Ухвала

від 26.04.2012 по справі 2а-7220/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7220/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київський завод "Реле та автоматики" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва до Відкритого акціонерного товариства "Київський завод "Реле та автоматики" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва звернулось до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київський завод "Реле та автоматики" про стягнення заборгованості в розмірі 462549,29 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2011 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Київський завод „Реле та автоматики на користь управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва суму заборгованості у розмірі 462549,29 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Відкрите акціонерне товариство "Київський завод "Реле та автоматики" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Київський завод "Реле та автоматики" знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та у відповідача обліковується заборгованість в розмірі 462549,29 грн., яка виникла з підстав порушення Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що оскільки сума боргу узгоджена та не сплачена відповідачем , вона підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Частиною першою статті 2 Закону України №2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.10 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 4 цього Закону передбачає перелік осіб, які є платниками єдиного внеску.

Судом першої інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Київський завод "Реле та автоматики" є платником єдиного внеску, взятим на облік УПФУ в Солом'янському районі м. Києва за номером 03-00146.

Так відповідно до вимог ч.1 ст.14 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільного договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших них осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із званими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.6 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується страхувальниками згідно ч.1 ст.19 вищезазначеного Закону на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 і першої статті 4 Закону, на суму грошового забезпечення, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 8 ст.9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, чого не було дотримано та в наслідок чого виникла дана сума недоїмки.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 цього Закону обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску та звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду.

Частина 2 статті 6 Закону передбачає обов'язки платника єдиного внеску, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою встановленою Законом.

Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску.

Відповідно до ст. 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами. Єдиний внесок для платників, зазначених в ст. 4 Закону, встановлюється у відсотках відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, які зазначені у табличному вигляді даного Закону.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

В даному випадку, судом першої інстанції встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському м. Києва виявлено факт несплати страхувальником ВАТ «Київський завод «Реле та автоматики»єдиного соціального внеску в розмірі 462549,29 грн.

Відповідно до п.4 ст. 25 „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійнрго фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до відділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Згідно п. 6.2. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010, № 21-5 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 6.3. вказаної інструкції встановлено, що органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивачем відповідно до вказаної Інтрукції було виписано та надіслано страхувальнику вимогу: Ю-1 від 01.03.2011 р. на суму 148396,17 грн.; від 01.04.2011 р. на суму 155497,21 грн.; від 29.04.2011 р. на суму 158655,91 грн. про сплату боргу.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що вимоги отримані відповідачем від від 01.03.2011 р. на суму 148396,17 грн. -14.03.2011 року (а.с.7); від 01.04.2011 р. на суму 155497,21 грн. -08.04.2011 року (а.с. 9) та від 29.04.2011 р. на суму 158655,91 грн. (а.с.17).

Пунктом 6.5. Інстарукції визначено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

Однак, як свідчать матеріали справи відповідачем, в порушення строків визначених Законом та Інструкцією борг не сплатив.

Пункт 6.6. Інстукції передбачає, що у разі незгоди з розрахунком суми боргу, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, платник узгоджує її з органами Пенсійного фонду у порядку, встановленому Пенсійним фондом України, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду - має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем суму боргу не оскаржено ані до огрнів Пенсійного фонду України, ані в судовому порядку, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що сума заборгованості вважається узгодженною, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача, що на час розгляду справи судом першої інстанції частина боргу сплачена, так як в долучених до матеріалів справи платіжних дорученнях не зазначена та обставина, що вказані платежі здійснені на погашення заборгованості, а не на сплату поточних платежів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що на момент виконання постанови суду, при наявності безспірних доказів погашення заборгованості, виконавчий лист може бути не пред'явлений до виконання, або відкликаний позивачем.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини та дійшов до правильного висновку, що рішення позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму заборгованості 462549,29 грн. винесене в межах компетенції відповідно до норм законодавства та підлягає сплаті відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київський завод "Реле та автоматики" -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2011 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 03 травня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Аліменко В.О.

Петрик І.Й.