі по тексту -ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів.., а первинний документ відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат ті, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем та контрагентом ТОВ «Акотекс»було заключено у першому кварталі 2011 року договори на розміщення зовнішньої реклами, на рекламну кампанію на радіостанціях та телебаченні в регіонах України та м. Києві.

В матеріалах справи містяться докази, що усі договори були виконані відповідно до умов договорів та згідно п.201.10. ст. 201 ПК України позивачу видані накладні платником податку контрагентом, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та вони і стали підставою для нарахування сум податку, що віднесені позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 р. на загальну суму ПДВ 405 422,00 грн.

Оскільки, позивач придбав у ТОВ «Акотекс»згідно договору рекламні послуги, а не товар, договір про надання послуг, відповідно до положень ст. 901 ЦК України , не передбачає передачу між сторонами товару, а тому документи про передачу товару не повинні укладатися сторонами.

До того ж, в підтвердження реальності надання послуг контрагентом, позивачем було надано докази, а саме аудіо та відео записи реклами позивача як рекламного агентства з розміщення реклами, які містяться у матеріалах справи.

Факт оплати за вказані послуги підтверджується копіями банківської виписки по рахунку позивача.

Контрагент позивача на час здійснення господарських операцій мав спеціальну правосуб'єктність і був зареєстрований як платник податків на додану вартість, а отже, мав право здійснювати підприємницьку діяльність, до основних видів якої, відноситься в тому числі, і рекламна діяльність.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов